Рішення

від 10.08.2009 по справі 6/51-957(15/19-468)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/51-957(15/19-468)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" серпня 2009 р.Справа № 6/51-957(15/19-468)

Господарський суд Тернопільської області

у складі                

розглянув справу

за позовом - Відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" вул. Лєскова, 9,Київ11,Центральна Частина Києва, м. Київ,01011 в особі Тернопільської обласної дирекції "Райффайзен Банк Аваль" вул. Кардинала Й. Сліпого, 8, м. Тернопіль,46001

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Джерело" 46001, м. Тернопіль, вул. Текстильна, 38а

про: стягнення заборгованості по кредиту, процентах та пені в сумі 72 627,47 грн.

за участю представників сторін:   

          позивача – Зінкевич В.Б.

          відповідача –не з'явився

Суть справи:

Відкрите акціонерне товариства "Райффайзен Банк Аваль" м. Київ в особі його Тернопільської обласної дирекції звернулось в господарський суд Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Джерело" м. Тернопіль про стягнення заборгованості по кредиту, процентах та пені в сумі 72 627,47 грн..

        Ухвалою суду від 20.03.2009р. подані матеріали визнано достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду та відкрито провадження у справі 15/19-468 (суддя Бучинська Г.Б.).

Розпорядженням голови суду від 19.05.2009 року справу передано на розгляд судді Шумському І.П..

         Ухвалою від 22.05.2009 р. справу прийнято до свого провадження, присвоєно їй №6/51 - 957 (15/19-468) та призначено до розгляду на 12 червня 2009 року.

В подальшому розгляд справи відкладався, востаннє до 10.08.2009року.

Згідно з ч.4 ст.69 ГПК України строк вирішення спору продовжувався.

В засідання 10.08.2009р. представник відповідача, участь якого не визнавалась обов'язковою, не з'явився хоча про час і місце слухання справи повідомлявся належним чином, в порядку ст.64 ГПК України, п.3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 та п. 19 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 р. N 01-8/482.

Враховуючи достатність зібраних у справі доказів для вирішення спору по суті, суд розглядає справу без участі відповідача.

Свої вимоги, підтриманні в засіданні його представником, позивач мотивував невиконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань по кредитному договору від 21.06.2006р..

У відзиві на позов та згідно з поясненнями представника відповідача, даними ним в попередніх засіданнях, ТОВ "Джерело" проти заявлених вимог частково заперечило посилаючись на відсутність підстав для дострокового виконання своїх зобов'язань, згідно з п.1.9.1 кредитної угоди.  

Учасникам засідання роз'яснювались належні їм права і обов'язки, передбачені ст. ст. 20,22, 81-1 ГПК України.

За відсутності відповідних клопотань аудіозапис судового засідання не здійснювався.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, в т.ч. дані ними в попередніх засіданнях, судом встановлено наступне:

- 21.06.2006р. між сторонами по справі укладено кредитний договір № 010/09-01/245/06.

Згідно з його змістом  кредитор (позивач) зобов'язувався надати позичальнику (відповідачу) кредит на загальну суму 100 000 грн..

Позичальник брав обов'язок повернути суму кредиту до 20.06.2011р., із щомісячною сплатою його частини, а також  відсотків за користування кредитом.

За порушення термінів оплати кредитних коштів та відсотків, передбачалось стягнення із позичальника пені. (п.п.4.1.1 договору).

Банк мав право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній ним сумі у випадку невиконання позичальником своїх зобов'язань за договором. При цьому, виконання боргових зобов'язань повинно бути проведено позичальником протягом 30 календарних з дати отримання відповідної вимоги (п.п. 1.9.1 кредитної угоди).

Згідно з виписки по кредитному рахунку, сума кредиту - 100 000 грн. надана позичальнику в червні 2006 року.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечено позичальником, останній своїх зобов'язань щодо своєчасного і повного повернення кредиту і сплати відсотків не виконав, у зв'язку з чим отримував неодноразові письмові претензії від банку.

В претензії від 26.06.2009р. №3090, з посиланням на п.п. 1.9.1 кредитної угоди, банк вимагав дострокового повернення 64 750 грн. несплаченого кредиту і 6 196,84 грн. відсотків.

Станом на 10.08.2009р. зазначені кошти та пеня позичальником не внесенні.

У своєму позові кредитор ставив вимоги про стягнення в судовому порядку із відповідача 64 750 грн. суми кредиту, 6 196,84 грн. відсотків за користування ним та 1680,63 грн. пені.

Оцінивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку про необхідність часткового задоволення позову.

Згідно із змістом п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст.ст.4-3,33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.

Наданими суду доказами позивачем доведено обґрунтованість заявлених вимог про стягнення кредитної суми  і відсотків та частково пені.

Так,  у відповідності до ст.ст. 525 - 527,530,1054,1056-1 ЦК України, ст. 193 ГК України, грошові зобов'язання за кредитним договором має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог актів цивільного законодавства. Одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених кредитним договором, кредитодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту та сплати процентів (ст.ст. 1052,1054 ЦК України, п.п.1.9.1 договору).

За таких обставин, підтвердженими матеріалами справи є вимоги позивача про стягнення з боржника 64 750 грн. суми кредиту і 6 196,84 грн. відсотків за користування ним.

При цьому, безпідставними є доводи відповідача щодо недотримання банком порядку дострокового повернення кредиту, передбаченого п.п.1.9.1 договору.

Оскільки письмова вимога (претензія) про це надсилалась позичальнику 26.06.2009р., що стверджується фіскальним чеком пошти. І станом на 10.08.2009р. (дату вирішення спору) залишилась зі сторони контрагента без відповіді і задоволення.

Відповідно до ст.ст. 549-551,611 ЦК України, ст.ст.230-232 ГК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:  сплата неустойки (штрафу, пені). Нарахування штрафних  санкцій  за  прострочення  виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 ГК України).

З урахуванням викладеного, інших обставин справи, положень п.п.4.1.1  кредитного договору, приписів ст.ст. 258,546-550,611 ЦК України, ст.ст. 230-233 ГК України, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, задоволенню підлягають вимоги про стягнення з відповідача  480,62 грн. пені.

Підстав для стягнення 1 200,01грн. пені  у суду не має.

Згідно з ст.ст. 44,49 ГПК України судові витрати стягуються з відповідача пропорційно до задоволених вимог.

          На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1,2,4-3,12,33,34,43,44,49,82-85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

        Позов задовольнити частково.

        1. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Джерело" м. Тернопіль, вул. Текстильна, 38а код 22602917, -                                                                                                                                                                                         

        - на користь Відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" вул. Лєскова,9 м. Київ в особі Тернопільської обласної дирекції "Райффайзен Банк Аваль" вул. Кардинала Й. Сліпого,8 м. Тернопіль код 21139067 –64 750 грн. суми кредиту,  6 196,84 грн. відсотків за користування ним, 480,62 грн. пені, 711,74 грн. сплаченого держмита, 115,64 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

     Видати наказ.

      2. В задоволені вимог  про стягнення 1 200,01 грн. пені відмовити.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор – апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення “20” серпня 2009р., через місцевий господарський суд

Суддя