Рішення

від 10.01.2012 по справі 5023/10051/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" січня 2012 р. Справа № 5023/10051/11

вх. № 10051/11

Суддя господарського суду Інте Т.В.

при секретарі судового засідання Федорова К.О.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, дов. № 120 від 19.12.11 р.;

відповідача - не з'явився;

розглянувши справу за позовом ТОВ "Вога", м. Харків

до ФГ "Долина Життя", с. Заміське

про стягнення 24471,57 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ВОГА" звернулось до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача - Фермерського господарства "Долина життя" 7875,00 грн. основного боргу, валютні зміни за договором у сумі 98,44 грн., % за користування чужими коштами у сумі 1929,38 грн., пеню за договором у сумі 324,39 грн., збитки у сумі 787,50 грн. та судові витрати по справі, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем його зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару за договором № 65 від 14.04.11 р.

Позивач 05.01.12 р., через канцелярію суду на вимогу суду надав розрахунок, відповідно до якого просить стягнути з відповідача 7875,00 грн. основного боргу, валютні зміни за договором у сумі 98,44 грн., % за користування чужими коштами у сумі 1929,38 грн., пеню за договором у сумі 324,39 грн., збитки у сумі 787,50 грн.

Суд визнає вказаний розрахунок уточненням позовних вимог, відмовою позивача від позову в частині вимог щодо стягнення з відповідача 8259,36 грн. пені, 4803,75 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 393,75 грн. збитків та припиняє провадження в цій частині позовних вимог відповідно до п.4 ст. 80 ГПК України. Судовий збір в цій частині вимог покладається на позивача.

Позивач в судовому засіданні 10.01.12 р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позов та документи в його обґрунтування не надав, заборгованість не спростував, хоча був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

Між сторонами було укладено договір купівлі-продажу № 65 від 14.04.11 р. (а.с. 10-15), відповідно до умов якого продавець (позивач) зобов'язується передати на умовах товарного кредиту у власність покупцю (відповідачу) товар, а покупець (відповідач) зобов'язується прийняти цей товар та сплатити відповідну суму коштів (ціну товару), а також проценти за товарним кредитом із розрахунку 0,1 % у рік від суми фактично поставленого товару за весь період відповідно до специфікацій.

Позивач свої зобов'язання за вказаним договором виконав належним чином та передав уповноваженому представнику відповідача (дов. № НБА 101580 від 10.05.11 р.; а.с. 17) насіння соняшнику Перформер - КЕРНЕЛ на загальну суму 7875,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000296 від 10.05.11 р. на суму 7875,00 грн., яка була підписана та скріплена печатками сторін (а.с. 16).

Відповідно до підпункту "в" п. 4.1. вказаного договору, якщо сторони підписали специфікацію, в якій закріплено графік оплати товару, то відповідач оплачує товар відповідно до цього графіку.

14.04.11 р. сторони підписали специфікацію № 1 до договору № 65 від 14.04.11 р., відповідно до п. 1.1 якої, відповідач сплачує передплату до поставки товару в розмірі 100% від ціни товару, яка складає 7875,00 грн.

Проте, позивач приступив до поставки товару не на умовах вказаного договору, не дочекавшись отримання попередньої оплати за товар,

Таким чином, сторони відступили від встановлених у договорі умов щодо строків оплати відповідачем товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу від 30.09.11 р. про сплату заборгованості.

Проте, відповідач своє зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару не виконав, внаслідок чого заборгованість відповідача склала 7875,00 грн.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Станом на момент розгляду справи, відповідач 7875,00 грн. заборгованості не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу чи підтверджували б оплату заборгованості.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що з 06.10.11 р. прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару, за договором купівлі-продажу № 65 від 14.04.11 р.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 7875,00 грн. заборгованості, належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Сторони у п. 4.4 договору № 65 від 14.04.11 р. встановили, що розмір відсотків за користування чужими грошовими коштами встановлюється в залежності від строку просрочки оплати товару. Підпункт "а" встановлює 0,1 % від несплаченої суми за кожен день протягом 30 календарних днів з дати, коли товар повинен бути оплачений. Підпункт "б" встановлює 0.3 % від несплаченої суми за кожен день протягом 60 календарних днів з дати спливу 30 календарних днів, вказаних у підпункті "а". Підпункт "в" встановлює 0.5 % від несплаченої суми за кожен день до дня повної оплати з дати спливу 60 календарних днів, вказаних у підпункті "б".

Враховуючи викладене, перевіривши нарахування позивача, суд визнає вимоги про стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами у сумі 1929,38 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 624 ЦК України встановлено, що якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Згідно з п. 8.4.1 вищевказаного договору, в разі несвоєчасної оплати за товар покупець зобов'язався сплатити продавцю пеню в розмірі 0,5 % від загальної вартості товару за кожний день заборгованості. Нарахування пені закінчується через один рік від дати, коли зобов'язання по оплаті товару мало бути виконано.

Статтею 3 Закону України В«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» встановлено, що розмір пені за прострочку платежу, встановлений у договорі за згодою сторін, не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.4 ст. 231 Господарського Кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Враховуючи викладене, перевіривши нарахування пені позивачем, суд визнає позовні вимоги, в частині стягнення з відповідача пені законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в сумі 324,39 грн.

Відповідно до п. 4.7 договору купівлі-продажу № 65 від 14.04.11 р., у випадку зміни курсу долара США по відношенню до курсу гривні, ціна товару збільшується пропорційно даним змінам.

В специфікації № 1 до договору № 65 від 14.04.11 р., станом на 14.04.11 р. курс банку продавця (позивача) складав за 1 долар США - 8,00 грн.

Станом на момент звернення позивача з позовом до суду, курс банку продавця складав 1 долар США - 8,10 грн.

Враховуючи викладене, перевіривши нарахування позивача, суд визнає вимоги про стягнення з відповідача 98,44 грн. валютних змін обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача збитків у сумі 787,50 грн. відповідно до п. 8.4.2 вказаного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Позивачем не надано жодних доказів які б підтвердили наявність збитків, визначених у ст. 225 ГК України

Відповідно до ч.2 ст. 623 ЦК України, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доводиться кредитором.

Вказане положення ЦК України кореспондує із ст. 33 ГПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже якщо кредитор пред'являє вимогу про відшкодування реальної шкоди та/або упущеної вигоди, він має надати докази наявності таких збитків (платіжні або інші документи, що підтверджують витрати, документи, що підтверджують наявність упущеної вигоди тощо.

Жодних доказів на підтвердження понесення позивачем збитків позивачем суду не надано.

У судовому засіданні представник позивача заявив про відсутність доказів понесення збитків.

Таким чином, суд, дослідивши матеріали справи, вважає що заявлена позивачем до відповідача вимога про стягнення збитків не підлягає задоволенню, оскільки та на порушення вимог ч.2 ст. 623 ЦК України розмір збитків позивачем не доведено.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, витрати по оплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. cт. 202, 205, 207, 258, 267 509, 525, 526, ч.1 ст. 530, ст. ст. 610, 611, ч.1 ст. 612, ст. 624, ст. 625, ст. 629, 692 ЦК України, ст. 193, ст. 232 ГК України, ст. 3 Закону України В«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, п. 1.1, ст. 80, ст. ст. 82-85 ГПК України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Провадження у справі в частині вимог щодо стягнення з відповідача 8259,36 грн. пені, 4803,75 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 393,75 грн. збитків, припинити.

Стягнути з Фермерського господарства "Долина життя" (вул. Кільцева, 12, с. Замиське, Валківський р-н, Харківська область, 63043, код ЄДРПОУ 32469694, дані про банківські реквізити відсутні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОГА" (АДРЕСА_1, 61064, код ЄДРПОУ 32335705, п/р 26002033439 в АБ "Грант", МФО 351607) 7875,00 грн. основного боргу, валютні зміни за договором у сумі 98,44 грн., відсотки за користування чужими грошовими коштами в сумі 1929,38 грн., пеню за договором в сумі 324,39 грн. та судовий збір в сумі 589,90 грн.

В частині вимог щодо стягнення з відповідача 787,50 грн. збитків, в позові відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Інте Т.В.

Повне рішення складено 16 січня 2012 року.