Рішення

від 27.07.2015 по справі 910/15093/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2015Справа №910/15093/15 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Снемміх»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектораль»

про стягнення 155353,70 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Михальченко С.В. (дов. № 3/6 від 11.06.2015);

від відповідача: не зявилися.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Снемміх" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектораль» 36504,25 грн. боргу за поставлений товар, збитки від інфляції у розмірі 29615,36 грн., три відсотки річних у розмірі 3201,59 грн., пеню у розмірі 8127,16 грн. та відсотки за користування товарним кредитом у розмірі 77905,34 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між ним та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу № СПК-0113 від 14.01.2013, відповідно до умов якого позивач зобов'язався передавати у власність відповідачеві товар, в кількості, асортименті, за цінами, в порядку та на умовах, узгоджених сторонами в даному договорі, а відповідач - приймати та оплачувати його. Однак, відповідач, взяті на себе зобов'язання в частині своєчасності оплати отриманого товару за договором не виконав, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість, яку і просить стягнути позивач.

Ухвалою від 15.06.2015 р. за вказаним позовом господарським судом міста Києва порушено провадження у справі № 910/15093/15, розгляд справи призначено на 27.07.2015 р.

Представник позивача в судовому засіданні 27.07.2015 р. позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив повторно, про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином.

Відповідно до п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 27.07.2015 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представника позивача, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.01.2013р. між ТОВ "Снемміх" (продавець, позивач) та ТОВ "Спектораль" (покупець, відповідач) укладено договір купівлі-продажу № СПК-0113, за умовами якого продавець зобов`язався передавати у власність покупця товар, а покупець - приймати та своєчасно сплачувати цей товар, в кількості, асортименті, за цінами, в порядку та на умовах, узгоджених сторонами в даному договорі.

Відповідно до п. 2.1 договору кількість, асортимент та ціна кожної окремої партії товару узгоджуються сторонами на підставі замовлення на товар, яке приймається продавцем від покупця в письмовому вигляді, електронними засобами зв'язку (факс, е-mail, ICQ чи інше), безпосередньо між представниками покупця та продавця або усно по телефону.

Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що загальна сума договору складає загальну вартість товару продавця, отриманого або сплаченого покупцем в період дії цього договору.

Ціна кожної окремої партії визначається на момент виставлення продавцем рахунку-фактури, на підставі замовлення покупця по кожній окремій партії товару, виключно у національній валюті України (гривні) (п. 3.2 договору).

Згідно п. 3.3 договору оплата відвантаженої продавцем партії товару здійснюється покупцем у наступному порядку:

п. 3.3.1. покупець здійснює 100% оплату вартості партії товару на підставі рахунку-фактури продавця протягом 20 (двадцяти) календарних днів з дати відвантаження;

п. 3.3.2. належні до сплати за цим договором грошові кошти перераховуються покупцем на розрахунковий рахунок продавця;

п. 3.3.3. датою оплати вважається день фактичного надходження суми платежу від покупця на розрахунковий рахунок продавця.

В п. 3.5 договору сторони погодили, що не сплачений відповідно до п. 3.3 договору товар, вважається наданим покупцю товарним кредитом, відповідно до п. 14.1.245 Податкового кодексу України за ставкою 0,2% в день від вартості товару, та сплачується окремо.

Згідно п. 4.1 договору товар за цим договором відвантажується окремими партіями, згідно замовлень покупця.

Прийом-передача товару здійснюється покупцем згідно супроводжуючих документів, наданих продавцем в момент фактичної передачі товару (п. 5.1 договору).

Згідно з п. п. 5.2, 5.3 договору приймання товару за кількістю та якістю здійснюється відповідно до інструкцій «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю», затвердженої постановою Держарбітражу від 15.06.1965р. № 6 та «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю», затвердженої постановою Держарбітражу від 25.04.1966р. №7.

Претензії щодо кількості товару можуть бути заявлені покупцем протягом 5 календарних днів від дати поставки товару на склад покупця. Претензії щодо якості товару, включаючи можливі пошкодження під час транспортування, можуть бути заявлені покупцем протягом 5 (п`яти) календарних днів (при наявних дефектах) і протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів (при наявності прихованих недоліків) від дати відвантаження товару на склад покупця (п.п. 5.4, 5.5 договору).

Відповідно до п. 7.1 договору, при порушенні термінів здійснення платежів, згідно з умовами цього договору, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожний календарний день прострочення.

Пунктом 10.1 договору, сторони погодили, що договір набуває чинності з дня його підписання сторонами та діє до 31.12.2013р. включно. У випадку, якщо жодна із сторін письмово не заявить про свій намір розірвати або змінити договір за тридцять календарних днів до його закінчення, даний договір автоматично вважається пролонгованим на наступний календарний рік (п. 10.2 договору).

На виконання умов даного договору, позивач здійснив поставку відповідачу узгодженого договором товару на загальну суму 95909,15 грн., що підтверджується видатковими накладними № 7 від 01.01.2013 на суму 452,47 грн., № 10 від 14.01.2013 на суму 1938,20 грн., № 14 від 16.01.2013 на суму 904,94 грн., № 31 від 06.02.2013 на суму 904,94 грн., № 38 від 11.02.2013 на суму 1938,20 грн., № 50 від 20.02.2013 на суму 4879,68 грн., № 57 від 25.02.2013 на суму 452,47 грн., № 66 від 04.03.2013 на суму 3575,74 грн., № 80 від 15.03.2013 на суму 1357,40 грн., № 89 від 22.03.2013 на суму 904,94 грн., № 92 від 26.03.2013 на суму 4524,70 грн., № 95 від 26.03.2013 на суму 904,94 грн., № 104 від 02.04.2013 на суму 1938,20 грн., № 103 від 02.04.2013 на суму 3146,74 грн., № 113 від 11.04.2013 на суму 2519,00 грн., № 129 від 23.04.2013 на суму 4879,68 грн., № 134 від 24.04.2013 на суму 4909,69 грн., № 145 від 13.05.2013 на суму 4585,55 грн., № 163 від 05.06.2013 на суму 2262,35 грн., № 170 від 10.06.2013 на суму 452,47 грн., № 176 від 17.06.2013 на суму 3552,28 грн., № 192 від 02.07.2013 на суму 904,94 грн., № 209 від 18.07.2013 на суму 2390,68 грн., № 218 від 31.07.2013 на суму 4524,70 грн., № 215 від 25.07.2013 на суму 904,94 грн., № 222 від 01.08.2013 на суму 4879,68 грн., № 234 від 13.08.2013 на суму 904,94 грн., № 257 від 06.09.2013 на суму 904,94 грн., № 287 від 02.10.2013 на суму 904,94 грн., № 289 від 02.10.2013 на суму 1485,74 грн., № 320 від 31.10.2013 на суму 475,93 грн., № 365 від 17.12.2013 на суму 1375,40 грн., № 377 від 26.12.2013 на суму 904,94 грн., № 15 від 22.01.2014 на суму 904,94 грн., № 21 від 24.01.2014 на суму 452,47 грн., № 64 від 06.03.2014 на суму 3268,04 грн., № 75 від 19.03.2014 на суму 1634,02 грн., № 95 від 14.04.2014 на суму 3489,27 грн., № 122 від 16.05.2014 на суму 701,57 грн., № 132 від 26.05.2014 на суму 4694,81 грн., № 172 від 14.07.2014 на суму 1597,63 грн., № 180 від 04.08.2014 на суму 4015,10 грн., № 235 від 10.10.2014 на суму 1037,41 грн., № 276 від 08.12.2014 на суму 2495,54 грн., які підписані обома сторонами без заперечень. З боку відповідача вказані видаткові накладні підписані відповідальною особою на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей (копії в матеріалах справи).

Про належне виконання позивачем зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору щодо поставки товару.

Натомість відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором щодо оплати поставленого товару оплату належним чином не здійснив, сплативши лише 59404,76 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином завіреними копіями банківських виписок з рахунку позивача, внаслідок чого за ним на момент звернення позивача до суду з даним позовом утворилась заборгованість за поставлений товар в сумі 36504,25 грн.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

При цьому зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу, а відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець, за умовами п. 3.3 договору здійснює 100% оплату вартості партії товару на підставі рахунку-фактури продавця протягом 20 (двадцяти) календарних днів з дати відвантаження.

Втім, надані відповідачу рахунки на оплату №№ 217 від 31.03.2013 на суму 4879,69 грн., 232 від 13.08.2013 на суму 904,94 грн., 254 від 06.09.2013 на суму 904,94 грн., 288 від 02.10.2013 на суму 904,94 грн., 290 від 02.10.2013 на суму 1485,74 грн., 321 від 31.10.2013 на суму 475,93 грн., 372 від 17.12.2013 на суму 1357,40 грн., 387 від 26.12.2013 на суму 904,94 грн., 15 від 22.01.2014 на суму 904,94 грн., 21 від 24.01.2014 на суму 452,47 грн., 69 від 06.03.2014 на суму 3268,04 грн., 81 від 19.03.2014 на суму 1634,02 грн., 101 від 14.04.2014 на суму 3479,27 грн., 129 від 16.05.2014 на суму 701,57 грн., 138 від 26.05.2014 на суму 4694,81 грн., 184 від 14.07.2014 на суму 1697,63 грн., 194 від 01.08.2014 на суму 4015,10 грн., 249 від 10.10.2014 на суму 1037,41 грн., 291 від 05.12.2014 на суму 2495,54 грн. залишилися ним неоплаченими.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт поставки позивачем відповідачу узгодженого товару та порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати отриманого товару підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 36504,25 грн.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

При цьому, частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 7.1 договору, при порушенні термінів здійснення платежів, згідно з умовами цього договору, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожний календарний день прострочення.

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем за поставлений йому товар, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та п. 7.1 договору, позивачем, нараховано за кожною видатковою накладною з урахуванням часткових оплат та заявлено до стягнення неустойку, яка за своєю правовою природою фактично є пенею, в сумі 8127,16 грн.

Окрім того, оскільки у відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивачем нараховано з 31.01.2013 року по 11.06.2015 року (за кожною поставкою окремо з урахуванням часткових оплат) та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 3201,59 грн. та 29615,36 грн. інфляційних втрат.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню, згідно наведеного позивачем розрахунку, який перевірено судом та визнано вірним.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача відсотків за користування товарним кредитом в розмірі 77905,34 грн.

Відповідно до п. 3.5 договору сторони погодили, що не сплачений відповідно до п. 3.3 договору товар, вважається наданим покупцю товарним кредитом, відповідно до п. 14.1.245 Податкового кодексу України за ставкою 0,2% в день від вартості товару, та сплачується окремо.

Товарний кредит - товари (роботи, послуги), що передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичних чи фізичних осіб на умовах договору, що передбачає відстрочення остаточних розрахунків на визначений строк та під процент. Товарний кредит передбачає передачу права власності на товари (роботи, послуги) покупцеві (замовникові) у момент підписання договору або в момент фізичного отримання товарів (робіт, послуг) таким покупцем (замовником), незалежно від часу погашення заборгованості. (п. 14.1.245 ст. 14 Податкового кодексу України).

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що особливості продажу товару в кредит визначено у ст. 694 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

Юридичний аналіз наведеного законодавчого положення свідчить про те, що відповідна правова норма містить: визначення неправомірної поведінки покупця (прострочення оплати товару), вид відповідальності (відсотки відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України) та базу нарахування (прострочена сума).

Таким чином, за всіма істотними ознаками відповідальність, визначена п. 3.5 договору, відповідає відповідальності, передбаченій абз. 2 ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, встановлення сторонами в договорі плати за користування товарним кредитом є правомірним, таким, що не суперечить нормам чинного законодавства.

Зазначена позиція також підтримана в Постанові Вищого господарського суду міста Києва №28/106-10 від 21.10.2010р., Постанові Вищого господарського суду міста Києва №11/434 від 04.03.2010р.

Господарський суд перевірив розрахунок позивача про стягнення з відповідача 77905,34 грн. відсотків за користування товарним кредитом за період з 31.01.2013 року по 11.06.2015 року (за кожною поставкою окремо з урахуванням часткових оплат), визнав його правильним, а вимогу такою, що підлягає задоволенню.

Згідно ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектораль» (03148, м. Київ, вул. Жмеринська, 26; ідентифікаційний код 37395271) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Снемміх" (03680, м. Київ, вул. Виборзька, 92; ідентифікаційний код 34000841) основний борг у розмірі 36504 (тридцять шість тисяч п'ятсот чотири) грн. 25 коп., пеню у розмірі 8127 (вісім тисяч сто двадцять сім) грн. 16 коп., збитки від інфляції у розмірі 29615 (двадцять дев'ять шістсот п'ятнадцять) грн. 36 коп., три відсотки річних у розмірі 3201 (три тисячі двісті одна) грн. 59 коп., відсотки за користування товарним кредитом у розмірі 77905 (сімдесят сім тисяч дев'ятсот п'ять) грн. 34 коп. та судовий збір у розмірі 3107 (три тисячі сто сім) грн. 08 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 30.07.15

Суддя О.А.Грєхова