Постанова

від 29.09.2011 по справі 2-а/1970/2394/11

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-а/1970/2394/11

"29" вересня 2011 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючого судді Осташа А.В. при секретарі Сенчак О.Є.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Тернополі адміністративну справу

за позовом Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції

до товариства з обмеженою відповідальністю «Верест»

про нарахування та сплату товариством з обмеженою відповідальністю «Верест»податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 38 172, 50 грн., в тому числі 30 538 грн. -основний платіж та 7 634, 50 грн. штрафні санкції, -

ВСТАНОВИВ:

Тернопільська об'єднана державна податкова інспекція (далі по тексту -ТОДПІ або позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Верест»(надалі по тексту -відповідач або ТзОВ Верест») в якому просить прийняти рішення про сплату товариством з обмеженою відповідальністю «Верест»податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 38 172, 50 грн., в тому числі 30 538 грн. -основний платіж та 7 634, 50 грн. штрафні санкції.

До початку судового розгляду справи представником позивача було змінено позовні вимоги. В змінених позовних вимогах Тернопільська ОДПІ просить прийняти рішення про нарахування та сплату товариством з обмеженою відповідальністю «Верест»податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 38 172, 50 грн., в тому числі 30 538 грн. -основний платіж та 7 634, 50 грн. штрафні санкції.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що в ході проведення виїзної планової перевірки ТзОВ «Верест»було встановлено, що підприємство здійснювало реалізацію м'яса та м'ясопродуктів за цінам нижче придбання.

Крім того, податковий орган зазначив, що відповідно до вимог абз.1 п.1.26 ст.1 Закону України «Про податок на прибуток»ТзОВ «Верест» є юридичною особою, яка здійснює контроль над ТзОВ «Агровіта ЛТД» через безпосереднє володіння часткою статутного фонду більше ніж 20 відсотків платника податку ТзОВ «Агровіта ЛТД», посадовими особами ТзОВ «Верест», а саме ОСОБА_3, уповноваженим здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення правових відносин, а тому такі особи як ТзОВ «Агровіта ЛТД» та ТзОВ «Верест»є пов'язаними. Операції, що здійснюються за договором, укладеним між пов'язаними особами, відносяться до операцій особливого виду. Згідно з пп. 7.4.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

При проведенні перевірки Тернопільською ОДПІ керівнику ТзОВ «Верест»вручено лист від 14.10.2010р. №58748/7/23-420 щодо обґрунтування ціни на реалізовану продукцію, в т.ч. пов'язаним особам. Однак, будь-яких письмових пояснень щодо обґрунтування цін на продукцію посадові особи ТзОВ «Верест»не надавали.

Тернопільська ОДПІ зазначила, що оскільки ціна імпортованого товару з метою обчислення ПДВ регулюється нормами Закону про ПДВ та митного законодавства та встановлюється у розмірі договірної (контрактної) вартості такого товару, але не менше митної вартості, з урахуванням зазначених вище витрат та податків, зборів (обов'язкових платежів), в тому числі акцизних зборів, ввізного мита, що включаються у ціну товарів згідно з законами України з питань оподаткування, то сплачений при імпорті товарів ПДВ, обчислений відповідно до вимог податкового і митного законодавства, включається до складу податкового кредиту платника податку за умови використання імпортованих товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з мотивів викладених в позові та додатково пояснив, що за результатами проведеної перевірки складено акт від 16.02.2011 р. № 403/23-420/30588455 та винесено податкове повідомлення-рішення від 04.03.2011р. №0000142304/0, яким визначено податкове зобов'язання ТзОВ «Верест»з ПДВ в розмірі 38172,50 грн. в т.ч. 30538,00 грн. основного платежу та 7634,50 грн. штрафних санкцій. Відповідно до п.2.3 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010р. №985 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 30 грудня 2010 р. за N 1440/18735) (далі по тексту -Порядок №985) у разі коли платник податків розпочинає процедуру оскарження податкового повідомлення-рішення або не сплачує відповідної суми, визначеної в такому податковому повідомленні-рішенні, протягом строків, встановлених Кодексом, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним. Керівник органу державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду з позовом про нарахування та сплату податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.

З врахуванням вищенаведеного, представник позивача вважає, що висновки викладені в акті перевірки є правомірними та такими, що ґрунтуються на чинному законодавстві України, тому просить винести рішення про нарахування та сплату товариством з обмеженою відповідальністю «Верест»податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 38 172, 50 грн., в тому числі 30 538 грн. -основний платіж та 7 634, 50 грн. штрафні санкції.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав та надав суду пояснення, що податковим органом неправомірно проведена планова виїзна перевірка ТзОВ «Верест»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.12.2008 р. по 30.06.2010 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.12.2008 р. по 30.06.2010 р. Висновки викладені в акті перевірки, зокрема в якому не правомірно податковим органом ототожнювалося поняття митної вартості та звичайної ціни є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не ґрунтуються на чинному законодавстві України.

Крім того, представник позивача пояснив, що період, за результатами перевірки якого складений акт №403/23-420/30588455 від 15.02.2011р. раніше неодноразово перевірявся інспекторами Тернопільської ОДПІ. За результатами попередніх перевірок складені Довідки, які засвідчують, що підприємство не допускало порушень податкового законодавства, вказаних у позовній заяві. За загальними правилами, довідка податкового органу -це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про невстановлення фактів порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Щодо в наявності в Довідках формулювання про те, що остаточні висновки щодо правильності декларування бюджетного відшкодування ПДВ по деклараціях за певний період будуть зроблені після отримання матеріалів зустрічних перевірок, то формулювання суперечить діючому Податковому кодексу та іншим нормативним актам, які регулюють оподаткування в Україні. Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту та на бюджетне відшкодування від податкового обліку інших осіб та від фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту та бюджетного відшкодування поширюється виключно на окремо взятого платника податків і не ставить факт здійснення вказаних операцій у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Також представник відповідача зазначив, що ні Податковий кодекс України, ні будь-який інший закон чи підзаконний акт не передбачають повторної перевірки (перепровірки) платника податків, тому повторна перевірка, проведена на підприємстві була незаконною, а винесений на її підставі акт не може слугувати доказом позовних вимог, оскільки складений за результатами незаконних дій контролюючого органу.

З врахуванням викладеного, представник відповідача просить в задоволені позову відмовити.

Крім пояснень представників сторін, судом досліджені письмові докази, наявні у матеріалах справи, які подані позивачем та відповідачем.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що в задоволені позову слід відмовити , з наступних підстав.

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Верест»зареєстроване виконавчим комітетом Тернопільської міської ОСОБА_1 як суб'єкт підприємницької (господарської) діяльності, включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та знаходиться на обліку в Тернопільській ОДПІ як платник податків.

Працівниками Тернопільської ОДПІ проведено планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Верест»(код за ЄДРПОУ 30588455) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.12.2008 р. по 30.06.2010 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.12.2008 р. по 30.06.2010 р.

За результатами проведеної перевірки було складено акт від 16.02.2011 р. № 403/23-420/30588455.

В ході проведення виїзної планової перевірки ТзОВ «Верест»було встановлено порушення платником податків вимог п.п. 7.4.1. п.7.4. ст..7, п.4.3. ст..4 Закону України «Про податок на додану вартість».

За результатами розгляду акта перевірки, винесено податкове повідомлення-рішення від 04.03.2011р. №0000142304/0, яким визначено податкове зобов'язання з ПДВ в розмірі 38172,50 грн. в т.ч. 30538,00 грн. основного платежу та 7634,50 грн. штрафних санкцій.

ТзОВ «Верест» не погодилося з вказаним податковим повідомленням-рішенням Тернопільської ОДПІ та оскаржило його в адміністративному порядку до Державної податкової адміністрації в Тернопільській області.

Рішенням Державної податкової адміністрації в Тернопільській області за №7565/10/25-007/210 від 13.05.2011р. за результатами розгляду скарги ТзОВ «Верест»було встановлено, що податкове повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ від 04.03.2011р. №0000142304/0 вважаються відкликаним та не підлягає розгляду з межах процедури адміністративного оскарження, а Тернопільській ОДПІ було рекомендовано звернутися до суду із позовом про нарахування та сплату податкових зобов'язань та від'ємного значення з податку на додану вартість із застосуванням звичайних цін.

Тернопільська ОДПІ в серпні 2011 року звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до ТзОВ «Верест» про нарахування та сплату товариством з обмеженою відповідальністю «Верест»податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 38 172, 50 грн., в тому числі 30 538 грн. -основний платіж та 7 634, 50 грн. штрафні санкції.

Суд оцінюючи правомірність позовних вимог, виходив з наступного.

Відповідно до абзацу 3 п. 2.3 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010р. №985 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 30 грудня 2010 р. за N 1440/18735) (далі по тексту -Порядок №985) у разі здійснення розрахунку (перерахунку) збільшення (зменшення) грошового зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування, зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість із застосуванням звичайних цін за результатами перевірки приймаються окремі податкові повідомлення-рішення на ці суми за формами, передбаченими пунктом 2.2 цього розділу. У разі коли платник податків розпочинає процедуру оскарження цього податкового повідомлення-рішення або не сплачує відповідної суми, визначеної в такому податковому повідомленні-рішенні, протягом строків, встановлених Кодексом, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним.

Пунктом 1.1 Порядку № 985 визначено, що цей Порядок розроблено відповідно до Податкового кодексу України, Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», законів з питань зовнішньоекономічної діяльності та інших законодавчих актів, відповідно до яких органам державної податкової служби надано право визначати суму нарахування (зменшення) грошового зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування, та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість. З наведеного вбачається , що Прядок №985 розроблено у відповідності та на виконання норм Податкового кодексу України та інших законодавчих актів, а тому його положення не можуть суперечити вимогам Податкового кодексу України.

Статтею 60 Податкового кодексу України та розділом 5 Порядку 985 визначено порядок відкликання податкового повідомлення-рішення. Дані норми містять вичерпний перелік підстав, коли податкове повідомлення-рішення вважається відкликаними. Серед даного переліку, який не підлягає розширеному тлумаченню, відсутня така підстава для відкликання податкового повідомлення-рішення як розпочата платником податків процедура оскарження податкового повідомлення-рішення про здійснення розрахунку (перерахунку) збільшення (зменшення) грошового зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування, зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість із застосуванням звичайних цін.

Правове регулювання порядку прийняття податкового повідомлення-рішення при застосуванні звичайної ціни регламентовано п.39.15 ст.39 ПК України. Так, відповідно до абзацу 3 вищезгаданої норми ПК України, у разі коли платник податків розпочинає процедуру оскарження цього податкового повідомлення-рішення або не сплачує відповідної суми, визначеної в такому податковому повідомленні-рішенні, протягом строків, встановлених Кодексом, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним. Керівник органу державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду з позовом про нарахування та сплату податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності. Аналогічне положення закріплено в абзаці 3 п.2.3 Порядку № 985.

Разом з тим, відповідно до п.1 Розділу ХІХ «Прикінцеві положення»ПК України стаття 39 Кодексу набирає чинності з 1 січня 2013 року.

З врахуванням цього, суд вважає, що не підлягає до застосування також і положення абзацу 3 п.2.3 Порядку № 985, який як зазначалось раніше, прийнятий на виконання Податкового кодексу України та не може йому суперечити. Застосування даного пункту Порядку №985 буде можливим тільки після набрання чинності ст..39 ПК України.

Також судом не приймаються до уваги посилання Тернопільської ОДПІ в адміністративному позові на п.п. 20.1.38 п.20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, яким регламентовано право податкового органу звертатися до суду щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань, коригування від»ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін, оскільки норма п.1 Розділу ХІХ «Прикінцеві положення»ПК України є спеціальною (а тому - пріоритетною) по відношенню до норми п.п. 20.1.38 п.20.1 ст. 20 даного законодавчого акту, а тому таке право податковий орган може реалізовувати тільки з 1 січня 2013 року.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що розглядаючи скаргу ТОВ «Верест»на податкове повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ від 04.03.2011р. №0000142304/0, ДПА в Тернопільській області прийняла неправомірне рішення яким фактично задоволила скаргу платника податків та встановила, що податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним і рекомендувала Тернопільській ОДПІ звернутися до суду з позовом про нарахування та сплату податкових зобов'язань та від'ємного значення з податку на додану вартість із застосуванням звичайних цін. Таке рішення в свою чергу призвело до неправомірного звернення Тернопільської ОДПІ до адміністративного суду з позовом про нарахування та сплату податкового зобов'язання по податку на додану вартість.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Тернопільська ОДПІ не мала законних підстав звернення до суду з адміністративним позовом про нарахування сплату товариством з обмеженою відповідальністю «Верест»податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 38 172, 50 грн., в тому числі 30 538 грн. -основний платіж та 7 634, 50 грн. штрафні санкції, а тому суд прийшов до переконання, про відмову в задоволенні позовних вимог.

Також судом встановлено, що Тернопільською ОДПІ протягом 209 року проводились виїзні позапланові перевірки фінансово-господарської діяльності ТзОВ «Верест»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень, квітень 2009 р., що декларувалося за лютий та березень 2009 р.; за травень 2009 р., що декларувалося за квітень 2009 р.; за червень 2009 р., що декларувалося за травень 2009 р.; за липень 2009 р., що декларувалося за червень 2009 р.; за серпень, що декларувалося за липень 2009 р. За результатами вказаних перевірок складено довідки від 28.05.2009р., від 02.07.2009р., від 06.08.2009р.,від 11.09.2009р. та від 02.11.2009р., в яких зазначено, що підтверджено відображене ТзОВ «Верест»у деклараціях за березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, листопад 2009 р. бюджетне відшкодування. Відповідно, за результатами перевірок порушень ТзОВ «Верест»податкового законодавства не виявлено.

Таким чином, виїзна перевірка з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в ТзОВ «Верест»за період лютий-листопад 2009 року вже проведена, а тому проведення планової виїзної перевірки в цій частині, за вказаний період є протиправним, оскільки повторна перевірка в розумінні Закону України «Про державну податкову службу в Україні»може бути виключно позаплановою та проводитись лише з підстав, визначених у п.8 ч.6 ст.11 1 цього Закону, що унеможливлює її проведення в межах планової виїзної перевірки платника податків.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись ст.ст. 2, 69, 70, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції до товариства з обмеженою відповідальністю «Верест»про нарахування та сплату товариством з обмеженою відповідальністю «Верест»податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 38 172, 50 грн., в тому числі 30 538 грн. -основний платіж та 7 634, 50 грн. штрафні санкції, відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу (оголошення вступної та резолютивної частини постанови), а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 4 жовтня 2011 року.

Головуючий суддя Осташ А. В.

копія вірна

Суддя Осташ А. В.