1513-2009
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313
РІШЕННЯ
Іменем України
22.06.2009Справа №2-24/1513-2009
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Формат Медіа" (98600, АР Крим, м. Ялта, вул. Садова/Леніна, б. 3/13, ідентифікаційний код 34496583, представник позивача: Трифонова О.Ю. - 98600, АР Крим, м. Ялта, вул. Щербака, б. 16, кв. 4 )
До відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "СоюзБудТехнологія" (95053, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Будьонного, 32, ідентифікаційний код 30494268)
Про стягнення 19 222,47 грн.
Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова
ПРЕДСТАВНИКИ:
Від позивача – не з'явився
Від відповідача – Кочетков О.О. - представник, довіреність б/н від 02.01.2009р., паспорт ЕС 649779 від 04.05.1998р.
Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Формат Медіа" звернулося до Господарського суду АР Крим з позовом до відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "СоюзБудТехнологія" про стягнення з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Формат Медіа" суми заборгованості у розмірі 17 064, 51 грн., пені у розмірі 1077, 85 грн., індексу інфляції у розмірі 1080, 11 грн.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на його користь Товариства судові витрати зі сплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що у порушення умов Договору на проведення рекламної кампанії №3 від 01.01.2008р. не були в повному обсязі оплачені послуги Товариства з обмеженою відповідальністю "Формат Медіа" за вказаним договором. Так, у позовній заяві позивач зазначає, що остання оплата була здійснена позивачем 29 серпня 2008 року у розмірі 4600, 00 грн. У зв'язку з цим, позивачем на адресу відповідача 23 жовтня 2008р. була направлена претензія № 40 з вимогою погасити заборгованість за вересень та жовтень 2008 року у розмірі 4600, 00 грн. 13 січня 2009 року на адресу відповідача була направлена повторна претензія про порушення договору та з пропонуванням у добровільному порядку сплатити суму сформованої заборгованості за вересень, жовтень, листопад та грудень 2008 року з урахуванням пені, розмір якої передбачений договором, у розмірі 17985,28 грн.
Позивач у судовому засіданні 14 квітня 2009 року надав доповнення до позовної заяви, відповідно до яких просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "СоюзБудТехнологія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Формат Медіа" суму заборгованості у розмірі 23722, 47 грн., пеню у розмірі 1077, 85 грн., індекс інфляції у розмірі 1080, 11 грн., збитки у розмірі 3000 та судові витрати у розмірі 311 грн.
Підставою для уточнення позовних вимог стало проведення акту звірки взаємних розрахунків, за результатами якого було виявлено, що у відповідача є заборгованість за Договором № 3 від 01.01.2008р. за березень 2008 року у розмірі 4 500 грн., що позивач підтверджує рахунком № СФ-0000038 від 25.02.2008р. та актом виконаних робіт від 31.03.2008р. Крім того, позивач збільшує позовні вимоги на суму витрат на юридичне обслуговування за Договором на юридичне обслуговування від 01.02.2009р., укладеним між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Барристер».
Зазначені уточнення прийняті до розгляду.
Позивач у судовому засіданні 02 червня 2009 року надав доповнення до позовної заяви в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких просить стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Формат Медіа" 24631,61 грн., яка складається із суми заборгованості у розмірі 17 064, 51 грн., пені у розмірі 2558,83 грн., індексу інфляції у розмірі 2008,27 грн., а також збитків у розмірі 3000,00 грн. Вказані уточнення позовних вимог є по суті їх збільшенням. Так, позивач збільшив розмір штрафних санкцій, які просить стягнути з відповідача, у зв'язку з простроченням останнім виконання зобов'язань.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 02.02.2006 р. зазначені доповнення до позовної заяви були задоволені, збільшення позовних вимог прийняті судом до розгляду.
Подальший розгляд справи здійснювався в межах змінених позовних вимог відповідно до заяви від 02.06.2009 р.
Відповідач проти позову заперечував, з мотивів, викладених у відзиві на позов від 02.06.2009 р.
У судовому засіданні представником відповідача було надане клопотання про розстрочення стягнення з відповідача грошових коштів рівними частками строком на 6 календарних місяців з моменту винесення рішення.
Крім того, у зазначеному клопотанні відповідач визнає суму заборгованості у розмірі 17064,51 грн. Також відповідачем був наданий акт приймання – здачі виконаних робіт від 22.12.2009 р. за договором № 13 від 01.01.2008 р., який підписаний з боку відповідача 18.06.2009 р., відповідно до якого позивачем були надані, а відповідачем прийняті надані послуги з 01.12.2008 р. по 22.12.2008 р. на суму 3265,00 грн.
Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, строк розгляду справи був продовжений в порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника відповідача , суд
ВСТАНОВИВ :
01.01.2008 р. між ТОВ "Формат Медіа" (Виконавець) та ТОВ Підприємство "СоюзБудТехнологія" (Замовник) був укладений договір № 13 на проведення рекламної компанії (а.с. 9-11).
Пунктом 2 Договору передбачено, що Виконавець зобов'язується професійно та якісно провести рекламну компанію Замовника протягом 12 місяців на території РП «Міжнародний аеропорт «Сімферополь» на узгоджених із Виконавцем рекламних стойках, загальною кількістю 3 (три) екземпляра.
Відповідно до п. 3.4.3 Договору, Замовник зобов'язався по виконанню взаємних обов'язків приймати виконані роботи (послуги) Виконавця шляхом підписання акту приймання – здачі виконаних робіт.
Ціна рекламної компанії за один місяць складає 4050, 00 грн. у січні 2008 р., 4500,00 грн. – в інші місяці (п. 4.1 Договору).
Вартість рекламної компанії, вказана у п. 4.1 Договору, сплачується Замовником не пізніше 5 числа кожного місяця за поточний місяць (п. 4.2 Договору).
Відповідно до п.п. 4.5, 4.5.1, 4.5.2 договору, надані Виконавцем роботи (послуги) по проведенню рекламною компанії оформлюються актом приймання – передачі виконаних робіт (послуг) у наступному порядку:
По виконанню взаємних зобов'язань Виконавець направляє Замовнику для підписання акт приймання – здачі виконаних робіт (послуг) у двох екземплярах. Замовник протягом п'яти днів від дати отримання акту підписує його, один екземпляр якого передає Виконавцю або направляє Виконавцю мотивовану відмову від його підписання.
Не підписання Замовником акту (п.п. 4.5.1 Договору) протягом 7 днів з дати його отримання без мотивованих причин відмови, є фактом визнання виконання Виконавцем договірних зобов'язань, якщо Замовник не докаже зворотне.
У випадку порушення Замовником умов сплати, передбачених договором, Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від ціни договору за кожний день прострочення оплати. При цьому при простроченні сплати більш ніж на 7 банківських днів Виконавець вправі припинити Рекламну компанію, письмово повідомити про це Замовника (зняти резервування та розмістити на них реклами інших замовників) (п. 6.2.1 Договору).
Договір набирає чинності з 01.01.2008 р. та діє до 31.12.2008 р., а в частині фінансових зобов'язань до повного їх виконання (п. 5.1 Договору).
На виконання умов договору, позивачем протягом дії договору надавались послуги з проведення рекламної компанії, проте відповідачем зазначені послуги сплачувались несвоєчасно та не у повному обсязі, що стало підставою для дострокового припинення рекламної компанії відповідно до п. 6.2.1 Договору та звернення з позовом до суду про стягнення суми заборгованості у примусовому порядку.
Як вбачається з актів приймання –здачі виконаних робіт від 30.09.2008 р., від 31.10.2008 р., від 28.11.2008 р., позивачем протягом вересня 2008 р. по листопад 2008 р. надавались послуги з проведення рекламної компанії відповідача на загальну суму 13800,00 грн.
Зазначені послуги у повному об'ємі прийняті відповідачем без заперечень, про що свідчить підпис директора у зазначених актах приймання – здачі виконаних робіт, проте сума, яка вказана в актах, не сплачена.
У зв'язку із простроченням сплати виконаної роботи з боку відповідача, позивач на підставі п. 6.2.1 Договору листом від 22.12.2008 р. повідомив відповідача про припинення проведення рекламної компанії з 22.12.2008 р. (а.с.14).
22.12.2008 р. позивачем був складений акт приймання –здачі виконаних робіт за договором № 13 від 01.01.2008 р. у період з 01.12.2008 р. по 22.12.2008 р. на суму 3265,00 грн.
Як зазначалось, зазначений акт був підписаний відповідачем 18.06.2009 р. без заперечень, тобто робота дійсного акту також прийнята відповідачем.
В результаті викладеного за відповідачем склалася заборгованість за надані послуги з проведення рекламної компанії у розмірі 17064,51 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ст. 837 Цивільного кодексу України).
Згідно до пункту 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.
Відповідно до статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
У судовому засіданні та у клопотанні від 22.06.2009 р. відповідач підтвердив наявну за ним заборгованість за договором № 13 від 01.01.2008 р. у розмірі 17064,51 грн.
Відповідач, в порушення норм чинного законодавства, не представив суду доказів виконання свого зобов'язання за договором по оплаті наданих послуг в повному обсязі та у строк, погоджений сторонами у договорі, в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.
Таким чином, судом встановлено, що відповідач всупереч вимогам Договору та вимогам чинного законодавства зобов'язання за договором по оплаті за виконану позивачем роботу з проведення рекламної компанії не виконав належним чином у повному обсязі та своєчасно, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 17064,51 грн., яка встановлена судом, належним чином підтверджена, визнана відповідачем, а тому вона підлягає стягненню з відповідача.
Крім того, позивач просить суд із урахуванням змін позовних вимог від 02.06.2009 р. стягнути з відповідача 2008,27 грн. інфляційних втрат за прострочення виконання зобов'язання.
Як було зазначено, умовами договору сторони погодили, що сплата проведеної рекламної компанії виконується відповідачем у вигляді попередньої сплати, не пізніше 5 числа кожного місяця за поточний місяць (п. 4.2 Договору).
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Розглянувши розрахунок індексу інфляції позивача, розрахований з прострочення сплати у вересні 2008 р. за період з 05.09.2008 р. по 02.06.2009 р., у жовтні 2008 р. за період з 05.10.2008 р. по 02.06.2009 р., у листопаді – з 05.11.2008 р. по 02.06.2009 р., у грудні 2008 р. – 305.12.2008 р. по 02.06.2009 р., суд визнає його обґрунтованим та таким, що відповідає матеріалам справи, а отже сума індексу інфляції у розмірі 2008,27 грн. підлягає стягненню з відповідача.
Позивач також просить суд стягнути з відповідача суму пені у розмірі 2558,83 грн.
Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Причому, згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Пунктом 6.2.1 Договору передбачено, що у випадку порушення Замовником умов сплати, передбачених договором, Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від ціни договору за кожний день прострочення оплати.
Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” №543/96-ВР від 22.11.1996 р. передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Крім того, згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Позивач не надав суду доказів зміни зазначеного терміну нарахування пені, у зв'язку з чим нарахована пеня підлягає перерахування за 6 місяців відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України.
За надані послуги у вересні 2008 р. за період з 05.09.2008 р. по 05.03.2009 р.:
4600,00 грн.(сума заборгованості) х 182 дн. (кількість днів прострочення) х 24% (подвійна облікова ставка НБУ) / 365 дн. = 550,49 грн.
За надані послуги у жовтні 2008 р. за період з 05.10.2008 р. по 05.04.2009 р.:
4600,00 грн.(сума заборгованості) х 183 дн. (кількість днів прострочення) х 24% (подвійна облікова ставка НБУ) / 365 дн. = 553,51 грн.
За надані послуги у листопаді 20087 р. за період з 05.11.2008 р. по 05.05.2009 р.:
4600,00 грн.(сума заборгованості) х 182 дн. (кількість днів прострочення) х 24% (подвійна облікова ставка НБУ) / 365 дн. = 550,48 грн.
Розрахунок пені у розмірі 384,21 грн. за послуги надані у грудні 2008 р. відповідає вимогам законодавства, а тому суд визнає суму пені у розмірі 384,21 грн. обґрунтованою.
Отже матеріалами справи підтверджується та підлягає стягненню з відповідача пеня у розмірі 2038,70 грн.
В частині стягнення 520,13 грн. пені у задоволенні позову відмовлено.
Відповідно до прохальної частини заяви про доповнення позовних вимог від 02.06.2009 р., позивач просить суд стягнути з відповідача 3000,00 грн. збитків.
Завдані збитки відповідачем позивач обґрунтовує тим, що у зв'язку з несплатою відповідачем суми заборгованості позивач був вимушений звернутися з позовом до суду та понести 3000,00 грн. збитків, які пов'язані з наданням правової допомоги, а саме: претензійна робота, підготовлення позову, представництво у судових процесах.
На підтвердження понесених витрат позивач посилається на договір доручення на юридичне обслуговування від 01.02.2009 р., укладений між позивачем та ТОВ «Юридична фірма «Барристер», а також на довіреність на ім'я представника позивача, квитанцію про сплачу юридичних послуг на суму 3000,00 грн.
Позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Згідно зі статтею 224 Господарського кодексу України, на яку позивач посилається в обґрунтування своїх вимог, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Статтею 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Згідно з частиною 2 статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина 1 статті 22, стаття 611, частина 1 статті 623 Цивільного кодексу України). Як вже було зазначено раніше, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
З огляду на викладене, можна зробити висновок, що відшкодуванню підлягають завдані збитки, тобто збитки, причиною яких є порушення зобов'язання, якого припустився боржник. Отже, між порушенням та збитками має бути причинний зв'язок. За відсутністю такого зв'язку збитки не відшкодовуються. При вирішенні питання про наявність чи відсутність причинного зв'язку слід враховувати, що необхідно виявляти зв'язок між саме між порушенням зобов'язання та шкідливими наслідками (збитками), а не між діями (бездіяльністю) боржника взагалі та збитками.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Аналогічне положення міститься в статті 173 Господарського кодексу України, якою передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Слід зазначити, що причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та завданими збитками повинен бути прямим. Тобто позивач повинен довести суду, що саме несплата в обумовлений термін відповідачем заборгованості за договором призвела до завдання збитків. Тобто протиправні дії відповідача не вимагали від позивача негайного вчинення дій щодо укладення договору доручення на юридичне обслуговування № 1 від 01.02.2009 р.
Отже, протиправна поведінка відповідача та причинний зв'язок між понесеними позивачем витратами, пов'язаними зі сплатою за договором доручення на юридичне обслуговування № 1 від 01.02.2009 р. на користь ТОВ «Юридична фірма «Барристер» винагороди у розмірі 3000,00 грн. з метою здійснення юридичних дій по стягненню з відповідача суми заборгованості у зв'язку з неналежним виконанням грошових зобов'язань за договором, не підпадає під ознаки збитків.
Позивачем вищенаведеного не доведено, у той час як відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У судовому засіданні представником відповідача було надане клопотання про розстрочення стягнення грошових коштів рівними частками строком на шість календарних місяців з моменту прийняття рішення.
Розглянувши вказане клопотання, суд вважає за необхідне повідомити наступне.
Згідно статті 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Зі змісту вказаної норми можна зробити висновок, що таке право може бути реалізоване у будь-який час від набрання рішенням законної сили до його фактичного повного виконання після видачі виконавчого документу.
Суд роз'яснює сторонам право звернутися до суду з заявою про надання відстрочки, розстрочки виконання рішення, або про зміну способу та порядку його виконання в будь-який час від набрання рішенням законної сили до його фактичного повного виконання.
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Враховуюче викладене суд залишає клопотання відповідача щодо надання розстрочки стягнення грошових коштів без розгляду.
Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, суд зазначає, що позивачем у заяві в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України фактично збільшена сума позову в частині стягнення пені та індексу інфляції, проте не було доплачено державне мито у розмірі 8,31 грн., що є порушенням частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до підпункту ”а” пункту 2 статті 3 Декрету в новій редакції із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлена ставка державного мита у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (102 грн.) і не більше 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (25500 грн.).
При визначенні суми державного мита, що підлягає стягненню з відповідача, суд виходить з суми позову відповідно до доповнень позовних вимог від 02.06.2009 р. яка становить 24631,61 грн. та складається з 17064,51 грн. – суми основного боргу, з суми 2008,27 грн. – індексу інфляції, 2558,83 грн. пені та 3000,00 грн. збитків.
Так, один відсоток від вказаної суми становить 246,31 грн., тоді як з квитанцій від 14.03.2009 р., від 03.03.2009 р. та від 13.05.2009 р., доданих до матеріалів справи, вбачається, що держмито сплачено у загальному розмірі 238,00 грн.
Отже, сума державного мита у розмірі 8,31 грн. підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Формат Медіа" в доход Державного бюджету України.
У судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складений та підписаний згідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 26.06.2009 р.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "СоюзБудТехнологія" (95053, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Будьонного, 32, ідентифікаційний код 30494268) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Формат Медіа" (98600, АР Крим, м. Ялта, вул. Садова/Леніна, б. 3/13, ідентифікаційний код 34496583; р/р 26005200248501, МФО 384823 у відділені № 1 ВАТ КБ «Надра» Кримське РУ м. Алушта) 17064,51 грн. основного боргу, 2008,27 грн. інфляційних втрат, 2038,70 грн. пені, 211,10 грн. державного мита та 101,13 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В частині стягнення 520,13 грн. пені, 3000,00 грн. збитків у задоволені позову відмовлено.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Формат Медіа" (98600, АР Крим, м. Ялта, вул. Садова/Леніна, б. 3/13, ідентифікаційний код 34496583) в доход Державного бюджету України (р/р 31115095700002, код платежу 22090200, в банку одержувача: Управління держказначейства в АР Крим, МФО 824026, одержувач: Держбюджет, м. Сімферополь, ОКПО 34740405) державне мито в розмірі 8,31 грн.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Колосова Г.Г.
Суд | Господарський суд Автономної Республіки Крим |
Дата ухвалення рішення | 22.06.2009 |
Оприлюднено | 05.10.2009 |
Номер документу | 4799425 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Автономної Республіки Крим
Колосова Г.Г.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні