Рішення

від 27.07.2015 по справі 910/14766/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2015Справа №910/14766/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рабен Україна" доТовариства з обмеженою відповідальністю "ЮКІ" простягнення 34368,82 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Ратушняк П.В. - представник за довіреністю;

від відповідача: не з'явився.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Рабен Україна" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮКІ" про стягнення 28310,76 грн. заборгованості, з якої: 27275,05 грн. - основний борг, 49,32 грн. - 3% річних та 986,39 грн. - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на виконання умов Договору №79/2014-01 від 19.05.2014 надав відповідачу визначені договором послуги з організації транспортно-експедиторського обслуговування, втім відповідач, в порушення умов даного договору, свої зобов'язання по оплаті наданих послуг належним чином не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість, що зумовило нарахування 3% річних та пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2015 порушено провадження у справі №910/14766/15 та призначено до розгляду на 27.07.2015.

15.06.2015 позивач через відділ діловодства суду подав заяву про зміну предмету позову, в якій просив стягнути з відповідача, окрім заявлених до стягнення сум, також 600,00 грн. інфляційних втрат та 5455,01 грн. штрафу.

25.06.2015 позивач через відділ діловодства суду подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

13.07.2015 позивач через відділ діловодства суду подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просять стягнути з відповідача 34368,82 грн. заборгованості, з якої: 27275,05 грн. - основний борг, 986,39 грн. - пеня, 5455,01 грн. - штраф, 49,32 грн. - 3% річних та 600,05 грн. - інфляційні втрати.

Розглянувши в судовому засіданні 27.07.2015 заяву позивача про зміну предмету позову, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема до початку розгляду господарським судом справи по суті змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Згідно з п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 №18 право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого кодексу.

Отже, оскільки заява про зміну предмету позову подана позивачем до початку розгляду справи по суті, суд приймає вказану заяву до розгляду.

Крім того, дослідивши в судовому засіданні подану позивачем заяву про збільшення розміру позовних вимог, суд також приймає її до розгляду, з огляду на наступне.

Так, відповідно до абз. 1 п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Відтак, оскільки збільшення розміру позовних вимог, викладене позивачем у його письмовій заяві, прийняте господарським судом, то новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є заборгованість в розмірі 34368,82 грн., з якої: 27275,05 грн. - основний борг, 986,39 грн. - пеня, 5455,01 грн. - штраф, 49,32 грн. - 3% річних та 600,05 грн. - інфляційні втрати.

Представник позивача в судовому засіданні 27.07.2015 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, а також подав додаткові документи до матеріалів справи.

Відповідач в судове засідання своїх представників не направив, про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином.

Відповідно до п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 27.07.2015 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представника позивача, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

19.05.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рабен Україна" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮКІ" (замовник) було укладено Договір №79/2014-01, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується за плату, на користь та за рахунок замовника надавати та організовувати надання визначених даним договором та додатками до нього транспортно-експедиторських та інших послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів по території України та в міжнародному сполученні, їх зберіганні та розмитненні, обумовлених сторонами у відповідних додатках до даного договору, підписаних уповноваженими представниками сторін та які є його невід'ємними частинами (п.1.1. договору).

За умовами п.п. 1.2., 1.3. договору замовник зобов'язується сплатити за надані послуги встановлену плату, а об'єм і кількість послуг, терміни їх виконання та всі інші умови визначаються за угодою сторін в додатках до даного договору та у відповідних заявках, щодо кожного окремого замовлення, які є невід'ємними частинами цього договору.

Відповідно до п. 2.1. договору послуги надаються на підставі додатків до даного договору та відповідних заявок на кожне окреме замовлення, в яких зазначаються характеристики вантажу, інформацію про вантаж, його властивості, всі його загальні умови щодо його перевезення, інструкції щодо кріплення та упакування, зберігання, митного оброблення, вантажовідправник, вантажоодержувач, адреса розвантаження, маршрут, тип і кількість автотранспортних засобів, вартість послуг та ін. умови.

При цьому пунктом 2.2. договору визначено, що заявки надаються замовником у письмовій формі з печаткою і підписом уповноваженої особи або з використанням факсимільного, електронного та інших засобів зв'язку.

Пунктом 4.1. договору сторони погодили, що вартість окремих послуг, порядок, строки, умови розрахунків та інші питання щодо вартості послуг та порядку їх оплати встановлюються в додатках до цього договору.

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2014 року (п. 9.1. договору).

Також, 19.05.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рабен Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮКІ" було укладено Додаток №1 до Договору №79/2014-01, відповідно до п. 2.2.1. якого у випадку використання мережевого сервісу «Інтегратор» замовник надає заявки за допомогою Microsoft Internet Explorer, Mozilla Firefox або інших браузерів та за адресою: http://integrator.raben-group.com/ua/index.php з використанням індивідуального пароля та логіна, наданого замовнику виконавцем.

За змістом п. 4.2. Додатку №1 рахунок на оплату виписується виконавцем і надається замовнику після надання послуг. Сторони підписують акт виконаних робіт, який є невід'ємною частиною даного додатку по факту надання транспортно-експедиційних послуг.

Оплата наданих послуг здійснюється замовником безготівково на поточний рахунок виконавця, який вказано у рахунку. Оплата здійснюється протягом 7 банківських днів з дня отримання рахунку, документи на оплату передаються та вручаються під підпис, або поштовим відправленням з описом та повідомленням про вручення. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок виконавця (п. 4.3. Додатку №1).

Пунктом 4.4. Додатку №1 сторони визначили, що акт наданих послуг повинен бути підписаний замовником та повернутий виконавцю протягом 3 днів з дати його отримання або 7 днів з дня направлення акту листом. У випадку відсутності у вказаний строк письмових зауважень замовника, послуги вважаються виконані належним чином, а акт затвердженим і таким, відносно у якого у замовника немає зауважень.

На підставі поданих відповідачем за допомогою мережевого сервісу «Інтегратор» на адресу http://integrator.raben-group.com/ua/index.php заявок, позивач протягом жовтня-листопада 2014 року надав визначені договором транспортно-експедиторські послуги на загальну суму 27275,05 грн., про що склав акти здачі-приймання робіт №0000110469 від 31.10.2014, №0000111135 від 21.11.2014 та №0000111369 від 30.11.2014, а також виставив Товариству з обмеженою відповідальністю "ЮКІ" рахунки-фактури на оплату №0000110469 від 31.10.2014, №0000111135 від 21.11.2014 та №0000111369 від 30.11.2014.

В якості доказу направлення на адресу відповідача вказаних актів здачі-приймання робіт і рахунків-фактур, позивач надав суду опис вкладення у цінний лист, документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек), список згрупованих поштових відправлень, а також витяг з сайту УДППЗ «Укрпошта», згідно з яким 04.05.2015 лист повернуто за зворотною адресою: за закінченням встановленого терміну зберігання.

При цьому, відповідач не подав суду доказів надання позивачу обґрунтованих заперечень на акти, в зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що послуги за жовтень-листопад 2014 року на загальну суму 27275,05 грн. прийняті відповідачем у відповідності до пункту 4.4. Додатку №1 до Договору №79/2014-01 від 19.05.2014.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору щодо організації надання транспортно-експедиторських та інших послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів по території України та в міжнародному сполученні, їх зберіганні та розмитненні.

Позаяк, відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за договором №79/2014-01 від 19.05.2014, оплату наданих послуг не здійснив, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 27275,05 грн.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

При цьому, зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором транспортного експедирування, а відповідно до ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено: обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом; зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу; забезпечення відправки і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Згідно з ч. 8 ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.

При цьому, клієнт за умовами ч. 2 ст. 12 Закону зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Пунктом 4.3. додатку №1 до договору сторони визначили, що оплата здійснюється протягом 7 банківських днів з дня отримання рахунку.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відтак, враховуючи, що факт виконання позивачем визначених умовами договору послуг та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати наданих послуг підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 27275,05 грн.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

При цьому, частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 5.2. договору сторони визначили, що за порушення замовником термінів оплати послуг, він сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення, а в разі прострочення більше 30 календарних днів замовник додатково сплачує штраф у розмірі 20% від суми заборгованості.

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем за поставлений йому товар, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та п. 5.2. договору, позивачем нараховано за період з 14.05.2015 по 07.07.2015 та заявлено до стягнення пеню в загальній сумі 2465,96 грн. та штраф в розмірі 5455,01 грн.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності і в межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду України від 28.02.2011 у справі №23/225 та від 27.04.2012 у справі №06/5026/1052/2011.

Отже, оскільки сторони самостійно передбачили додатково крім сплати пені ще й штраф, та враховуючи те, що положення пункту 5.2. договору не суперечить нормам чинного законодавства, так як його зміст встановлює механізм одноразового обчислення розміру штрафу на визначену договором суму, і є правовим наслідком прострочення оплати товару з вини відповідача, що не має нічого спільного із постійним нарахуванням пені за весь період неналежного виконання грошового зобов'язання, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення пені та штрафу, які підлягають стягненню у заявленому розмірі, так як їх розрахунок є обґрунтованим, вірним та відповідає фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства.

Окрім того, оскільки у відповідності до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних за період з 14.05.2015 по 07.07.2015 в сумі 123,30 грн. та інфляційні втрати за період з 14.05.2015 по 30.06.2015 в сумі 710,15 грн.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові №48/23 від 18.10.2011 та Верховний Суд України у постанові №3-12г10 від 08.11.2010.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

При цьому, з наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат вбачається, що він є невірним, однак, здійснення перерахунку судом інфляційних втрат фактично призведе до виходу за межі позовних вимог.

Так, за приписами п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Однак, клопотання в порядку, передбаченому вищевказаною нормою, до позовної заяви не додано та в судовому засіданні представником позивача не заявлено, а відтак, у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог, а тому стягненню з відповідача підлягає 710,15 грн. інфляційних втрат.

Згідно ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, з покладенням витрат по сплаті судового збору на відповідача у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮКІ" (04073, м. Київ, вулиця Сирецька, будинок 28/2; ідентифікаційний код 38233277) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рабен Україна" (02090, м. Київ, вулиця Сосюри, будинок 6; ідентифікаційний код 32306522) 27275 (двадцять сім тисяч двісті сімдесят п'ять) грн. 05 коп. - основного боргу, 2465 (дві тисячі чотириста шістдесят п'ять) грн. 96 коп. - пені, 5455 (п'ять тисяч чотириста п'ятдесят п'ять) грн. 01 коп. - штрафу, 123 (сто двадцять три) грн. 30 коп. - 3% річних, 710 (сімсот десять) грн. 15 коп. - інфляційних втрат та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - судового збору.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 31.07.15

Суддя О.А. Грєхова