Рішення

від 04.08.2015 по справі 910/16984/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.08.2015Справа №910/16984/15 За позовом комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Деснянського р-ну м.Києва

до приватного підприємства "АІС Україна"

про стягнення 16 069,49 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача - Максимюк Я.С.(дов. від 25.05.2015)

Від відповідача: не з"явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості, у зв"язку з неналежним виконанням умов договору про відшкодування витрат балансоутримувача на уримання орендованого нерухомого майна, надання комунальних послуг орендарю та відшкодування плати за змелю № 3017 від 01.10.2012 у розмірі 16 069,49 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 07.07.2015 порушено провадження у справі №910/16984/15 та призначено до розгляду на 21.07.2015.

Представники позивача та відповідача в судове засідання 21.07.2015 не з'явилися, витребувані судом докази не подали, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

В судове засідання 04.08.2015 прибув представник позивача, підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

В судове засідання 04.08.2015 представник відповідача не з'явився, причин не явки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

Місцезнаходження відповідача за адресою, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Статуту комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Деснянського району м.Києва, Підприємство засноване на комунальній власності територіальної громади м.Києва, створене з метою забезпечення надійного утримання та обслуговування житлового та нежитлового фонду, що знаходиться у комунальній власності територіальної громади міста Києва, утримання прибудинкових територій, об'єктів благоустрою, здійснення нагляду за додержанням встановленого порядку використання жилих і нежилих приміщень житлових будинків та гуртожитків, надання споживачам якісних послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Відповідно до розпорядженняДеснянської районної в м. Києві державної адміністрації від 18.07.12 № 379 нежиле приміщення за адресою: м. Київ, вул. Братиславська, 14-б було закріплено на праві господарського відання за Комунальним підприємством "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Деснянської у м. Києві ради.

03 грудня 2012 між Деснянською районною в м. Києві державною адміністрацією (далі - орендодавець,) та Приватним підприємством "АІС Україна" (далі - орендар, відповідач), а також Комунальним підприємством "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Деснянської районної у м. Києві ради, найменування якого змінено на Комунальне підприємство "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Деснянського району м. Києва (далі - балансоутримувач, позивач) було укладено договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 157-0193 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, орендодавець на підставі розпорядження Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації № 1231 від 31.12.2009 та № 633 від 12.02.2010 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва (далі - об'єкт оренди), яке знаходиться за адресою : м. Київ, вул. Братиславська, 14-б для виробництва продуктів харчування.

Згідно з п. 2.1. Договору об'єктом є приміщення загальною площею 247 кв. м., згідно з викопіюванням з поповерхового плану, що складає невід'ємну частину цього договору.

Факт передачі позивачем та відповідно прийняття відповідачем нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, вул. Братиславська, 14-б, загальною площею 247 кв. м. підтверджується актом прийому-передачі приміщень від 01.10.2012.

Відповідно до п.3.1. Договору,сторонами визначено розмір плати за користування об'єктом оренди.

Пунктом 4.9. Договору встановлено, що орендар зобов'язаний самостійно сплачувати вартість фактично спожитих комунальних послуг постачальникам таких послуг, які надаються за окремими договорами, укладеними орендарем з цими організаціями (водопостачання, каналізація, газ, електрична та теплова енергія, вивіз сміття і т.п.), за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання, та пропорційну орендованій площі частку витрат на утримання прибудинкової території, на ремонт покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо та послуг по технічному обслуговуванню інженерного обладнання внутрішньо будинкових мереж.

У випадку не укладання договір з організаціями, що надають вищезазначені послуги, орендар зобов'язаний протягом 15 календарних днів з моменту підписання цього договору з додатками підписати договір з балансоутримувачем про відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Так, 01 жовтня 2012 між Комунальним підприємством "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Деснянської районної у м. Києві ради, найменування якого змінено на Комунальне підприємство "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Деснянського району м. Києва (далі - балансоутримувач, позивач)та Приватним підприємством "АІС Україна" (далі - орендар, відповідач) було укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна, надання комунальних послуг орендарю та відшкодування плати за землю.

Згідно умов п.1.1.Договору, балансоутримувач забезпечує надання комунальних послуги (централізоване опалення, електропостачання, постачання холодної та гарячої води і водовідведення), послуг з утримання будинку (споруди) та прибудинкової території (надалі - послуг) нежитлового приміщення (надалі - Будівлі), що знаходиться за адресою: м.Київ,вул. Братиславська,14-б , загальною площею 247.00. кв. м,а Орендар бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних послуг пропорційно до займаної ним площі в цій Будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих балансоутримувачем за цим Договором.

Орендар користується приміщенням, яке складається з нежитлових приміщень та місць загального користування, загальною площею 247,009 кв. м,розміщене на 1- 2поверсі(ах)Будівлі, вартістю (залишковою, експертною) 357543,335 грн. (надалі - орендоване Приміщення) відповідно до плану розміщення приміщення, що додається до договору. Орендоване Приміщення використовується для цілей виробництва продуктів харчування.

У Додатку до Договору визначено порядок оплати відшкодування за комунальні послуги та плати за землю.

Згідно п.2.2.3.Договору, орендар зобов'язаний не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносити плату на рахунок балансоутримувача будівлі за надані послуги.

Відповідно до п.2.2.4.Договору, не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним місяцем, орендар зобов'язаний вносити плату за землю на рахунок балансоутримувача будівлі.

У Додатку № 1 до Договору визначено, що орендар щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримує в КП «Дирекція» платіжні вимоги-доручення на оплату за отримані послуги та відшкодування податку на землю. Оплата послуг та відшкодування плати за землю вноситься орендарем на рахунок балансоутримувача до 20 числа кожного місяця.

Пунктом 5.1.Договору визначено, що цей договір укладено строком на 1 (один) рік, що діє з 01 жовтня 2012 по 30 вересня 2013 включно. Якщо жодна із сторін за 30 днів до закінчення строку дії цього договору не повідомила про іншу сторону про свій намір припинити дію цього договору, то договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Спір у даній справі виник у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо відшкодування відшкодування плати за землю по Договору № 3017 від 01.10.2012 за період з листопада 2013 по грудень 2014.

Згідно розрахунку позивача, заборгованість відповідача становить 11 597,14 грн.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, нормами статті 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Вказаною статтею Цивільного кодексу України закріплено положення про співвідношення договору і закону в тих випадках, коли щодо певних відносин існує зазначення в актах цивільного законодавства, але сторони бажають за згодою між собою врегулювати ці відносини інакше. В такій ситуації сторони договору мають право вибору: використати норми акту цивільного законодавства для врегулювання своїх відносин або за власним розсудом відступити від положень актів цивільного законодавства шляхом встановлення в договорі інших правил поведінки, ніж це передбачено законодавством.

Дослідивши правовідносини між позивачем та відповідачем, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли відносини, які за своєю правовою природою, аналогічні договору про надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.п. 5) п. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Факт наявності основного боргу у відповідача перед позивачем в сумі 11 597,14 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по відшкодуванню плати за землю в сумі 11 597,14 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Посилаючись на прострочення виконання відповідачем свого зобов'язання щодо відшкодування плати за землю на заявлену суму позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 3 973,97 грн. - інфляційних втрат, 295,10 грн. - 3% річних.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Згідно розрахунку позивача, інфляційні збитки становлять 3 973,97 грн., 3% річних становлять 295,10 грн. Суд вважає даний розрахунок обґрунтованим та задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 203,28 грн., нараховану за період з 10.12.2013 по 31.05.2014 на заявлену суму 11 597,14 грн. заборгованості щодо оплати плати за землю.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно із ст. 599 Цивільного Кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.4 ст. 549 ЦК України).

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійну облікову ставку Національного Банку, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 2.2.3. Договору, на який посилається позивач, передбачено, що орендар зобов'язаний не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносити плату на рахунок балансоутримувача будівлі за надані послуги, а при несвоєчасному внесенні плати, Орендар зобов'язаний сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочки.

Натомість, обов'язок орендаря вносити плату за землю визначено у п.2.2.4.Договору, а саме у строки не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним.

При цьому, у Додатку № 1 до Договору встановлено, що відшкодування плати за землю вноситься орендарем на рахунок балансоутримувача до 20 числа кожного місяця.

Таким чином, умовами договірних сторін не передбачено відповідальності орендаря у вигляді пені за несвоєчасне внесення на рахунок балансотуримувача плати за землю, що було б підставою для задоволення позовних вимог в частині стягнення 203,28 грн. пені.

Крім того, відповідно до п.14.1.147 статті 14 Податкового кодексу України, плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Тобто, в розумінні чинного законодавства, плата за землю, її відшкодування орендарем балансоутримувачу на підставі договору № 3017 не є послугою.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача 203,28 грн. пені у зв'язку з необґрунтованістю та безпідставністю нарахування.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача.

Відповідно до ст. ст. 33, 43, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" задовольнити частково.

2. Стягнути приватного підприємства "АІС Україна" (02232 м. Київ, вул. Милославська, 5, кв. 317, код ЄДРПОУ 35369903) на користь комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Деснянського району м. Києва (02217 м. Київ, вул. Закревського, 15, код ЄДРПОУ 36657100)основну заборгованість в розмірі 11 597 (одинадцять тисяч п'ятсот дев'яносто сім) грн. 14 коп., 3 973 (три тисячі дев'ятсот сімдесят три) грн. 97 коп. інфляційних втрат, 295 (двісті дев'яносто п'ять) грн. 10 коп. 3% річних, судовий збір в сумі 1 803 (одна тисяча вісімсот три) грн. 89 коп.

3. В решті позову відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

6. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення 05.08.2015