Рішення

від 21.05.2009 по справі 7/207

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

7/207

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  7/207

21.05.09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УТН - Восток"  

до   Товариства з обмеженою відповідальністю "КФ "Мерідіан"

про стягнення суми заборгованості  у розмірі 60 877,00 грн.          

                                                                                                                     Суддя Якименко М.М.

Представники:

від позивача:          Стеценко О.В.- довіреність б/н від 15.12.2008р.;

від відповідача: не з»явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "УТН - Восток" звернулось в Господарський суд м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КФ "Мерідіан" про стягнення 60 877,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення строків встановлених Договором № 11750 купівлі-продажу від 31.01.2008 не оплатив вартість поставленого пального, заборгувавши позивачу 60 431,63 грн.

З цих підстав позивач просить задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 60 431,63 грн. - боргу, 49,10 грн. –3% річних за прострочення грошового зобов'язання, 396,27 грн. –пені, а також понесені ним по справі судові витрати –608,77 грн. –державного мита, 118, 00 грн. –витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою від 23.03.2009 було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 27.04.2009.

27.04.2009 року в зв'язку з чим розгляд справи було відкладено на 21.05.2009 р.

21.05.2009 р. представник відповідача повторно в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги повністю та просив їх задовольнити.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 21.05.2009 р. за згодою представника позивача оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -  

                                                            ВСТАНОВИВ:

31.01.2008 року між позивачем та відповідачем був укладений Договір № 11750 купівлі –продажу пального та його відпуску за електронною карткою (далі –Договір), згідно умов якого позивач зобов'язується передати певну кількість пального у власність відповідачу, а відповідачу зобов'язується прийняти пальне і сплатити за нього певну грошову суму на умовах Договору.

Згідно договору відповідачем  була обрана лімітна схема відпуску пального. Відповідно до п. 4.3. Розділу 4 Договору, якщо відповідачем обрана лімітна схема відпуску пального, він зобов'язується здійснювати остаточні розрахунки за пальне, що було фактично отримане протягом семи календарних днів місяця, що йде наступним за розрахунковим.

Судом встановлено, що у період з 14.02.2008р. по 17.12.2008р. позивач поставив, а відповідач отримав товар загальну суму 1 321 116,63 грн., факт поставки позивачем товару підтверджується видатковими накладними, оригінали яких дослідженні судом у судовому засіданні, а належним чином завірені копії знаходяться у матеріалах справи.

Відповідач взяті на себе зобов'язання по Договору виконав частково, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 60 431,63 грн., на підтвердження іншого відповідачем не надано суду належних доказів.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідач припустився прострочення оплати за поставлений товар, а тому позивач, на підставі п. 10.1. Договору, просить стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 396,27 грн.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало було виконано.

Пунктом 10.1. Договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати або несплати вартості пального, у відповідності до п.п. 4.1.,4.2, 8.3., 8.4 цього Договору, відповідач сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період такої несвоєчасної оплати або несплати, від несвоєчасно сплаченої або несплаченої суми, що зазначена у відповідних рахунках, або від суми заборгованості, що встановлюється на підставі видаткових документів або у чеках терміналів, що формуються в момент фактичного отримання товар з АЗС, у відповідності до п. 4.3. цього Договору, за кожен день такої несвоєчасної сплати або несплати.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в розмірі 396,27 грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача 49,10 грн. –3% річних (розрахунок у матеріалах справи).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних здійснено відповідно до вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

        Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

        На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КФ "Мерідіан" (04073, м. Київ, вул. Бережанская , 6-а, код ЄДРПОУ 33399733) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УТН - Восток" (83030 м. Донецьк, вул. Майська, 86-а; код ЄДРПОУ 32183378) - 60 431 (шістдесят тисяч чотириста тридцять одна) грн. 63 коп. –основного боргу, 49 (сорок дев'ять) грн. 10 коп. –3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, 396 (триста дев'яносто шість) грн. 27 коп. –пені, 608 (шістсот вісім) грн. 06 коп. –державного мита, 118 (сто вісімнадцять) гривень 00 коп. –витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.  

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                                                     М.М. Якименко

Дата підписання рішення: