Рішення

від 26.08.2009 по справі 2618.1-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

2618.1-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

26.08.2009Справа №2-24/2618.1-2009

За позовом  - Спільного українсько-естонського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД"( 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18-а, ідентифікаційний код 21642228)

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Траст-Ф" ( 95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Польова, 83, кв.30, ідентифікаційний код 34946484)

Про стягнення 14 937,54 грн.

                                                                                                    Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача -  не з'явився

Від відповідача - не з'явився.

 Обставини справи: Позивач – Спільне українсько-естонське підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД" звернувся до Господарського суду АР Крим  з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Траст-Ф" про стягнення з відповідача на користь Спільного українсько-естонського підприємства у формі  ТОВ "Оптіма-Фарм, ЛТД"  14 937,54 грн., а саме: суми основного боргу у розмірі  12266, 74 грн., пені у розмірі  217, 45 грн., процентів, нарахованих за користування  чужими коштами  у розмірі  2453, 35 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що  у порушення умов Договору  № 36694 від 28.02.2008р. на поставку  товарів медичного та косметичного  призначення, відповідачем у строк не була сплачена  вартість поставленого  позивачем товару, у зв'язку з чим у відповідача по справі  виникла заборгованість  у розмірі 12266,74 грн. Крім того, позивачем на суму заборгованості були нараховані  пеня у сумі 217, 45 грн. та проценти за користування  чужими коштами  у розмірі  2453, 35 грн.

Ухвалою  Господарського суду АР Крим від 27 листопада 2008р. порушено провадження по справі № 2-22/10571-2008.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 02 березня 2009 року позов Спільного українсько-естонського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД" залишено без розгляду.

01 квітня 2009 року Спільне українсько-естонське підприємство у формі  Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду АР Крим від 02 березня 2009 року.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 22 квітня 2009 року апеляційна скарга Спільного українсько-естонського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД" задоволена, ухвала Господарського суду АР Крим від 02 березня 2009 року  скасована, справа № 2-22/10571-2008 передана до Господарського суду АР Крим  для розгляду по суті.

Розпорядженням Заступника голови Господарського суду АР Крим  Тіткова С.Я. справу № 2-22/10571-2008  передано судді Господарського суду АР Крим  Колосовій Г.Г.  з привласненням їй номеру № 2-24/2618.1-2009.

Ухвалою  Господарського суду АР Крим від 21 травня 2009 року  справа прийнята до провадження  суддею Колосовою Г.Г.  та призначена до розгляду у  судовому засіданні.

06 серпня 2009 року  від Спільного українсько-естонського підприємства у формі  Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД" надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить  стягнути з відповідача  135,04 грн. пені та 2453,35 грн. процентів за користування  чужими грошовими коштами. Вказані уточнення  позивача є по суті зменшенням позовних вимог, оскільки відповідачем сума основного боргу була сплачена, на підтвердження чого  позивач надав  копії банківських виписок, засвідчених належним чином.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 06.08.2009 р. заява позивача про зменшення розміру позовних вимог була прийнята судом до розгляду.

Позивач явку представника у судове засідання не забезпечив. 17.08.2009 р. до канцелярії суду від нього надійшла заява про розгляд справи у відсутності його представника.

Відповідач явку представника жодного разу у судове засідання не забезпечив, вимоги суду не виконав, письмового відзиву на позов не надав, витребувані судом документи не представив. Про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином – рекомендованою кореспонденцією.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України. Строк розгляду справи був продовжений в порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

28.02.2008 р. між Спільним українсько - естонським підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД" (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Траст-Ф" (Покупець) був укладений договір № 36694 (а.с. 7-8).

Пунктом 1.1 Договору передбачено, що Продавець зобов'язується передати, а Покупець зобов'язується прийняти препарати лікарські, визначені та обумовлені цим Договором, далі – Товар, та сплатити за нього грошову суму відповідно до умов цього Договору.

Найменування, асортимент та ціна Товару визначаються за цим договором на підставі Прайс – листа Продавця, що діє на момент замовлення Товару Покупцем (п. 1.2 Договору).

Кількість товару, що поставляється за цим Договором, визначається Покупцем при замовленні товару та зазначається у видатковій накладній на Товар, який поставляється. Усі такі видаткові накладні є невід'ємними складовими цього Договору (п.1.3 Договору).

При передачі Товару Продавцем надання рахунка – фактури для оплати Товару, який поставляється, не є обов'язковим (п. 2.3 Договору).

Загальна вартість кожної окремої поставки Товару за цим Договором визначається як загальна сума видаткової накладної на Товар, який поставляється (п. 3.1 Договору).

Згідно п. 3.4 Договору, оплата Покупцем Товару за цим Договором здійснюється шляхом попередньої оплати або з відстроченням платежу. При цьому порядок оплати Товару за цим Договором (попередня оплата чи оплата з відстроченням платежу) визначається Продавцем.

При здійсненні Покупцем оплати Товару за цим Договором з відстроченням платежу строк, протягом якого Покупець зобов'язаний здійснити оплату за Товар на користь Продавця, визначається Продавцем у видатковій накладній на Товар, який поставляється. При цьому перебіг такого строку починається від моменту вручення Товару Продавцем Покупцю (п. 3.4.1 Договору).

Згідно п. 8.1 Договору, цей договір є чинним до 31.12.2011 р.

Крім того, п. 9.4 Договору, сторони передбачили, що за умови прострочення виконання Покупцем строків оплати за Товар за цим Договором, він повинен сплатити Продавцю проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 20 % загальної вартості Товару, з якого допущено прострочення виконання.

Додатком № 1 до договору від 28.02.2008 р. сторони погодили найменування товарів – медичних препаратів, які продаються позивачем (а.с. 9).

Як свідчать матеріали справи, позивачем протягом вересня 2008 р. та жовтня 2008 р. на адресу відповідача був поставлений товар на загальну суму 15585,72 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи видатковими накладними (а.с.12-31).

Відповідачем зазначений товар був отриманий у повному обсязі, про що свідчить підпис уповноваженого представника відповідача у накладних, а також довіреності на отримання товаро – матеріальних цінностей відповідача (а.с.10-11).

Відповідно до вимог п. 3.4.1 Договору, позивачем у видаткових накладних був зазначений строк, протягом якого відповідач зобов'язаний здійснити оплату за товар на користь позивача.

Як зазначає позивач, відповідачем не була здійснена оплата за отриманий товар у розмірі 12266,74 грн., в результаті чого за ним склалася заборгованість, що і послужило підставою для звернення Спільного українсько-естонського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД"  із позовом до суду про стягнення вказаної заборгованості в примусовому порядку.

 Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від  зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Отже судом встановлено, що на момент звернення позивача з позовом до суду про стягнення заборгованості, відповідач в порушення вимог договору не провів сплату вартості отриманого товару, у строк, вказаний позивачем у накладних.

З матеріалів справи, зокрема з виписки з банківського рахунку позивача, вбачається, що відповідачем 08.01.2009 р. у повному обсязі була сплачена заборгованість  зі сплати вартості товару, отриманого відповідно до розрахункових накладних протягом вересня – жовтня 2008 р. (а.с.120-121).

Сплата заборгованості відповідачем, стало підставою для зменшення позивачем заявлених позовних вимог.

Так, відповідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог, яка була прийнята судом до розгляду, позивач просить суд в стягнути з відповідача 2453,35 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 2453,35 грн. та 217,45 грн. пені.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу  України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу  України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Як зазначалось, п. 9.4 Договору, сторони передбачили, що за умови прострочення виконання Покупцем строків оплати за Товар за цим Договором, він повинен сплатити Продавцю проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 20 % загальної вартості Товару, з якого допущено прострочення виконання.

Суд вважає, що умови зазначеного пункту договору кореспондуються зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, а розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Розглянувши розрахунок процентів позивача, враховуючи встановлення судом факту прострочення зобов'язання з боку відповідача щодо сплати вартості отриманого товару, суд визнає його обґрунтованим, а суму процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 2453,35 грн. такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, п. 6.2 Договору, сторони передбачили, що за порушення Покупцем строків виконання зобов'язань за цим Договором щодо оплати за Товар Продавцю, Покупець, окрім виконання своїх зобов'язань у повній мірі, повинен сплатити Продавцеві пеню у розмірі 0,1 % загальної вартості видаткової накладної на Товар, з якого допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення.

Згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Приписами пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюються Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”  N 543/96-ВР  від 22 листопада 1996 року.  

Статями 1, 3 цього Закону встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно заяви про зменшення позовних вимог, позивач зменшив розмір пені у зв'язку з її перерахуванням враховуючи вимоги п. 6 ст. 231 ГК України та Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, тобто застосував подвійну облікову ставку НБУ, замість відсотків, передбачених договором.

Розглянувши розрахунок пені позивача, враховуючи встановлення судом факту прострочення зобов'язання з боку відповідача щодо сплати вартості отриманого товару, суд визнає його обґрунтованим, а суму пені у розмірі 135,04 грн. такою, що підлягає задоволенню.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору (ст. 49 Господарського процесуального кодексу України).

Судом встановлено, що причиною зменшення позовних вимог позивачем є сплата заборгованості після надходження позову до суду, тобто при пред'явленні позову право позивача у цій частині було порушено. Тому державне мито у розмірі 122,67 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Щодо зменшення розміру пені, то державне мито в цій частині підлягає віднесенню на позивача.

Таким чином, державне мито у розмірі 148,55 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.  покладаються на відповідача відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Траст-Ф" ( 95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Польова, 83, кв.30, ідентифікаційний код 34946484) на користь Спільного українсько-естонського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД"( 01103,  м. Київ, вул. Кіквідзе, 18-а, ідентифікаційний код 21642228) 135,04 грн. пені, 2453,35 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 148,55 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

     Видати накази після набуття судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Колосова Г.Г.