Рішення

від 04.06.2009 по справі 2057-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

2057-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 121

РІШЕННЯ

Іменем України

04.06.2009Справа №2-23/2057-2009

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТС», Полтавська обл., Машівський район, с. Селищна

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Луксор», м. Сімферополь

Про стягнення  210698,83 грн.

Суддя Доброрез І.О.    

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача – Дудник О.А. –представник за довір. №15 від 15.03.2009р.

Від відповідача – не з'явився.

Суть спору: Позивач звернувся до господарського суду АР Крим з позовом про стягнення з відповідача 210698,83 грн. заборгованості, в тому числі: 163213,97 грн. основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 45953,10 грн. пені та 1531,76 грн. 3% річних.

            Представник відповідача у судові засідання 14.05.2009р. та 04.06.2009р. не з'явився, відзив на позовну заяву не надав, про день розгляду справи був повідомлений належним чином.

           Тим самим судом згідно статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України було надано можливість відповідачу захищати свої інтереси, але відповідач своїми правами не скористався.  

 Відповідно до абз.3,4,6 п.3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України» №02-5/289 від 18.09.1997р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про  порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У   випадку   нез'явлення  в  засідання  господарського  суду представників  обох  сторін  або  однієї  з  них  справа може бути розглянута   без   їх  участі,  якщо  неявка  таких  представників не  перешкоджає  вирішенню  спору.  У разі нез'явлення його представника  відповідача за  викликом  господарського суду суд має право відкласти   розгляд   справи   (стаття  77  ГПК),  вжити  заходів, передбачених  пунктом  5  статті  83  ГПК  або  статтею 90 ГПК, чи прийняти  рішення  за  відсутності  цього  представника.

  Суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.  

 Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, суд

                                                   Встановив :

          20.06.2008р. Товариство з обмеженою відповідальністю «ІТС» (продавець)  та Товариство з обмеженою відповідальністю «Луксор» (дистриб'ютор)  уклали дистрибуційний договір №12 та додаткову угоду до нього.

Згідно п.1.1. договору відповідач набув ексклюзивного права власності на реалізацію на договірній території товарів, які були поставлені на умовах цього договору, при цьому позивач  зобов'язався передати в обумовлені договором строки у власність відповідачу товар, а відповідач зобов'язався прийняти товар і сплатити  за нього відповідну грошову суму.

Відповідно до п.13.1 договору, він набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2008р.

 Відповідно до умов договору позивач поставив відповідачу товари на загальну суму 153176,98грн.: згідно видаткової накладної від 02.07.2008р. №РН-0000204 на суму 50354,26грн., згідно видаткової накладної від 15.07.2008р. №РН-0000219 на суму 45831,02грн. та згідно видаткової накладної від 29.07.2008р. №РН-0000237 на суму 56991,70грн.

Пунктом 6.4 договору передбачено, що оплата за товар здійснюється не пізніше 30 днів з моменту поставки товару.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

        Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).  

Проте, в порушення умов договору, оплата за отриманий товар відповідачем  здійснена не була, у зв'язку із чим за ним числиться заборгованість на суму 153176,98грн., яка підлягає стягненню.  

Також позивачем була заявлена вимога про стягнення 45953,10 грн. пені, 1531,76 грн. 3% річних, 10036,99 грн. інфляційних витрат.

Відповідно до ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

        Стаття 549 ЦК України визначає: неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які   боржник   повинен  передати  кредиторові  у  разі  порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею  є  неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно  виконаного  грошового  зобов'язання  за  кожен   день прострочення виконання.

          Виходячи зі змісту статей 546, 548, 549 Цивільного кодексу України зобов'язання може забезпечуватися відповідно до закону або умов договору неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 10.3 договору передбачена відповідальність відповідача за порушення строків розрахунків у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованого платежу за кожний день прострочення.

Однак, позивачем невірно був здійснений розрахунок пені на суму 45953,10грн. окремо за вересень, жовтень, листопад та грудень місяці 2008р. виходячи з загальної суми основного боргу 153176,98грн. (а.с.11).

При таких обставинах, пеня підлягає стягненню частково у сумі 13968,20грн. із рахунку подвійної облікової ставки НБУ, у т.ч.:

згідно видаткової накладної від 02.07.2008р. №РН-0000204 на суму 50354,26грн. за період з 02.08.2008р. по 01.01.2009р. від суми боргу 50354,26грн., що становить 5051,94грн. (50354,26грн.  х 12% х2 : 100 : 366 х 153 дн. = 5051,94грн.);

згідно видаткової накладної від 15.07.2008р. №РН-0000219 на суму 45831,02грн. за період з 15.08.2008р. по 01.01.2009р. від суми боргу 45831,02грн., що становить 4207,44грн. (45831,02грн.  х 12% х2 : 100 : 366 х 140 дн. = 4207,44грн.);

згідно видаткової накладної від 29.07.2008р. №РН-0000237 на суму 56991,70грн. за період з 29.08.2008р. по 01.01.2009р. від суми боргу 56991,70грн., що становить 4708,82грн. (56991,70грн.  х 12% х2 : 100 : 366 х 126 дн. = 4708,82грн.).

На підставі викладеного, у частині позовних вимог про стягнення 31984,90грн. пені суд відмовляє.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати в сумі 10036,99 грн. та 3% річних в сумі 1531,76 грн., нараховані позивачем, обґрунтовані та підлягають стягненню.

Таким чином, позовні вимоги частково обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню.

Державне мито та  витрати на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу    покладаються на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

         За згодою представників сторін в судовому засіданні 04.06.2009р. була оголошена тільки вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 09.06.2009р.

З огляду на викладене та керуючись ст. ст. 49,  82, 84, 85 господарського  процесуального кодексу  Україні, суд

ВИРІШІВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Луксор» (95023, АР Крим, м.Сімферополь, вул. Монтажна, 2, рахунок №26000289, банк ПУМБ, м.Севастополь, ЄДРПОУ 31103143, МФО 308092) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТС» (39430, Полтавська обл., Машівський район, с.Селещина, вул.Леніна,2а, рахунок №260091998701  у філії «Полтавське РУ ВАТ банк «Фінанси та кредит», ЄДРПОУ 31391528, МФО 331832) 153176,98грн. основного боргу, 13968,20грн. пені, 1531,76 грн. 3% річних, 10036,99 грн. інфляційних витрат, 2106,99грн. державного мита та  118,00грн. витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4.          В частині стягнення 31984,90грн. пені у позові відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Доброрез І.О.