Рішення

від 17.08.2009 по справі 35/53-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

35/53-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" серпня 2009 р.                                                            Справа № 35/53-09

вх. № 1539/5-35

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

 відповідача - не з'явився;

розглянувши справу за позовом МПП "АТОС" м. Харків  

до  ПБК "Прогрес", м. Харків  

про стягнення 40493,10 грн.

ВСТАНОВИВ:

Мале приватне підприємство "АТОС" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Проектно - будівельного концерну "Прогрес" 33567,23 грн. основного боргу, 5848,93 грн. пені, 345,83 грн. інфляційних втрат, 3% річних в сумі 731,11 грн. та судових витрат по справі, мотивуючи свої вимоги.

Через канцелярію суду 21.04.2009р. надійшло клопотання відповідача про зупинення розгляду справи №35/53-09 до вирішення по суті справи №07/130-09, предметом якої є визнання договору генпідряду від 01.06.2006р. недійсним.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.04.09 р. провадження у справі № 35/53-09 було зупинено до закінчення розгляду пов'язаної з нею справи № 07/130-09.

Ухвалою заступника голови господарського суду Харківської області від 04.06.09 р., у зв'язку з переведенням судді Шведа Е.Ю. до іншого суду, справу № 35/53-09 було передано судді Інте Т.В.

09.06.09 р. у справі № 07/130-09 було винесено рішення, яким в позові Проектно-будівельного концерну „Прогрес” до Малого підприємства „Атос” про визнання недійсним договору генпідряду від 01.06.06 р., відмовлено.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.08.09 р., провадження у справі № 35/53-09 було поновлено.

Представники сторін в призначене судове засідання не з'явились, про причину неявки суд не повідомили, відповідач відзив на позов та докази в його обґрунтування не надав.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку ст. 75 ГПК України.

Судом встановлено, що між сторонами було укладено договір від 01.06.06 р. (а.с.13-14), відповідно до умов якого генпідрядник (відповідач) доручає, а субпідрядник (позивач) приймає на себе зобов'язання з виконання робіт з утеплення стін житлового будинку по вул. Родніковій, 9а, в м. Харкові, блок №1.

Позивач свої зобов'язання за вказаним договором виконав належним чином та у період з квітня по червень 2008 року виконав передбачені договором та проектно - кошторисною документацією до нього роботи на загальну суму 33567,23 грн., що підтверджується відповідними актами приймання виконаних підрядних робіт (а.с.16-18, 23-25, 30-32).

Відповідно до п. 3.1 вказаного договору, оплата за виконання робіт проводиться в такому порядку :

- попередня оплата протягом трьох банківських днів з моменту підписання договору, в розмірі 19000,00 грн. з ПДВ;

- наступна оплата кожного етапу робіт проводиться шляхом перерахування на поточний рахунок субпідрядника попередньої оплати в розмірі 30 % від вартості робіт, на підставі рахунку - фактури, протягом трьох банківських днів та 70 % за фактом виконаних робіт, на підставі акту приймання - передачі, протягом трьох банківських днів.

Проте, відповідач своє зобов'язання з оплати виконаних позивачем робіт не виконав, внаслідок чого його заборгованість перед позивачем склала 33567,23 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк  (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання  або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Станом на момент розгляду справи, відповідач 33567,23 грн. заборгованості не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу чи підтверджували б оплату заборгованості.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати виконаних позивачем робіт, за договором від 01.06.06 р.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 33567,23 грн. заборгованості, належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 624 ЦК України встановлено, що якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно  від відшкодування збитків.

Відповідно до п. 6.1 вищевказаного договору, за необґрунтовану  затримку чи відмову від приймання робіт, а також за порушення строків оплати генпідрядник сплачує субпідряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент нарахування пені, за кожен день прострочки від вартості невиконаних робіт.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення  виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання  мало бути виконано.

Враховуючи викладене, перевіривши нарахування пені позивачем, суд визнає позовні вимоги, в частині стягнення з відповідача пені такими, що підлягають частковому задоволенню в сумі 4050,08 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, перевіривши нарахування позивача суд визнає вимоги про стягнення з відповідача 345,83 грн. інфляційних нарахувань, а також 3% річних в сумі 731,11 грн., правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на обидві сторони, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. cт. 525, 526, ч.1 ст. 530, ст. ст. 610, 611, ч.1 ст. 612, ч.1 ст. 624, ст. 625, ч.1 ст. 692 ЦК України, ст. 193, ч.6 ст. 232 ГК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України,   

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Проектно - будівельного концерну "Прогрес" (пров. І. Дубового, 9в, м. Харків, код ЄДРПОУ 24344247, п/р 260083001713 в АКБ "Меркурій" м. Харків, МФО 351663) на користь Малого приватного підприємства "АТОС" (пр. П"ятидесятиріччя ВЛКСМ, 90, кв. 57, м. Харків, код ЄДРПОУ 22622601, п/р 26002035858600 в АКІБ "Укрсиббанк", м. Харків, МФО 351005) 33567,23 грн. основного боргу, 4050,08 грн. пені, 345,83 грн. інфляційних втрат, 3% річних в сумі 731,11 грн., 386,94 грн. державного мита та 112,76 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

В частині вимог щодо стягнення з відповідача 1798,85 грн., в позові відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                            

Рішення підписано 19 серпня 2009 року.