Рішення

від 26.06.2009 по справі 7-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

7-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 121

РІШЕННЯ

Іменем України

26.06.2009Справа №2-23/7-2009

За первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю  "Азовський", смт. Багерове Ленінського району

До відповідача за первісним позовом Військового радгоспу "Азовський" Міністерства оборони України, смт.Багерове Ленінського району

За участю Військового прокурора Феодосійського гарнізону ВМС України

Про визнання незаконним розірвання договору та спонукання до виконання певних дій

За зустрічним позовом Військового радгоспу "Азовський" Міністерства оборони України, смт.Багерове Ленінського району

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю  "Азовський", смт. Багерове Ленінського району

Про визнання недійсним договору та додатку до нього

Суддя Доброрез І.О.    

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача за первісним позовом – не з'явився

Від відповідача за первісним позовом – не з'явився

Прокурор – Бакмаєв Ю.О., посвідчення №327

Суть спору: Позивач звернувся до господарського суду АР Крим з позовом до  відповідача про визнання незаконними (неправомірними) дій відповідача щодо розірвання в односторонньому порядку договору №5 від 20.12.2007р. та спонукання до виконання умов вищевказаного договору.

09.02.2009р. від позивача надійшла заява про забезпечення позову, якою він просив:  заборонити відповідачу укладати з ТОВ «Байогрін Фарс» та з іншими суб'єктами підприємницької діяльності договори про спільну діяльність по вирощуванню сільгосппродукції на полях та заборонити Департаменту економічної та господарської діяльності МО України затверджувати з ТОВ «Байогрін Фарс» та з іншими суб'єктами підприємницької діяльності договори про спільну діяльність.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 16.03.2009р.  у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову було відмовлено.

В судовому засіданні 16.03.2009р. Військовий прокурор Феодосійського гарнізону ВМС України надав заяву про вступ у справу.

В судовому засіданні 14.04.2009р. відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує за мотивами викладеними у відзиві,  вважає, що договір №5 від 20.12.2007р. має ознаки договору оренди землі, оскільки в угоді сторони не об'єднують свої зусилля для спільного вирощування сільськогосподарської продукції. Також вказує, що органом управління майном МО України та директором Департаменту економічно-господарської діяльності  МО України згода на укладення цього договору не надавалася.

26.03.2009р.  до Господарського суду АР Крим від позивача надійшло заперечення на відзив та заяву прокурора, в якому він вказує, що висновок відповідача про те, що земельна ділянка передана позивачу для обробки та використання на умовах дольової участі в вирощуванні сільськогосподарської продукції не є достовірним та не відповідає дійсності. Позивач вважає, що подання заяви про вступ у справу в інтересах держави без належного обґрунтування завданої матеріальної шкоди державі, є проявом дискримінації Товариства з обмеженою відповідальністю  "Азовський", чим завдається шкода.

09.06.2009р. від Військового радгоспу "Азовський" Міністерства оборони України надійшов зустрічний позов до Товариства з обмеженою відповідальністю  "Азовський" про визнання недійсним договору №5 від 20.12.2007р. та додатку до нього №1 від 24.12.2007р., який був прийнятий до розгляду разом з первісним позовом.

26.06.2009р. від Військового радгоспу "Азовський" Міністерства оборони України надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши висновок прокурора, суд

Встановив :

20.12.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю  "Азовський" та Військовим радгоспом "Азовський" Міністерства оборони України укладено договір №5 про дольову (спільну) участь у вирощуванні сільськогосподарської продукції.

Пунктом 1 договору передбачено, що відповідач виділяє для обробки та використання земельну ділянку с. Багерове, розташований та землях, які знаходяться у його постійному користуванні, загальною площею 3500га. Земельна ділянка надається на умовах дольової участі по вирощуванню сільськогосподарських культур.

За користування землею визначена фіксована плата 40,00грн. за 1 га (розрахунки проводяться щорічно після збирання врожаю).

Відповідно до п.7.1 строк дії договору встановлений з 20.12.2007р. по 10.10.2022р.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що цей договір не може бути розірваний у односторонньому порядку.

24.12.2007р. сторонами був підписаний додаток №1 до договору №5, яким внесені зміни та доповнення до останнього.

Листом від 01.08.2008р. вих.№122 відповідач повідомив позивача про те, що 01.08.2008р. останній в односторонньому порядку розірвав договір №5 від 20.12.2007р., при цьому відповідач посилався на акт Територіального Кримського контрольно-ревізійного управління від 31.07.2008р., яким було встановлено, що вищевказаний договір не в повній мірі відповідає вимогам законодавства.

Суд вважає, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю  "Азовський" не обґрунтованими  та такими, що задоволенню не підлягають на підставі наступного.

Частина 2 ст.220 ЦК України надає суду право визнати дійсність нотаріально не посвідченого договору   якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов  договору, що  підтверджується  письмовими доказами,  і  відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення.

Таке рішення може бути прийняте судом на вимогу добросовісної сторони, яка виконала повністю або частково договір.

 Під ухиленням від нотаріального посвідчення договору має розумітися як активна протидія цьому, так і пасивне небажання вчинити цю дію.

Факт ухилення іншої сторони від нотаріального посвідчення договору має бути встановленим.

 Проте доказів ухилення відповідача за первісним позовом - Військового радгоспу "Азовський" Міністерства оборони України від нотаріального посвідчення договору та додатку до нього позивач не надав.

Що стосується другої вимоги ТОВ “Азовський” згідно про спонукання відповідача за первісним позовом до виконання умов договору №5 про дольову участь у вирощуванні  сільськогосподарської продукції від 20.12.2007 року та додатку  № 1 до нього від  24.12.2007 року, суд зауважує наступне.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський   суд   у  визначеному  законом  порядку  встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших  осіб,  які  беруть участь  в  судовому процесі.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд  приймає  тільки  ті  докази,  які  мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства  повинні бути  підтверджені  певними  засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, суд прийшов до висновку про недоведеність ТОВ “Азовський” обставин за своєю позовною вимогою щодо зобов'язання відповідача до виконання умов договору № 5 про дольову участь у вирощуванні  сільськогосподарської продукції від 20.12.2007 року та додатку  № 1 до нього від  24.12.2007 року, в зв'язку з чим  і у цієї частині позовних вимог  ТОВ “Азовський” суд  відмовляє.

Стосовно позовних вимог, викладених у зустрічній позовній заяві, суд зазначає наступне.

У додатку №1 від 24.12.2007р. сторони визнали договір №5 від 20.12.2007р. договором оренди землі.

          Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди  землі  -  це  договір,  за  яким орендодавець зобов'язаний за  плату  передати  орендареві  земельну  ділянку  у володіння і  користування на певний строк,  а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до  умов  договору  та вимог земельного законодавства.

          Згідно ч.2 ст.14 Закону типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

           Постановою Кабінету Міністрів України №220 від 03.03.2004р. (із змінами внесеними постановою від 13.12.2006р. №1724) в редакції, яка діяла на момент укладання спірного договору, затверджено Типовий договір оренди землі.

    Частиною 2 ст.179 ГК України встановлено, що Кабінет  Міністрів  України,   уповноважені   ним   органи виконавчої  влади  можуть  рекомендувати  суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори),  а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.

           Також частина 4 ст.179 ГК України передбачає, що при   укладенні  господарських  договорів  сторони  можуть визначати зміст договору на підставі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи  у  випадках,  передбачених законом,  іншим органом  державної влади,  коли  сторони  не можуть відступати  від  змісту  типового

договору, але мають право конкретизувати його умови.

          Однак, аналізуючи положення оскаржуваного договору, суд прийшов до висновку, що сторони при його укладенні не дотримались положень Типового договору оренди землі, дотримання яких відповідно до ч.2 ст.14 Закону, ч.4 ст.179 ГУ України та Постанови КМУ №220 від 03.03.2004р., є обов'язковими для договорів оренди.

           Відповідно до ч.1 статті 207 ГК України  господарське   зобов'язання,   що  не  відповідає  вимогам закону,  або вчинено з метою,  яка завідомо  суперечить  інтересам держави  і  суспільства,  або  укладено  учасниками  господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної  правосуб'єктності),  може  бути  на вимогу однієї із сторін,  або відповідного органу  державної  влади  визнано  судом недійсним повністю або в частині.

          Таким чином, сторони у зв'язку з тим, що сторони при укладанні договору  №5 від 20.12.2007р., в порушення вищевказаних вимог закону відступили від змісту Типового договору оренди землі, даний договір за вимогою сторони може бути визнано судом недійсним.

          Згідно ч.2 ст.180 ГК України  господарський   договір  вважається  укладеним,  якщо  між

сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто  згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного  виду,  а також  умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

           Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди   (місце   розташування   та  розмір  земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням  її  розміру,  індексації,  форм платежу,   строків,   порядку   її   внесення   і   перегляду   та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної  ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження  (обтяження)  щодо  використання  земельної ділянки; визначення сторони,  яка несе ризик  випадкового  пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

      Тобто в статті 15 Закону визначено істотні умови договору оренди землі, щодо яких між сторонами повинно бути досягнуто згоди та які повинні бути відображені в усіх без виключення договорах оренди землі.

Однак, порушення зазначених вимог закону при укладанні договору сторонами не було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.2 ст.15 Закону   відсутність у  договорі  оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору   оренди,   а   також  для  визнання  договору  недійсним відповідно до закону.

      З аналізу оскаржуваного договору також вбачається, що при його укладанні сторонами були порушені вимоги статті 4 Закону, оскільки орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада Міністрів АР Крим та Кабінет Міністрів України в межах повноважень, визначених законом. У випадку укладання договору оренди земель військового радгоспу «Азовський» орендодавцем може бути лише бути Міністерство оборони України, а не директор військового радгоспу «Азовський».

          Сторонами при укладанні договору також було порушено вимоги ст.6 Закону, відповідно до якої  орендарі набувають   права   оренди   земельної   ділянки  на підставах і в порядку,  передбачених  Земельним  кодексом  України,  Цивільним  кодексом  України, Господарським кодексом України,  цим та іншими законами України і договором оренди землі.

          На підставі викладеного, суд прийшов до висновку про невідповідність спірного договору вимогам законодавства, у зв'язку із чим зустрічний позов підлягає задоволенню, а договір №5 від 20.12.2007р. та додаток №1 від 24.12.2007р. до нього визнанню недійсними.

Державне мито та  витрати на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу    покладаються на позивача за первісним відповідно до ст.49 ГПК України.

Крім того, з позивача за зустрічним позовом підлягає стягненню в дохід держбюджету 34,00 грн. недоплаченого держмита.

З огляду на викладене та керуючись ст. ст. 49, 82, 84 Господарського  процесуального кодексу  Україні, суд

ВИРІШІВ:

1.У первісному позові відмовити.

2.Зустрічний позов задовольнити.

3.Визнати недійним договір №5 від 20.12.2007р. та додаток до нього №1 від 24.12.2007р., укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю  "Азовський" та Військовим радгоспом "Азовський" Міністерства оборони України.

4.Стягнути з Військового радгоспу "Азовський" Міністерства оборони України (98227, АР Крим, Ленінський район, смт.Багерове, вул. Леніна, 12, код ЗКПО 08388742) в дохід держбюджету України (р/р 31115095700002; одержувач: Держбюджет м. Сімферополь, код платежу 22090200, ЕДРПОУ 34740405, Банк –ГУ ДКУ в АРК м. Сімферополь, МФО 824026) держмито в розмірі 34,00 грн.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю  "Азовський" (98227, АР Крим, Ленінський район, смт.Багерове, вул. Леніна, 12, код ЄДРПОУ 32945248)  на користь Військового радгоспу "Азовський" Міністерства оборони України (98227, АР Крим, Ленінський район, смт.Багерове, вул. Леніна, 12, код ЗКПО 08388742)  85,00грн. державного мита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6. Накази видати після набрання рішенням законної сили.  

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Доброрез І.О.