Рішення

від 02.06.2009 по справі 10263-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

10263-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 303

РІШЕННЯ

Іменем України

02.06.2009Справа №2-17/10263-2008

За позовом  Фірми «ПКО Крим», м. Сімферополь

До відповідача  Сімферопольської міської Ради, м. Сімферополь

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору Кримський виробничий концерн нерудних будівельних матеріалів «Кримнербудпром»

про  спонукання Сімферопольську міську Раду винести на засідання міської Ради та розглянути заяву Фірми «ПКО Крим» від 21. серпня 2008 року про надання в оренду строком на 49 років земельної ділянки площею 0,1237 га по вул. Бородіна – 14 «А» в м. Сімферополь для обслуговування нежилих приміщень.

                                                  Суддя В.І. Гайворонський                                                                                              

            П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від  позивача –  Гурепко М.В., представник

Від  відповідача – не з'явився

Від третьої особи – Гурепко М.В., представник

Сутність спору: Позивач згідно з позовом та уточненням до нього просить спонукати Сімферопольську міську Раду винести на засідання міської Ради та розглянути заяву Фірми «ПКО Крим» від 21. серпня 2008 року про надання в оренду строком на 49 років земельної ділянки площею 0,1237 га по вул. Бородіна – 14 «А» в м. Сімферополь для обслуговування нежилих приміщень.

Згідно ст. 22 ГПК України уточнення позовних вимог є правом позивача. Таким чином позовні вимоги вважаються заявленими згідно уточнення, що також відповідає практики розгляду вказаних питань Севастопольським апеляційним господарським судом (Постанова від 06.04.04р. по справі № 2-17/896-2002).

Відповідач у відзиві позов не визнає та вказує, що регулювання земельних відносин є його правом, а не обов'язком.

По справі проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд –

                                                               ВСТАНОВИВ:

Згідно заяви від 21.08.2008 року позивач просить звернутись до відповідача про надання в оренду строком на 49 років земельну ділянку площею 0,1237 га по вул. Бородіна – 14 «А» в м. Сімферополь для обслуговування нежилих приміщень.

Згідно поштового повідомлення вказане звернення отримане відповідачем 26.08.08р.

Окрім цього листом від 21.02.2008 року (вих. № 27) Фірма «ПКО Крим» звернулась до Сімферопольської міської Ради із заявою, згідно якої просить  винести на засідання міської Ради та розглянути заяву Фірми «ПКО Крим» від 21 серпня 2008 року про надання в оренду строком на 49 років земельної ділянки площею 0,1237 га по вул. Бородіна – 14 «А» в м. Сімферополь для обслуговування нежилих приміщень.

Виконавчий комітет Сімферопольської міської Ради листом від 24.03.2008 року (вих. № 421/36.01-18) повідомив, що питання про припинення КПК «Кримнерудпром» права користування земельною ділянкою по вул. Бородіна, 14-а, на якому розташоване нерухоме майно та надання його Фірмі «ПКО Крим», у зв'язку з переходом права власності на нерухомість, буде винесений на розгляд профільної депутатської комісії.

Суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, при цьому виходить з наступних обставин:

Відповідно до п. 30 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»  розгляд вимоги позивача відноситься до виключної компетенції міської ради.

Ч. 1 ст. 124 ЗК також передбачене, що передача в оренду земельної ділянки комунальної власності здійснюється на підставі рішення органу міського самоуправління.

Згідно ч. 12 Перехідних положень ЗК України розгляд звернення позивача відноситься до компетенції відповідача.

Відповідачем не надано доказів того, що ним розглянуте вказане звернення.

Згідно ст. 129 Конституції України передбачено, що сторона вільна в наданні суду доказів та доказуванні перед судом їх переконливості, а також закріплений принцип змагальності сторін, та їх рівності перед Законом та судом.

Відповідно ст. 8 Конституції України – вона має вищу юридичну силу та її норми є нормами прямої дії.

Про необхідність дотримання принципу диспозитивності вказується у постанові Верховного Суду України від 20.05.2002р. № 02/132 (справа № Д12/12), а в постанові  Пленуму  Верховного суду України від 01.11.1996 року “Про застосування  норм Конституції України при здійсненні  правосуддя” вказується, що суди вправі  застосовувати безпосередньо  норми Конституції як норми прямої  дії.  

Оскільки відповідні докази  не представлені суду до прийняття цієї постанови, немає підстав  їх залучати до матеріалів справи після винесення постанови по цій справі.

Якщо відповідач добровільно розгляне заяву позивача після прийняття рішення, це не є підставою для скасування рішення, оскільки суд ні процесуального, ні матеріального законодавства з цієї підстави не порушає. У даному випадку зацікавлена сторона вправі звернутись згідно ст. 117 ГПК України із заявою щодо визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про звернення громадян»  звернення розглядаються і  вирішуються  у  термін  не  більше одного  місяця  від  дня їх надходження.

Суд вважає, що  відносно строку розгляду відповідачем звернення позивача підлягає  застосуванню передбачене ст. 8 ЦК України аналогія вказаного закону.

Необхідно також відмітити, що позовна вимога є складовою  частиною щодо визнання права відносно земельної ділянки, що згідно Постанов Верховного Суду України  від 05.12.2006 року по справі за позовом товариства військових мисливців та рибалок Черкаського гарнізону до Черкаської обласної ради від 14.03.07р., за позовом ОСББ „Центральне” до Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації від 27.03.07р.,  за позовом ВАТ „Київський річковий порт” до Київської міської Ради підлягає розгляду за нормами  ГПК України.

Окрім цього,  позовна вимога також є складовою частиною щодо укладення договору, спори по яким згідно статті 12 ГПК України також підлягають розгляду господарськими судами, що також відповідає практиці розгляду аналогічних питань Вищим Господарським судом України (Постанова від 07.10.2008 року по справі № 2-1/4985-2008).

Згідно ч. 11 ст. 123 Земельного Кодексу України відмову органів місцевого самоврядування або органів державної влади в наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду в установлений законом строк може бути оскаржено в судовому порядку. Рішення про відмову в наданні земельної ділянки в користування має містити мотивовані пояснення з посиланням на відповідні положення нормативно-правових актів, затвердженої містобудівної документації із землеустрою.

Таким чином, обов'язком відповідача розглянути звернення позивача витікає із вказаних норм.

Ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування повинні діяти лише  на  підставі,  в  межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією  та  законами України.

Таким чином посилання відповідача на те, що він вправі, а не зобов'язаний розглянути звернення позивача, не відповідає ч. 2 ст. 19 Конституції України та вказаним нормам закону, згідно якої він зобов'язаний, а не має право, діяти у відповідності із законом.

При цьому ч. 2 ст. 19 Конституцією України не ставиться в залежності від того, чи є орган місцевого самоврядування колегіальним чи одноосібним.

Позов в частині спонукання відповідача винести на засідання міської Ради заяву фірми «ПКО Крим» від 21 серпня 2008 року  про надання в оренду строком на 49 років земельної ділянки площею 0,1237 га по вул. Бородіна – 14 «А» в м. Сімферополі для обслуговування нежилих приміщень задоволенню не підлягає, при цьому суд виходить з наступних обставин:

Ч. 11 ст. 123 ЗК України передбачене оскарження не розгляду клопотання.

Таким чином законом передбачений спосіб захисту порушеного права щодо оскарження не розгляду клопотання, а не оскарження щодо невинесення клопотання на засідання міської Ради.

Ст. 16 ЦК України передбачене, що суд може захистити цивільне право або інтерес способом, що встановлений договором або законом.

Таким чином, заявником позову вибраний спосіб захисту  права та інтересу, який не  відповідає закону.

В інформаційному листі  Вищого  Господарського  Суду України від 13.08.2008 року за № 01-8/482 також вказується про те, що у випадку захисту права та інтересу способом, не передбаченим ні законом чи договором необхідно відмовляти у позові, що також відповідає практик розгляду аналогічних питань Верховним Судом України (Постанова від 13.07.04р. № 10/732).

Окрім цього, згідно ст. 124 Конституції України  рішення суду прийняте Іменем України підлягає обов'язковому виконанню.

У суду не існує підстав вважати, що рішення суду, прийняте Іменем України, органом місцевого самоврядування буде виконуватись не у встановленому законом порядку.

Таким чином є підстави вважати, що право позивача щодо вказаної вимоги не порушене.

Згідно ст. 15 ЦК України особа може захищати право, якщо воно порушено, що також відповідає практиці розгляду аналогічних питань Вищим Господарським Судом України (Постанова від 15.11.07р. по справі № 2-29/7035-2007).

Крім цього суд вважає, що деталізація механізму виконання судового рішення як спосіб захисту порушеного права не буде відповідати одному з основних принципів цивільного права, закріпленого в ст. 3 ЦК України – принципу розумності.

Так, при такої деталізації рішення суду можливо звести до вимог того, щоб зобов'язати конкретну особу взяти ручку та написати резолюцію на документі.

Оскільки позовні вимоги задоволені частково судові витрати згідно п. 5 ст. 49  ГПК України позивачу підлягають відшкодуванню відповідачем на половину – в сумі 42,5 грн. по державному миту та 59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Сплата позивачем указаних судових витрат підтверджується  квитанціями від 05.11.2008 року № 0284005098 в сумі 85, 00 грн., від 05.11.2008 року №0284005099 в сумі 118,00 грн.

На підставі вищевикладеного, а також керуючись ст. ст. 44,49,82,84,85 ГПК України, суд, -

                                                      ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Спонукати Сімферопольську міську раду (95000, м. Сімферополь, вул. Толстого, 15) розглянути заяву Фірми «ПКО Крим» (95022, м. Сімферополь, вул.. Бородіна 14-а, ЄДРПОУ 0110136600, ідентифікаційний код 30689419) від 21 серпня 2008 року про надання в оренду строком на 49 років земельної ділянки площею 0,1237 га по вул. Бородіна – 14 «А» в м. Сімферополь для обслуговування нежилих приміщень.

Стягнути з Сімферопольської міської ради (95000, м. Сімферополь, вул. Толстого, 15) на користь Фірми «ПКО Крим» (95022, м. Сімферополь, вул.. Бородіна 14-а, ЄДРПОУ 0110136600, ідентифікаційний код 30689419) судові витрати по державному миту в сумі 42,50 грн., і по витратам на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 59 грн.

Видати накази.

В частині спонукання Сімферопольської міської Ради щодо винесення на засідання міської ради заяви Фірми «ПКО Крим» від 21 серпня 2008 року про надання в оренду строком на 49 років земельної ділянки площею 0, 1237 га по вул. Бородіна – 14 «А» в м. Сімферополі для обслуговування нежилих приміщень - в позові відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Гайворонський В.І.