Рішення

від 13.07.2009 по справі 4-15-11-24-6/215-06-5669-11/170д/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

4-15-11-24-6/215-06-5669-11/170д/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.09                                                                                 Справа №  4-15-11-24-6/215-06-5669-11/170д/09

Господарський суд Запорізької області у складі:

головуючий –суддя Гончаренко С.А., судді Алейникова Т.Г та Серкіз В.Г.

при секретарі судового засідання –Вака В.С.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні матеріали справи

за первісним позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю “Судова компанія “Юрзовнішсервіс” (вул. Будівельників, 1, кв. 73, м. Южне, Одеська область, 65481)

до відповідача 1: Виробничо-комерційна фірма “Полісервіс” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (вул. Успенська, 60, кв. 9, м. Одеса, 65045)

до відповідача 2: Державне підприємство “Національна атомна енергетична компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електростанція” (м. Енергодар, Запорізька область, 71500)

третя особа: Суб'єкт підприємницької діяльності –фізична особа Ілько Олександр Васильович (пр. Академіка Глушка, буд. 11, корп. 1, кв. 46, м. Одеса, 65113)

за участю: Прокурор Одеської області (вул. Пушкінська, 3, м. Одеса, 65026)

у присутності представників:

позивача: не з'явився

відповідача 1: не з'явився

відповідача 2: Іванова Н.М. –дов. ВКТ № 961098 від 29.10.08;

третьої особи: не з'явився

прокурора: Романов Р.О. –посвідчення № 83 від 06.08.08

про: стягнення 71 111 532,53 грн.,

за зустрічним позовом: Державне підприємство “Національна атомна енергетична компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електростанція” (м. Енергодар, Запорізька область, 71500)

до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю “Судова компанія “Юрзовнішсервіс” (вул. Будівельників, б. 1, кв. 73, м. Южне, Одеська область, 65481)

за участю: Прокурор Одеської області (вул. Пушкінська, 3, м. Одеса, 65026)

у присутності представників:

позивача: Іванова Н.М. –дов. ВКТ № 961098 від 29.10.08;

відповідача: не з'явився

прокурора: Романов Р.О. –посвідчення № 83 від 06.08.08

про: визнання недійсним договору, -

В С Т А Н О В И В :

Розглядаються позовні вимоги за первісним позовом про стягнення з ДП “НАЕК “Енергоатом” в особі ВП “Запорізька АЕС” на користь ТОВ “Судова компанія “Юрзовнішсервіс” заборгованості в сумі 63 656 057,92 грн., інфляційних збитків у сумі 5 200 522, 41 грн. та 3% річних за період прострочення в сумі 2 254 952 грн. та позовні вимоги за зустрічним позовом про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 08.02.2005р. № 24/05, укладеного між ВКФ “Полісервіс” у вигляді ТОВ та ТОВ “Судова компанія “Юрзовнішсервіс”

В судові засідання до господарського суду Запорізької області позивач (за первісним позовом), відповідач-1 та третя особа повноважних представників не направили, про причини неявки суд не повідомили, про місце, дату і час судового засідання були попереджені належним чином. За таких обставин спір розглядається в порядку, передбаченому ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в матеріалах справи документами.

Відповідач 2 (ДП “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція”) проти задоволення первісного позову заперечує, наполягає на задоволення зустрічних позовних вимог.

Вивчивши матеріали справи і вислухавши пояснення представника  відповідача-2, суд встановив наступні обставини:

29.07.1999р. між ВП “Запорізька АЕС” ДП НАЕК “Енергоатом” та ПП “Альпекс” укладено договір комісії № 386 (4) 99 У ПР, відповідно до якого комісіонер –ПП “Альпекс” зобов'язується за дорученням комітента –ВП “Запорізька АЕС” ДП НАЕК “Енергоатом” здійснювати укладення договорів та зовнішньоекономічні операції на поставку для власних потреб Комітента продукції відповідно до доданої Специфікації, яка є невід'ємною частиною зазначеного договору. Загальна вартість договору складає 56 932 649,02 грн.

В подальшому право вимоги зазначених сум передано первісним кредитором ПП “Альпекс” ТОВ ВКФ “Полісервіс” за договором відступлення права вимоги від 21.02.2002р. № 11/386 (4) У ПР, про що боржник сповіщений листом ПП “Альпекс” від 22.02.2002р. № 324-12 та листом ТОВ ВКФ “Полісервіс” від 22.02.2002р. № 50.

15.07.1999р. між ВП “Запорізька АЕС” ДП НАЕК “Енергоатом” та ПП “Фіолент” укладено договір комісії № 347 (4) У ПР, відповідно до якого ПП комісіонер –“Фіолент” зобов'язався за дорученням комітента –ВП “Запорізька АЕС” ДП НАЕК “Енергоатом” здійснювати укладення договорів та зовнішньоекономічні операції на поставку для власних потреб комітента продукції відповідно до доданої Специфікації, яка є невід'ємною частиною зазначеного договору. Загальна вартість договору складає 5 576 467,39 грн.

Право вимоги зазначених сум передано первісним кредитором ПП “Фіолент” ТОВ ВКФ “Полісервіс” за договором відступлення права вимоги від 19.11.2001р. № 9/347 (4) У ПР, про що боржник сповіщений листом ПП “Фіолент” від 24.11.2001р. № 743 та листом ТОВ ВКФ “Полісервіс” від 23.11.2001р. № 445.

В подальшому права вимоги за зазначеними договорами від 29.07.1999р. № 386 (4) 99 У ПР та від 15.07.1999р. № 347 (4) У ПР передані ВКФ “Полісервіс” позивачу за первісним позовом відповідно до договору відступлення права вимоги від 08.02.2005р. № 24/05.

Оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, господарський суд вважає, що у задоволенні первісного позову слід відмовити виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Позивач за первісним позовом не надав належних доказів наявності прав вимагати від ВП ЗАЕС виконання зобов'язань.

Так, відповідно до ст. 517 Цивільного кодексу України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Отже, первісний кредитор зобов'язаний передати новому кредитору документи, що засвідчують права, які передаються (договір, на підставі якого виникло зобов'язання, документи, що підтверджують його виконання), а також інформацію, яка є важливою для здійснення зобов'язань.

Крім того, виходячи з зазначеної норми права, новий кредитор зобов'язаний надати боржнику докази переходу до нього прав (договори відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” факт здійснення господарських операцій підтверджується відповідними документами первинного обліку, зокрема накладними, документами, які повинні бути підписані повноважними представниками сторін, містити назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

Відповідно до пункту 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.96 року № 99, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Крім того, згідно зі ст. 404 ЦК УССР (ред. 1963 р.), після виконання доручення комісіонер зобов'язаний надати комітенту звіт та передати йому все отримане по виконанню доручення. Якщо комітент має заперечення по звіту, він зобов'язаний повідомити про них комісіонера на протязі трьох місяців з дня отримання звіту.

Отже, законодавством передбачена необхідність надання комісіонером комітенту письмового документу з детальним викладенням та обґрунтуванням виконаних дій, а також прийняття та схвалення комітентом цього документу.

Таким чином, позивач (ТОВ “СК “ЮрЗовнішСервіс”) в підтвердження свого права вимагати від ВП ЗАЕС виконання зобов'язань, повинен був надати в якості доказів оригінали договорів, на підставі яких ці зобов'язання виникли, оригінали звітів комісіонера, затверджених комітентом, як доказ належного виконання умов договорів комісії, а також, відповідно до ст. 517 ЦК України, ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”, п. 2 Інструкції “Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей”, оригінали документів, що підтверджують їх виконання первісними кредиторами, тобто оригінали накладних, як доказ постачання товарно-матеріальних цінностей на адресу ВП ЗАЕС, та оригінали довіреностей, як доказ отримання ВП ЗАЕС поставлених товарно-матеріальних цінностей, оригінали договорів відступлення права вимоги.

Згідно зі ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними способами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з документів, що містяться в матеріалах справи, позивач, в якості підтвердження наявності у нього права вимагати від ВП “Запорізька АЕС” виконання зобов'язань надав:

-          договір комісії №386 (4) 99 У ПР від 29.07.1999р.;

-          договір комісії №347 (4) 99 У ПР від 15.07.1999р.;

-          договір комісії №З-10-08/117 від 08.07.1999р.;

-          договір відступлення права вимоги №11/386 (4) 99 У ПР від 21.02.2002р.;

-          договір відступлення права вимоги №9/347 (4) 99 У ПР від 19.11.2001р.;

-          договір відступлення права вимоги №12/З-10-08/117 від 22.02.2002р.;

-          договір відступлення права вимоги №24/05 від 08.02.2005р.;

-          копії накладних №7 від 06.08.1999р., №9 від 01.09.1999р., №22 від 19.08.1999р., №39 від 26.08.1999р.;

-          лист ПП “Альпекс” №89.99.ю від 21.09.1999 р.;

-          лист ПП “Альпекс” №65-98 від 10.02.2002 р.;

-          лист ПП “Альпекс” №324-12 від 22.02.2002 р.;

-          лист ПП “Фіолент” №669/99.43 від 24.09.1999 р.;

-          лист ПП “Фіолент” №698/99.43 від 18.11.1999 р.;

-          лист ПП “Фіолент” №721/01 від 10.11.2001 р.;

-          лист ПП “Фіолент” №743 від 24.11.2001 р.;

-          лист ПП “Енергобудпромсервіс” №543 від 26.09.1999 р.;

-          лист ПП “Енергобудпромсервіс” №678 від 12.11.1999 р.;

-          лист ПП “Енергобудпромсервіс” №68 від 15.02.2002 р.;

-          лист ПП “Енергобудпромсервіс” №79 від 23.02.2002 р.;

-          лист ВКФ “Полісервіс” у вигляді ТОВ №64 від 23.02.2002 р.;

-          лист ВКФ “Полісервіс” у вигляді ТОВ №445 від 23.11.2001 р.;

-          лист ВКФ “Полісервіс” у вигляді ТОВ №50 від 22.02.2002 р.;

-          лист ВКФ “Полісервіс” у вигляді ТОВ №43 від 21.01.2005 р.;

-          лист ВКФ “Полісервіс” у вигляді ТОВ №124 від 10.02.2005 р.;

-          лист ТОВ “СК “Юрзовнішсервіс” №24/05 від 02.02.2005 р.;

-          лист ТОВ “СК “Юрзовнішсервіс” №48/05 від 11.02.2005 р.;

-          лист ТОВ “СК “Юрзовнішсервіс” №234/05 від 15.03.2005 р.;

-          лист ТОВ “СК “Юрзовнішсервіс” №556/05 від 29.06.2005 р.;

Крім того, згідно з п.5 Висновку №14552, 14602/03 судово-технічної експертизи документів за матеріалами справи №4-15-11-24-6/215-06-5669, складеного 28.03.2008р. відтиски печатки ВП ЗАЕС, що розміщені на договорах комісії №386 (4) 99 У ПР від 29.07.1999р.; №347 (4) 99 У ПР від 15.07.1999р.; №З-10-08/117 від 08.07.1999р., наданих позивачем нанесені не кліше печатки ВП “Запорізька АЕС” ДП НАЕК “Енергоатом”.

При цьому, експертом зазначено, що наявність співпадаючих загальних ознак може пояснюватись тим, що із одного оригіналу виготовлено декілька кліше.

Відповідно до Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 1999 року № 17 (далі Інструкція №17), підприємства, установи, організації, господарські об'єднання, суб'єкти підприємницької діяльності, об'єднання громадян, суб'єкти господарювання однієї з інших організаційних форм підприємництва можуть мати тільки по одному примірнику основної каучукової або металевої печатки.

Якщо в діяльності зазначених організацій недостатньо використання однієї печатки, то є припустимим - у відповідності з наказом, розпорядженням або рішенням по них - виготовлення додаткових печаток з цифрами “1”, “2” і т. д.

На зразках відтисків печаток на договорах ідентифікуючі ознаки (цифри) відсутні.

Факт того, що ВП ЗАЕС не звертався з проханням надати дозвіл на виготовлення додаткової печатки підтверджується листом Енергодарського МВ УМВС України в Запорізькій області №73/6479 від 15.05.2008р.

В період 1999р. та на протязі першого кварталу 2000р. директор ПП “Фіолент” та ПП “Альпекс” допустив порушення податкового законодавства, які призвели до заниження податку на прибуток,  в зв'язку з чим, 30.11.2000р. слідчим відділом МВПМ ДПІ в Одеській області порушена кримінальна справа №1020220000052 за фактом ухилення від сплати податків посадовими особами ПП “Альпекс” та ПП “Фіолент” за ознаками злочину, передбаченого ст. 205 ч. 2 Кримінального кодексу України.

На теперішній час розслідування по даній справі триває.

В рамках провадження по вказаній кримінальній справі, органами податкової міліції, з метою забезпечення відшкодування спричинених державі протиправними діями збитків, накладено арешт на активи платника податків.

Таким чином, враховуючи те, що укладення в період дії арешту договорів відступлення права вимоги №11/386 (4) 99 У ПР від 21.02.2002р. та №9/347 (4) 99 У ПР від 19.11.2001р. спрямовано на незаконне відчуження активів (дебіторської заборгованості), а також той факт, що мета укладення цих договорів суперечить інтересам держави і суспільства (ухилення від сплати податкового зобов'язання), такі договори підпадають під ознаки ст. 49 ЦК УРСР (який діяв на час укладення договорів) та є нікчемними.

Договір відступлення права вимоги №12/З-10-08/117 укладений між ПП “Енергобудпромсервіс” та ВКФ “Полісервіс” 22.02.2002р. При цьому, згідно з листом Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві №21-10/4226-6 від 25.07.2006р., відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (т. 2 л.с. 117), Іванівською районною державною адміністрацією Одеської області 18.02.2000р. ліквідовано Приватне підприємство “Енергобудпромсервіс” (ідентифікаційний код 30129722).

Отже, оскільки, станом на дату укладення договору відступлення права вимоги ПП “Енергобудпромсервіс” було ліквідовано та не здійснювало законну підприємницьку діяльність, господарський суд вважає, що угода №12/З-10-08/117 направлена на незаконне заволодіння майном ДП НАЕК “Енгергоатом” і також  підпадає під ознаки ст. 49 ЦК УРСР та є нікчемною.

Відповідно до ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Враховуючи викладене, суд вважає, що даний факт виключає можливість задоволення позову про стягнення заборгованості, в основі якого лежать нікчемні угоди, укладені всупереч інтересам держави та суспільства.

Крім цього, у позивача відсутнє право вимоги виконання зобов'язань. Такий висновок зроблений з наступного.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.08.2007р. до участі у справі залучено третю особу СПД Ілько Олександра Васильовича, з яким 26.06.2006р. ТОВ “СК “ЮрЗовнішСервіс” уклало договір відступлення права вимоги №15/06.

Згідно з умовами вказаного договору ТОВ “СК “ЮрЗовнішСервіс” передало СПД Ілько О.В. право вимагати від ВП ЗАЕС заборгованість за договорами комісії № 386 (4) 99 У ПР від 29.07.1999р.; № 347 (4) 99 У ПР від 15.07.1999р.; №З-10-08/117 від 08.07.1999р. та документи на підтвердження переданого права (т. 4 л.с. 113).

Отже, оскільки відсутні підстави вважати договір №15/06 недійсним, у ТОВ “СК “ЮрЗовнішСервіс” відсутні права вимагати від ВП ЗАЕС ДП НАЕК “Енергоатом” виконання зобов'язання за договорами комісії №386 (4) 99 У ПР від 29.07.1999р.; №347 (4) 99 У ПР від 15.07.1999р.; №З-10-08/117 від 08.07.1999р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.01.2005р. у справі № 2-24/184-04-8350 про банкрутство ВКФ “Полісервіс” у вигляді ТОВ прийняте рішення про ліквідацію банкрута, а відтак в силу ст. ст. 1, 21 Господарського процесуального кодексу України ВКФ “Полісервіс” у вигляді ТОВ не може бути учасником судового процесу –відповідачем.

Відповідно до п. 6. ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо підприємство чи організацію, які є сторонами, ліквідовано.

За таких обставин провадження у справі стосовно ВКФ “Полісервіс” у вигляді ТОВ слід припинити.

Щодо зустрічного позову про визнання договору відступлення права вимоги №24/05 від 08.02.2005р. недійсним встановив наступні обставини:

В процесі розгляду справи з'ясувалось, що договір відступлення вимоги №24/05 від 08.02.2005 р., на який посилається СК “ЮрЗовнішСервіс” як на підставу своїх вимог, укладено ним та ВКФ “Полісервіс” у вигляді ТОВ після набрання чинності ухвали господарського суду Одеської області від 27.01.2005 р. у справі № 2-24/184-04-8350 про банкрутство ВКФ “Полісервіс” у вигляді ТОВ, затвердження ліквідаційного балансу, звіту ліквідатора та прийняття рішення про ліквідацію банкрута.

Згідно зі ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. ст. 92, 203 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та Закону. Особа, що вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Постановою господарського суду Одеської області від 29.11.2004 р. у справі № 2-24/184-04-8350 боржника (ВКФ “Полісервіс” у вигляді ТОВ) визнано банкрутом, відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута ініціюючого кредитора –Приватне підприємство “Даф”.

Відповідно до ч.2 ст.23 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства, про що робиться запис у його трудовій книжці, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута, якщо цього не було зроблено раніше.

Виходячи з наведеного, з 29.11.2004 р. (дата прийняття постанови про відкриття ліквідації) єдиною повноважною особою, яка може здійснювати керівні функції і діяти від імені банкрута (укладати угоди тощо), є ліквідатор –ПП “Даф”.

Договір № 24/05 від 08.02.2005 р. підписаний з боку ВКФ “Полісервіс” у вигляді ТОВ директором, діючим на підставі Статуту підприємства, тобто особою, яка, відповідно до ст. 92 ЦК України, на час укладення зазначеного договору не являлася органом або особою, що виступає (діє) від імені та в інтересах юридичної особи та не має необхідного обсягу цивільної дієздатності.

Крім того, договір № 24/05 від 08.02.2005 р. укладений після затвердження ліквідаційного балансу і звіту ліквідатора та прийняття судом ухвали про ліквідацію сторони по договору, тобто після того як ВКФ “Полісервіс” у вигляді ТОВ втратило здатність набувати права та обов'язки.

З викладеного випливає, що зазначений договір не є юридичним фактом цивільного права, він не породжує будь-яких прав та обов'язків.

          Відповідно до ст. ст. 203, 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є вчинення його особою, що не має необхідного обсягу цивільної дієздатності.

Вказане свідчить про те, що при укладені договору № 24/05 сторонами не дотримано вимог чинного законодавства, додержання яких є необхідним для чинності правочину, внаслідок чого зазначений договір є недійсним.

Судові витрати віднести на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.46, 47-1, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні первісного позову відмовити.

Зустрічний позов задовольнити.

Визнати недійсним договір відступлення вимоги № 24/05 від 08.02.2005 р., укладений між СК “ЮрЗовнішСервіс” та ВКФ “Полісервіс” у вигляді ТОВ.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Судова компанія “ЮрЗовнішСервіс” (вул. Хіміків, 14/9, м. Южне, Одеська область, 65481, код ЄДРПОУ 33268876) на користь Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” (вул. Промислова, 133, м. Енергодар, Запорізька область, 71504, код ЄДРПОУ19355964) 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ після набрання чинності судовим рішенням.

Головуючий суддя                                                              С.А.Гончаренко

Суддя                                                                                   Т.Г.Алейникова

Суддя                                                                                   В.Г.Серкіз

          В судовому засіданні 13.07.2009р. за згодою представника відповідача-2 за первісним позовом оголошені вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 15.07.2009р.