Рішення

від 03.08.2015 по справі 922/3241/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" серпня 2015 р.Справа № 922/3241/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Светлічного Ю.В.

при секретарі судового засідання Ліпчанській В.В.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланкон", м. Харків про стягнення коштів за участю представників сторін:

позивача - Корж А.О. довіреність №03/3421 від 30.12.2014 р.;

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Харківміськгаз" (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланкон", в якій позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 3337,27 грн., 55,92 грн. - 3% річних, 732,30 грн. сума на яку збільшився борг внаслідок інфляції, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань згідно договору № 1657ЄС від 01.11.13 р. на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України (між власниками та газотранспортними або розподільними підприємствами). Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати.

Присутній представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився. До господарського суду Харківської області 23 червня 2015 року повернулась ухвала від 03 червня 2015 року про порушення провадження у справі, 31 липня 2015 року повернулась ухвала про відкладення розгляду справи від 22 червня 2015 року, які були направлені на адресу відповідача: 61045, м. Харків, вул. 23 Серпня, 1, кв.2, з відміткою пошти: зі спливом терміну зберігання.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи вищенаведене та те, що відповідач був повідомлений належним чином, про дату та час розгляду справи, справа розглядається на підставі ст.75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача господарським судом встановлено наступне.

Відповідно до п. 2.2 статті 2 Статуту ПАТ "Харківміськгаз" однією з основних функцій товариства є надання послуг по забезпеченню газом підприємств усіх форм власності і населення шляхом постачання природного газу і його транспортування.

Затримки з розрахунками за поставлений газ і послуги по його транспортуванню можуть призвести до дезорганізації державної економіки. Крім того, неплатежі споживачів газу призводять до зриву його постачання із інших держав, що ставить під загрозу економічну безпеку держави.

01 листопада 2013 року між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) був укладений договір №1657ЄС на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України (між власниками та газотранспортними або газорозподільними підприємствами). Відповідно до умов вказаного договору позивач передав відповідачу в експлуатацію складові Єдиної газотранспортної системи які безпосередньо приєднані до газових мереж позивача, яки є розподільним підприємством, та використовуються для забезпечення розподілу природного газу.

Згідно п.2.1. договору, вартість послуг (робіт) визначається сторонами відповідно до переліку послуг (робіт) з експлуатації об'єкта газопостачання, що надаються виконавцем замовнику та становить 3541,21 грн., крім того, податок на додану вартість 708,24 грн.

Відповідач взяв на себе зобов'язання оплатити позивачу вартість послуг з експлуатації об'єкта замовника, визначену в п.2.1. цього розділу, на поточний рахунок виконавця з урахуванням податку на додану вартість в такому порядку: до 5 числа поточного місяця - рівними частинами від суми, зазначеної в п.2.1 з урахуванням ПДВ. Остаточний розрахунок за послуги, надані за квартал, проводиться на підставі акта виконаних робіт до 10 числа місяця наступного за звітним кварталом.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За час дії договору №1657ЄС від 0.11.13 р. від 01.01.2012 р. позивач належним чином виконував прийняті на себе зобов'язання проводити технічне обслуговування систем газопостачання відповідачу, однак відповідач розрахунки за надані йому послуги здійснював несвоєчасно та не в повному обсязі.

Факт надання позивачем послуг з технічного обслуговування підтверджується підписаним ПАТ "Харківміськгаз" та відповідачем актами здачі-приймання виконаних робіт, які містяться у матеріалах справи.

За червень, вересень, грудень, 2014 р., березень 2015 р. відповідачу було надано послуги з технічного обслуговування систем газопостачання на загальну суму 3337,27 грн., але відповідач дані послуги не сплатив, у зв'язку із чим виникла заборгованість у розмірі 3337,27 грн.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 3337,27 грн. (сума основного боргу) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Окрім того позивачем заявлені до стягнення: 55,92 грн. - 3% річних, 732,30 грн. - на яку збільшився основний борг внаслідок інфляції.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши нарахування 3% річних та інфляційних суд прийшов до висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача, з вини якого спір доведено до суду.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланкон" (61045, м. Харків, вул. 23 Серпня, 1, кв.2, код 33204325) на користь Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз" (61004, м. Харків, вул. Жовтневої революції, 57/59, МФО 380764, код 03359552) суму основного боргу у розмірі 3337,27 грн., 55,92 грн. - 3% річних та 732,30 грн. сума на яку збільшився борг внаслідок інфляції.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланкон" (61045, м. Харків, вул. 23 Серпня, 1, кв.2, код 33204325) на користь Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз" (61004, м. Харків, вул. Жовтневої революції, 57/59, МФО 380764, код 03359552) судовий збір у розмірі 1827,00 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 04.08.2015 р.

Суддя Ю.В. Светлічний