Рішення

від 09.06.2009 по справі 1235-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

1235-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

09.06.2009Справа №2-15/1235-2009

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Крекинг» (84626, Донецька область, м. Горлівка, вул.. Гагаріна, 43, кв. 30, ідентифікаційний код 33716188)

До відповідача Приватного підприємства «Алмаз-Юг» (95044, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Залеська, 87, к.1, ідентифікаційний код 31885581)

Про  стягнення  40612,71 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко

                                        представники:

Від позивача – не з'явився

Від відповідача – Домарацький Д.Р., довіреність б/н від 02.02.2009 р., у справі

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Крекинг» звернулося до господарського суду АР Крим з позовом до Приватного підприємства «Алмаз-Юг»  про стягнення 40612,71 грн.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх зобов'язань щодо своєчасної та в повному обсязі оплати поставленого позивачем товару за договором  поставки № 28 від 13.05.2008 р., в результаті чого склалася заборгованість у розмірі 40612,71 грн., що і стало приводом для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Крекинг» з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку.

09.06.2009 р. до господарського суду АР Крим від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності їх представника.

Представник відповідача у судове засідання з'явився, проти позовних вимог не заперечував,  проте письмового відзиву на позов не надав. У судовому засіданні представником відповідача були представлені докази часткової оплати заборгованості.

Отже, за такими обставинами, суд дійшов висновку про задоволення клопотання позивача, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, тобто справу можливо розглянути за наявними в ній документами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд

ВСТАНОВИВ :

13.05.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Крекинг» (Постачальник) (позивач) та Приватним підприємством «Алмаз-Юг» (Покупець) (відповідач) був укладений Договір поставки № 28. (а.с. 25-27)

Згідно з пунктом 1.1 Договору Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та своєчасно оплатити нафтопродукти (товар).

Номенклатура, кількість та ціна товару зазначені у видаткових накладних Постачальника, які є невід'ємною частиною дійсного Договору.

Відповідно до пункту 3.2 Договору оплата товару здійснюється згідно умовам дійсного Договору на підставі виставленого Постачальником рахунка-фактури.

Остаточні розрахунки між Постачальником та Покупцем за фактично поставлений товар здійснюються протягом трьох банківських днів з моменту поставки. (пункт 3.6  Договору)

Так на виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу нафтопродуктів на загальну суму 1072412,71 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи підписаними обома сторонами видатковими накладними. (а.с. 28, 30, 33, 36, 39)

Вказаний товар був прийнятий повноважними представниками відповідача, на підтвердження чого в матеріалах справи містяться довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей. (а.с. 28, 31, 34, 37, 40)

Проте відповідачем не була здійснена своєчасна оплата та у повному обсязі за поставлені нафтопродукти, в результаті чого склалася заборгованість у розмірі 40612,71 грн., що і стало приводом для звернення з відповідним позовом до суду.

 Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від  зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідач, в порушення норм чинного законодавства  не представив суду доказів виконання свого зобов'язання  оплати металолому в повному обсязі.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Однак відповідач, в порушення норм чинного законодавства,  не представив суду доказів виконання свого зобов'язання  оплати товару в повному обсязі, в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу  України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

У судовому засіданні представником відповідача були надані докази часткової оплати заборгованості.

З матеріалів справи вбачається, що частина заборгованості у розмірі 2000,00 грн., погашена відповідачем 09.06.2009 р.,  що підтверджується платіжним дорученням № 599 від 09.06.2009 р., доданим до матеріалів справи, тобто після звернення позивача із позовом до суду про стягнення вказаної заборгованості в примусовому порядку. (03.03.2009 р. згідно штампу поштового відділення на конверті, в я кому надійшла позовна заява).

Пунктом 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин, провадження у дійсній справі в частині стягнення 2000,00 грн.  підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмету спору, оскільки відповідачем сума заборгованості  в цій частині погашена.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем обов'язків щодо сплати поставленого позивачем товару у повному обсязі, а отже сума заборгованості у розмірі 38612,71 грн. повинна бути стягнута з відповідача, оскільки підтверджена матеріалами справи.

Доказів, що підтверджують зворотнє, ніж встановлено судом, відповідачем всупереч вимогам статті 33 Господарського процесуального кодексу України, не надано, в той час, як кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень способом, встановленим для доведення такого роду фактів.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49, 75, пунктом 1-1 частини 1 статті 80, 82-84  Господарського процесуального кодексу  України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Приватного підприємства «Алмаз-Юг» (95044, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Залеська, 87, к.1, ідентифікаційний код 31885581) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Крекинг» (84626, Донецька область, м. Горлівка, вул.. Гагаріна, 43, кв. 30, п/р 26001301002842 в Донецькій філії АКБ «Форум» м. Донецьк, МФО 394631, ідентифікаційний код 33716188)  38612,71  грн. заборгованості, 406,12 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення 2000,00 грн. провадження у справі припинити через відсутність предмету спору.

4.          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.