Рішення

від 29.07.2015 по справі 910/14578/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.07.2015№910/14578/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арда-Трейдинг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕЛЕНЕ ЯБЛУКО ЛТД"

про стягнення 11 115,49 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивачa: Гавенко Г.В. - представ. за довір.;

від відповідача: не з'явились.

У судовому засіданні 29.07.2015, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

На розгляд господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Арда-Трейдинг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕЛЕНЕ ЯБЛУКО ЛТД" про стягнення 11 115,49 грн. на підставі Договору поставки №3808 КИЕ від 01.11.2013 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.06.2015 порушено провадження у справі №910/14578/15, розгляд справи призначений на 24.06.2015.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.06.2015, в порядку статті 77 ГПК України, розгляд справи відкладений на 15.07.2015.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.07.2015, в порядку статті 77 ГПК України, розгляд справи відкладений на 29.07.2015.

Представник позивача у судовому засіданні 29.07.2015 підтримав позовні вимоги повністю, просив суд задовольнити позов, долучив документи до матеріалів справи.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 29.07.2015, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

01.11.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗЕЛЕНЕ ЯБЛУКО ЛТД" (покупець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Арда-Трейдинг" (постачальник, позивач) було укладено Договір №3808 КИЕ (надалі - "Договір"), за змістом п. 1.1 якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, та у відповідності з замовленням покупця, поставити товар, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти товар і оплатити його вартість за цінами, зазначеними в накладній, та які не можуть перевищувати цін, узгоджених в Специфікаціях.

Згідно з п. 3.1 Договору, товар поставляється постачальником у відповідності до замовлення покупця згідно асортименту, кількості, цінам та в строк, зазначені в замовленні покупця.

Пунктом 5.1 Договору встановлено, що перехід права власності на товар від постачальника до покупця здійснюється в момент приймання-передачі товару на складі покупця.

Відповідно до п.7.1 Договору, покупець оплачує товар, що поставляється, за цінами, погодженими сторонами в специфікації та підтвердженими у накладних. Оплата за товар здійснюється в українській національній валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника через 45 днів з моменту прийому-передачі товару та підписання накладної про його прийняття (п.7.9 Договору).

Пунктом 10.1 Договору визначено, що даний Договір набирає силу з моменту підписання його сторонами і діє до 01.04.2015 року.

01.11.2013 між сторонами було підписано протокол розбіжностей до Договору.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті поставленого товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 6 200,28 грн.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 11 , 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України ), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України ).

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до норм ч. 1 та ч. 2 ст.664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач поставив товар на загальну суму 8 759,28 грн., що підтверджується видатковими накладними №7877 від 18.12.2013 та №7722 від 21.01.2014, підписаними сторонами, та товарно-транспортними накладними на переміщення алкогольних напоїв від 18.12.2013 та 21.01.2014 відповідно.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зі змісту ч. 1 та ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України вбачається, що покупець зобов'язаний оплатити повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Тобто, термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу, чітко встановлений вищезазначеною спеціальною нормою права - покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Тому з урахуванням положень ст.ст. 530, 692 Цивільного кодексу України відповідач був зобов'язаний розрахуватися за поставлений товар через 45 днів з моменту прийому -передачі товару та підписання накладної про його прийняття.

Судом встановлено, що видаткові та товарно-транспортні накладні, які наявні в матеріалах справи, містять посилання на поставку товару за Договором №3808 КИЕ від 01.11.2013.

Матеріалами справи підтверджується факт поставки позивачем відповідачу товару на загальну суму 8 759,28 грн.

Відповідач, 16.04.2014 частково розрахувався за товар, поставлений за видатковою накладною №7877 від 18.12.2013 у сумі 2 559,00 грн.

Отже, у відповідача існує заборгованість у розмірі 6 200,28 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент звернення позивача до суду настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

З огляду на вищевикладене, встановивши фактичні обставини справи, та беручи до уваги, що відповідач обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача, не спростував, доказів належного виконання своїх зобов'язань за укладеним між сторонами Договором суду не надав, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ТОВ "Арда-Трейдинг" в частині стягнення основного боргу у розмірі 6 200,28 грн. за Договором №3808 КИЕ від 01.11.2013 підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 237,50 грн., пені у розмірі 295,17 грн. та інфляційних втрат у розмірі 4 382,54 грн.

Судом встановлено, що відповідач обов'язку по сплаті грошових коштів у визначений строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до протоколу розбіжностей від 01.11.2013 до Договору сторони дійшли згоди що п.8.9 Договору слід викласти в наступній редакції: в разі порушення п.7.9 даного Договору, покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника пеню і розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент виникнення заборгованості, за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

З даного пункту Договору вбачається, що сторонами було погоджено порядок та розмір нарахування пені, проте не визначено строку за який вона має нараховуватись.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, суд, здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені з урахуванням встановлених судом періодів, за які є правомірним нарахування пені, та за відсутності правових підстав для виходу за межі позовних вимог, встановив, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню у розмірі 295,17 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За перерахунком суду, здійсненим з урахуванням встановленого позивачем періоду, за який нараховуються 3% річних та інфляційні втрати, та за відсутності правових підстав для виходу за межі позовних вимог суд прийшов до висновку, що правомірним є стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 237,50 грн. та 4 381,75 грн. відповідно.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 6 200,28 грн., пені у розмірі 295,17 грн., 3% річних у розмірі 237,50 грн. та інфляційних втрат у розмірі 4 381,75 грн.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕЛЕНЕ ЯБЛУКО ЛТД" (03115, м. Київ, вул. Святошинська, 32; код 35081277) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Арда-Трейдинг" (52500, Дніпропетровська обл., м. Синельникове, вул. Миру, буд.29, кв.28; код 37029549) заборгованість у розмірі 6 200,28 грн. (шість тисяч двісті гривень 28 коп.), пеню у розмірі 295,17 грн. (двісті дев'яносто п'ять гривень 17 коп.), 3% річних у розмірі 237,50 грн. (двісті тридцять сім гривень 50 коп.), інфляційні втрати у розмірі 4 381,75 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят одна гривня 75 коп.) та 1 826,87 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять шість гривень 87 коп.) судового збору.

3.В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дата підписання

повного тексту рішення: 03.08.2015.

Суддя М.Є. Літвінова