ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 липня 2015 року м. Чернігів Справа № 825/2265/15-а
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Бородавкіної С.В.,
за участю секретаря - Гайдука С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові, без фіксації судового процесу, в порядку ч.1 ст. 41 КАС України, справу за адміністративним позовом Семенівського районного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення незаконно виплаченого матеріального забезпечення на випадок безробіття,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач 20.07.2015 звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення незаконно виплаченого матеріального забезпечення на випадок безробіття в сумі 1823,07 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що за особистою заявою ОСОБА_1 було прийнято рішення про надання їй статусу безробітного та призначена виплата допомоги по безробіттю відповідно до ст. 22, 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 № 307. Згідно з проведеним інформаційним обміном отримано інформацію, що ОСОБА_1, в період перебування на обліку в Семенівському РЦЗ, з 15.10.2014 по 16.03.2015, як безробітна, в той же час виконувала роботи згідно Договору про надання виборчій комісії послуг, пов'язаних з підготовкою та проведенням виборів народних депутатів України з 12 по 31 жовтня 2015 року включно. За період з 22.10.2014 по 15.03.2015 відповідачу було виплачено 1823,07 грн. допомоги по безробіттю. На підставі ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» вказана сума має бути стягнена з відповідача. Семенівський РЦЗ звернувся до ОСОБА_1 з листом та пропозицією добровільно повернути зазначені кошти, проте до цього часу заборгованість не відшкодована.
Представник позивача, через канцелярію суду, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити.
Відповідач, через канцелярію суду, надала листа, яким підтвердила наявність боргу та пояснила, що не сплачує вказану суму у зв'язку зі скрутним матеріальним становищем.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов належить задовольнити з наступних підстав.
Судом встановлено, що 15.10.2014 ОСОБА_1 звернулась до Семенівського РЦЗ з заявою про надання статусу безробітного (а.с. 8).
Наказом від 20.10.2014 № 141020 прийнято рішення про надання їй статусу безробітної та призначена виплата допомоги по безробіттю відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 № 307, що підтверджується витягом з персональної картки відповідача (а.с. 10).
Як вбачається з матеріалів справи, згідно з проведеним інформаційним обміном, позивачем було отримано інформацію, що ОСОБА_1 в період перебування на обліку в Семенівському РЦЗ, з 15.10.2014 по 16.03.2015, як безробітна, в той же час виконувала роботи згідно Договору про надання виборчій комісії послуг, пов'язаних з підготовкою та проведенням виборів народних депутатів України з 12 по 31 жовтня 2015 року включно.
Відповідно до відповіді на запит Комунальна організація «Корюківський районний трудовий архів» повідомила Семенівський РЦЗ, що ОСОБА_1 працювала головою ДВК № 740712 з 12 жовтня 2014 року і до закінчення повноважень ДВК (а.с. 12).
Під час проведення розслідування страхового випадку факт зайнятості ОСОБА_1 був підтверджений копією цивільно-правового договору (а.с. 13).
Відповідно до умов даного договору відповідач отримувала заробіток в розмірі 1218,00 грн. на місяць, з якого здійснювались обов'язкові відрахування, передбачені законодавством.
За результатами розслідування Семенівським РЦЗ складено акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 18.06.2015 № 80 (а.с. 14).
Згідно довідки Семенівського РЦЗ від 23.06.2015 № 02/661 сума нарахованого відповідачу матеріального забезпечення на випадок безробіття за період з 15.10.2014 по 16.03.2015 складала 1823,07 грн. (а.с. 11).
На підставі виявлених правопорушень з боку відповідача, заступником директора Семенівського РЦЗ прийнято наказ від 23.06.2015 № 37 «Про повернення коштів гр. ОСОБА_1.» (а.с. 7) та листом від 24.06.2015 № 02/663 запропоновано відповідачу добровільно повернути незаконно отримані кошти за період з 15.10.2014 по 16.03.2015 в сумі 1823,07 грн. (а.с. 5).
Відповідно до копії повідомлення про вручення поштового відправлення, 27.06.2015 ОСОБА_1 отримала лист Семенівського РЦЗ від 24.06.2015 № 02/663, проте на даний час заборгованість в добровільному поряду не сплатила.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.
Відповідно до пункту 1 частина 2статті 1 Закону України від 05.07.2012 № 5067-VI «Про зайнятість населення» безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про зайнятість населення» до зайнятого населення належать, зокрема, особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності є видом забезпечення.
На виконання Закону України від 02.03.2000 № 1533-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» був розроблений Порядок надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 № 307 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14.12.2000 за № 915/5136 (далі - Порядок № 307), який визначає механізм призначення, виплати допомоги по безробіттю, у т.ч. одноразової для організації безробітними підприємницької діяльності, та обчислення страхового стажу.
Згідно пункту 1.2. розділу 1 Порядку № 307 допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітними підприємницької діяльності надається застрахованим та незастрахованим особам, визнаним у встановленому порядку безробітними.
Відповідно до статті 43 Закону України «Про зайнятість населення» статус безробітного може набути: особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи; інвалід, який не досяг встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійного віку та отримує пенсію по інвалідності або соціальну допомогу відповідно до законів України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» та «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам»; особа, молодша 16-річного віку, яка працювала і була звільнена у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, зокрема припиненням або перепрофілюванням підприємств, установ та організацій, скороченням чисельності (штату) працівників. Статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.
Згідно пункту 2 частини 1 статті 44 Закону України «Про зайнятість населення» зареєстровані безробітні мають право, зокрема, на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та цього Закону.
Відповідно частини 2 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Пунктом 8 частини 1 статті 45 Закону України «Про зайнятість населення» встановлено, що реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі, зокрема, встановлення факту подання особою недостовірних даних та документів, на підставі яких було прийнято рішення про надання їй статусу безробітного, призначення (виплати) матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг.
Крім того, підпунктом 1 пункту 5.5 розділу 5 Порядку № 307 встановлено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється, зокрема, у разі працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами (з дня працевлаштування, державної реєстрації як суб'єкта підприємницької або іншої діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами).
Пунктом 6.14 Порядку № 307 передбачено, що якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач незаконно отримувала допомогу по безробіттю, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», оскільки в період перебування на обліку в Семенівському РЦЗ одночасно працювала головою ДВК № 740712 та отримала за це винагороду про що, всупереч вимогам статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», не повідомила центр зайнятості.
Відповідно до статті 39 Закону № 1533-III спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги Семенівського районного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення незаконно виплаченого матеріального забезпечення на випадок безробіття є обґрунтованими та такими, що мають бути задоволені.
Керуючись ст.ст. 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Позов задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_1 (код НОМЕР_1, АДРЕСА_1) на користь Семенівського районного центру зайнятості незаконно виплачене матеріальне забезпечення на випадок безробіття в розмірі 1 823 (одна тисяча вісімсот двадцять три) грн. 07 коп. та перерахувати на р/р 37172300901454, отримувач: Семенівський районний центр зайнятості, код 21398225 в ГУ ДКСУ в Чернігівській області, МФО 853592.
Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Суддя С.В. Бородавкіна
Суд | Чернігівський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 04.08.2015 |
Оприлюднено | 10.08.2015 |
Номер документу | 47997721 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Чернігівський окружний адміністративний суд
Бородавкіна С.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні