Рішення

від 04.08.2015 по справі 917/1137/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.08.2015                     Справа № 917/1137/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпрофторг", вул. Богатирська, 3-Є, оф. 206, м. Київ, 04655

до Приватного підприємства "Будінпромпроект", вул. Крупської, буд. 135, м. Кременчук, Полтавська обл., 39600

про стягнення 108 638,89 грн.

Суддя Ківшик О.В.

Представники :

від позивача: не з'явилися;

від відповідача: не з'явилися.

Суть спору: розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпрофторг" про стягнення з Приватного підприємства "Будінпромпроект" 108 638,89 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 17.10.2012 р. між сторонами договору № 651012, з яких : 61 050,00 грн. основний борг, 4 365,49 грн. 3% річних за період з 01.01.2013 р. по 20.05.2015 р., 43 223,40 грн. інфляційних втрат за період з січня 2013 р. по травень 2014 р..

Позивач представництво у судове засідання не забезпечив, його явка в судове засідання судом обов'язковою не визнавалась. Відповідно до пп. 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України та пп. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" був належним чином та завчасно повідомлений про дату, час і місце проведення судових засідань, про що свідчать матеріали справи.

Супровідним листом № 402-07 від 06.07.2015 р. (вх. № 10291 від 13.07.2015 р.) позивач надав суду додаткові пояснення та клопотання про розгляд справи за відсутності його представників.

Відповідач представництво у судове засідання вдруге не забезпечив, вимог суду не виконав, причин щодо цього суду не повідомив. Останній відповідно до 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" був належним чином та завчасно повідомлений про дату, час і місце проведення судових засідань, а також про покладені на нього обов'язки, про що свідчать матеріали справи.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на тому, що застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain). Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до пп. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, закінчення встановленого строку вирішення спору, суд не оцінює вказані обставини як підставу для подальшого відкладення розгляду справи. Спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Позивач надав суду заяву про зменшення позовних вимог № б/н від 12.06.2015 р. (вх. № 9352 від 22.06.2015 р.), відповідно до якої повідомляє суд про допущення ним помилки при визначенні ціни позову при його складанні та просить суд стягнути з Приватного підприємства "Будінпромпроект" 100 736,68 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 17.10.2012 р. між сторонами договору № 651012, з яких : 61 050,00 грн. неповернута попередня оплата, 1 337,64 грн. 3% річні за період з 01.01.2013 р. по 20.05.2015 р., 27 326,04 грн. інфляційні втрати за період з січня 2013 р. по травень 2015 р..

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Суд приймає дану заяву до розгляду в даному провадженні як таку, що не суперечить чинному процесуальному законодавству України. Спір розглядається в межах предмету позову в редакції прийнятої судом вищевказаної заяви про зменшення позовних вимог № б/н від 12.06.2015 р. (вх. № 9352 від 22.06.2015 р.).

Позивач в додатки до вказаної вище заяви надав суду клопотання про витребування доказів в порядку ст. 38 ГПК України - видаткових накладних, яке судом відхиляється, оскільки останнім не доведено неможливості самостійного надання зазначених у клопотанні первинних документів.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд,

встановив:

17.10.2012 р. між Приватним підприємством "Будінпромпроект" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрпрофторг" (покупець) було укладено Договір № 651012 (а.с. 9-11, далі – Договір), за умовами якого Приватне підприємство "Будінпромпроект" (продавець) зобов'язувався передати, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрпрофторг" (покупець) зобов'язувалося прийняти і оплатити продукцію, іменовану надалі "Товар", відповідно до специфікацій, що додаються до Договору і є його невід'ємною частиною.

При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне:

- предметом поставки є такі товари: цегла керамічна рядова повнотіла М-100. Кількість та ціна товару зазначена в рахунку-фактурі (видатковій накладній), що є невід'ємною частиною даного договору. Товар, вказаний в п. 2.1. цього Договору, поставляється Покупцю партіями. Обсяг партії товару приймається згідно видаткових накладних. Номенклатура та кількість Товару повинні відповідати сертифікату підприємства. Якість Товару підтверджується наявністю сертифіката якості виробника і повинна відповідати Держстандартам та технічним умовам (п. 2.1- п. 2.6 Договору);

- партія товару повинна бути поставлена Покупцю згідно виписаних видаткових накладних на кожну партію окремо. Постачання здійснюється на умовах СРТ склад Покупця (умови повинні викладатися відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс" /редакція 2000 року/) (п. 3.1 та п. 3.2 Договору);

- постачальник зобов'язаний постачати покупцеві товар за умов даного Договору (п. 4.1 Договору);

- ціна Товару встановлюється в національній валюті України. Ціна вказується в рахунках-фактурах, що є невід'ємною частиною Договору. Ціна Товару включає ПДВ, порядок нарахування якого встановлений чинним законодавством України і вказується в специфікаціях, що додаються до Договору і є його невід'ємною частиною. Загальна вартість Договору визначається в специфікації, що є невід'ємною частиною даного договору (п. 5.1 та п. 5.3 Договору);

- засобом платежів є національна валюта України - гривня. Розрахунки за цим Договором здійснюються в безготівковій формі по 100% передоплаті вартості товару згідно виставленого рахунку-фактури на партію товару (п. 6.1 – 6.2 Договору);

- цей Договір набирає сили з дати його підписання і діє до 31 грудня 2012 р. (п. 10.1 Договору).

Відповідачем були пред'явлені позивачу наступні рахунки : № б/н від 29.10.2012 р. на оплату цегли керамічної М-100 у кількості 21 000 штук на суму 19 950,00 грн., № 25 від 16.10.2012 р. на оплату цегли керамічної М-100 у кількості 7 000 штук на суму 6 650,00 грн. та № 7 від 05.02.2013 р. на оплату цегли керамічної М-100 у кількості 217 000 штук на суму 199 640,00 грн. (копії наявні у матеріалах справи, а.с. 89-91).

Позивачем за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2013 р. було перераховано відповідачу 96 050,00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями банківських виписок по рахунку позивача, а саме : за 18.10.2012 р. – 6 650,00 грн. платіжним дорученням № 224 від 18.10.2012 р. з призначенням платежу "плата за цеглу згідно рахунку № 25 від 16.10.2012 р." (а.с. 27-28), за 02.11.2012 р. – 6 650,00 грн. платіжним дорученням з призначенням платежу "плата за цеглу згідно рахунку № 133 від 01.11.2012 р. " (а.с. 29), за 15.11.2015 р. – 13 000,00 грн. платіжним дорученням № 306 від 15.11.2012 р. з призначенням платежу "плата за цеглу згідно рахунку від 29.10.2012 р. " (а.с. 30), за 23.11.2012 р. – 6 650,00 грн. платіжним дорученням № 327 від 23.11.2012 р. з призначенням платежу "плата за цеглу згідно рахунку від 29.10.2012 р. " (а.с. 20-21), за 03.12.2012 р. – 6 450,00 грн. платіжним дорученням № 360 від 03.12.2012 р. з призначенням платежу "плата за цеглу згідно рахунку від 29.10.2012 р." (а.с. 22-23), за 07.12.2012 р. – 6 650,00 грн. платіжним дорученням № 382 від 07.12.2012 р. з призначенням платежу "плата за цеглу згідно рахунку від 29.10.2012 р." (а.с. 31), за 05.02.2013 р. – 50 000,00 грн. платіжним дорученням № 131 від 06.02.2013 р. з призначенням платежу "плата за цеглу згідно рахунку № 7 від 05.02.2013 р." (а.с. 24-25). У матеріалах справи наявні податкові накладні з податку на додану вартість (а.с. 13-19) щодо відображення у податковому обліку операцій з продажу вказаного товару відповідачем, останні містять підпис посадової особи відповідача та відтиск печатки відповідача.

Як стверджує позивач, відповідачем було частково виконано зобов'язання з поставки позивачу товару на загальну суму 35 000,00 грн..

03.12.2014 р. позивачем на адресу відповідача було направлено лист вих. №326-12 з вимогою про погашення заборгованості в сумі 61 050,00 грн. в термін до 10.12.2014 р. (а.с. 32). За даними позивача, на момент подання позову до суду відповідач свої зобов'язання щодо поставки товару не виконав, передоплату в сумі 61 050,00 грн. не повернув.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) про стягнення з відповідача 100 736,68 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 17.10.2012 р. між сторонами договору № 651012, з яких : 61 050,00 грн. основний борг, 1 337,64 грн. 3% річних за період з 01.01.2013 р. по 20.05.2014 р., 27 326,04 грн. інфляційні втрати за період з січня 2013 р. по травень 2014 р..

При винесенні даного рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Статтями 202, 205 Цивільного кодексу України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. При цьому відповідно до ст. 207 Цивільного Кодексу України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. Положеннями ст. 627, ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України та ст. 180 Господарського кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як визначено ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Враховуючи правову природу укладеного між сторонами Договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору поставки.

Відповідно ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. За приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник, зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій сторони - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 Цивільного Кодексу України). Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця (ст. 693 Цивільного Кодексу України).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Як вже було зазначено в описовій частині даного рішення, з огляду на те, що відповідач протягом тривалого часу не поставляв позивачу товар, на його адресу позивачем було направлено вимогу про погашення заборгованості у розмірі 61 050,00 грн. до 10.12.2014 р..

З матеріалів справи вбачається, що укладений між сторонами Договір припинив свою дію 31.12.2012 р., проте після спливу строку його дії між сторонами продовжувала здійснюватись господарська діяльність, а саме :

- 05.02.2013 р. відповідачем було направлено позивачу рахунок-фактуру на оплату товару на загальну суму 199 640,00 грн.;

- позивачем було частково проведено попередню оплату товару у розмірі 50 000,00 грн..

Тобто, після закінчення строку дії Договору між сторонами мав місце факт укладання правочину - договору купівлі-продажу - у спрощений спосіб.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав зобов'язання за вищезазначеними Договорами щодо здійснення ним попередньої оплати. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаними Договорами та приписів ст. 662, ст. 663 Цивільного кодексу України не повністю поставив позивачу товар, суму передоплати не повернув. Дана обставина відповідачем не спростована.

Отже, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 61 050,00 грн. неповернутої передоплати підтверджені документально, відповідають нормам матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За приписами ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України грошовим зобов'язанням є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору (п. 1.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Отже, стягнення з відповідача як постачальника суми попередньої оплати, перерахованої за Договором, не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні ст. 625 Цивільного кодексу України (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду України від 15.10.2013 р. у справі № 5011-42/13539-2012 та від 01.07.2015 р. у справі № 910/14120/14, які враховуються судом відповідно до положень ст. 111 28 ГПК України).

Таким чином, в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 1 337,64 грн. 3% річних за період з 01.01.2013 р. по 20.05.2014 р. та 27 326,04 грн. інфляційних втрат за період з січня 2013 р. по травень 2014 р. суд дійшов висновку про відмову у позові, оскільки вимоги не відповідають нормам матеріального права.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

За викладеного, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 61 050,00 грн. неповернутої передоплати підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню, в частині стягнення з відповідача 1 337,64 грн. 3% річних за період з 01.01.2013 р. по 20.05.2014 р. та 27 326,04 грн. інфляційних втрат за період з січня 2013 р. по травень 2015 р. у позові слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України понесені позивачем при пред'явленні даного позову судові витрати з оплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст. 43, ст. 49, ст. 75, ст. 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Будінпромпроект" (вул. Крупської, буд. 135, м. Кременчук, Полтавська обл., 39600), ідентифікаційний код юридичної особи 35360797 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпрофторг" (вул. Богатирська, 3-Є, оф. 206, м. Київ, 04655), ідентифікаційний код юридичної особи 34891912 - 61 050,00 грн. неповернутої передоплати та 1 221,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ з набранням рішенням законної сили.

3. В частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпрофторг" про стягнення з Приватного підприємства "Будінпромпроект" 1 337,64 грн. 3% річних та 27 326,04 грн. інфляційних втрат у позові відмовити.

Суддя                               О.В.Ківшик

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.