Рішення

від 09.07.2009 по справі 731-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

731-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

09.07.2009Справа №2-15/731-2009

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Софоклеус і партнери консалтінг» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 36-д, ідентифікаційний код 33225853)

До відповідача Суб'єкта підприємницької діяльності – фізичної особи Казантзі Ганни Валеріївни (04073, м. Київ, пр-т. Московський, 11а; 95050, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Садова, б. 78/10 кв. 8, ідентифікаційний номер 2652012148)

Про стягнення 67582, 83 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко

                                        представники:

Від позивача – Осініна В.М., довіреність б/н від 26.02.2009р. у справі

Від відповідача – Балійчук Л.І., довіреність № 77 від 14.01.2009 р., у справі

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Софоклеус і партнери консалтінг»  звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності – фізичної особи Казантзі Ганни Валеріївни про стягнення 67582,83  грн. заборгованості.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.01.2009 р. справа передана за підсудністю до Господарського суду АР Крим на підставі статті 17 Господарського процесуального кодексу України.

Резолюцією заступника Голови Господарського суду АР Крим розгляд справи доручений судді ГС АР Крим І.А. Іщенко.

Ухвалою ГС АР Крим від 09.02.2009 р. справа була прийнята до провадження та призначена дата судового розгляду.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем зобов'язань за  договором № 0817 від 17.09.2008 р. та додаткових угод до нього, щодо оплати за надані позивачем юридичні послуги в період з 17.09.2008 р. по 16.11.2008 р., в результаті чого за відповідачем склалася заборгованість у розмірі  67441,20 грн., що і стало приводом звернення позивача до суду із позовом про стягнення вказаної суми в примусовому порядку. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 141,63 грн. пені у зв'язку з порушенням відповідачем строків оплати.

16.01.2009 р. до матеріалів справи долучена заява позивача в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість на загальну суму 54292,83 грн., в тому числі 54151,20 грн. основної заборгованості та 141,63 грн. пені.

Судом вказана заява прийнята до розгляду.

Відповідач у судовому засіданні та у відзиві на позов проти позовних вимог заперечує з підстав, викладених у відзиві на позов,  просить суд у позові відмовити у повному обсязі.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Строк розгляду справи був продовжений на підставі статті 69 Господарського процесуального кодексу України за клопотанням представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши  пояснення представників сторін, суд –

ВСТАНОВИВ:

17 вересня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Софоклеус і партнери консалтінг» (Виконавець) (позивач) та Суб'єктом підприємницької діяльності – фізичною особою Казантзі Ганною Валеріївною (Клієнт) (відповідач) укладено договір про надання юридичних послуг № 0817. (а.с. 15-17)

Згідно з пунктом 2.1 вказаного Договору його предмет складають платні юридичні послуги, що надаються Виконавцем Клієнту.

Відповідно до пункту 2.2 Договору юридичні послуги, що надаються в межах цього Договору включають в себе: усні консультації з питань цивільного (господарського), адміністративного, податкового та інших галузей законодавства України; аналіз та надання письмових правових висновків з питань за пунктом 2.2.1; підготовка проектів  різних  документів,  що  відповідають  предмету Договору, зокрема заяв, позовних заяв і т.ін.; представлення законних прав та інтересів Клієнта, що витікають із

предмета Договору перед третіми особами; інші послуги, що відносяться до поняття юридичних та відповідають предмету Договору; послуги, що виходять за межі предмета Договору, але від надання яких інтереси клієнта можуть бути краще представлені або захищені. Такі послуги надаються за окремими угодами до Договору.

Розділом 5 Договору передбачено, що Виконавець надає послуги за цим Договором після отримання від Клієнта всіх необхідних документів, інформації, відповідних запитів, замовлень тощо. Надання послуг здійснюється в розумні терміни з урахуванням складності питань (проблем) та інтересів Клієнта. У випадку, коли сторони визнають це за необхідне, терміни надання певних послуг будуть обумовлюватися окремо. Надання Виконавцем послуг Клієнту стосовно окремих видів запитів/замовлень здійснюється на підставі укладення Додаткових угод до даного договору (пункт 5.4 Договору).

В розділі 6 Договору передбачено, що розрахунки з виконавцем за надані ним послуги здійснюються за наступними умовами:

-          коли Сторони обумовили заздалегідь розмір оплати за послуги, що надаватимуться - сплата здійснюється в порядку, який Сторони встановили для такого випадку шляхом укладання додаткової угоди до Договору;

-          в усіх інших випадках (в тому числі - усні консультації, участь в переговорах,   судових   процесах  тощо)   оплата  здійснюється   із   розрахунку еквівалента 200 (двісті) євро за одну годину праці відповідно до офіційного курсу на дату здійснення такої оплати.

          Відповідно до пункту 6.3 Договору оплата здійснюється за підсумками роботи на підставі рахунків Виконавця.

В день підписання Договору між Позивачем та Відповідачем були укладені Додаткова угоди № 1 та Додаткова угода № 2. (а.с. 18-19)

Пунктом 1 Додаткової угоди № 1 передбачено, що на виконання пунктів 2.1., 2.2 Договору № 0817, Виконавець надає Клієнту послуги з представлення інтересів останнього в господарському суді Луганської області у справі за позовом про розірвання договору комерційної концесії (франчайзингу) та договору суборенди, а також стягнення боргу, штрафних санкцій та упущеної вигоди.

Пунктом 2 Додаткової угоди № 1 передбачено, що Сторони погодили, що розмір оплати за послуги, що надаватимуться Клієнту, а саме, послуги по вивченню наданих документів, складанню позовної заяви та інших процесуальних документів (в разі необхідності), участь в судових засіданнях становить 20000 грн., які є безповоротними та сплачуються клієнтом на користь Виконавця в наступному порядку:

1)10000,00 грн., які вважаються авансом, оплачуються клієнтом протягом 5 днів з дати підписання Договору;

2) 10000,00 грн., які оплачуються клієнтом після відкриття судового провадження по справі, яка є предметом даного Договору.

В разі отримання позитивного для клієнта рішення суду першої інстанції по справі, яка є предметом даного Договору, виконавець залишає за собою право на отримання винагороди в розмірі 3 % від суми, задоволеної судом.

Таким чином, позивач та відповідач в зазначеній Додатковій угоді чітко визначили, які юридичні послуги будуть надані Відповідачу та заздалегідь погодили остаточну вартість таких послуг та порядок розрахунку.

Свої зобов'язання по додатковій угоді № 1 до Договору Сторони виконали в повному обсязі.

Пунктом 1 Додаткової угоди № 2 передбачено, що на виконання пунктів 2.1., 2.2 Договору Виконавець надає Клієнту послуги з представлення інтересів останнього в господарському суді Волинської області у справі за позовом про розірвання договору комерційної концесії (франчайзингу) та договору суборенди, а також стягнення боргу, штрафних санкцій та упущеної вигоди.

Пунктом 2 Додаткової угоди № 1 передбачено, що Сторони погодили, що розмір оплати за послуги, що надаватимуться клієнту, а саме, послуги по вивченню наданих документів, складанню позовної заяви та інших процесуальних документів ( в разі необхідності, участь в судових засіданнях становить 18 000,00 грн., які є безповоротними та сплачуються клієнтом на користь Виконавця в наступному порядку:

1)          9000,00 грн., які вважаються авансом, оплачуються клієнтом протягом 5

днів з дати підписання Договору;

2)          9000,00   грн.,   які   оплачуються   клієнтом   після   відкриття   судового

провадження по справі, яка є предметом даного Договору.

Таким чином, аналогічно Позивач та Відповідач в зазначеній додатковій угоді чітко визначили, які юридичні послуги будуть надані Відповідачу (послуги по вивченню документів, складанню процесуальних документів, участь в судових засіданнях з питання представництва інтересів Відповідача в господарському суді Волинської області) та обумовили заздалегідь розмір та порядок оплати таких послуг.

Відповідачем на виконання додаткової угоди № 2 було сплачено Позивачу аванс в розмірі 9000,00 гривень. (а.с. 61)

Позивачем зобов'язання за додатковою угодою № 2 виконані не були, судове  провадження за підготовленою Позивачем позовною заявою відкрито не було, а позовну заяву було повернуто господарським судом Волинської області без розгляду. (а.с. 104).

16.01.2009 р. до матеріалів справи долучена заява позивача в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість на загальну суму 54292,83 грн., в тому числі 54151,20 грн. основної заборгованості та 141,63 грн. пені у зв'язку з оплатою відповідачем 13290,00 грн. по рахунку № 0000030 від 19.11.2008 р.

Судом не вбачається  обґрунтованих підстав для задоволення вказаної заяви, якою по суті зменшений розмір позовних вимог, оскільки це порушує  права та охоронювані законом інтереси відповідача, а отже суперечить  частині 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України.

Так, вказана сума в розмірі 13290,00 грн. була оплачена відповідачем 04.12.2008 р., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 158 (а.с. 58), в той час як позивач звернувся з позовом до суду 10.12.2008 р.(про що свідчить вхідний штамп канцелярії Господарського суду м. Києва). Отже, на момент звернення з відповідним позовом до суду у позивача було відсутнє право вимоги на суму 13290,00 грн., а за відсутності порушеного права у позові в частині стягнення 13290,00 грн. слід відмовити.

Позивач в своїй позовній заяві в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що Відповідач не оплатив рахунок Позивача № СФ 0000031 на суму 54151,20 грн., який було виставлено на підставі розрахунку витраченого часу по наданню юридичних послуг в період з 17.09.2008 р. по 16.11.2008 р. (а.с. 20)

Відповідно до зазначеного розрахунку загальний витрачений час становить 30 годин праці Позивача.

Так, в пункті 1 розрахунку зазначено, що Позивачем 03.09.2008 року надавалася консультація протягом 2 годин відносно договору франчайзингу та відповідності змісту договору нормам діючого законодавства України, вивчення законодавства з даного питання, надавалася консультація відносно можливості ініціювання судового процесу та подання позову про повернення боргу та розірвання договору франчайзингу до ФОП Зінченко.

В пункті 2 розрахунку зазначено, що Позивачем з 09.09.2008 р. по 10.09.2008 року протягом 6 годин здійснювалася юридична експертиза наданих Відповідачем документів, складення та почтова відправка заяви в прокуратуру Волинської області відносно ФОП Костюкевич.

Стосовно вказаних послуг суд зазначає наступне.

Зазначені в пунктах 1, 2 Розрахунку часу зустрічі з Відповідачем, які відповідно  відбувалися 03.09.2008 р., 08.09.2008 р. та 10.09.2008 р. та тарифіковані по 200 євро за годину відбувалися ще до укладання Договору.

Частиною 2 статті 631 Цивільного кодексу України передбачено, що Договір набирає чинності з моменту його укладення.

Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. (частина 3 статті631)

Проте, відповідно до пункту 8.1 розділу 8 Договору Договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань по цьому Договору.

Отже, включати до розрахунку затрат часу та застосовувати умови договору до  годин, витрачених сторонами для погодження умов договору, немає жодних правових підстав, адже Позивач має право тарифікувати витрачені ним години роботи лише після укладання Договору.

Отже, в частині стягнення заборгованості, яка складається з вартості послуг за вказані 8 годин, у позові слід відмовити.

Що стосується пунктів 7 та 8 розрахунку витраченого часу, в яких зазначено, що 31.10.2008 р. та 06.11.2008 р. у Позивача та Відповідача відбулися зустрічі відносно судового засідання в місті Луганську, то необхідно зазначити наступне.

Так, на думку суду, юридичні послуги, які виразилися в «зустріч відносно судового засідання в м. Луганськ» входять саме до предмету додаткової угоди № 1, та не може включатися в окремий розрахунок по 200 євро за годину.  Пунктом 2 додаткової угоди № 1 обумовлено, що  до послуг по даній угоді, вартість яких становить 20000,00 грн., входить: вивчення наданих документів, складання позовної заяви та інших процесуальних документів, участь в судових засіданнях.

Отже, в частині стягнення заборгованості, яка складається з вартості послуг за вказані 3 години, у позові слід відмовити.

Що стосується пункту 10 розрахунку витрат часу в якому зазначено, що 16.11.2008 р. Позивач протягом однієї години готував заяву про повернення державного мита по судовому процесу в місті Луцьку, то, суд дійшов висновку, що  підготовка такої заяви входить в предмет додаткової угоди № 2, а отже також не може бути тарифікована окремо по 200 євро за годину.

Отже, в частині стягнення заборгованості, яка складається з вартості послуг за вказану 1 годину, у позові слід відмовити.

Крім того, суд додатково зазначає, що включення Позивачем до розрахунку витрат часу такого виду послуг, як підготовка заяви про повернення державного мита вартість якої 200 євро  по судовому процесу, який так і не було  відкрито є неприпустимим ще й тому, що відповідачем було сплачено у виконання Додаткової угоди № 2 смуму в розмірі 9000,00 грн. (а.с. 61). Проте, позовна заява, підготовлена  Товариством з обмеженою відповідальністю «Софоклеус і партнери консалтінг», була повернута Господарським судом Волинської області на підставі пунктів 3, 4 статті 63 Господарського процесуального кодексу України, тобто у зв'язку з тим, що в ній не було вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми, не подано доказів сплати державного мита у встановленому порядку та розмірі. (а.с.104) Вказане і викликало необхідність підготовки заяви на повернення державного мита.

Таким чином, Позивач неправомірно повторно включив до розрахунку часу по наданню юридичних послуг, послуги, надання яких обумовлене додатковою угодою № 1 та додатковою угодою № 2, вартість яких була погоджена сторонами окремо від умов Договору, в порядку пункту 6.1 Договору № 0817, а відтак не може тарифікуватися за ціною 200 євро за годину.

Що стосується інших пунктів розрахунку витрат часу, суд зазначає наступне.

Так, в пунктах 3, 4 5, 6, 9 розрахунку зазначені 23.09.2008 р. зустріч з СПД Казантзі, консультації з питань можливого ініціювання судового процесу з одним із франчайзі в АР Крим; в пункті 4 – 29.09.2008 р. по запиту Казантзі підготовка проекту нового договору франчайзингу, зустріч з Казантзі з приводу обговорення Проекту Договору франчайзинга та внесенню правлень відповідно побажань Казантзі; 24.10.2008 р. – підготовка претензії до франчайзі в м. Житомирі. Зустріч з Казантзі відносно вказаної Претензії; 07.11.2008 р. – підготовка другої претензії до франчайзі в м. Житомирі. Зустріч з Казантзі відносно вказаної претензії.

Загальний час, витрачений на надання вказаних послуг згідно розрахунку складає 18 годин.

Так, позивачем у якості доказів надання відповідних послуг представлені відповідні копії проекту договору комерційної концесії (а.с. 126-134 Т.1, 1-7 Т.2), копії претензій (а.с. 9-13 Т.2), копія відповіді на претензію (а.с. 16-18 Т.2)

Відповідачем всупереч вимогам статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не спростовано факту надання вищезазначених послуг.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від  зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами Договору.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Судом встановлено, що відповідач всупереч вимогам Договору та вимогам чинного законодавства  зобов'язання за договором по оплаті за надані юридичні послуги (пункти 3, 4, 5, 6, 9 розрахунку) не виконав належним чином у повному обсязі, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість, яка становить (18 годин х 200 євро/год.= 3600,00 євро х 7,33 грн./1євро (згідно розрахунку позивача) = 26388,00 грн., тобто 31665,60 грн. (з ПДВ), яка встановлена судом, належним чином підтверджена,  а тому вона підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, позивачем у зв'язку з виконанням Договору були понесені додаткові витрати, які складаються з вартості поштових відправлень, залізничні квитки які становлять 1146,26 грн. (а.с. 24-32 Т.1)

Пунктом 6.4 Договору обумовлено, що в суму винагороди Виконавця, зазначену в пункті 6.2 даного Договору, не включаються витрати, пов'язані з направленням представників Виконавця у відрядження (добові, авіаквитки готелі і т. ін.), податки, державне мито, державні збори та інші обов'язкові платежі, які можуть виникнути у Клієнта.

Отже, вказані витрати у розмірі 1146,26 грн., підтверджені матеріалами справи, мають бути компенсовані за рахунок відповідача.

Проте, суд вважає неправомірним дії позивача по нарахуванню на вказану суму 1146,26 грн.  вартості поштових відправлень, залізничних квитків податку на додану вартість, що вбачається з виставленого рахунку № СФ-0000031 від 19.11.2008 р.

Так, перелік операцій, які є об'єктом оподаткування ПДВ встановлено пунктом 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість». При цьому, такий перелік операцій є вичерпним.

Зокрема, відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону України, об'єктом оподаткування ПДВ є операції із:

-          поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю) (підпункт 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону);

-          ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорту) (підпункт 3.1.2 пункту 3.1 статті 3 Закону);

-          вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорту), поставки транспортних послуг по перевезенню пасажирів, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу за межами державного кордону України (підпункт 3.1.3 пункту 3.1 статті 3 Закону).

Вказана сума у розмірі 1146,26 грн.  за своєю правовою природою не є юридичною послугою, а лише компенсацією витрат позивача, пов'язаних з виконанням Договору, а отже не може бути об'єктом оподаткування.

Крім того, позивачем заявлена позовна вимога про стягнення з відповідача пені у розмірі 141,63 грн.

 За приписами  статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом неодноразово запрошувався від позивача докладний розрахунок стягуваної суми  пені у відповідності до вимог чинного законодавства з обов'язковим зазначенням періодів нарахування. Проте позивачем зазначені вимоги суду виконані не були.

З представленого у судовому засіданні р09.07.2009 р. розрахунку пені не вбачається можливим встановити період, за який здійснюється нарахування пені. Так, позивач при розрахунку пені помножує подвійну облікову ставку на суму заборгованості та на 120. Можливо позивач вважає 120- період прострочки відповідача. Проте, з матеріалів справи вбачається, що термін прострочки по рахунку СФ0000030 від 19.11.2008 р. почався з 25.11.2008 р. А оскільки позивач звернувся з позовом до суду 10.12.2008 р., то період нарахування пені не може становити 120 днів.

Судом такий період самостійно не може бути визначений, що являє собою вихід за межі позовних вимог.

Так, ненадання витребуваних судом документів, які необхідні для вирішення спору, перешкоджає повному та всебічному розгляду справи, оскільки суд позбавлений можливості перевірити правомірність нарахування стягуваних з відповідача сум.

Пункт 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України, передбачає залишення позову без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Позивачем не надано суду доказів поважності причин невиконання вимог суду щодо надання витребуваних судом документів (детального розрахунку стягуваних сум), необхідних для вирішення спору,  отже суд вважає за необхідне залишити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Софоклеус і партнери консалтінг»  в частині стягнення суми  пені у розмірі 141,63 грн.  без розгляду.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, статтею 49, пунктом 5 статті 81,  82-84  Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності – фізичної особи Казантзі Ганни Валеріївни (04073, м. Київ, пр-т. Московський, 11а; 95050, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Садова, б. 78/10 кв. 8, ідентифікаційний номер 2652012148) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Софоклеус і партнери консалтінг» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 36-д, ідентифікаційний код 33225853)  31665,60 грн. заборгованості по оплаті юридичних послуг, 1146,26 грн. компенсація витрат, пов'язаних з наданням юридичних послуг, 328,12 грн. державного мита та 57,29 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення пені у розмірі 141,63 грн. позов залишити без розгляду.

4.          В іншій частині у позові відмовити.

5.          Наказ видати після набрання судовим рішенням  законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.