Рішення

від 03.08.2015 по справі 922/3486/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" серпня 2015 р.Справа № 922/3486/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Светлічного Ю.В.

при секретарі судового засідання Ліпчанській В.В.

розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства "Промізолсервіс", м. Кривий Ріг до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-комунальний союз України", м. Харків про стягнення 145939,88 грн. за участю представників сторін:

позивача - Попкова О.О. довіреність б/н від 01.06.15 р.;

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Промізолсервіс" (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-комунальний союз України", в якій позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 134739,01 грн. та 3% річних у розмірі 11200,87 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань згідно договорів підряду №190-Д від 02.07.12 р. та №191-Д від 03.07.12 р., які були укладені між позивачем та відповідачем. Крім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 2918,80 грн.

Присутній представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримував та просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився. До господарського суду Харківської області 22 липня 2015 року повернулась ухвала від 16 червня 2015 року про порушення провадження у справі, яка була направлена на адресу відповідача: 61022, м. Харків, вул. Ромена Ролана, буд. 7, кв. 22, з відміткою пошти: зі спливом терміну зберігання.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи вищенаведене та те, що відповідач був повідомлений належним чином, про дату та час розгляду справи, справа розглядається на підставі ст.75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача господарським судом встановлено наступне.

02.07.2012 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір підряду №190-Д та 03.07.2012 р. договір підряду № 191-Д (далі по тексту - договори підряду) , відповідно до яких відповідач доручає, а позивач зобов'язується на свій ризик виконати власними силами і засобами відповідно до умов договору ремонтні роботи об'єкта зазначеного у договорі, ліквідувати недоліки і дефекти, що виникли з його вини в ході виконання робіт, а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити ці роботи в повному обсязі відповідно до умов договору.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно п. 4.1.1. договорів, оплату виконаних робіт відповідач здійснює на підставі акту здавання - приймання виконаних робіт форми КБ-2 та КБ-3 протягом 30-ти банківських днів з моменту підписання остаточного акту виконаних робіт коштами, отриманими відповідачем для цієї мети.

Позивач свої зобов'язання виконав та роботи вказані у договорах підряду виконав, що підтверджується актами виконаних робіт від 30.08.12 р. та від 31.08.12 р., які підписані позивачем та відповідачем, на загальну суму 134739,01 грн. (по договору №190 від 02.07.12 р. на суму 56097,62 грн.; по договору №191-Д від 03.07.12 р. на суму 78641,39 грн.).

Відповідач суму робіт по договором підряду не сплатив, у зв'язку із чим виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 134739,01 грн.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 134739,01 грн. (сума основного боргу) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Окрім того позивачем заявлені до стягнення: 3% річних, у розмірі 11200,87 грн.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши нарахування 3% річних суд прийшов до висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача, з вини якого спір доведено до суду.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-комунальний союз України" (61022, м. Харків, вул. Ромена Ролана, буд. 7, кв. 22, код ЄДРПОУ 36017878) на користь Приватного підприємства "Промізолсервіс" (50045, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Купріна, буд. 116-Б/2, код ЄДРПОУ 31932002) суму основного боргу у розмірі 134739,01 грн. та 3% річних у розмірі 11200,87 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-комунальний союз України" (61022, м. Харків, вул. Ромена Ролана, буд. 7, кв. 22, код ЄДРПОУ 36017878) на користь Приватного підприємства "Промізолсервіс" (50045, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Купріна, буд. 116-Б/2, код ЄДРПОУ 31932002) судовий збір у розмірі 2918,80 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 04.08.2015 р.

Суддя Ю.В. Светлічний