Рішення

від 12.06.2009 по справі 891-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

891-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

12.06.2009Справа №2-15/891-2009

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім «Нова Троя» (95033, АР Крим, м. Сімферополь, пров. Кар'єрний, 15/28 ідентифікаційний код 32234102)

До відповідача  Товариства з обмеженою відповідальністю «Джонаголд» (95053, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Мате Залки, 17-А ідентифікаційний код 34700645)

Про стягнення 52 046, 13 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко

                                                  представники:

Від позивача – Герасименко Т.С., довіреність б/н від 01.03.2009р. у справі.

Від відповідача –не з'явився.

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім «Нова Троя» звернулося до Господарського суду АР Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Джонаголд»  про стягнення 52 046, 13 грн. заборгованості за поставлений товар.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх зобов'язань щодо своєчасної та в повному обсязі оплати отриманого товару за договором поставки без номеру від 08.08.2007р., в результаті чого склалася заборгованість у розмірі 52 046, 13     грн., що і стало приводом для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім «Нова Троя» з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку.

12.06.2009р. представником відповідача до канцелярії Господарського суду  був наданий  відзив, в якому він проти позовних вимог заперечує, вказуючи на те, що на момент звернення позивача із позовом до суду заборгованість відповідача складала 41 752, 13 грн. Крім того, відповідачем були надані докази часткової оплати боргу.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні оголошувалась перерва, після перерви розгляд справи було продовжено.

Строк розгляду справи було продовжено в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

08.08.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім «Нова Троя» (Постачальник) (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Джонаголд» (Покупець) (відповідач) був укладений Договір поставки без номеру. (а.с. 12-18)

Згідно з пунктом 1.1 Договору Постачальник зобов'язується поставити товар, згідно заявки (замовлення) Покупця, а Покупець – прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених Договором.

Відповідно до пункту 5.6 Договору оплата здійснюється Покупцем шляхом безготівкового розрахунку протягом 40 календарних днів.

Згідно з пунктом 10.2 Договору дія Договору щорічно автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік у випадку, якщо жодна із сторін не повідомить в письмовій формі іншу сторону про намір змінити  або припинити дію Договору за 30  календарних днів до дня закінчення його дії.

Відповідачем не була здійснена своєчасна оплата та у повному обсязі за отриманий товар, в результаті чого склалася заборгованість у розмірі 52 046,13 грн., що і стало приводом для звернення з відповідним позовом до суду.

Проте згідно підписаного двостороннього акту звірки підтвердилась заборгованість відповідача станом на 20.05.2009р. лише в розмірі 27  752, 13 грн. Вказана сума заборгованості підтверджена представником позивача у судовому засіданні.

 Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від  зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідач, в порушення норм чинного законодавства  не представив суду доказів виконання свого зобов'язання  оплати за отриманий товар в повному обсязі.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Однак відповідач, в порушення норм чинного законодавства,  не представив суду доказів виконання свого зобов'язання  оплати отриманого товару в повному обсязі, в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу  України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

У судовому засіданні 21.05.2009р. представником відповідача були надані докази часткової оплати заборгованості.

З матеріалів справи вбачається, що сума у розмірі 14 000,00 грн., сплачена платіжними дорученнями № 777 від 23.02.2009р., № 2800 від 26.02.2009р., № 3418 від 28.04.2009р.,  № 3480 від 06.05.2009 р. була сплачена відповідачем за період з 23.02.2009р. по 06.05.2009р. тобто після звернення позивача до суду із позовом про стягнення  суми заборгованості в примусовому порядку (18.02.2009р. згідно штампу вхідної кореспонденції Господарського суду АР Крим ).

Пунктом 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин, провадження у дійсній справі в частині стягнення 14 000,00 грн.  підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмету спору, оскільки відповідачем сума заборгованості  в цій частині погашена.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем обов'язків щодо сплати поставленого позивачем товару у повному обсязі, а отже сума заборгованості у розмірі 27 752. 13 грн. повинна бути стягнута з відповідача, оскільки підтверджена матеріалами справи.

В іншій частині позову суд вважає за необхідне відмовити, оскільки вона не підтверджується матеріалами справи.

Доказів, що підтверджують зворотнє, ніж встановлено судом, відповідачем всупереч вимогам статті 33 Господарського процесуального кодексу України, не надано, в той час, як кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень способом, встановленим для доведення такого роду фактів.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49, 75, пунктом 1-1 частини 1 статті 80, 82- 84 Господарського процесуального кодексу  України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Джонаголд» (95053, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Мате Залки, 17-А ідентифікаційний код 34700645) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім «Нова Троя» (95033, АР Крим, м. Сімферополь, пров. Кар'єрний, 15/28 ідентифікаційний код 32234102, п/р 26003054901873 у КРУ КБ Приватбанк МФО 384436) 27  752, 13 грн. заборгованості, 417, 52 грн. державного мита та 94,66 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення 14 000,00 грн. провадження у справі припинити.

4.          В іншій частині у позові відмовити.

5.          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.