Рішення

від 09.09.2009 по справі 1164-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

1164-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322

РІШЕННЯ

Іменем України

09.09.2009Справа №2-27/1164-2009

За позовом Комунального підприємства "Молодіжне-1", смт. Молодіжне, Сімферопольський район, вул.. Шкільна, 3  

До відповідачів 1. ТОВ "Кримтеплоелектроцентраль", смт. Молодіжне, Сімферопольський район, вул.. Кримська, 7

                                       2. Комунального підприємства "Молодіжне", смт. Молодіжне, Сімферопольський район, вул.. Шкільна, 3  

За участю Прокуратури АРК (95000, вул.. Севастопольська 21, м. Сімферополь ) та  Прокуратури Сімферопольського району АР Крим (м. Сімферополь, вул.. К. Маркса, 6).

про визнання недійсним договору

Суддя Н.В.Воронцова

При секретарі Пономаренко Н.О.

                                представники:

Від  позивача –  Шруб, дор. у справі.  

Від  відповідачів –  1. Халюкова, дор. у справі.    

2.          не з'явився.  

Від прокуратури АР Крим    -  Сокол, посв.

Від прокурора Сімферопольського району  -   не з'явився.  

Суть спору:

Позивач  звернувся до Господарського суду з позовом до відповідачів,  та просить суд визнати недійсним договір поруки від 17.11.08р. № 673.

  Позовні вимоги обґрунтовано  тим,  що договір  поруки від 17.11.08р. № 673 був укладений позивачем під впливом обману та застосування  фізичного чи психічного тиску.

  Відповідач №1  у відзиві на позов повідомив про те, що  твердження позивача не відповідають дійсності, оскільки  з 2005 р. по даний час відповідач №1  не здійснює діяльність  по поставці теплової енергії  споживачам, і договори на поставку теплової енергії зі споживачами не укладає. Таким чином, відповідач №1 договір поставки теплової енергії з позивачем не укладало  і загрожувати зривом опалювального сезону  не могло, оскільки не є теплопостачальною організацією. Також вважає, що відповідач №2 в рівної степені з позивачем має забовязання  погасити заборгованість за договором №46- 2-56/01/215 від 15.10.2004 р. і тим самим припинити  своє забовязання перед відповідачем №1 як боржника і  перед позивачем як поручителем за договором поруки. На підставі вказаного,  на протязі всього строку дії договору поруки  відповідач №2 не має препонів для виконання рішення ГС АР Крим.  Також повідомив про те, що відповідно до норм чинного законодавства України і положень договору поруки,  було зауважено, що документи, що підтверджують  забовязання, тобто рішення ГС АР Крим  від 04.07.2005 р. по справі №2-16/9157-2005 і наказ ГС АР Крим   від 15.07.2005 р. по даній справі повинні були  передані  позивачу тільки після виконання поручителем  свого забовязання  по сплаті заборгованості за договором на постачання теплової енергії №46- 2-56/01/215 від 15.10.2004 р., передбаченого  договором поруки.

На підставі викладеного, просить у позові відмовити у повному обсязі.

Позивач заявою від 23.04.2009 р. уточнив підстави позовних вимог та вказав на те, що укладення  договору поруки після прийняття судом рішення про стягнення заборгованості за договором  про поставку теплової енергії є неправомірним, оскільки така порука,  як один способів захисту цивільного  права у вигляді правового способу забезпечення забовязання, і звернення в суд  з позовом про стягнення цієї ж суми  є у відповідності до  ч. 2 ст. 16 ЦК України  різними способами захисту одного і того ж права. Вибір у якості способу захисту порушеного права звернення в суд з позовом виключає  можливість виконати забовязання  стягнення вказаної суми   з  третьої особи ( поручителя ).

Ухвалою від 23.04.2009 р. строк розгляду справи було продовжено за згодою сторін.

Відповідач №1 у додатку до відзиву на позов повідомив  про те, що договір не відноситься до способів захисту цивільних прав і інтересів.  

 На адресу суду від 12.05.09р. вих.. №05/1-3875/09 надійшла заява від прокуратури АРК та заява від 21.05.09р. № 386ж/09 Прокуратури Сімферопольського району АР Крим , в яких повідомляється про  те, що з метою захисту інтересів держави прокурори, вступають до розгляду справи.

Ухвалою ГС АР Крим від 21.05.2009 р. було прийнято вступ до участі в розгляді справи Прокуратури АРК та  Прокуратури Сімферопольського району АР Крим.

Відповідачем № 1 було  подано апеляційну скаргу до САГС на ухвалу ГС АРК від 21.05.09р.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.07.2009 р. апеляційну скаргу відповідача №1 залишено без задоволення, а апеляційне провадження по вказаній скарзі припинено.

При таких обставинах, суд  ухвалою від 03.08.2009 р. продовжив розгляд справи.

Прокуратура Сімферопольського району у поясненнях  по справі  від 27.08.2009 р. вказує на те, що  забовязання є категорією цивільно – правовою.  Обов'язок особи виконати  рішення суду є процесуальною категорією. До того ж, відповідно до  ст.. 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу,  яка входить до системи органів Міністерства юстиції  України. Таким чином, в даному випадку поручитель поручається за виконання боржником обов'язку щодо виконання рішення ГС АР Крим від 04.07.2005 р.  по справі №2-16/9157-2005 у частині нестягненої  виконавчою службою грошової суми у розмірі 89669,15 грн. Обов'язок особи виконати рішення суду не є цивільно – правовим забовязанням,  тому не може забезпечуватися порукою.

На підставі вказаного  прокурор  Сімферопольського району  вважає, що  договір поруки від 17.11.08р. № 673 підлягаю визнанню недійсним.

Відповідач  №1 клопотанням від 27.08.2009 р. просив  суд,  у відповідності до ст.. 90  ГПК України, винести окрему ухвалу у відношенні  позивача і відповідача №2 по справі і надіслати вказану ухвалу у відповідні органи.

Суд дійшов висновку відмовити у задоволенні вказаного клопотання оскільки  у відповідності до ст.. 90  ГПК України суд може винести подібну ухвалу тільки у разі  виявлення  при вирішенні господарського спору порушення законності або недоліки в діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу. Судом під час розгляду даного спору таких фактів не встановлено.    

Позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач №1 проти позовних вимог заперечує.

Відповідач №2 явку представника в судове засідання жодного разу не забезпечив, відзив на позов  не представив, про час  та міс це розгляду справи сповіщався належним чином.

Прокурор АР Крим позовні вимоги підтримав у повному обсязі.      

Справа слуханням відкладалася в порядку ст.. 77 ГПК України.   

Розглянувши матеріали справи та представлені докази, заслухавши пояснення представників позивача,  відповідача №1 і прокурора АР Крим, суд

встановив:

 15.10.2004 р. між відповідачем №1 ( енергопостачальна організація ) і відповідачем №2 ( споживач ) було укладено договір №46-2 – 56/01/215  про постачання теплової енергії у  вигляді горячої води.

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору відповідачем №1 взяв на себе заббовязання  постачати відповідачу №2 теплову енергію  у вигляді горячої води в необхідних йому об'ємах, а відповідач №2 забовязався повністю вносити плату за теплову енергію   по встановленим  тарифам та у строки, обумовлені договором.

Відповідач  №2  неналежним чином  виконував взяті на себе забовязання   по сплаті  отриманої  теплової енергії, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 187510,49 грн.   

 Рішенням Молодіжненської селищної ради від 03.07.2008 р. було вирішено передати  послуги по теплопостачанню  мікрорайону вул.. Шкільна від відповідача №2 позивачу по справі.

Також рішенням  Молодіжненської селищної ради від 12.11.2008 р. було вирішено доручити  начальнику  позивача укласти договір на поставку теплової енергії від ТОВ «Кримтеплопостачання».

Однак при цьому  17.11.2008 р.  між  відповідачем №1 (  кредитор ) з одного боку, позивачем по справі (  поручитель )  з другого боку  і відповідачем № 2 (  боржник ) було укладено договір поручительства №673  до договору №46-2 – 56/01/215 від 15.10.2004 р.

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору  поручитель забовязався  відповідати перед  кредитором за належне виконання боржником існуючих забовязань по погашенню заборгованості, що виникла за договором  №46-2 – 56/01/215 від 15.10.2004 р.  в строки, визначені у даному договорі.

Відповідно до п. 1.2  вказаного договору забовязання боржника  перед кредитором, строк погашення яких наступив,  підлягають виконанню в 10 – ти денний строк з моменту підписання даного договору.  

Відповідно до  2 глави вказаного договору  поручитель забовязаний  повідомити боржника   про отримання вимоги  кредитора, а при пред'явленні позову  - подати клопотання про притягнення боржника до участі у справі.

Поручитель має право вимагати  від боржника відшкодування сплаченої суми на підставі документів, що підтверджують  проведення розрахунків з кредитором,  на протязі трьох років з  дня виконання поручителем забовязань по даному договору.

Відповідно до п. 2.3  вказаного договору після  виконання забовязання поручителем  кредитор на протязі  3 – х днів  повинен вручити   поручителі документи, що підтверджують забовязання боржника.

Відповідно до п. 3.1 вказаного договору поручитель несе солідарну відповідальність з боржником  перед кредитором за виконання забовязань по погашенню заборгованості, що виникла у боржника за договором №46-2 – 56/01/215 від 15.10.2004 р.

При цьому відповідальність поручителя обмежується сумою,  вказаною у п. 1.1  вказаного  договору.

Відповідно до п. 3.3  вказаного договору у разі  невиконання боржником забовязань, передбач них п. 1.1 і п. 1.2  вказаного договору, поручитель  на протязі 5 – ти днів з моменту  пред'явлення вимог, сплачує кредитору несплачену  боржником суму.

Відповідно до п. 3.4 вказаного договору боржник несе відповідальність перед поручителем у  відповідності до чинного законодавства України.    

Відповідач №1 звернувся до позивача з вимогою від 19.12.2008 р. відповідно до якої повідомив, що забовязання за договором поруки  вказано тільки у розмірі 9300 грн., яка сплачена позивачем 04.12.2008 р. На підставі  вимагав від позивача на протязі  3 – х  днів з моменту  отримання вимоги провести оплату залишку забовязання у розмірі 80369,15 грн.    Також попередив позивача про намір,   у разі несплати забовязання,  звернутися до суду про стягнення заборгованості в судовому  порядку з нарахуванням штрафних санкцій.

В зв'язку з вказаним позивач звернувся з  листом від 29.12.2008 р. вих.. №735 до відповідача  №2 з  проханням повідомити чи проводилася часткова оплата заборгованості у розмірі 9300 грн., на яку посилався відповідач №1.

Також позивач листом від 29.12.2008 р. вих. №734 просив відповідача №1 до отримання  відповіді від відповідача №2 не здійснювати ніяких дій по стягненню суми заборгованості за договором поруки з позивача. Також повідомив, що сума у розмірі 9300 грн. була перерахована не з розрахункового рахунку позивача.

Відповідач  №2 листом вих.. №47 від 14.01.2009 р. повідомив позивачу про те, що виконати вимогу відповідача №1,  що стосується  погашення заборгованості за спожите  тепло не має можливості з причини арешту розрахункового рахунку. Також повідомив, що  оплата у розмірі 9300 грн. була проведена шляхом перерахування  грошових коштів ВДВС  Сімферопольського району,  стягнених за рішенням ГС АР  Крим від 04.07.2005 р. по справі  №2-16/9157-2005.

Позивач листом вих.. №61  від 29.01.2009 р. запропонував відповідачу №1 відмовитися від договору поруки №673, оскільки йому не було повідомлено, що  сума, на яку поручився позивач, була стягнена  на користь відповідача №1  в судовому порядку.

Також позивач листом вих.. №61 від 29.01.2009 р. також запропонував і відповідачу №2 відмовитися від договору поруки.

Відповідач  №1 листом вих.. №171 – 02 від 13.02.2009 р. повідомив позивачу про те, що вищевказаний договір поруки був укладений сторонами в добровільному порядку, а значить відсутні підстави вважати договір поруки   припиненим.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд дійшов висновку позовні вимоги  задовольнити у повному обсязі, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.. 553  Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.  Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.  

Порукою можуть забезпечуватися будь-які зобов'язання як договірні, так і позадоговірні, в тому числі і додаткові.

Порука має складну теоретичну природу, оскільки одночасно є способом забезпечення зобов'язань, а також має зобов'язальний, договірний характер, тому на правовідносини поруки поширюють свою дію загальні положення про зобов'язання та про договори.

Однак як встановлено судом, відповідач №1 по справі звертався до господарського суду АР Крим з  позовною заявою до відповідача №2 про стягнення заборгованості за поставлену теплову  енергію у виді горячої води  в сумі  176335,34 грн. за договором №46-2 – 56/01/215.

Рішенням ГС АР Крим  від 04.07.2005 р.  по справі №2-16/9157-2005  вказаний позов було задоволено  та стягнено з комунального підприємства "Молодіжне» 187510,49 грн. заборгованості.

Вказане рішення ГС АР Крим   ніким оскаржене не було та вступило в законну силу в зв'язку з чим було видано наказ ГС АР Крим від 15.07.2005 р.

Постановою органу державної виконавчої  служби від 23.09.2005 р.  було відкрите виконавче провадження по примусовому виконанню  вказаного наказу ГС Р Крим.  

З урахуванням вказаного, позивач поручився за виконання відповідачем №2 забовязання в частині стягнення 89669,15 грн., яке вже було стягнено  в судовому  порядку.  

Відповідно до ст.. 1 Закону України «Про виконавче провадження»  виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до ст.. 2 вказаного Закону примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Відповідно до ст.. 10 вказаного Закону учасниками виконавчого провадження є державний виконавець, сторони, представники сторін, експерти, спеціалісти, перекладачі, суб'єкти оціночної діяльності - суб'єкти господарювання. Для проведення виконавчих дій державним виконавцем у необхідних випадках залучаються поняті, а також працівники органів внутрішніх справ, представники органів опіки і піклування, інших органів і установ у порядку, встановленому цим Законом.  При виконанні судових рішень, ухвал про зміну органів управління та посадових осіб підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності можуть залучатися виключно працівники органів внутрішніх справ. Залучення інших осіб у процесі виконання таких рішень не допускається.

Відповідно до ст.. 11 вказаного Закону сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, яка зобов'язана за рішенням вчинити певні дії (передати майно, виконати інші обов'язки, передбачені рішенням) або утриматися від їх вчинення.

У виконавчому провадженні можуть брати участь кілька стягувачів або боржників. Кожен з них щодо іншої сторони має право брати участь у виконавчому провадженні самостійно або може доручити участь у виконавчому провадженні одному із співучасників.

У разі вибуття однієї з сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду з заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, в якій вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

При цьому жодною нормою вказаного Закону  не передбачено те, що виконання рішення суду боржником може бути забезпечено порукою.

При таких обставинах,  обов'язок виконати рішення суду не є цивільно – правовим забовязання, тому не може забезпечуватися порукою.   

Відповідно до статті 33 ГПК України  кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При таких обставинах, позовні вимоги підлягають задоволенню  у повному обсязі.  

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.49, 82 - 84 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.  Позов задовольнити.

  2. Визнати недійсним договір поруки від 17.11.08р. № 673, укладений  між товариством з  обмеженою відповідальністю "Кримтеплоелектроцентраль", ( с.м.т. Молодіжне, Сімферопольський район, вул.. Кримська, 7 ) з  одного боку, комунальним підприємством "Молодіжне-1", ( смт. Молодіжне, Сімферопольський район, вул.. Шкільна, 3 ) з  другого боку та  комунальним підприємством "Молодіжне", ( с.м.т. Молодіжне, Сімферопольський район, вул.. Шкільна,  3 ) з  третього боку.

            3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю  "Кримтеплоелектроцентраль", смт. Молодіжне, Сімферопольський район, вул.. Кримська, 7, ( р/р 2600305451 в філії ДК АБ «Кліринговий Дім», м. Сімферополь, МФО 384920, ЗКПО 32417960 ) на користь комунального підприємства "Молодіжне-1", с.м.т. Молодіжне, Сімферопольський район, вул.. Шкільна, 3, ( р/р 26003134454001, МФО 384685, ЗКПО 34842870 ) 42,50 грн. державного мита  і 59,00 грн. витрат на інформаційно -  технічне забезпечення судового процесу.

          4.  Стягнути з комунального підприємства "Молодіжне", с.м.т. Молодіжне, Сімферопольський район, вул.. Шкільна, 3, ( р/р 26004134237001, МФО 384685, ЗКПО 20695091 )    на користь комунального підприємства "Молодіжне-1", с.м.т. Молодіжне, Сімферопольський район, вул.. Шкільна, 3, ( р/р 26003134454001, МФО 384685, ЗКПО 34842870 ) 42,50 грн. державного мита  і 59,00 грн. витрат на інформаційно -  технічне забезпечення судового процесу.

   5.    Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Воронцова Н.В.