Рішення

від 10.09.2009 по справі 14494-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

14494-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

10.09.2009Справа №2-15/14494-2007

№ 2-15/14494-2007                                                                                                    За позовом  Приватної фірми «Куракін» (95038, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Кечкеметська, 97, ідентифікаційний код 20738765)

До відповідача Відкритого акціонерного товариства «Сакський комбікормовий завод» (96548, АР Крим, Сакський район, с. Громівка, вул.. Промислова, 1, ідентифікаційний код 30167878)

Про стягнення 10399,47 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А.Іщенко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Арбузов Д.В., довіреність б/н від 06.04.2009 р., у справі

Від відповідача – не з'явився

Обставини справи: Приватна фірма «Куракін» звернулася до господарського суду АР Крим з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Сакський комбікормовий завод»   про стягнення 10399,47 грн.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх зобов'язань по оплаті виконаних відповідачем робіт по ремонту автомобілю МВ 100D держномер АК 7469 АК,  в результаті чого за відповідачем склалася заборгованість у розмірі 10399,47 грн. та до часу подачі позову до суду в добровільному порядку не погашена, що і стало приводом для звернення Приватної фірми «Куракін» з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку.

14.01.2008 р. до канцелярії господарського суду надійшла заява позивача в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу, якою позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 10399,47, а також покласти на нього судові витрати, в тому числі державне мито у розмірі 103,99 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн., послуги адвоката за надання правової допомоги у розмірі 1500,00 грн.

Вказана заява прийнята судом до розгляду.

У судовому засіданні 15.01.2008 р.  представником відповідача наданий відзив на позов, в якому він заперечує проти позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем неналежним чином були виконані ремонтні роботи, що призвело до пожежі автомобіля відповідача, в результаті чого були спричинені збитки.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 31.01.2008 р. провадження у справі було зупинено до розгляду справи 2-15/10572-2007.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 28.05.2009 р. провадження у справі було поновлено.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні оголошувалася перерва. Після закінчення перерви розгляд справи було продовжено.

Строк розгляду справи був продовжений на підставі статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

За такими обставинами, суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд

                                              ВСТАНОВИВ :

Так, 10.08.2006 р. Відкрите акціонерне товариство «Сакський комбікормовий завод» згідно заказу-наряду № 766 надало Приватному підприємству «Куракін» автомобіль «Мерседес-Бенц» 100D, держ.номер АК 7469 АК для здійснення ремонтних робіт, передбачених зазначеним заказом-нарядом. (а.с. 7-8)

Вартість робіт у вказаному акті узгоджена сторонами та складає 25462,47 грн.

15.11.2006 р. ремонт автомобіля був закінчений та прийнятий представником позивача, про що свідчить підпис представника Замовника у акті.

           Крім того, відповідачем було частково оплачено вартість виконаних позивачем робіт у розмірі 15063,00 грн., про що свідчать додані до матеріалів справи виписки по рахунку позивача. (а.с. 9-10)

Проте в порушення вимог законодавства,  відповідачем не було сплачено залишок вартості виконаних позивачем робіт в добровільному порядку та в повному обсязі, в результаті чого за відповідачем склалася заборгованість у розмірі 10399,47 грн., що і стало підставою для звернення Приватної фірми «Куракін» з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку.

 Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Така вимога була направлена позивачем на адресу відповідача 14.09.2007 р., що підтверджується доданими до матеріалів справи вимогою та карткою поштового повідомлення про відправлення. Вказана претензія була отримана відповідачем 18.09.2007 р. (а.с. 11-13)

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від  зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Чинним законодавством України не передбачена обов'язкова форма договору як єдиного письмового документу.

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 2 статті 207 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

В даному випадку вчинення правочину щодо виконання відповідних ремонтних робіт підтверджується підписаним обома сторонами актом-нарядом та частковою оплатою відповідачем виконаних робіт.

Відповідно до положень частини 1 статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.

Так, при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. (частина 2 статті 538)

Положеннями частини 4 статті 538 Цивільного кодексу України встановлено якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Отже, судом встановлено, що позивач виконав своє зустрічне зобов'язання щодо виконання ремонтних робіт.

Відповідач, в порушення норм чинного законодавства, зокрема статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України  не представив суду доказів виконання свого зобов'язання  оплати робіт в повному обсязі.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідачем не представлено суду жодних доказів неякісного виконання позивачем робіт по ремонту аквтомобіля

Таким чином матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем обов'язків  щодо сплати виконаних позивачем робіт у повному обсязі, а отже сума заборгованості у розмірі 10399,47 грн. повинна бути стягнута з відповідача.

Доказів, що підтверджують зворотнє, ніж встановлено судом, відповідачем всупереч вимогам статті 33 Господарського процесуального кодексу України, не надано, в той час, як кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень способом, встановленим для доведення такого роду фактів.

14.01.2008 р. до господарського суду АР Крим надійшло клопотання позивача про розподіл судових витрат Приватної фірми «Куракін» по оплаті послуг адвоката за надання правової допомоги в розмірі 1500,00 грн.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України “Про адвокатуру”, дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.   

Поняття особи, яка є адвокатом наводиться в статті 2 Закону України “Про  адвокатуру”, котра зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційний іспит, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльності та прийняв Присягу адвоката України.

Відповідачем було представлено суду угоду № 47 від 11.10.2007 р. та квитанцію до прибуткового касового ордеру № 47 на суму 1500,00 грн. (а.с. 46-47)

Вказана угода була укладена між Приватним підприємством «Куракін» та Кондрушиним Михайлом Олександровичем. В графі «характер доручення» зазначено – підготовка документів для подачі в господарський суд АР Крим, проте є незрозумілим які саме документи маються на увазі. Крім того, матеріали справи не містять жодного документу, підписаного адвокатом Кондрушиним М.О., у судових засіданнях останній жодного разу участі не брав. Більш того, позовна заява ПФ «Куракін» надійшла до господарського суду АР Крим 10.10.2007 р., тобто раніше, ніж була укладена вказана угода.

Позивачем не представлено належних доказів у підтвердження вказаної вимоги, зокрема завіреної належним чином копії свідоцтва на право займатися адвокатською діяльністю Кондрушина М.О., доказів надання ним відповідних послуг (зокрема акту виконаних робіт із зазначенням конкретних робіт) на суму 1500,00 грн. тощо, а отже витрати на правову допомогу, сплачені позивачем, мають буди віднесені з власних витрат позивача, та не підлягають стягненню з відповідача.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу  України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Сакський комбікормовий завод» (96548, АР Крим, Сакський район, с. Громівка, вул.. Промислова, 1, ідентифікаційний код 30167878) на користь Приватної фірми «Куракін» (95038, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Кечкеметська, 97, ідентифікаційний код 20738765) 10399,47 грн. заборгованості, 103,99 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.