Рішення

від 29.07.2015 по справі 910/14370/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.07.2015№910/14370/15 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРПРЕСДИСТРИБУЦІЯ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІРС"

про стягнення 35 363,10 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивачa: Кальченко М.Г. - представ. за довір. №14/06/03 від 03.06.14р.;

від відповідача: не з'явились.

У судовому засіданні 29.07.2015, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

На розгляд господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРПРЕСДИСТРИБУЦІЯ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІРС" про стягнення 35 363,10 грн. заборгованості на підставі Договору №030112/60 поставки продукції періодичної друкованого засобу масової інформації.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.06.2015 порушено провадження у справі №910/14370/15, розгляд справи призначений на 24.06.2015.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.06.2015, в порядку статтті 77 ГПК України, розгляд справи відкладений на 13.07.2015.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.07.2015, в порядку статтті 77 ГПК України, розгляд справи відкладений на 29.07.2015.

16.07.2015 через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання за відсутності його представника.

Представник позивача у судовому засіданні 29.07.2015 підтримав позовні вимоги повністю, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 29.07.2015, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

03.01.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПІРС" (покупець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРПРЕСДИСТРИБУЦІЯ" (постачальник, позивач) було укладено Договір №030112/60 поставки продукції періодичної друкованого засобу масової інформації (надалі - "Договір"), за змістом п. 1.1 якого постачальник зобов'язується передати продукцію періодичного друкованого засобу масової інформації (далі - продукція) у власність покупця для її подальшої реалізації споживачам через мережу розповсюдження покупця, а покупець зобов'язується прийняти продукцію та оплатити її на умовах визначених цим Договором.

Згідно п.1.2 Договору найменування, асортимент, кількість продукції в упаковці, умови оплати покупцем за продукцію, ціна за одиницю продукції, рекомендована ціна для подальшого продажу продукції покупцем споживачам та інші суттєві умови визначаються в Додатку (Специфікація), що є невід'ємною частиною цього Договору.

Пунктом 2.5 Договору встановлено, що передача та прийняття продукції по кількості та якості відбувається представниками сторін та оформлюється згідно з видаткової накладної (накладних) шляхом її підписання відповідними представниками та скріпленням печатками сторін. Всі претензії щодо кількості та якості продукції під час її приймання оформлюються відповідним актом, який підписується представниками сторін та скріплюється печаткою відповідача і підписується представником перевізника позивача. Відповідач зобов'язаний в день виявлення невідповідності продукції по кількості та/або якості повідомити позивача засобами факсимільного, або телефонного зв'язку про це та направити один екземпляр відповідного акту рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідно до поштових реквізитів вказаних в даному договорі. При відправленні зазначеного в даному пункті акту відповідач зобов'язаний додати ярлик пачки в якій була виявлена неякісна та/або некількісна продукція, в разі якщо недостача являється наслідком некомпетентності стандартної упаковки. Позивач зобов'язаний розглянути акт протягом 7 днів після його отримання та, при наявності належним чином оформленого акту та ярлика пачки, задовольнити претензії відповідача шляхом додаткової поставки, заміни неякісних екземплярів або шляхом зменшення розміру боргу відповідача за продукцію.

Повернення частини продукції (ремісійних лімітів) відповідачем позивачу можливо в межах та строках визначених у відповідному додатку, який є невід'ємною частиною даного договору. Але в будь-якому разі, якщо на протязі 3-місяців ремісійні ліміти будуть більше ніж 30 %, позивач має право зменшити обсяг поставки видань без узгодження з відповідачем (п. 2.7. Договору).

Згідно п.2.8 Договору за повернення покупцем ремісійних лімітів постачальнику несе відповідальність покупець, який самостійно формує та здійснює повернення протягом 14 днів з дня закінчення продажу видань. Сторони можуть домовитися про повернення непроданих видань, одночасно з відвантаженням наступних.

Відповідно до п.2.13 Договору підставою для зменшення боргу покупця перед постачальником на суму ремісійних лімітів може бути лише фізичне отримання постачальником ремісійних лімітів, та накладної на повернення на них з коректною інформацією щодо найменувань видань, їх номерів, кількості, ціни відвантаження та загальної вартості ремісійних лімітів.

Умовами п.3.1 Договору визначено, що термін та порядок оплати за продукцію здійснюється відповідачем відповідно до умов, визначених у відповідному додатку до даного договору.

Відповідач зобов'язаний сплачувати позивачу належні платежі відповідно до умов даного Договору (підпункт 4 п.4.2 Договору).

Пунктом 5.1. Договору визначено, що у випадку порушення сторонами своїх зобов'язань щодо оплати даного договору винна сторона несе відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожний день прострочення.

Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2012. якщо по закінченню строку дії даного Договору сторони не мають претензій одна до одної, то даний Договір автоматично продовжується на кожний наступний строк, рівний терміну цього Договору і на тих же умовах, які передбачені цим Договором (п.6.1 Договору).

Відповідно до п.6.4 Договору, всі листування та направлення документів між сторонами з приводу даного договору повинні відбуватись рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення, якщо інше не обумовлено між сторонами.

Доказів припинення зазначеного Договору сторони суду не надали, а тому він вважається продовженим і на 2015 рік.

01.06.2013 між ТОВ "УКРПРЕСДИСТРИБУЦІЯ" та ТОВ "ПІРС" укладено Додаток №1 до Договору № 030112/60 від 03.01.2012, відповідно до умов якого оплата здійснюється у вигляді безготівкових розрахунків шляхом перерахування відповідної суми коштів на банківський рахунок позивача протягом 7 (семи) банківських днів з дня закінчення строку повернення ремісійних лімітів.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачеві продукцію на загальну суму 367 978,50 грн., що підтверджується видатковими накладними, підписаними сторонами та скріпленими їх печатками у період з 13.01.2014 по 06.05.2015.

Проте, відповідач за поставлений товар розрахувався частково у розмірі 145 904,80 грн., що підтверджується виписками та звітами про дебетові і кредитні операції по рахунку №26009053116830 позивача та повернув товар на суму 232 800,00 грн., в результаті чого за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 31 513,27 грн.

Позивачем на адресу відповідача направлявся лист №С-1405/1 від 14.05.2015, в якому позивач просив розглянути даний лист протягом 3 днів з дня отримання та перерахувати суму боргу у розмірі 36 725,03 грн. на розрахунковий рахунок позивача до 22.05.2015, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком №0300 від 18.05.2015 (копія в матеріалах справи).

Відповідачем даний лист залишений без відповіді, однак, як зазначає позивач, відповідачем було здійснено кілька повернень видань, термін реалізації яких завершився, що зменшило суму боргу до 31 513,27 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару, зокрема, щодо погашення заборгованості у розмірі 31 513,27 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 859,71 грн., 3 % річних у розмірі 91,68 грн. та 2 898,44 грн. - інфляційних втрат.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами Договору № 030112/60 поставки продукції періодичного друкованого засобу масової інформації від 03.01.2012, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він і є договором поставки.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Так, відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною другою статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, поставив відповідачеві товар на загальну суму 367 978,50 грн., який прийнятий останнім по видатковим накладним без зауважень.

Однак відповідач оплати поставленого товару в повному обсязі не провів, доказів зворотного суду не надав.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, встановивши фактичні обставини справи, та беручи до уваги, що відповідач обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача, не спростував, доказів належного виконання своїх зобов'язань за укладеним між сторонами Договором суду не надав, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови Договору № 030112/60 поставки продукції періодичного друкованого засобу масової інформації від 03.01.2012 та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 31 513,27 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 859,71 грн., 3 % річних у розмірі 91,68 грн. та 2 898,44 грн. - інфляційних втрат.

Так, у відповідності до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Так, згідно зі статтю 625 Цивільного кодексу України, боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат і встановив, що останній відповідає вимогам законодавства, а тому визнаються обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача пеню у розмірі 859,71 грн., 3 % річних у розмірі 91,68 грн. та 2 898,44 грн. - інфляційних втрат.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІРС" (04073, м. Київ, площа Дружби народів, 2-А; код 30045611) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРПРЕСДИСТРИБУЦІЯ" (03680, м. Київ, проспект Академіка Палладіна, 44; код 33777785) заборгованість у розмірі 31 513,27 грн. (тридцять одна тисяча п'ятсот тринадцять гривень 27 коп.), пеню у розмірі 859,71 грн. (вісімсот п'ятдесят дев'ять гривень 71 коп.), 3% річних у розмірі 91,68 грн. (дев'яносто одна гривня 68 коп.), інфляційні втрати у розмірі 2 898,44 грн. (дві тисячі вісімсот дев'яносто вісім гривень 44 коп.) та 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.) судового збору.

3.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дата підписання

повного тексту рішення: 03.08.2015.

Суддя М.Є. Літвінова