Постанова

від 29.08.2011 по справі 2-а/1970/2297/11

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-а/1970/2297/11

"29" серпня 2011 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючого судді Осташа А.В. при секретарі Твердохліб Н.В.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1;

представника відповідача 1. Тернопільської митниці - ОСОБА_2;

представника відповідача 2. Головного управління державного казначейства України в Тернопільській області -ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду місті Тернополі адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бучачагрохлібпром»

до Тернопільської митниці та Головного управління державного казначейства України в Тернопільській області

про зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бучачагрохлібпром»(далі по тексту -ТОВ «Бучачагрохлібпром»або позивач) звернулося до адміністративного суду з позовом до Тернопільської митниці (далі по тексту -митний орган або відповідач 1) та Головного управління державного казначейства України в Тернопільській області (далі по тексу -ГУДКУ в Тернопільській області або відповідач 2) в якому просить зобов'язати Тернопільську митницю видати висновок про повернення з державного бюджету помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів та повернути на рахунок ТОВ «Бучачагрохлібпром»помилково перераховану суму ПДВ у розмірі 31 659, 11 грн. за операції з розмитнення насіння пшениці ярої мякої сорту «Аранка»еліта, товарної позиції по УКТЗЕД 1001 згідно вантажної митної декларації №403020000/2011/000413 від 4 березня 2011 року та зобов'язати ГУДКУ в Тернопільській області (перерахувати на рахунок) повернути ТОВ «Бучачагрохлібпром»з Державного бюджету надмірно сплачену суму в розмірі 31 659, 11 грн., перераховану в якості податку на додану вартість, шляхом зарахування вищенаведеної суми коштів на поточний рахунок ТОВ «Бучачагрохлібпром».

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав повністю з підстав викладених в ньому та в обґрунтування позовних вимог зазначив, що 04 березня 2011 року при розмитненні 20 тонн насіння пшениці ярої м'якої сорту "Аранка" еліта (товарна позиція по УКТЗЕД 1001) відповідач 1, не врахувавши вимог чинного законодавства щодо пільг в оподаткуванні, а саме пункту 15 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, відповідно до якого тимчасово, до 01 січня 2014 року звільняються від оподаткування податком на додану зернових культур товарних позицій 1001 - 1008 згідно УКТЗЕД, та безпідставно нарахував ТОВ "Бучачагрохлібпром" 20% ПДВ від вартості вказаного товару, а саме - 31659,11 грн., а також у графі 36 ВМД не зазначив код пільги в обкладенні ПДВ - "112".

Внаслідок цього, 04 березня 2011 року згідно вантажної митної декларації № 403020000/2011/000413 на р/р 37343240300026 Тернопільської митниці в Управлінні Держказначейства в м. Києві (МФО 820019, код 23590688) ТзОВ "Бучачагрохлібпром" помилково та безпідставно перерахувало 20% ПДВ від вартості вказаного товару, а саме - 31659,11 грн.

Представник позивача також зазначив, що письмові звернення до Тернопільської митниці із проханнями видачі висновку про повернення з державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів результату не дали.

Крім того, представник позивача вважає, що порушуються права ТОВ «Бучачагрохлібпром» зі сторони Головного управління державного казначейства України в Тернопільській області, оскільки на письмове звернення позивача відповідачем 2 також було надано відмову. На думку представника ТОВ «Бучачагрохлібпром», ГУДКУ в Тернопільській області не повертає позивачу кошти всупереч «Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевого бюджетів»затвердженого наказом Державного казначейства України №226 від 10 грудня 2002 року.

Представник позивача також під час виступу в судових дебатах (не згадуючи про це ні в позові ні при дачі пояснень під час з'ясування обставин справи) пояснив, що на скільки йому відомо працівники Тернопільської митниці, а саме митного поста «Чортків», просили декларанта -СПД ОСОБА_4 не вказувати у графі 36 ВМД код пільги в обкладенні ПДВ -«112», оскільки ще не було внесено змін в Класифікатор пільг в обкладенні товарів податком на додану вартість, затвердженого наказом Держмитслужби №1048 від 12.12.2007 року.

Представник відповідача 1 -Тернопільської митниці позовні вимоги не визнав з мотивів, викладених в поданому суду письмовому запереченні та усних поясненнях наданих в судових засіданнях.

Згідно заперечення Тернопільської митниці позовні вимоги не підлягають до задоволення, оскільки, відповідно до пункту 30.4 статті 30 Податкового кодексу України податкові пільги, не використані платником податків, не можуть бути перенесені на інші податкові періоди, зараховані в рахунок майбутніх платежів з податків та зборів або відшкодовані з бюджету.

Враховуючи те, що відповідно до Митного кодексу України, Податкового кодексу України та умов укладеного договору-доручення саме на митного-брокера, який здійснював декларування імпортного товару, покладений обов'язок здійснення належного митного оформлення товару, в тому числі використання шляхом зазначення у ВМД всіх передбачених чинним законодавством пільг щодо ввізного мита чи ПДВ, представник відповідача 1 зазначив, що вини працівників Тернопільської митниці в даному випадку немає.

З врахуванням викладеного, представник Тернопільської митниці просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Представник відповідача 2 -Головного управління державного казначейства України в Тернопільській області в судових засіданнях також заперечив проти задоволення позовних вимог. В своїх поясненнях представник відповідача 2 посилається на те, що позовні вимоги в першу чергу суперечать одна одній. Зокрема зазначив, що позовна вимога до Тернопільської митниці, виключає звернення з такими з вимогами до ГУДКУ в Тернопільській області.

Крім того, представник відповідача 2 наголосив на тому, що ні з позовної заяви ні з пояснень представника позивача наданих в судовому засіданні незрозуміло які кошти просить повернути позивач: «Помилково»чи «надмірно»сплачені, оскільки ці два поняття як Податковий кодекс України так і Порядок, затверджений наказом Державного казначейства України №226 від 10 грудня 2002 року, розмежовують.

Представник відповідача 2, звернув увагу суду і на те, що правовідносин між ГУДКУ в Тернопільській області та позивачем не виникло. Відповідачем 2 не порушено і не могло бути порушено прав та інтересів позивача, оскільки ГУДКУ в Тернопільській області може повертати помилково та надмірно сплачені до державного та місцевого бюджетів кошти виключно на підставі висновків контролюючих органів.

Представник СПД ОСОБА_4, який залучений до справи в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача в судові засідання не з'явився хоча про день та час слухання справи був повідомлений належним чином у відповідності до вимог ст..ст.33, 35 КАС України. З врахуванням викладеного, розгляд справи здійснювався без участі представника третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Крім пояснень представників сторін судом досліджені письмові докази, наявні у матеріалах справи, які подані позивачем та відповідачем.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників позивача, відповідачів, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що 04 березня 2011 року ТОВ «Бучачагрохлібпром»було здійснено розмитнення 20 тонн насіння пшениці ярої м'якої сорту "Аранка" еліта (товарна позиція по УКТЗЕД 1001), при якому позивачу було нараховано 20% ПДВ від вартості вказаного товару, а саме - 31 659,11 грн. Згідно вантажної митної декларації № 403020000/2011/000413 на р/р 37343240300026 Тернопільської митниці в Управлінні Держказначейства в м. Києві (МФО 820019, код 23590688) ТзОВ "Бучачагрохлібпром" було перераховано 20% ПДВ від вартості вказаного товару, а саме - 31659,11 грн.

Позивач 17.03.2011 р., 07.06.2011 р. та 21.06.2011 року звертався до Тернопільської митниці із заявами про видачу висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів.

На листи ТОВ «Бучачагрохлібпром» щодо повернення податку на додану вартість в сумі 31 569,11 грн. регіональна митниця надала письмові відповіді в яких підтверджується факт того, що дійсно, при проведенні митного оформлення декларантом у вантажно-митній декларації № 403020000/2011/000413 від 04 березня 2011 року не було заявлено податкову пільгу при сплаті ПДВ, проте враховуючи той факт, що сам позивач не скористався податковою пільгою, а також враховуючи вимоги пункту 30.4 статті 30 Податкового кодексу України, відповідно до якого, податкові пільги, не використані платником податків, не можуть бути перенесені на інші податкові періоди, зараховані в рахунок майбутніх платежів з податків та зборів або відшкодовані з бюджету, відповідач 1 відмовив позивачу у видачі висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів.

Крім того, 7 червня 2011 року позивач звертався із заявою про повернення коштів до Головного управління державного казначейства України в Тернопільській області. Відповідно до листа-відповіді ГУДКУ в Тернопільській області від 16 червня 2011 року за №14-22-04/175-2852 позивачу було роз'яснено, що відповідно до п.2 «Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів», затвердженого спільним наказом Державної митної служби та Державного казначейства України від 20 липня 2007 року №611/147, повернення з державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів здійснюється на підставі висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації.

Оцінюючи дії відповідачів у вищенаведених правовідносинах суд вважає їх правомірними виходячи з наступного:

Відповідно до статті 26 Митного кодексу України інтереси імпортера можуть бути представлені через митного брокера, який згідно зі статтею 176 цього Кодексу є підприємством, що здійснює декларування товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України.

Положеннями частини другої статті 177 цього Кодексу передбачено, що взаємовідносини митного брокера з особою, яку він представляє, визначаються договором доручення.

Відповідно до частини першої статті 87 Кодексу декларантами можуть бути підприємства або громадяни, яким належать товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України, або уповноважені ними митні брокери (посередники).

При цьому, згідно із положеннями частини першої статті 88 Кодексу декларант виконує всі обов'язки і несе у повному обсязі відповідальність, передбачену цим Кодексом, незалежно від того, чи він є власником товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, митним брокером чи іншою уповноваженою особою.

Статтею 177 МК встановлено, що митний брокер здійснює брокерську діяльність відповідно до норм цього Кодексу та ліцензійних умов, що затверджуються спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування та органом ліцензування.

Взаємовідносини митного брокера з особою, яку він представляє, визначаються договором доручення.

Відповідно до частин першої та третьої статті 179 Митного кодексу України митний брокер виконує повноваження в обсязі, встановленому за дорученням особи, яку він представляє, здійснювати будь-які операції, пов'язані з пред'явленням митному органу товарів, транспортних засобів та документів на них до митного оформлення.

Вчиняючи дії, передбачені частиною першою цієї статті, митний брокер виконує всі обов'язки і несе відповідальність, встановлену законом.

Із зазначеними приписами кореспондуються й положення Податкового кодексу України, де зокрема підпунктом 17.1.2 статті 17 зазначено, що платники податків мають право представляти свої інтереси в контролюючих органах самостійно, через податкового агента або уповноваженого представника.

Повноваження представника платника податків та шляхи надання йому повноважень визначено у ст. 19 цього Кодексу, де зазначено, що платник податків веде справи, пов'язані зі сплатою податків, особисто або через свого представника.

Представниками платника податків визнаються особи, які можуть здійснювати представництво його законних інтересів та ведення справ, пов'язаних із сплатою податків, на підставі закону або довіреності. Представник платника податків користується правами, встановленими Податковим кодексом України для платників податків. До таких прав належить й право користуватися податковими пільгами за наявності підстав у порядку, встановленому Кодексом (підпункт 17.1.4 статті 17 Податкового кодексу України).

Пунктом 15 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України передбачено, що тимчасово, до 1 січня 2014 року звільнено від оподаткування податком на додану вартість операції з імпорту зернових культур товарних позицій 1001.

Таке звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку за Податковим кодексом України (ст. 30) віднесено до податкової пільги. Відповідно до цього Кодексу, платник податків вправі використати податкову пільгу з моменту виникнення відповідних підстав для її застосування і протягом усього строку її дії.

Положеннями пункту 30.4 статті 30 Податкового кодексу України зазначено, що податкові пільги, не використані платником податків, не можуть бути перенесені на інші податкові періоди, зараховані в рахунок майбутніх платежів з податків та зборів або відшкодовані з бюджету.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач імпортував на митну території України насіння пшениці ярої м'якої сорту «Аранка»еліта, товарної позиції згідно УКТ ЗЕД 1001.

У графі 54 вантажної митної декларації № 403020000/2011/000413 зазначено відомості про посередника - митного брокера суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи - ОСОБА_4 (декларант ОСОБА_5В.), який здійснював декларування імпортного товару.

Відповідно до договору-доручення від 01.10.2009 року пролонгованого на 2011 рік приватний підприємець ОСОБА_4 надавав позивачу послуги митного брокера.

Відповідно до умов зазначеного договору приватний підприємець ОСОБА_4 зобов'язувався за винагороду, від імені і за рахунок позивача виконувати декларування товарів, які підлягають митному оформленню. Також у договорі сторони передбачили умови згідно з якими усі дії, які випливають із договору-доручення митний-брокер повинен виконувати за вказівками позивача.

Окрім цього, розділом третім договору-доручення визначено, що за декларуванням кожної окремої партії товарів повірений зобов'язаний робити розрахунок сум митних платежів, необхідних для здійснення митного оформлення. Усі доручення повірений зобов'язаний виконувати добросовісно, з максимальною вигодою для Довірителя.

З врахуваннім умов договору-доручення, а також вимог Митного та Податкового кодексів України, суд вважає, що лише митний-брокер вказівкою позивача міг здійснювати будь-які дії пов'язані із декларування товару.

Таким чином, на думку суду, заявлення у митній декларації відомостей про податкові зобов'язання, спосіб їх сплати, а також необхідність використання права на податкову пільгу здійснено представником або за вказівкою позивача, або у зв'язку з неналежним виконанням свої обов'язків передбачених договором.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що з ціллю визначення порядку заповнення граф вантажної митної декларації, унесення до останньої особливих відомостей залежно від напрямку переміщення товарів, митного режиму тощо, Держмитслужбою України наказом від 09.07.1997 року № 307 затверджено Інструкцію про порядок заповнення вантажної митної декларації.

Відповідно до зазначеної Інструкції у графі 36 ВМД «Преференція»зазначаються цифрові коди податкових пільг відповідно до Класифікаторів пільг в обкладенні товарів увізним митом, акцизним збором, податком на додану вартість, що затверджуються Держмитслужбою. У випадку не застосування пільги у графі проставляється дев'ять нуликів.

Разом з тим, як вбачається із долученої до матеріалів справи копії вантажної митної декларації №403020000/2011/000413 у графі 36 декларантом заявлено дев'ять нуликів, таке кодове позначення свідчить про не використання пільги в оподаткуванні, а застосування загальних правил адміністрування податками передбаченими до сплати.

З вищенаведеного вбачається, що платником податку не було заявлено митному органу свого бажання використати передбаченого Податковим кодексом України звільнення від оподаткування податком на додану вартість операції з імпорту зернових культур товарної позиції 1001.

При цьому судом не приймаються до уваги посилання представника позивача на те, що працівники Тернопільської митниці, а саме митного поста «Чортків», просили декларанта -СПД ОСОБА_4 не вказувати у графі 36 ВМД код пільги в обкладенні ПДВ -«112», оскільки ще не було внесено змін в Класифікатор пільг в обкладенні товарів податком на додану вартість, затвердженого наказом Держмитслужби №1048 від 12.12.2007 року, оскільки такі твердження в розумінні ст..ст.69, 79 КАС України, не підтверджуються жодними належними та допустими доказами.

За таких обставин, та враховуючи імперативний характер податкових норм, суд вважає, що невикористана позивачем податкова пільга зі сплати податку на додану вартість при імпортуванні зернових культур товарної позиції 1001 не надає права останньому на відшкодування сплачених сум з податку на додану вартість із Державного бюджету.

Крім того, суд вважає необґрунтованим посилання позивача, що кошти в сумі 31659,11 грн. як податок на додану вартість за імпортування насіння пшениці товарної позиції згідно УКТ ЗЕД 1001 є помилково зараховані до Державного бюджету.

Відповідно до підпункту 14.1.182. статті 14 Податкового кодексу України помилково сплаченими грошовими зобов'язаннями є суми коштів, які на певну дату надійшли до відповідного бюджету від юридичних осіб або фізичних осіб (які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності або не мають такого статусу), що не є платниками таких грошових зобов'язань.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивач є платником грошових зобов'язань із податку на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності. Наявність передбаченого Податковим кодексом України суб'єктивного права на і використання податкової пільги із звільненням зі сплати податку на додану вартість при імпортуванні зернових культур товарної позиції 1001 не позбавляє позивача статусу платника цього виду податку.

Безпідставним є також посилання представника позивача на те, що кошти в сумі 31659,11 грн. як податок на додану вартість за імпортування насіння пшениці товарної позиції згідно УКТ ЗЕД 1001 є надміру сплачені до Державного бюджету, оскільки таке твердження не відповідає вимогам п.п.14.1.115 Податкового кодексу України, який дає визначення поняття «надміру сплачених грошових зобов'язань».

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги до Тернопільської митниці є безпідставними не узгоджується із вимогами чинного законодавства та не обґрунтовується належними та допустимими доказами, а тому приходить до переконання про відмову в їх задоволенні.

З врахуванням вимог п.2 «Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів», затвердженого спільним наказом Державної митної служби та Державного казначейства України від 20 липня 2007 року №611/147, відповідно до якого, повернення з державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів здійснюється на підставі висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, суд вважає також необгрутнованими та безпідставними позовні вимоги заявлені до ГУДКУ в Тернопільській області, а тому також приходить до переконання про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ст.. 94 КАС України судові витрати понесені позивачем не відшкодовуються з державного бюджету.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Бучачагрохлібпром» про зобов'язання Тернопільської митниці видати висновок про повернення з державного бюджету помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів та повернути на рахунок ТОВ «Бучачагрохлібпром»помилково перераховану суму ПДВ у розмірі 31 659, 11 грн. за операції з розмитнення насіння пшениці ярої мякої сорту «Аранка»еліта, товарної позиції по УКТЗЕД 1001 згідно вантажної митної декларації №403020000/2011/000413 від 4 березня 2011 року та зобов'язання Головного управління Державного казначейства України в Тернопільській області (перерахувати на рахунок) повернути ТОВ «Бучачагрохлібпром»з Державного бюджету надмірно сплачену суму в розмірі 31 659, 11 грн., перераховану в якості податку на додану вартість, шляхом зарахування на поточний рахунок ТОВ «Бучачагрохлібпром», відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу (оголошення вступної та резолютивної частини постанови), а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 2 вересня 2011 року.

Головуючий суддя Осташ А. В.

копія вірна

Суддя Осташ А. В.