Рішення

від 03.08.2015 по справі 920/869/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03.08.2015 Справа № 920/869/15

Господарський суд Сумської області, у складі судді Заєць С.В. при секретарі судового засідання Тимченко О.О., розглянувши матеріали справи № 920/869/15

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Сумисортнасіннєовоч»,

м. Суми,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТОЛ», м. Суми

про стягнення 37 442 грн. 11 коп.,

За участю представників сторін:

Від позивача: представник Поляков С. М. (довіреність від 20.06.2015 року);

Від відповідача: не з'явився;

Суть спору: позивач подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача 37 442 грн. 11 коп., в тому числі 20 413 грн. 42 коп. заборгованості відповідно до укладених між сторонами Договору оренди приміщення № А-24 від 12.11.2013 року та Договору оренди нежитлового приміщення № А-3 від 02.01.2014 року, 11 997 грн. 55 коп. інфляційних нарахувань, 632 грн. 02 коп. 3% річних, 2 403 грн. 63 коп. пені, 1 995 грн. 49 коп. штрафу, а також судовий збір.

28 липня 2015 року позивач надіслав заяву б/н від 27.07.2015 року, в якій просить суд долучити до матеріалів справи для підтвердження суми основної заборгованості розрахунок заборгованості та копії банківських виписок.

Подані документи прийняті судом та долучені до матеріалів справи.

В судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву не подав, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення відповідачеві поштового відправлення, а саме ухвали господарського суду Сумської області про порушення провадження у справі № 920/869/15 від 15.06.2015 року (а.с.44).

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні, причину неявки суду не повідомив, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, у дане судове засідання клопотання про відкладення розгляду справи не надходило, згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, суд встановив:

12 листопада 2013 року між сторонами було укладено договір оренди приміщення № А-24 (Договір 1).

Відповідно до п. 1.1. Договору позивач передає, а відповідач приймає у тимчасове платне користування частину приміщення корисною площею 82,4 кв.м. (загальна площа будинку 209,4 кв. м.), що знаходиться за адресою: 40022, м. Суми, вул. Троїцька, 8Б.

В зв'язку із закінченням строку дії договору оренди приміщення № А-24 2 січня 2014 року між сторонами було укладено договір оренди нежитлового приміщення № А-3 (Договір 2), відповідно до умов якого позивач передає, а відповідач приймає у строкове платне користування частину приміщення корисною площею 114,4 кв.м. (загальна площа будинку 209,4 кв. м.), що знаходиться за адресою 40022, м. Суми, вул. Троїцька, 8Б.

З матеріалів справи вбачається, що факт передачі майна підтверджується актом здачі - приймання до договору оренди приміщення № А-24 підписаного 14.11.2013 року та актом здачі - приймання до договору оренди приміщення № А-3 підписаного 02.01.2014 року які, підписані та скріплені печатками обох сторін.

Пунктом 5.1. договору № А-24 визначено, що орендна плата за користування об'єктом оренди договірна та становить 35 грн. 00 коп. за 1 кв. м., тобто всього 2 884 грн. 00 коп. за місяць, за користування приміщенням загальною площею 82,4 кв. м., що знаходиться за адресою: 40022, м. Суми, вул. Троїцька, 8Б, і сплачується з 1 по 5 число включно місяця, в якому здійснюється користування об'єктом оренди, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача..

Відповідно до приписів пункту 5.1 договору № А-3, орендна плата за користування об'єктом оренди договірна та становить 35 грн. 00 коп. за 1 кв. м., тобто всього 4 004 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ 20%, без урахування комунальних послуг за місяць, за користування приміщенням, корисна площа якого складає 114,4 кв. м., що знаходиться за адресою: 40022, м. Суми, вул. Троїцька, 8Б, і сплачується з 1 по 5 число включно місяця, в якому здійснюється користування об'єктом оренди , шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання та не оплатив своєчасно та в повному обсязі вартість орендної плати та комунальних послуг за Договором № А-24 за період з листопада 2013 року по січень 2014 року в сумі 458 грн. 54 коп. та за Договором № А-3 за період з січня 2014 року по травень 2014 року в сумі 19 954 грн. 88 коп., в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 20 413 грн. 42 коп.

Відповідач своїми конклюдентними діями, а саме частковою сплатою заборгованості за оренду приміщень та комунальні послуги визнав факт існування договорів та використання майна.

Факт наявності боргу підтверджується матеріалами справи, а саме підписаними сторонами та скріпленими печатками обох сторін актами здачі - прийняття робіт (надання послуг) та актом звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого, сторони погодили, що заборгованість відповідача перед позивачем станом на 27.05.2014 року складає 20 413 грн. 42 коп. (а. с. 33).

Відповідно до ст.ст. 759, 762 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно зі ст. ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов Договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 1 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Судом встановлено, що факт передачі відповідачу в оренду майна підтверджується відповідними актами приймання - передачі, проте в порушення умов укладеного договору та вимог ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, відповідач не сплатив своєчасно та в повному обсязі орендну плату за користування об'єктами оренди, у зв'язку з чим його заборгованість перед позивачем складає 20 413 грн. 42 коп..

Факт наявності заборгованості відповідача підтверджується матеріалами справи, останнім не подано ні доказів сплати боргу, ні аргументованих заперечень проти вимог позивача, тому суд вважає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 20 413 грн. 42 коп. заборгованості по орендній платі.

Зі змісту пункту 8.2 договору 1 та пункту 8.2.а) договору 2 вбачається, що у випадку несвоєчасної сплати орендних платежів та сплати комунальних послуг відповідач сплачує на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, що підлягає оплаті, за кожен день прострочення.

Згідно з поданим позивачем розрахунком, відповідачеві нарахована пеня в сумі 2 403 грн. 63 коп., в тому числі 39 грн. 12 коп. за договором № А-24 - за період з 01.02.2014 року по 01.08.2014 року, виходячи з суми боргу в розмірі 458 грн. 54 коп. та 2 364 грн. 51 коп. за договором № А-3 - за період з 01.06.2014 року по 29.11.2014 року, виходячи з суми боргу в розмірі 19 954 грн. 88 коп..

Також, відповідно до пункту 8.2 б) договору № А-3, за несвоєчасну оплату або оплату не в повному обсязі орендної плати та сплати комунальних послуг відповідач сплачує штраф у розмірі 10 % від суми заборгованості, якщо термін прострочення перевищує 2 дні.

Враховуючи зазначене, позивачем відповідачеві нараховано штраф у сумі 1 995 грн. 49 коп., виходячи з суми основного боргу за договором оренди нежитлового приміщення № А-3 від 02.01.2014 року 19 954 грн. 88 коп.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 Господарського кодексу України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» № 2921-ІІІ від 10.01.2002р. визначено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 цього ж Кодексу, встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Вищевказаної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 09.04.2012 року у справі № 20/246-08 про стягнення суми пені та штрафу.

Оскільки право позивача щодо стягнення з відповідача пені та штрафу передбачене діючим законодавством України та умовами договорів, господарський суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги щодо стягнення пені в сумі 2 403 грн. 63 коп. та 1 995 грн. 49 коп. штрафу.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді сплати 3% річних, від простроченої суми не є неустойкою (пенею), зазначені відсотки є не мірою відповідальності, а платою за безпідставний, не погоджений сторонами строк користування чужими грошовими коштами, а тому ці кошти стягуються незалежно від вини боржника та не залежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Не є неустойкою (штрафом, пенею) й застосуванням до простроченої суми грошового зобов'язання встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, стягувані у зв'язку з таким застосуванням суми, оскільки вони є відшкодуванням збитків, завданих кредитору, внаслідок зменшення його грошових коштів, через зростання загального рівня цін на товари і послуги протягом певного періоду часу.

За прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачеві нараховано 3 % річних в загальній сумі 632 грн. 02 коп. в тому числі 18 грн. 61 коп. за договором № А-24 - за період з 01.02.2014 року по 09.06.2015 року, виходячи з суми боргу в розмірі 458 грн. 54 коп. та 613 грн. 41 коп. за договором № А-3 - за період з 01.06.2014 року по 09.06.2015 року, виходячи з суми боргу в розмірі 19 954 грн. 88 коп.

Загальна сума інфляційних втрат нарахована позивачем відповідачеві складає 11 997 грн. 55 коп., в тому числі 343 грн. 90 коп. за договором № А-24 - за період з лютого 2014 року по травень 2015 року, виходячи з суми боргу в розмірі 458 грн. 54 коп. та 11 653 грн. 65 коп. за договором № А-3 - за період з червня 2014 року по травень 2015 року, виходячи з суми боргу в розмірі 19 954 грн. 88 коп.

Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

З огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України, судом здійснено перерахунок інфляційних збитків, не виходячи за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру інфляційних збитків, згідно з яким інфляційні збитки становлять 11 995 грн. 55 коп., в тому числі 342 грн. 31 коп. за договором № А-24 - за період з лютого 2014 року по травень 2015 року, виходячи з суми боргу в розмірі 458 грн. 54 коп. та 11 653 грн. 65 коп. за договором № А-3 - за період з червня 2014 року по травень 2015 року, виходячи з суми боргу в розмірі 19 954 грн. 88 коп. Розрахунок здійснений судом за допомогою програми ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ 9.1.3 Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», ТОВ «ЛІГА: ЗАКОН», 2015.

Оскільки право позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних збитків передбачене ст. 625 Цивільного кодексу України, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 632 грн. 02 коп., інфляційних збитків в сумі 11 995 грн. 96 коп. є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

В іншій частині позову, щодо стягнення з відповідача 1 грн. 59 коп. інфляційних нарахувань, суд відмовляє у зв'язку з їх необґрунтованістю.

Згідно з приписами статті 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1 827 грн. 00 коп.

Керуючись статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТОЛ» (40007, м. Суми, вул. Черкаська, 1, код 37052866) на користь Приватного акціонерного товариства «Сумисортнасіннєовоч» (40022, м. Суми, вул. Троїцька, 8 Б, код 00388990) 20 413 грн. 42 коп. основного боргу, 2 403 грн. 63 коп. пені, 1 995 грн. 49 коп. штрафу, 632 грн. 02 коп. 3% річних, 11 995 грн. 96 коп. інфляційних нарахувань та 1 827 грн. 00 коп. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 1 грн. 59 коп. інфляційних нарахувань - в позові відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 05.08.2015 року.

Суддя С.В. Заєць