Рішення

від 11.06.2009 по справі 1180-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

1180-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

11.06.2009Справа №2-15/1180-2009

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Север-Юг» (95022, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Куйбишева, 25, к. 163, ідентифікаційний код 31592022)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Куллайн» (95493, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Бела Куна, 19, к. 148, ідентифікаційний код 34582462)

Про  стягнення  162666,00 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко

                                        представники:

Від позивача – Йона О.О., довіреність б/н від 10.02.2009 р., у справі

Від відповідача – не з'явився

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Север-Юг» звернулося до господарського суду АР Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Куллайн» про стягнення 162666,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх зобов'язань по оплаті поставленого позивачем товару за договором  поставки продукції № 2 від 01.08.2008 р., в результаті чого склалася заборгованість у розмірі 162666,00 грн., що і стало приводом для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Север-Юг» з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку.

Відповідач явку представника у судове засідання жодного разу не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, вимоги суду не виконав, відзиву на позов не надав, про час та місце судового засідання був поінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Отже, за такими обставинами, суд дійшов висновку, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, тобто справу можливо розглянути за наявними в ній документами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

01.08.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Север-Юг» (Постачальник) (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Куллайн» (Покупець) (відповідач) був укладений Договір поставки продукції. (а.с. 7-8)

Згідно з пунктом 1.1 Договору Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити Покупцю продукцію (товар) за номенклатурою (асортиментом).

Найменування товару, кількість та його вартість зазначаються в специфікаціях та накладних, які є невід'ємною частиною дійсного договору.

Відповідно до пункту 2.3 Договору оплата продукції (товару) здійснюється на підставі виставлених Постачальником рахунків-фактур (накладних), по цінам згідно специфікації на день відвантаження продукції , у випадку передплати – по специфікації на день оплати. У випадку відвантаження продукції з наступною оплатою Покупцем, Покупець зобов'язаний оплатити рахунок Постачальника за поставлену продукцію протягом 3-х банківських днів. (пункт 2.4)

Факт поставки товару повинен бути підтверджений довіреністю та накладною (пункт 2.7 Договору)

Строк дії договору передбачений пунктом 6.1 Договору та становить з моменту його підписання до 31.12.2008 р. У випадку якщо за один місяць до закінчення строку дії даного договору жодна зі сторін не заявила про розірвання договору, він вважається пролонгованим на той же строк на тих самих умовах.

Сторонами не представлено доказів розірвання договору, зміни його умов або визнання його недійсним у встановленому законом порядку.

Так на виконання умов договору за специфікацією №2 від 01.08.2008 р. позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 187350,00 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи видатковими накладними (а.с. 10-21)

Вказаний товар був прийнятий представником відповідача, про що свідчить підпис уповноваженого представника у видаткових накладних та довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Відповідачем було частково оплачено вартість поставленого товару.

Проте відповідачем  не була здійснена своєчасна оплата та у повному обсязі за поставлений товар, в результаті чого склалася заборгованість у розмірі 162666,00 грн., що і стало приводом для звернення з відповідним позовом до суду.

 Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від  зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідач, в порушення норм чинного законодавства  не представив суду доказів виконання свого зобов'язання  оплати товару в повному обсязі.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Таким чином матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем обов'язків за договором № 2 поставки продукції від 01.08.2008 р. щодо сплати отриманого товару в повному обсязі, а отже сума заборгованості у розмірі 162666 грн. повинна бути стягнута з відповідача.

Доказів, що підтверджують зворотнє, ніж встановлено судом, відповідачем всупереч вимогам статті 33 Господарського процесуального кодексу України, не надано, в той час, як кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень способом, встановленим для доведення такого роду фактів. Сума заборгованості була визнана відповідачем шляхом підписання акту звірки взаємних розрахунків.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49, 75, 82-84  Господарського процесуального кодексу  України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Куллайн» (95493, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Бела Куна, 19, к. 148, ідентифікаційний код 34582462) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Север-Юг» (95022, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Куйбишева, 25, к. 163, ідентифікаційний код 31592022, п/р 26003440535471 в КРФ АКБ «Укрсоцбанк» м. Сімферополь, МФО 324010) 162666,00 грн. заборгованості, 1626,66 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.