Рішення

від 02.07.2009 по справі 5/060-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/060-09

                          ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"02" липня 2009 р.                                                                          Справа № 5/060-09          

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Вишгородського районного комунального підприємства «Вишгородтепломережа», м. Вишгород

до Відділу культури і туризму Вишгородської районної державної адміністрації, м. Вишгород

про стягнення 126689,46 грн.

за участю представників:

позивача:Дяченко Л.Л. –дов. від 16.07.2008р. № 573

відповідача:Савицький А.О. –дов. від 06.04.2009р. № 68; Тарасевич Л.В. –дов. від 02.07.2009р. № 153

суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Вишгородського районного комунального підприємства «Вишгородтепломережа»(далі –Позивач) до Відділу культури і туризму Вишгородської районної державної адміністрації (далі –Відповідач) про стягнення 126689,46 грн., з яких 84556,65 грн. основний борг, 12142,02 грн. пені, 26877,59 грн. інфляційні втрати та 3113,20 грн. 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається не неналежним виконанням відповідачем своїх  договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку за поставлену теплову енергію.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити з підстав викладених в позові.

Представник відповідача, присутній в судовому засіданні проти позову заперечує з підстав викладених в відзиві на позовну заяву та просить суд відмовити в його задоволенні.  

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між сторонами у справі відносини щодо постачання теплової енергії у продовж 2004 –2008 роках були врегульовані двома договорами: договором від 01.10.2004р. № 22501 та договором на постачання теплової енергії від 01.06.2007р. № 22501 за якими позивач – теплопостачальна організація зобов'язалася постачати відповідачу –споживачу теплову енергію (опалення та гаряче водопостачання) в передбачених договорами обсягах, а споживач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни передбачені договорами.

Розділом 6 договорів визначено, що облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку теплової енергії, встановлення яких виконується організаціями що мають відповідні ліцензії за узгодженим проектом.

Споживач щомісячно подає до теплопостачальної організації звіт про фактичне споживання теплової енергії в терміни передбачені договором.

Сторони договорів у вказаному розділі передбачили, що при виходу з ладу приладів обліку, кількість теплової енергії, що відпущена споживачу, визначається теплопостачальною організацією, як виняток, розрахунковим способом відповідно норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії, на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в України.     

У розділі 7 договорів сторони встановили, що споживач здійснює попередню оплату за наступний період –календарний місяць постачання теплової енергії.

На виконання умов зазначених договорів позивач в період з 2007р. по 2008р., поставив відповідачу теплову енергію, за яку останній в повному обсязі не розрахувався, в зв'язку з чим за ним на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 18983,84 грн. - різниця між перерахованими коштами та загальною вартістю наданих послуг з теплопостачання. Докази сплати зазначеної заборгованості відповідач суду не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 18983,84 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію.

З огляду на викладене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем в сумі 18983,84 грн. на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 18983,84 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а відтак підлягають задоволенню.

Крім того позивач просить суд стягнути з відповідача суму у розмірі  65572,79 грн., яку теплопостачальна організація самостійно нарахувала споживачу з підстав виходу з ладу приладу обліку теплової енергії що була відпущена споживачу в період з листопада 2006р. по січень 2008р.  

В обґрунтування позову в зазначеній частині вимог позивач посилається на те, що при обстеженні приладу обліку теплової енергії, якій фіксував кількість теплової енергії, що була відпущена споживачу в будинку культури «Енергетик»було встановлено, що вказаний прилад обліку теплової енергії не працює, про що теплопостачальною організацією було складено акт обстеження теплового вузла обліку, копія якого залучено до матеріалів справи. Зазначене стало підставою для визначення теплопостачальною організацією кількості теплової енергії, що була відпущена споживачу в період з 13.11.2006р. (дата прийняття в експлуатацію теплового вузла обліку) по січень 2008р. розрахунковим способом відповідно до розділу 6 вищезазначених договорів і норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії, на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в України та здійснення донарахування  за спожиту теплову енергію в зазначений періоду в заявленій до стягнення сумі.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що після виходу з ладу  лічильника тепла «Мультікал»(з водолічильником ТА 4 М 50), згідно з яким проводився облік споживання теплової енергії, за погодженням з позивачем, 13.11.2006р. в будинку культури «Енергетик»було встановлено теплолічильник «Supercal 531», про що повноважними  представниками позивача, відповідача та монтажної організації було складено акт прийняття теплового вузла обліку, завірена копія якого долучена до матеріалів справи.

Таким чином з дати заміни приладів обліку теплопостачання облік спожитої теплової енергії здійснювався за показниками нового лічильника.  

Належність роботи зазначеного лічильника теплової енергії підтверджується актом прийняття теплового вузла обліку, гарантійним талоном № 704 лічильника тепла «Supercal 531», сертифікатами затвердження типу засобів вимірювальної техніки, актом прийому приладу на сервісне технічне обслуговування згідно якого було встановлено, що прилад працює в межах допустимих похибок, свідоцтвом про повірку робочого засобу вимірювальної техніки від 01.07.2008р., яке видано ДП Укрметртестстандарт за результатами проведеного сервісно-технічного обслуговування обчислювач «Supercal 531»та перевірки вказаного приладу, якою встановлено придатність і допустимість до застосування зазначеного теплолічильника. Завірені копії перелічених документів залучені до матеріалів справи.  

З огляду на зазначене суд приходить до висновку що лічильник працював в належно допустимих нормах, а тому у позивача не було правових підстав здійснювати відповідачу зазначене донарахування за спожиту відповідачем теплову енергію розрахунковим методом, в зв'язку з чим вимоги в цій частині позову є недоведеними безпідставними та непідтвердженими належними і допустимими доказами, а тому суд відмовляє в їх задоволенні.   

Крім того позивач також просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати, 3% річних та пеню з простроченої суми грошового зобов'язання у заявлених до стягнення розмірах.

Проте, обґрунтованого розрахунку заявлених до стягнення сум інфляційних втрат, 3% річних та пені з вказівкою з якої дати і по яку вони розраховані виходячи із суми заборгованості за відповідний період, за двома договорами з зазначенням та наданням доказів які б підтверджували вказаний розрахунок позивач суду не надав.

В зв'язку з чим, суд дійшов висновку, про залишення позовних вимог в частині заявлених до стягнення сум інфляційних втрат, 3% річних та пені без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.

Відшкодування витрат по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 75, 77, 81-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

                                                   вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відділу культури і туризму Вишгородської районної державної адміністрації (07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Шолуденка, 8, код ЄДРПОУ 02228500) на користь Вишгородського районного комунального підприємства «Вишгородтепломережа»(07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Кургузова, 3в, код ЄДРПОУ 13713569) 18983 (вісімнадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят три) грн. 86 коп. основного боргу, 189 (сто вісімдесят дев'ять) грн. 83 коп. витрат по сплаті державного мита та 17 (сімнадцять) грн. 68 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині позовних вимог про стягнення боргу в розмірі 65572,79 грн. відмовити.

4. Позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені залишити без розгляду.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

           Суддя