Рішення

від 01.04.2009 по справі 24/562

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

24/562

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  24/562

01.04.09

За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко-Україна"

До                        Товариства з обмеженою відповідальністю "Тринік+"

Про                    стягнення   60 581,09 грн.

 Суддя: Смілянець В. В.

Представники сторін:

Від позивача:          Прокопець О.В. (довіреність від 26.11.2008р.)

Від відповідача:          не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніко-Україна" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Тринік+" 45000,00 грн. заборгованості за договором, 9388,35 грн. пені, 5220,00 грн. збитків від інфляції та 972,74 грн. 3% річних.

В судовому засіданні від 01.04.2009р. представник Позивача надав суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з Відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Тринік+" 45000,00 грн. заборгованості за договором, 5385,21 грн. пені, 8505,00 грн. збитків від інфляції та 1238,42 грн. 3% річних.

Відповідач у засідання суду не з'явився, пояснення по суті заявлених вимог, установчі документи суду не надав (позивачу не надіслав), відзив на позов не надіслав. Згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає можливим розгляд справи у відсутності представника відповідача за наявними документами у справі.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позову, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, вислухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

11 січня 2007 року між Позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Ніко-Україна" та Відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Тринік+" був укладений Договір № 523 (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору Позивач (Продавець) зобов'язався поставити та передати у власність Відповідача (Покупця) автомобіль марки Hundai HD 65 загальною вартістю 65000,00 грн. (далі - товар), а Відповідач (Покупець) - прийняти  товар та оплатити його на умовах цього Договору.

15.01.2007 року Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніко-Україна" передав, а Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Тринік+" отримав товар на загальною вартістю 65000,00 грн., що підтверджується Актом приймання-передачі від 15.01.2007р. та довіреністю серії ЯНБ № 122392 від 01.01.2007р., копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Згідно п. 3.1. Договору Відповідач (Покупець) здійснює оплату товару шляхом перерахування вартості автомобіля на поточний рахунок Позивача, на протязі 35 банківських днів від дати підписання Договору.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Тринік+" частково виконав зобов'язання по оплаті вартості товару в розмірі 20000,00 грн.

18.09.2007р. Позивач надіслав на адресу Відповідача претензію з вимогою сплатити суму боргу з врахуванням штрафних санкцій в строк до 08.10.2007р., яка залишена Відповідачем без відповіді та задоволення.

На день розгляду справи заборгованість Відповідача по договору № 523 від 11.01.2007р. складає 45000,00 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то  воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Отже, факт порушення Відповідачем обов'язку та строків оплати за отриманий товар судом встановлено та по суті не оспорений Відповідачем.

Таким чином вимоги Позивача про стягнення з Відповідача заборгованості по договору № 523 від 11.01.2007р. в розмірі 45000,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом.

Згідно з заявою про уточнення позовних вимог Позивач просить стягнути з Відповідача пеню за порушення строків оплати товару, а також інфляційні втрати за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону).

Як встановлено ст. 2 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6.2. Договору у випадку несвоєчасної оплати товару Покупець (Відповідач) сплачує Позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день такого прострочення.

Як визначено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з розрахунком Позивача, розмір пені складає 5385,21 грн., збитків від інфляції - 8505,00 грн., 3% річних - 1238,42 грн.

Розрахунок перевірено судом та відповідає положенням чинного законодавства.

З урахуванням викладеного, вимоги Позивача про стягнення з Відповідача пені в розмірі 5385,21 грн., збитків від інфляції в розмірі 8505,00 грн. та 3% річних в розмірі 1238,42 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки Відповідач не скористався правом участі у судовому засіданні, не подав відзив на позов та наявні у справі матеріали є достатніми для вирішення спору по суті, суд, всебічно і ґрунтовно дослідивши всі обставини справи з врахуванням наданих доказів прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення їх в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплату державного мита підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тринік+" (04073, м. Київ, вул. Куренівська, 2-Б; код ЄДРПОУ 30867446; р/р 26002045853801 в АКБ "Імексбанк" м. Київ, МФО 300766, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко-Україна" (юридична адреса: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 5; поштова адреса: 04071, м. Київ,  вул. Набережно-Лугова, 4; код ЄДРПОУ 19371704; р/р 2600900001688 в АКБ "Правекс-банк", МФО 321983) 45000 (сорок п'ять тисяч) грн. 00 коп. заборгованості за договором, 5385 (п'ять тисяч триста вісімдесят п'ять) грн. 21 коп. пені, 8505 (вісім тисяч п'ятсот п'ять) грн. 00 коп. збитків від інфляції, 1238 (одна тисяча двісті тридцять вісім) грн. 42 коп. 3% річних, 601 (шістсот одна) грн. 29 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ.

4.          Рішення надіслати сторонам.

5.          Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду протягом 10 днів.

Суддя                                                                                                          В. В. Смілянець