Постанова

від 28.07.2015 по справі 813/1933/15

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2015 року м. Львів № 813/1933/15

15 год. 55 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Клименко О.М. за участю секретаря судового засідання Рехліцької Ю.Р. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Плесканка О.В.;

відповідача: представник Холявка І.Я.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Райагробуд» до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Райагробуд» (далі - ТОВ «Райагробуд») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області, яку відповідно до ст. 55 КАС України замінено правонаступником - Дрогобицькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Львівській області (далі - Дрогобицька ОДПІ), про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 27.09.2013 року №0002462210 та №0002472210.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ці рішення відповідачем прийнято на підставі помилкових і необґрунтованих висновків, викладених в акті перевірки №49/22-1/03585248 від 22.08.2013 року про заниження податку на прибуток та податок на додану вартість за рахунок господарських операцій із контрагентами ТОВ «Викуп» та ТОВ «Ейс констракшен менеджмент», які не носять реального характеру. Позивач вважає, що відповідач не надав належної правової оцінки документам, які підтверджують факт придбання товарно-матеріальних цінностей, про правомірне відображення цих операції в податковому обліку, наявність усіх первинних документів. Крім цього, податковим органом не враховано, що протокол допиту посадової особи його контрагентів не може слугувати підставою для визнання таких господарських операцій нереальними. Долучені до матеріалів справи документи, щодо використання придбаних ТМЦ у господарській діяльності, на думку позивача, повністю спростовують висновки Дрогобицької ОДПІ, а тому прийняті на цій основі податкові повідомлення-рішення є протиправними і підлягають скасуванню. Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач заперечив позов повністю з підстав, викладених у письмових запереченнях від 10.07.2015 року на позовну заяву. Відповідач зазначив про відсутність належних доказів фактичного здійснення господарських операцій із контрагентами позивача ТОВ «Викуп» та ТОВ «Ейс констракшен менеджмент», оскільки при проведенні перевірки ТОВ «Райагробуд» не надано документів: шляхових листів, товарно-транспортних накладних з відмітками про передачу та отримання ТМЦ ТОВ «Райагробуд», сертифікатів якості, паспортів відповідності, актів приймання-передачі, а видаткові накладні не містять інформації про те, хто отримав ТМЦ, що підтверджує неможливість фактичного отримання, відвантаження і доставки від ТОВ «Викуп» та ТОВ «Ейс констракшен менеджмент» товарно-матеріальних цінностей.

Щодо доказів використання придбаних ТМЦ у господарській діяльності, відповідачем встановлено, що акти списання не містять інформації про транспортні засоби, які ремонтувались та не надано документів, які б підтверджували необхідність у проведенні ремонту транспортних засобів. Відповідно, такі документи згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не можуть бути визнані первинними документами обліку та слугувати підставою для формування валових витрат.

Вказує, що наявність одних лише податкових накладних без фактичного здійснення господарських операцій не може бути підставою для включення зазначених у таких накладних сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Просить врахувати протокол допиту посадової особи контрагентів позивача, які заперечували свою участь у здійсненні господарських операцій. На підставі наведеного відповідач вважає, що висновки про порушення ТОВ «Райагробуд» вимог Податкового кодексу України є обґрунтованими і прийняті їх основі податкові повідомлення-рішення є правомірними. Представник відповідача таку позицію підтримав, просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд з'ясував обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідив докази, якими вони підтверджуються та встановив такі фактичні обставини справи.

ТОВ «Райагробуд» зареєстроване як юридична особа 03.11.1997 року Дрогобицькою РДА, код ЄДРПОУ 03585248. Видами діяльності названого підприємства, згідно з відомостями, які містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, є виробництво інших дерев'яних, будівельних конструкцій і столярних виробів, виробництво бетонних розчинів, готових для використання, будівництво житлових і нежитлових будівель, вантажний автомобільний транспорт, діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах .

З 09.08.2013 року по 15.08.2013 року Дрогобицькою ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку діяльності ТОВ «Райагробуд» дотримання вимог податкового законодавства по операціях придбання у ТОВ «Викуп» за період з 01.04.2010 року по 31.03.2013 року, у ТОВ «Ейс констракшен менеджмент» за період з 01.07.2011 року по 31.03.2013 року товарів (робіт, послуг) та подальшого їх використання у господарській діяльності, за результатами якої складено Акт перевірки №49/22-1/03585248 від 22.08.2013 року (далі - акт перевірки від 22.08.2013 року).

Під час проведення перевірки податковим органом використано протокол допиту ОСОБА_3, засновника ТОВ «Викуп» та ТОВ «Ейс констракшен менеджмент», який повідомив, що у проведенні господарської діяльності вказаних підприємств участі не брав, документи фінансово-господарської діяльності таких юридичних осіб підписував за винагороду без розуміння їх змісту, хто подавав податкову звітність та вів бухгалтерський облік не знає, печатками товариств не володів.

За результатами здійсненої перевірки відповідачем зазначено, що взаємовідносини між ТОВ «Райагробуд» та його контрагентами ТОВ «Викуп» та ТОВ «Ейс констракшен менеджмент» не підтверджено та визнано такими, що не мали реального товарного характеру, лише зафіксовано документування операцій по регістрах бухгалтерського обліку, тобто визнано безтоварними. В ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів від ТОВ «Викуп» та ТОВ «Ейс констракшен менеджмент», що свідчить про те, що укладені угоди між контрагентами здійснені без мети настання реальних наслідків.

Згідно з актом перевірки від 22.08.2013 року встановлено, що ТОВ «Райагробуд» порушено вимоги п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього в сумі 25886,00 грн., в тому числі за ІІ-ІІІ квартали 2011 року в сумі 2113,00 грн., за ІІ-IV квартали 2011 року в сумі 25886,00 грн.; п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 31849,00 грн., в тому числі за вересень 2011 року в сумі 3150,00 грн., за жовтень 2011 року в сумі 3556,00 грн., за листопад 2011 року в сумі 17853,00 грн., за грудень 2011 року в сумі 7290,00 грн.

На підставі акта перевірки від 22.08.2013 року прийнято податкові повідомлення-рішення від 27.09.2013 року №0002462210 та №0002472210 та збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 39811,00 грн. та податку на прибуток на суму 25886,00 грн.

Оцінюючи доводи сторін, суд керувався наступним.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) містить наступні нормативні вимоги щодо формування витрат та податкового кредиту.

Так, відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат. Пунктом 138.4. вказаної статті визначено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Підпунктом 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України передбачено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку.

При цьому, підп. 14.1.181 ст. 14 ПК України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника. (п. 198.4 ст.198 ПК України).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПК України).

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Отже, аналіз наведених приписів дає підстави для висновку про те, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на формування податкового кредиту та віднесення до валових витрат підприємства витрат на придбання товарів (робіт, послуг) є належне документальне підтвердження факту понесення таких витрат та їх зв'язок з господарською діяльністю підприємства.

При цьому, як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містити достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов'язує реалізацію права платника на податковий кредит та на формування валових витрат.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

З урахуванням доводів податкового органу про підстави прийняття оскаржуваних рішень, вирішення спору потребує встановлення реальності господарських операцій між ТОВ «Райагробуд» та його контрагентами ТОВ «Викуп» та ТОВ «Ейс констракшен менеджмент». З'ясування наведених обставин має істотне значення для правильної юридичної оцінки дій позивача щодо віднесення ним до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених за товар, отриманого від цих постачальників, а також щодо віднесення до валових витрат підприємства понесених затрат на придбання товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно ст. 1 Закону України від 16 липня 1999 року N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Норми аналогічного змісту містить Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704 в (редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Положення №168/704)

Відповідно до 2.1 ст.2 Положення, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Згідно з п.2.4 Положення, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.16 Положення №168/704 забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Так, згідно з п. 11 Глави Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженого наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 р., основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Хоча серед документів, з якими чинне податкове законодавство пов'язує право платника на податковий кредит та на формування валових витрат, документи про перевезення вантажу не перелічені як обов'язкові, однак для достеменного з'ясування реального характеру господарської операції з поставки товару необхідно дослідити усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції (як-от при поставці товарів - документи на підтвердження їх транспортування, виконання вантажно-розвантажувальних робіт, прийняття за кількістю та якістю, зберігання тощо), наявність у організації-контрагента основних засобів та трудових ресурсів, необхідних для вчинення дій, що становлять зміст відповідних операцій з поставки, і на підставі цього зробити вмотивований висновок про те, чи відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій, зміни у їх майновому стані як обов'язкова ознака господарської операції.

Отже, товарно-транспортна накладна належить до первинної бухгалтерської документації, наявність якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковою.

Також чинним законодавством не передбачена заміна згаданих транспортних документів будь-якими іншими документами, тому здійснення поставки товарів на будь-яких умовах не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік.

Дана позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в ухвалі від 27.03.2012 року та Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвала суду від 28.11.2012 року №К/9991/23061/12, від 30.01.2013 року №К/9991/43795/12.

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції. У протилежному випадку є обґрунтовані підстави для висновку про відсутність самої господарської операції.

Разом з тим, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди (бюджетного відшкодування з бюджету) є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Реальність господарських операцій з ТОВ «Викуп» (будівельні матеріали) на загальну суму 40238,34 грн., згідно усної домовленості, позивач доводить наступними доказами: видатковими накладними (а.с.131,137); платіжним дорученням (а.с.156); податковими накладними (а.с.130,136).

На підтвердження здійснення господарських операцій згідно усної домовленості із ТОВ «Ейс констракшен менеджмент» з придбання автомобільних запчастин та будівельних матеріалів, позивачем до матеріалів справи долучено: податкові накладні (а.с. 126, 128, 132, 134); видаткові накладні (а.с. 127, 129, 133, 135); платіжне доручення (а.с. 156).

Представник позивача пояснив, що ТОВ «Райагробуд» придбавало будівельні матеріали для їх подальшого використання у своїй господарській діяльності (а.с. 183-237). В той же час, актів приймання-передачі продукції, товарно-транспортних накладних з відмітками про передачу та отримання ТМЦ на таких об'єктах, де проводились будівельні роботи ТОВ «Райагробуд» суду не надано, що, у свою чергу, підтверджує доводи відповідача про неможливість фактичного отримання, відвантаження і доставки від ТОВ «Викуп» та ТОВ «Ейс констракшен менеджмент» вищевказаних товарів. Оскільки, при отриманні згідно накладних товарно-матеріальних цінностей, таких як, пісок, гравій, вапно навантаження та доставка яких, потребує значної кількості відповідних транспортних засобів, механізмів та робочої сили, ТОВ «Райагробуд» необхідно мати транспортні та супроводжувальні документи, а саме товарно-транспортні накладні за формою № 1-ТН, яка затверджена наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29.12.1995 р. №488/346.

Позивач надав докази наявності транспортних засобів на підприємстві (а.с. 92-95, 230) та стверджує, що товар транспортувався власними автомобілями. Однак, суду не надано подорожніх листів вантажного автомобіля, що повинні бути оформлені у випадку використання власного автотранспорту в господарській діяльності, доказів постачання будматеріалів іншими суб'єктами господарювання позивачем також не представлено.

На підтвердження використання придбаних ТМЦ у господарській діяльності позивачем також надано акти списання (а.с.138-141), проте такі не містять інформації про транспортні засоби, які ремонтувались та не надано документів, які б підтверджували необхідність у проведенні ремонту транспортних засобів (дефектні акти, тощо).

Щодо долучених до матеріалів справи видаткових накладних, суд зазначає, що такі не містять даних (прізвища, імені, по-батькові, посади), які дають змогу ідентифікувати осіб ТОВ «Райагробуд», які брали участь у здійсненні господарських операцій, а саме отримували товарно-матеріальні цінності, не вказано також і номери та дати довіреностей, на підставі яких отримувався товар.

Водночас, оцінюючи реальність господарських операцій, суд враховує необхідність наявності низки первинних документів, які відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а саме: належного договору на поставку товарів, відповідних документів на підтвердження виконання такого договору та зв'язку понесених витрат з господарською діяльністю підприємства, зокрема, реальне подальше використання товарів у господарській діяльності та збільшення обсягів виробництва, продаж й конкретні результати від цього.

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції. У протилежному випадку є обґрунтовані підстави для висновку про відсутність самої господарської операції.

З установлених судом обставин справи слідує, що під час проведення перевірки позивача щодо підтвердження господарських відносин із його контрагентами використано протокол допиту гр. ОСОБА_3, який заперечує своє відношення до ТОВ «Викуп» та ТОВ «Ейс констракшен менеджмент». В той же час, долучені до матеріалів справи видаткові та податкові накладні (а.с. 126-137) містять підписи ОСОБА_3

При цьому, суд враховує постанову Верховного Суду України від 5 березня 2012 року, в якій вказано, що «зареєстровані в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і Реєстрі платників податку на додану вартість за зверненням невстановлених осіб від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним».

На підставі цього суд приходить до висновку про те, що подані ТОВ «Райагробуд» первинні документи на обґрунтування права на податковий кредит та на формування валових витрат не відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не можуть слугувати підставою для внесення відповідних записів до бухгалтерського обліку та, відповідно, не можуть враховуватися підприємством при формуванні податкового кредиту та валових витрат.

Суд вважає за необхідне зазначити, що при розв'язанні даного спору варто враховувати принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 КАС України. Відповідно до вказаної норми суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

На реалізацію принципу офіційного з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, суд з власної ініціативи, відповідно до вимог 69 КАС України, неодноразово витребовував у позивача додаткові докази на підтвердження здійснення господарських операцій із контрагентами та використання придбаних ТМЦ у господарській діяльності.

Ані під час перевірки, ані під час судового розгляду справи підприємство не надало суду товарно-транспортних накладних чи подорожніх листів вантажного автомобіля, наявність яких є обов'язковою для підтвердження факту перевезення товару.

Позивачем також не подано належного спростування тверджень відповідача щодо невідповідності документів, які слугувати підставою для формування валових витрат вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що, в свою чергу, обґрунтовує правомірність донарахування контролюючим органом податкового зобов'язання з податку на прибуток у відповідній сумі.

Оцінюючи пояснення сторін, письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази не підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між ТОВ «Райагробуд» та його контрагентами ТОВ «Викуп» та ТОВ «Ейс констракшен менеджмент», оскільки платник податку не надав належних доказів на підтвердження факту переміщення/транспортування товарно-матеріальних цінностей та їх подальшого використання у господарській діяльності, а долучені до матеріалів справи документи не містять обов'язкових реквізитів, визначених Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Також суд враховує, що первинні документи від імені вказаних контрагентів підписані особою, що заперечує власну причетність до їх господарської діяльності.

Сама по собі наявність окремих документів не є підставою для висновків про фактичне здійснення господарських операцій, що, в свою чергу, вказує на відсутність підстав для формування валових витрат та податкового кредиту без підтвердження відповідними первинними документами.

Тому суд погоджується з доводами відповідача про те, що в порушення вимог п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 та п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, ТОВ «Райагробуд» занижено податок на прибуток в сумі 25886,00 грн. та занижено податок на додану вартість в сумі 31849,00 грн., по взаєморозрахунках з ТОВ «Викуп» та ТОВ «Ейс констракшен менеджмент»

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем не переконують в обґрунтованості позовних вимог.

Оцінюючи рішення відповідача на відповідність ч. 3 ст. 2 КАС України, суд вважає, що вони були прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України; з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та неупереджено. За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому у їх задоволенні слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. 94 КАС України відшкодування судових витрат позивачеві, якому відмовлено у позові, не передбачено.

За приписами ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір», під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Відповідно до квитанції №ПН11192 від 15 квітня 2015 року, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 182,70 грн., відтак решта несплаченої суми судового збору становить 1644,30 грн.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Райагробуд» (вул. Сагайдачного, 5, с. Раневичі, Дрогобицький район, Львівська область, 82171, код ЄДРПОУ 03585248) решту суми судового збору в розмірі 1644 (одна тисяча шістсот сорок чотири) грн. 30 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено та підписано 03.08.2015 року.

Суддя Клименко О.М.