Постанова

від 04.08.2015 по справі 908/3468/15

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

04.08.2015р. справа №908/3468/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівПопков Д.О. Зубченко І.В., Марченко О.А. при секретарі судового засідання Максимовій О.Ю. за участю представників сторін: від позивача: не з'явився; від відповідача: від третьої особи: не з'явився; не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуДепартамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 22.06.2015р. (повний текст підписано 23.06.2015р.) по справі№908/3468/15 (суддя Алейникова Т.Г.) за позовомПриватного підприємства «Друг» м. Запоріжжя до Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради м. Запоріжжя Із залученням у якості третьої особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: про Міське комунальне підприємство «Основаніє», м. Запоріжжя внесення змін до договору оренди В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Друг» м. Запоріжжя (Позивач) звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради м. Запоріжжя (Відповідач) про внесення змін до договору оренди шляхом підписання додаткової угоди, якою встановити розмір орендної ставки 3% від оціночної вартості об'єкту у відповідності до Постанови КМУ від 04.10.1995р. №786 та додаткової угоди від 01.04.2015р. до договору оренди №166/11 від 04.12.2014р.

В перебігу розгляду справи Позивачем 10.06.2015р. було подано заяву про уточнення позовних вимог (а.с.34), якою останній вимагав зобов'язати Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради внести зміни до п.3.1. договору оренди №166/11 від 04.12.2014р., у додаток №1 до договору оренди №166/11 від 04.12.2014р. та викласти у наступній редакції: «п.3.1. Орендна плата визначається на підставі рішення Запорізької міської ради від 06.04.2011р. №47, Постанови КМУ від 04.10.1995р. №786 і складає 14467,56грн. на рік, що становить 3% від оціночної вартості об'єкту».

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 22.06.2015р. вимоги Позивача в редакції заяви про уточнення позовних вимог від 10.06.2015р. були задоволені в повному обсязі - суд зобов'язав Відповідача внести зміни до п.3.1 договору оренди №166/11 від 04.12.2014р., у додаток № 1 до договору оренди №166/11 від 04.12.2014р. та викласти у наступній редакції «п. 3.1 «Орендна плата визначається на підставі рішення Запорізької міської ради від 06.04.2011р. № 47, Постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. № 786 і складає 14467, 56 грн. на рік, що становить 3% від оціночної вартості об'єкту».

Рішення місцевого господарського суду вмотивовано безпідставністю ухилення Відповідача від приведення умов договору оренди щодо розміру орендної плати у відповідність до процентної ставки, визначеної встановленим угодою сторін цільовим використанням майна.

Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради м. Запоріжжя, не погодившись з прийнятим рішенням суду, звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 22.06.2015р. по справі №908/3468/15-г та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає порушення та неправильне застосування норм матеріального права, а саме - відсутністю підстав для зменшення орендної плати у розумінні ст.21 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та спонукання Відповідача до запровадження таких змін відповідно до ст.14 Цивільного кодексу України; неврахування запровадженою судом редакцією п. 3.1. договору оренди нежитлового приміщення №166/11 від 04.12.2014р. вимог ст.10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» і Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розділу щодо інфляційної індексації орендної плати.

За результатами автоматизованого розподілу справи сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий (суддя-доповідач) Попков Д.О., Зубченко І.В., Марченко О.А.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 21.07.2015р. порушено апеляційне провадження із призначенням розгляду скарги на 04.08.2015р. о 14.00 год.

Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Представники Скаржника та Третьої особи попри належне повідомлення про судовий розгляд (а.с.а.с.114, 118) у судове засідання без пояснення причин не з'явились.

Представник Позивача у судове засідання 04.08.2015р. не з'явився, надіславши клопотання №45 від 31.07.2015р. (а.с.115) про понесення судового розгляду через перебуванні представника у відрядженні та відсутність іншого компетентного спеціаліста.

Судова колегія, зважаючи на невизнання явки представників обов'язковою, належність повідомлення про час і місце судового розгляду, достатність наданого учасникам справи часу для доведення до відому апеляційного суду своєї позиції по суті апеляційних вимог, а також - ненадання доказів викладених у клопотанні Позивача №45 від 31.07.2015р. обставин і можливість в порядку ст.28 Господарського процесуального кодексу України забезпечити представництво своїх інтересів будь-якою особою, дійшла висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду скарги і встановлення правової визначеності по суті розглядуваного спору в контексті гарантованих ст.6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 1950р. розумних строків вирішення спору.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне:

Як було встановлено місцевим судом та вбачається із матеріалів 04.12.2014р., між Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (Орендодавець), міським комунальним підприємством "Основаніє" (Балансоутримувач) та Приватним підприємством "Друг" (Орендар), було укладено Договір оренди нежитлового приміщення № 166/11(а.с.а.с.11-14)

Відповідно до умов договору, Приватне підприємство «Друг» прийняло в строкове платне користування об'єкт комунальної власності нерухоме майно - нежитлову одноповерхову будівлю літ.А-1, загальною площею 245.50 кв.м. по вул. Комсомольській, 7 в м. Запоріжжя. Даний об'єкт перебуває на балансі МКП "Основаніє" та оцінений за незалежною оцінкою у суму 482252грн. станом на 31.07.2014р., а його передання в оренду Позивачеві опосередковано актом прийому-передачі від 04.12.2014р. (а.с.16).

Згідно п.1.2 Договору, майно використовується Орендарем на правах оренди для розміщення готелю для тварин.

Відповідно п.3.1. Договору орендна плата визначається на підставі рішення Запорізької міської ради від 06.04.2011р. № 47, Постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 і складає 62692,76грн. на рік згідно із розрахунком (Додаток №1 - а.с.15). В свою чергу, вказаний розрахунок орендної плати містить формулу розрахунку річної орендної плати, місячної орендної плати за базовий місяць оренди майна - жовтень 2014р., а також - за грудень 2014р., а також - всі вихідні дані для застосування орендної плати, у тому числі - ставку орендної плати на рівні 13% від визначеної на 31.07.2014р. вартості майна.

Пункт 3.2. Договору встановлює, що за базовий місяць оренди майна (жовтень 2014 року) орендна плата складає 5548,97грн. (далі з урахуванням щомісячного індексу інфляції).

За умовами п.3.6 Договору Сторони домовилися, що орендна плата підлягає обов'язковому перегляду на вимогу однієї із сторін у випадку затвердження органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та інших чинних нормативно-правових актів нових річних ставок орендної плати за використання нерухомого майна комунальної власності м. Запоріжжя, з урахуванням передбаченого цим Договором цільового використання об'єкта оренди.

Також, відповідно до п.5.1 Договору Орендар зобов'язався використовувати орендоване комунальне майно виключно за його цільовим призначенням, визначеним у п. 1.2. та умовами цього Договору.

Зі змісту умов договору (п.п.1.1., 2.4., 5.5., 5.8., 5.10, 5.17., 6.3., 7.1., 9.5., 9.6., 9.7., 9.8., 10.3.) та розділу 14 вбачається, що Балансоутримувача визначено стороною договору із встановленням відповідних прав і обов'язків щодо Орендодавця та Орендаря.

Згідно із п.11.3. Договору зміни і доповнення до нього можуть мати місце за погодженням сторін та оформлюються в письмовій формі і становлять невід'ємну частину цього Договору.

Додатковою угодою від 01.04.2015 року до договору оренди від 04.12.2014 №166/11 нежитлового приміщення по вул. Комсомольській, 7, було змінено п. 1.2. Договору та викладено в новій редакції, за якою майно використовується Орендарем на правах оренди для надання ритуальних послуг(а.с.17). При цьому, інші умови договору пунктом 2 цієї угоди залишилися незмінними.

У зв'язку із тим, що ставка орендної плати для використання орендованого приміщення за цільовим призначенням - ритуальні послуги, у відповідності до рішення Запорізької міської ради від 06.04.2011р. № 47 та Постанови Кабінету Міністрів від 04.10.1995р. № 786 становить 3% від оціночної вартості, а не 13%, як при використанні об'єкту нерухомості для розміщення готелю для тварин, Позивач звернувся до Відповідача з листом від 12.05.2015р. № 21, у якому просив змінити процентну ставку оренди у Договорі з 13% на 3%.(а.с.18). При цьому, нова сума орендної плати мала складати 14467,56грн. за рік.

Проте, листом - відповіддю від 14.05.2015р. № 1943/01/01-07/3235 (а.с.19) Відповідач відмовив Позивачу у зміні процентної ставки орендної плати та у внесенні змін до Договору оренди № 166/11 від 04.12.2014р.(а.с.19). Відмова Відповідача була мотивована тим, що п.6.2 Положення про порядок проведення конкурсів на право оренди об'єктів права комунальної власності територіальної громади м. Запоріжжя, затвердженого рішенням Запорізької міської ради від 05.10.2011р. № 81, зазначає, що зобов'язання переможця конкурсу стосовно орендної ставки залишаються без змін протягом строку дії Договору.

За таких обставин, Позивач звернувся до місцевого суду із позовом про запровадження змін до договору оренди, визначивши відповідачем лише Орендодавця. Наразі, як встановлено апеляційним судом, доказів звернення Орендар із пропозицією щодо запровадження розглядуваних змін до договору до Балансоутримувача матеріали справи не містять, так само, як і доказів надсилання Орендодавцю і Балансоутримувачу проекту додаткової угоди, яка передбачає внесення до договору оренди змін, запроваджених переглядуваним судовим рішенням.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає рішенням місцевого суду таким, що підлягає скасуванню з наступних підстав.

Виходячи із приписів ст.1 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у Позивача певного захищуваного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку Відповідача та належність (передбаченість законодавством та адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Виходячи з правової природи укладеного між сторонами договору №166/11 від 04.12.2014р., який у розумінні ст.ст.173, 174 Господарського кодексу України та ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов'язків, спірні правовідносини регламентуються, насамперед, нормами законодавства про оренду (найм), у тому числі - Законом України «Про оренду державного та комунального майна» (з огляду на приналежність об'єкту оренди).

Сутність задоволених позовних вимог полягає у запровадженні змін до договору оренди, спрямованих на зменшення існуючого розміру орендної плати та приведення її у відповідність до ставки оренди за цільовим призначенням, визначеним додатковою угодою від 01.04.2015р.

Позивач, як сторона розглядуваного договору, відповідно до п.6.4. договору управнений ініціювати зміни до нього. Разом із тим, спеціальними положеннями ч.2 ст.21 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан

об'єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України. В свою чергу, ч.2 ст.286 Господарського кодексу України передбачає право Орендаря вимагати зменшення розміру орендної плати і у разі зміни через обставини, за які не відповідає Орендар, передбачених договором умов його господарювання.

Як справедливо наголошує Скаржник, доказів істотної зміни стану об'єкта оренди матеріали справи не містять, так само, як апеляційним судом не вбачається і доказів зміни передбачених договором умов господарювання Позивача з незалежних від нього обставин. Наразі, запроваджена додатковою угодою від 01.04.2015р. зміна цільового призначення орендованого майна не може вважатися такою зміною умов господарювання, оскільки її здійснено за погодженням Орендаря, а отже - ця обставина залежала від нього, що охоплюється його власними ризиками підприємницької діяльності у розумінні ст.42 Господарського кодексу України.

Таким чином, суб'єктивному праву Позивача запровадити зміни до договору оренди, спрямовані на зменшення розміру орендної плати будуть кореспондуватися обов'язки інших сторін цього договору прийняти такі зміни лише у разі, якщо це передбачено законодавством.

За загальними правилами, встановленими ч.1 ст.651 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.188 Господарського кодексу України зміни до договору запроваджуються за взаємною згодою сторін. При цьому, відповідно до ст.654 Цивільного кодексу України такі зміни у розглядуваному випадку мають опосередковуватися відповідною додатковою угодою за підписом Орендодавця, Орендаря та Балансоутримувача, адже всі вони визначені стороною розглядуваного договору оренди №166/11 від 04.12.2014р., що узгоджується із п.11.3. цього договору.

Положення ч.ч.1, 2 ст.652 Цивільного кодексу України передбачають можливість у судовому порядку запровадити зміни до договору у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладанні договору, якщо сторони не дійшли згоди щодо приведення договору у відповідність із обставинами, які істотно змінились.

Виходячи зі змісту ч.2 ст.188 Господарського кодексу України та ч.1 ст.641 Цивільного кодексу України пропозиція про внесення змін до договору, а в розглядуваному випадку - проект додаткової угоди, яким би містив нову редакцію п.п.3.1., 3.2. договору оренди №166/11 від 04.12.2014р., а також - додатку №1 до нього (саме цими положеннями визначається орендна плата і вони перебувають у залежності від ставки орендної плати, що застосовується сторонами) - мала бути надіслана Орендарем як ініціюючою стороною іншим сторонам договору - Орендодавцю і Балансоутримувачу.

Між тим, як було встановлено апеляційним судом, проект такої додаткової угоди із новою редакцією п.п.3.1., 3.2. та додатку №1 Позивач на адресу інших сторін договору не надіслав, а його лист №21 від 21.05.2015р. (а.с.18) наразі не містить всіх істотних умов у розумінні ч.1 ст.641 Цивільного кодексу України майбутньої редакції відповідних положень договору, які б дозволили виконувати грошові зобов'язання (встановлення іншого місячного розміру орендної плати з його подальшою інфляційною індексацією - п.3.2. договору).

Відтак, Позивачем навіть не було вжито всіх визначених наведеними вище нормами права заходів, спрямованих на запровадження відповідних змін до договору, що залишено поза увагою місцевого суду, який в порядку ст.24 Господарського процесуального кодексу України не вирішив питання про залучення Балансоутримувача у якості співвідповідача за розглядуваним спором як сторону договору, що випливає зі змісту ч.2 ст.652 Цивільного кодексу України та ч.4 ст.188 Господарського кодексу України. Означена обставина є достатньою підставою для скасування оскаржуваного рішення згідно із ч.2 ст.104 Господарського процесуального кодексу України.

Поряд із цим, Позивачем не доведено, а місцевим судом не встановлено і навіть не досліджувалося питання наявності всіх визначених ч.2 ст.652 Цивільного кодексу України умов для запровадження розглядуваних змін.

Більш того, оскільки відповідно до ч.5 ст.188 Господарського кодексу України саме зміст судового рішення в розглядуваному випадку визначає зміст угоди, що запроваджує спірні зміни до договору оренди, остільки такий договір оренди із запровадженими змінами має відповідати загальним вимогам ст.203 Цивільного кодексу України, у тому числі - спрямованості на реальне настання обумовлених правових наслідків, які згідно із ч.ч.1, 3 ст.653 цього Кодексу полягатимуть у зміни умов виконання грошових зобов'язань.

Між тим, місцевим судом залишено поза увагою, що запроваджена ним редакція змін до договору оренди №166/11 від 04.12.2014р. не тільки не визначає редакцію додатку №1, як цього вимагає ч.3 ст.84 Господарського процесуального кодексу України, але й взагалі не зачіпає положень п.3.2. договору, який визначає розмір орендної плати за базовий місяць (жовтень 2014р.) на рівні 5548,97грн., встановлений із застосуванням ставки оренди на рівні 13%, та закріплює визначення розміру плати за наступні місяці шляхом щомісячної інфляційної індексації. Таким чином, разом із запровадженими місцевим судом змінами договір оренди №166/1 від 04.12.2014р. має не тільки невизначені істотні умови (додаток №1), але й взаємосуперечливі умови щодо розміру орендної плати - п.3.1. зі змінами та п.3.2. у первісній редакції, щодо якої позовних вимог не заявлено.

Погоджуючись із визначеним Позивачем річним розміру орендної плати на рівні 14467,56грн. на рік, місцевий суд не врахував, що базою для визначення такої суми є розмір вартості об'єкту оренди, який визначається незалежною оцінкою, що передбачено п.8 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої Постановою КМУ №786 від 04.10.1995р. Як вбачається зі змісту п.1.1. договору оренди нежитлового приміщення №166/11 від 04.12.2014р. вартість об'єкту оренди була визначена незалежною оцінкою станом на 31.07.2014р. Наразі, згідно п. 8 вказаної Методики результати незалежної оцінки є чинними протягом 6 місяців від дати оцінки, якщо інший термін не передбачено у звіті з незалежної оцінки. Оскільки матеріали справи не містять звіту з незалежної оцінки, який би вказував на його чинність на дату звернення до суду і прийняття рішення, застосування розміру вартості майна, визначеної станом на 31.07.2014р. при запровадженні спірних змін до договору з боку суду першої інстанції є доказово необґрунтованим.

Беручи до уваги допущені Позивачем порушення при ініціації змін до договору, у Відповідача не виникло обов'язку погоджувати такі зміни, з огляду апеляційним судом не вбачається факту порушення прав Заявника позову, що у сукупністю із допущеними місцевим судом порушеннями норм процесуального і матеріального права має наслідком скасування оскаржуваного рішення в порядку п.4 ч.1 та ч.2 ст.104 Господарського процесуального кодексу України та прийняття нового рішення про відмову у задоволені позову.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати Відповідача зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги підлягають компенсації з боку Позивача, тоді як витрати зі сплати судового збору за подання позову відносяться на рахунок останнього.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, м. Запоріжжя на рішення Господарського суду Запорізької області від 22.06.2015р. (повний текст підписано 23.06.2015р.) у справі №908/3486/15-г задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Запорізької області від 22.06.2015р. (повний текст підписано 23.06.2015р.) у справі №908/3486/15-г скасувати у повному обсягу.

3. Прийняти нове рішення у справі №908/3468/15-г, яким відмовити у задоволені позовних вимог Приватного підприємства «Друг», м. Запоріжжя до Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, м. Запоріжжя про внесення змін до договору оренди.

4. Стягнути з Приватного підприємства «Друг» (69035, м. Запоріжжя, вул. Омельченка, 27, ідентифікаційний код 22123625) на користь Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 206, ідентифікаційний код 37573068) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 609грн.

5. Доручити Господарському суду Запорізької області видати наказ на примусове виконання цієї постанови апеляційного суду, оформивши його у відповідності до вимог ст.18 Закону України «Про виконавче провадження».

6. Постанова апеляційної інстанції набирає сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Д.О. Попков

Судді: І.В.Зубченко

О.А. Марченко

Надруковано: 6 прим.: 1,2 - сторонам, 3 - третій особі, 4- у справу, 5-ГСЗО, 6-ДАГС