Рішення

від 03.09.2009 по справі 51/299-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

51/299-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2009 р.                                                            Справа № 51/299-08

вх. № 8980/5-51

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Семенякін Н.В.;

відповідача - не з'явився;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Вдалий улов", м. Луганськ    

до  Іноземного підприємства "Еолія", м. Харків  

про стягнення 6905,96 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому з урахуванням прийнятих судом до розгляду уточнень просить суд стягнути з відповідача 6623,66 грн. основної заборгованості, 846,51 грн. пені, також до стягнення заявлено судові витрати. Позов обґрунтовано не виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором постачання № У-090, укладеного між сторонами 01.09.2007 р. щодо повної та своєчасної оплати отриманого товару.

02.02.2009р. представник відповідача надав до канцелярії господарського суду відзив в якому зазначає, що в обґрунтування існуючої заборгованості позивач посилається на акт звірки взаємних розрахунків від 30.09.2008р., вказує, що акт звірки взаємних розрахунків не є належним доказом існування заборгованості та не свідчить про сплату чи не сплату ІП "ЕОЛІЯ" поставленого товару, належним підтвердженням існування заборгованості, можуть бути платіжні документи або інші розрахункові документи. Позивач зазначає, що поставка товару була здійснена позивачем за видатковими накладними Рб-1003543 від 10.09.2008р., Рб-1003541 від 10.09.2008р., Рб-1003542 від 10.09.2008р., однак до позовної заяви не додано довіреностей на отримання зазначеного товару, у зв'язку з чим відповідач  вважає позовну заяву не обґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

25.02.2009р. представник позивача надав до канцелярії господарського суду заперечення на відзив на позовну заяву в якому вказує, що факти наведені у відзиві є такими, що не відповідають дійсності та є необґрунтованими, оскільки акт звірки взаємних розрахунків за своєю суттю є інвентаризацією дебіторської та кредиторської заборгованості, яка проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності, джерелом інформації при проведенні звірки є первинні документи з обліку розрахунків: в даному випадку накладні та платіжні доручення про сплату за товар, останні відсутні по причині несплати коштів за отриманий товар, вважає, що акт звірення взаємних розрахунків від 30.09.2008 року підтверджує наявність заборгованості відповідача. Щодо тверджень відповідача, що позивачем не було надано до позовної заяви довіреностей на отримання товару, зазначає, що відповідно до п. 13 Інструкції про порядок реєстрації наданих, повернутих використаних довіреностей на отримання товарних цінностей, затв. Наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.06.1996 р. при централізовано-кільцевих перевезеннях можна обходиться без довіреності.

Представник позивача у судовому засіданні уточненні позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні уточненні позовні вимоги визнає, вказує, що на день розгляду справи №51/299-08 заперечень щодо первісних та збільшених вимог у відповідача не має, не заперечує отримання товару 10.09.2008р. по накладним  Рб- 1003541 на суму 2340,06 грн., Рб- 1003542 на суму 2994,96 грн., ; Рб- 1003543 на суму 1288,64 грн.

Вивчивши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

01.09.2007р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Вдалий улов" та іноземним підприємством "Еолія" було укладено договір постачання № У-090 (далі –Договір), у відповідності до умов п.1.1. якого позивач зобов'язався у порядку та термін, встановлені Договором, передати у власність відповідача товар, у визначеній кількості, відповідної якості та по узгодженій вартості, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити його на умовах, передбачених Договором.

Відповідно до п. 1.3. Договору кількість та асортимент кожної партії постачаємого товару вказується в накладній, складеної на підставі замовлення відповідача, яка є невід'ємною частиною Договору. Накладні оформлюються на кожну партію постачаємого товару та мають силу специфікації до Договору.

Як вбачається з накладних  Рб- 1003541 на суму 2340,06 грн., Рб- 1003542 на суму 2994,96 грн., ; Рб- 1003543 на суму 1288,64 грн., позивач 10.09.2008р. передав відповідачу товар на загальну суму 6623,66 грн., що не заперечується сторонами.

Згідно до п. 5.3. Договору відповідач здійснює оплату товару на умовах відстрочки платежу на 14 календарних днів шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача. Датою оплати є дата списання грошових коштів з банківського рахунку відповідача.

Термін сплати за отриманий товар настав 25.09.2008р., відповідач у судовому засіданні заборгованість визнає, доказів  сплати  суду не надав.

Згідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює  підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено те, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до частини першої статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заборгованість відповідача за Договором станом на день подання позовної заяви до суду складає 6623,66 грн. доказів, що підтверджували б її сплату  відповідач суду не надав.

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення 6623,66 грн. основної заборгованості є законними та обґрунтованими.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином відповідач є таким, що порушив грошове зобов'язання, оскільки не сплатив заборгованість в строк, визначений умовами договору.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Відповідно до ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються  відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За приписами частини першої статті 546 Цивільного кодексу України виконання  зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно частини другої ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

При цьому, незалежно від способу та бази визначення розміру неустойки договором, вона не може перевищувати той розмір,  який встановлено законом, як граничний.

Згідно з частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України пеня є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 7.2. Договору за несвоєчасну оплату товару відповідач сплачує позивача пеню у розмірі  подвійної облікової ставки Національного банку України  від несплаченої суми за кожний день прострочки.

Таким чином, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 846,51 грн. пені за несвоєчасну сплату за отриманий товар обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за довідку відносно платежів відповідача, які надійшли на розрахунковий рахунок позивача, було сплачено  АТ "Український інноваційний банк" 37,50 грн., що підтверджується  випискою з рахунку за 11.02.2009р.

Відповідно ч. 1 ст. 33 Господарсько процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень .

Згідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються  вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору; ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, поясненнями представників сторін та інших осіб,  які беруть участь в  судовому процесі.

Відповідно ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Враховуючи викладене, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 6623,66 грн.  суми боргу, пені у розмірі 846,51 грн. та 37,50 грн. за довідку відносно платежів відповідача, які надійшли на розрахунковий рахунок позивача, належно обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 11, 525, 526, 530, 546, 548, 551,  610, 611, 629, 712 Цивільного кодексу України, статтями 193, 199, 230, 231  Господарського кодексу України та статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 44 - 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Іноземного підприємства "Еолія" код ЄДРПОУ 34330143, (61144, м. Харків, просп. Московський, 257, (у т.ч. р/р 26002000122007 у відділенні №2 ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" філії м.Харків, МФО 351618) на користь  Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Вдалий улов", код ЄДРПОУ 34720724 (91002, м. Луганськ, вул. Рилєєва, 23) ( у т.ч. р/р 260080258001 в ЛФ АТ "Укрінбанк",  МФО 304836) - 6623,66 грн. боргу, пеню у розмірі 846,51 грн., 37,50 грн. за довідку, 102,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                            

Повний текст рішення складено та підписано 07.09.2009 р.