Постанова

від 31.07.2015 по справі 826/10985/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 липня 2015 року № 826/10985/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Гарника К.Ю., за участю секретаря судового засідання Непомнящої А.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства «Мілльвілль» доДержавної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Мілльвілль» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 15 травня 2015 року № 0002312202 та № 0002322202; визнати протиправним та скасувати наказ №392 від 01.04.2015 року Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Приватного підприємства «Мілльвілль»; визнати протиправними дії відповідача по проведенню позапланової виїзної документальної перевірки позивача; визнати протиправними дії відповідача по коригуванню податкової звітності позивача; зобов'язати відповідача відновити показники податкової звітності позивача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/10985/15, закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 24 червня 2015 року.

У судовому засіданні 24 червня 2015 року представник позивача підтримав адміністративний позов, просив суд задовольнити його. Представник відповідача заперечив проти позовних вимог.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що згідно наказу від 01 квітня 2015 року № 392, на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства «Мілльвілль» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «МВВ Постач» (код ЄДРПОУ 39286764), ПП «Олімпія-Торг» (код ЄДРПОУ 39342840) та ПП «Охорона Центрус» (код ЄДРПОУ 39113527) за період з 01.11.2014 року по 30.11.2014 року, за результатом якої складено акт перевірки від 16 квітня 2015 року № 1709/26-56-22-02-03/36337418.

Як висновок проведеної перевірки встановлено порушення:

- підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, підпункту 138.5.1, пункту 138.5 статті 138, пункту 138.1, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 252 063,00 грн. в т.ч. по періодам: 2014р.-252 063,00 грн.;

- пункту 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість сумі 280 070,00 грн., в т.ч. по періодам: листопад 2014 р.-280 070,00 грн.

Податковим повідомленням - рішенням Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 15 травня 2015 року № 0002312202 Приватному підприємству «Мілльвільь» збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму 420 105,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 280 070,00 грн., за штрафними санкціями - 140 035,00 грн.

Податковим повідомленням - рішенням Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 15 травня 2015 року № 0002322202 Приватному підприємству «Мілльвільь» збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 315078,75 грн., в тому числі: за основним платежем - 252 063,00 грн., за штрафними санкціями - 63 015,75 грн.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями - рішеннями й мотивує позовні вимоги тим, що відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження нереальності господарських відносин між ним та ПП «МВВ Постач», ПП «Олімпія-Торг», ПП «Охорона Центрус».

Заперечення відповідача, співпадають з висновками акта від 16 квітня 2015 року № 1709/26-56-22-02-03/36337418.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та ПП «МВВ Постач», ПП «Олімпія-Торг», ПП «Охорона Центрус», обставини використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Матеріали справи свідчать, що 28 жовтня 2014 року між ПП «Мілльвілль» (Покупець) та ПП «МВВ Постач» (Постачальник) укладено Договір поставки № 100, за умовами якого Постачальник зобов'язується передати в погоджені строки (строк) другій стороні - Покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму згідно з умовами цього договору.

Відповідно до договору, постачальник відвантажує товар покупцеві за договірними цінами, які зазначені в заявках покупця та узгоджені з постачальником шляхом виставлення відповідних рахунків до сплати. Ціна остаточно узгоджується та вказується сторонами у видатковій накладній на поставку товару. Сума договору складається з суми вартості видаткових накладних, оформлених постачальником, на видачу товарів покупцю на протязі дії цього договору.

Відповідно до договору передача товару від постачальника покупцеві здійснювалась за видатковою накладною та оформленою покупцем відповідним чином довіреністю на одержання товару. Передача товару від постачальника покупцеві здійснювалась на складі покупця, силами та коштами постачальника.

На підтвердження виконання умов договору та факту поставки товару позивачем надано наступні документи: рахунок фактура №СФ-1 від 01.11.2014 р. на суму 59 520,00 грн. ( з урахуванням ПДВ); видаткова накладна №РН-1 від 01.11.2014 р. та податкова накладна №1 від 01.11.2014 р.; рахунок фактура №СФ-3 від 03.11.2014 р. на суму 59 760,00 грн. (з урахуванням ПДВ); видаткова накладна №РН-3 від 03.11.2014 р. та податкова накладна №3 від 03.11.2014 р.; рахунок фактура №СФ-5 від 04.11.2014 р. на суму 59 364,00 грн. (з урахуванням ПДВ); видаткова накладна №РН-5 від 04.11.2014 р. та податкова накладна №5 від 04.11.2014 р.; рахунок фактура №СФ-6 від 05.11.2014 р. на суму 59 472,00 грн. (з урахуванням ПДВ); видаткова накладна №РН-6 від 05.11.2014 р. та податкова накладна №6 від 05.11.2014 р.; рахунок фактура №СФ-8 від 06.11.2014 р. на суму 59 784,00 грн. (з урахуванням ПДВ); видаткова накладна №РН-8 від 06.11.2014 р. та податкова накладна №8 від 06.11.2014 р.; рахунок фактура №СФ-9 від 07.11.2014 р. на суму 58 500,00 грн. (з урахуванням ПДВ); видаткова накладна №РН-9 від 07.11.2014 р. та податкова накладна №9 від 07.11.2014 р.; рахунок фактура №СФ-11 від 08.11.2014 р. на суму 58 344,00 грн. (з урахуванням ПДВ); видаткова накладна №РН-11 від 08.11.2014 р. та податкова накладна №11 від 08.11.2014 р.; рахунок фактура №СФ-13 від 10.11.2014 р. на суму 59 760,00 грн. (з урахуванням ПДВ); видаткова накладна №РН-13 від 10.11.2014 р. та податкова накладна №13 від 13.11.2014 р.; рахунок фактура №СФ-14 від 11.11.2014 р. на суму 59 460,00 грн. (з урахуванням ПДВ); видаткова накладна №РН-14 від 11.11.2014 р. та податкова накладна №14 від 11.11.2014 р.; рахунок фактура №СФ-16 від 12.11.2014 р. на суму 58 500,00 грн. (з урахуванням ПДВ); видаткова накладна №РН-16 від 12.11.2014 р. та податкова накладна №16 від 12.11.2014 р.; рахунок фактура №СФ-17 від 13.11.2014 р. на суму 59 184,00 грн. (з урахуванням ПДВ); видаткова накладна №РН-17 від 13.11.2014 р. та податкова накладна №17 від 13.11.2014 р.; рахунок фактура №СФ-19 від 14.11.2014 р. на суму 58 344,00 грн. (з урахуванням ПДВ); видаткова накладна №РН-19 від 14.11.2014 р. та податкова накладна №19 від 14.11.2014 р.;

Крім того, позивачем долучено до матеріалів справи: подорожній лист № 1 від 01.11.2014 р. та товарно-транспортна накладна №Р1 від 01.11.2014р.;подорожній лист № 3 від 03.11.2014 р. та товарно-транспортна накладна №Р3 від 03.11.2014р.; подорожній лист № 5 від 04.11.2014 р. та товарно-транспортна накладна №Р5 від 04.11.2014р.; подорожній лист № 6 від 05.11.2014 р. та товарно-транспортна накладна №Р6 від 05.11.2014р.; подорожній лист № 8 від 06.11.2014 р. та товарно-транспортна накладна №Р8 від 06.11.2014р.; подорожній лист № 9 від 07.11.2014 р. та товарно-транспортна накладна №Р9 від 07.11.2014р.; подорожній лист № 11 від 08.11.2014 р. та товарно-транспортна накладна №Р11 від 08.11.2014р.; подорожній лист № 13 від 10.11.2014 р. та товарно-транспортна накладна №Р13 від 10.11.2014р.; подорожній лист № 14 від 11.11.2014 р. та товарно-транспортна накладна №Р14 від 11.11.2014р.; подорожній лист № 16 від 12.11.2014 р. та товарно-транспортна накладна №Р16 від 12.11.2014р.; подорожній лист № 17 від 13.11.2014 р. та товарно-транспортна накладна №Р17 від 13.11.2014р.; подорожній лист № 19 від 14.11.2014 р. та товарно-транспортна накладна №Р19 від 14.11.2014р.;

Товарно-транспортні накладні містять наступні зазначення: місця завантаження, відвантаження, номеру автомобіля та прізвища водія.

Крім того, позивачем надано копію генеральної довіреності на право отримання поставленого товару ПП «МВВ Постач».

Матеріали справи свідчать, що 30 вересня 2014 року між ПП «Мілльвілль» (Покупець) та ПП «Олімпія Торг» (Постачальник) укладено Договір поставки № 30Т, за умовами якого Постачальник зобов'язується передати покупцеві товар в асортименті, кількості і за ціною встановленою сторонами в погоджених з постачальником рахунках з покупцями.

На підтвердження виконання умов договору та факту поставки товару позивачем надано наступні документи: рахунок фактура №СФ-334 від 29.11.2014 р. на суму 54 979,20 грн. ( з урахуванням ПДВ); видаткова накладна №РН-334 від 29.11.2014 р. та податкова накладна №334 від 29.11.2014 р.; рахунок фактура №СФ-259 від 28.11.2014 р. на суму 55 128,00 грн. (з урахуванням ПДВ); видаткова накладна №РН-259 від 28.11.2014 р. та податкова накладна №259 від 28.11.2014 р.; рахунок фактура №СФ-234 від 27.11.2014 р. на суму 55 276,00 грн. (з урахуванням ПДВ); видаткова накладна №РН-234 від 27.11.2014 р. та податкова накладна №234 від 27.11.2014 р.; рахунок фактура №СФ-178 від 26.11.2014 р. на суму 55 425,00 грн. (з урахуванням ПДВ); видаткова накладна №РН-178 від 26.11.2014 р. та податкова накладна №178 від 26.11.2014 р.; рахунок фактура №СФ-172 від 25.11.2014 р. на суму 55 574,00 грн. (з урахуванням ПДВ); видаткова накладна №РН-172 від 25.11.2014 р. та податкова накладна №172 від 25.11.2014 р.; рахунок фактура №СФ-160 від 24.11.2014 р. на суму 58 920,00 грн. (з урахуванням ПДВ); видаткова накладна №РН-160 від 24.11.2014 р. та податкова накладна №160 від 24.11.2014 р.; рахунок фактура №СФ-159 від 22.11.2014 р. на суму 59 820,00 грн. (з урахуванням ПДВ); видаткова накладна №РН-159 від 22.11.2014 р. та податкова накладна №159 від 22.11.2014 р.; рахунок фактура №СФ-142 від 21.11.2014 р. на суму 42 000,00 грн. (з урахуванням ПДВ); видаткова накладна №РН-142 від 21.11.2014 р. та податкова накладна №142 від 21.11.2014 р.; рахунок фактура №СФ-129 від 20.11.2014 р. на суму 59 580,00 грн. (з урахуванням ПДВ); видаткова накладна №РН-129 від 20.11.2014 р. та податкова накладна №129 від 20.11.2014 р.; рахунок фактура №СФ-122 від 19.11.2014 р. на суму 59 784,00 грн. (з урахуванням ПДВ); видаткова накладна №РН-122 від 19.11.2014 р. та податкова накладна №122 від 19.11.2014 р.; рахунок фактура №СФ-116 від 18.11.2014 р. на суму 59 472,00 грн. (з урахуванням ПДВ); видаткова накладна №РН-116 від 18.11.2014 р. та податкова накладна №116 від 18.11.2014 р.;

Крім того, позивачем долучено до матеріалів справи: подорожній лист № 334 від 29.11.2014 р. та товарно-транспортна накладна №Р334 від 29.11.2014р.; подорожній лист № 259 від 28.11.2014 р. та товарно-транспортна накладна №Р259 від 28.11.2014р.; подорожній лист № 234 від 27.11.2014 р. та товарно-транспортна накладна №Р234 від 27.11.2014р.; подорожній лист № 176 від 26.11.2014 р. та товарно-транспортна накладна №Р178 від 26.11.2014р.; подорожній лист № 172 від 25.11.2014 р. та товарно-транспортна накладна №Р172 від 25.11.2014р.; подорожній лист № 160 від 24.11.2014 р. та товарно-транспортна накладна №Р160 від 24.11.2014р.; подорожній лист № 159 від 22.11.2014 р. та товарно-транспортна накладна №Р159 від 22.11.2014р.; подорожній лист № 142 від 21.11.2014 р. та товарно-транспортна накладна №Р142 від 21.11.2014р.; подорожній лист № 129 від 20.11.2014 р. та товарно-транспортна накладна №Р129 від 20.11.2014р.; подорожній лист № 122 від 19.11.2014 р. та товарно-транспортна накладна №Р122 від 19.11.2014р.; подорожній лист № 116 від 18.11.2014 р. та товарно-транспортна накладна №Р116 від 18.11.2014р.

Товарно-транспортні накладні містять наступні зазначення: місця завантаження, відвантаження, номеру автомобіля та прізвища водія.

Крім того, позивачем надано копію генеральної довіреності на право отримання поставленого товару ПП «Олімпія Торг».

Відповідно до наданих позивачем товарно-транспортних накладних контрагенти позивача виступали замовниками і вантажовідправниками.

Як вбачається з матеріалів справи перевізником вантажу відповідно до наданих позивачем документів виступало ПП «Лів-Компані.Ком» про що свідчать:

- договір оренди транспортного засобу від 01.11.2014 р. укладений між ТОВ «Юридично-Консалтингова компанія «ЗЕВС» (орендодавець) та ПП «Лів-Компані.Ком» (орендар), відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування автомобіль марки ГАЗ-66, зелений колір, номер шасі 432804, державний номер АА 5601 МТ;

- договір про перевезення вантажу укладений між ПП «Лів-Компані.Ком» та ПП «Олімпія Торг», відповідно до умов якого ПП «Лів-Компані.Ком» як перевізник зобов'язується доставляти довірений йому ПП «Олімпія Торг» як відправником товар з пункту відправлення до пункту призначення і видавання вантажу уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачеві вантажу), а відправник зобов'язується сплачувати за перевезення вантажу плату;

- договір перевезення вантажу укладений між ПП «Лів-Компані.Ком» та ПП «МВВ Постач», відповідно до умов якого ПП «Лів-Компані.Ком» як перевізник зобов'язується доставляти довірений йому ПП «МВВ Постач» як відправником товар з пункту відправлення до пункту призначення і видавання вантажу уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачеві вантажу), а відправник зобов'язується сплачувати за перевезення вантажу плату.

Отже, з зазначених вище документів вбачається, що обов'язок оплати за перевезення вантажу покладався на контрагентів позивача.

01.11.2014 р. між позивачем (замовник) та ПП «Охорона Центріус» (виконавець) укладено договір про надання послуг з охорони, відповідно до умов якого виконавець в інтересах замовника здійснює фізичну охорону об'єктів, що належать замовнику, а також матеріальних цінностей що в них знаходяться, охорону громадського порядку та пропускний режим в межах об'єкта, а замовник своєчасно здійснює оплату послуг виконавцю на умовах і в порядку встановлених договором.

Додатком до договору про надання охоронних послуг сторони визначили, що під об'єктом охорони розуміється побудова розташована за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська,9.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано наступні документи: рахунок фактура №СФ-4 від 10.11.2014 р. на суму 59 184,20 грн. ( з урахуванням ПДВ); акт надання послуг №РН-4 від 10.11.2014 р. та податкова накладна №4 від 10.11.2014 р.; рахунок фактура №СФ-5 від 11.11.2014 р. на суму 58 344,00 грн. (з урахуванням ПДВ); акт надання послуг №РН-5 від 11.11.2014 р. та податкова накладна №5 від 11.11.2014 р.; рахунок фактура №СФ-6 від 12.11.2014 р. на суму 59 220,00 грн. (з урахуванням ПДВ); акт надання послуг №РН-6 від 12.11.2014 р. та податкова накладна №6 від 12.11.2014 р.; рахунок фактура №СФ-1 від 06.11.2014 р. на суму 59760,00 грн. (з урахуванням ПДВ); акт надання послуг №РН-1 від 06.11.2014 р. та податкова накладна №1 від 06.11.2014 р.; рахунок фактура №СФ-3 від 08.11.2014 р. на суму 58 500,00 грн. (з урахуванням ПДВ); акт надання послуг №РН-03 від 08.11.2014 р. та податкова накладна №03 від 08.11.2014 р.; рахунок фактура №СФ-2 від 07.11.2014 р. на суму 59 460,00 грн. (з урахуванням ПДВ); акт надання послуг №РН-2 від 07.11.2014 р. та податкова накладна №2 від 07.11.2014 р.

Крім того в матеріалах справи наявний договір оренди нерухомого майна від 01.06.2012 р. №78/12А укладений між позивачем (орендар) та ВАТ «Телевізійний завод «Славутич» (орендодавець), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування приміщення загальною площею 1338,3 кв.м, а саме: у корпусі №103-А приміщення які розташовані за адресою: м. Київ, вул.. Бориспільська,9. В матеріалах справи наявний акт прийому-передачі приміщення від 01.06.2012 р.

29.11.2013 р. між позивачем (суборендар) та ТОВ «МЕР ІНВЕСТ» (орендар) укладено договір суборенди нежитлового приміщення, за умовами якого орендар зобов'язується передати суборендарю у тимчасове оплатне користування нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: 04680, м. Київ, вул. Нижньоюрківська,9. В матеріалах справи наявний акт приймання-передачі №1 до договору оренди нежитлового приміщення від 29.11.2013 р.

З аналізу статті 198 Податкового кодексу України вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Під час розгляду адміністративної справи встановлено, що олія соняшникова, рафінована, сосиска молочна, яйце куряче, капуста білокачанна свіжа, картопля, морква молода, перець болгарський, сир бринза, цибуля молода, цибуля зелена придбані позивачем з метою використання у власній господарський діяльності, а саме для виробництва хліба та хлібобулочних виробів, що є основним видом діяльності позивача відповідно до: довідки з ЄДРПОУ АА№783695, технічних умов погоджених МОЗ ТУ У 15.8-34999316-022:2009 «Кекси, печиво, вироби пряникові, та їх напівфабрикати швидкозаморожені «Світові хлібні традиції» від 17.07.2014 р.,висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 06.05.2014 р. №05.03.02-06/30447, висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 26.06.2014 р. №05.03.02-04/56921, висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 15.01.2015 р. №05.03.02-04/347, технічних умов погоджених МОЗ ТУ У 15.8-34999316-001:2008 «Вироби хлібобулочні та здобні хлібобулочні «Світові хлібні традиції» від 28.04.2014 р., висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 01.04.2014 р. 05.03.02-06/22183, технічних умов погоджені МОЗ ТУ У 15.8-34999316-003:2009 «Вироби хлібобулочні заготівки тортів, тістечок та тісто «Світові хлібні традиції» від 17.07.2014 р., висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 29.04.2014 р. 05.03.02-06/29438, висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 26.06.2013 р. 05.03.02-06/56920, висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 24.07.2014 р. 05.03.02-06/47778, висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 14.01.2014 р. 05.03.02-06/1230 (з додатком), висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 01.04.2014 р. 05.03.02-06/22183 (з додатком).

На підтвердження надходження товару на склад, позивачем надано журнал складського обліку у розрізі контрагентів, за відомостями якого, прослідковується надходження товару на склад по контрагентам та по періодах.

Також, суд зазначає, що відображення надходження товару на склад відповідно до журналу складського обліку співпадає із фактом придбання товару, що підтверджується наданими позивачем рахунками фактури, видатковим накладними, податковими накладними так і здійснення поставки товару на склад, про що свідчать подорожні листи та товарно-транспортні накладні.

Слід зазначити, що використання позивачем придбаних у ПП «МВВ Постач» товарів та їх використання у власній господарській діяльності не поставлено під сумнів навіть в акті перевірки, проте, у зв'язку з неподанням ПП «МВВ Постач» звіту про нараховану заробітну плату, відповідач вважає операції позивача із контрагентом безтоварними. Проте, таки доводи є необґрунтованими, оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

Таким чином, суд приходить до висновку, що операції позивача з ПП «МВВ Потсач», ПП «Олімпія-Торг», ПП «Охорона Центуріус» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Судом також враховано вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців".

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ПП «МВВ Потсач», ПП «Олімпія-Торг», ПП «Охорона Центуріус» були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення понесених витрат до складу валових витрат та формування податкового кредиту. Разом з тим, у справі, щорозглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Суд не приймає посилання відповідача на податкову інформацію складеною ДПУ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Олімпія-Торг» (код ЄДРПОУ 39342840) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.11.2014 по 31.03.2015», оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

До того ж, судом враховано, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2015 року у справі № 826/2595/15 позов ПП «МВВ Постач» до Державної податкової інспекції в Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів №210720141 від 21.07.2014 р., укладеного між Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві та ПП «МВВ Постач» задоволено частково, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 квітня 2015 року у справі № 826/3967/15 позов ПП «МВВ Постач» до Державної податкової інспекції в Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів №181120141 від 18.11.2014 р., укладеного між Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві та ПП «МВВ Постач» задоволено частково, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2015 року у справі № 826/345/15 позов ПП «МВВ Постач» до Державної податкової інспекції в Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві щодо неприйняття для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних ПП «МВВ Постач» задоволено частково.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 15 травня 2015 року № 0002312202 та № 0002322202 підлягають скасуванню.

Щодо вимоги позивача про скасування наказу № 392 від 01.04.2015 р. Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві по проведенню позапланової виїзної документальної перевірки та визнання протиправними дії відповідача по проведенню позапланової виїзної документальної перевірки позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Згідно підпункту 78.1.1 пункту 78.1 ст.78 Податкового кодексу України за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту .

Відповідно до пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення документальної виїзної перевірки за наявності підстав для її проведення, визначених цим Кодексом, і фактичної перевірки, яка проводиться з підстав, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби.

Непред'явлення платнику податків (його посадовим (службовим) особам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) направлення на проведення перевірки або пред'явлення направлення, оформленого з порушенням вимог, установлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Таким чином, платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податковим органом перевірки щодо нього має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Допуск до перевірки нівелює правові наслідки правових порушень, допущених податковим органом при призначенні та проведенні податкової перевірки. В даному випадку, податковим органом фактично реалізована його компетенція на проведення перевірки та оформлення результатів такої перевірки, а тому як наказ про призначення перевірки, так і дії податкового органу з проведення такої перевірки вичерпали свою правову дію і не є такими, що порушують права позивача.

Наведене обумовлює що вимоги про визнання протиправними дій відповідача з проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП "МВВ Постач", "ПП "Олімпія-Торг", ПП "Охорона Центрус" за період 01.11.2014 р. по 30.11.2014 р., оформленої актом від16.04.2015 № 1709/26-56-22-02-03/36337418, та щодо скасування наказу про призначення цієї перевірки, не підлягають задоволенню та порушень в даному випадку з боку відповідача не вбачається.

Крім того, позивач просить визнати протиправними дії відповідача по коригуванню податкової звітності та зобов'язати відповідача відновити показники податкової звітності.

Згідно з пунктом 74.1 ст. 74 Податкового кодексу України податкова інформація зібрана відповідно до цього Кодексу може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими особами органів державної податкової служби. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань. Податкова інформація є різновидом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби, який у свою чергу, є способом здійснення податкового контролю. Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, є одним із різновидів податкового контролю, а відтак, враховуючи приписи Закону України "Про інформацію", вказана офіційна інформація державних органів повинна відповідати дійсності.

Податкова інформація є різновидом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності податкових органів, який у свою чергу, є способом здійснення податкового контролю. Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, є одним із різновидів податкового контролю, тому вказана офіційна інформація державних органів повинна відповідати дійсності.

Разом з тим суд приймає до уваги твердження відповідача щодо внесення даних про факт проведення перевірки позивача до інформаційних баз даних, які жодним чином непорушують права та інтереси позивача, оскільки включення суб'єктом владних повноважень до бази даних інформації про перевірку не створює жодних перешкод для діяльності платника податку.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що дії податкового органу є правомірними, а вимоги позивача в частині визнання протиправними дій відповідача по коригуванню податкової звітності та зобов'язання відповідача відновити показники податкової звітності задоволенню не підлягають.

Крім цього, скасування спірних податкових повідомлень - рішень є підставою для повновлення показників позивача в інформаційних базах даних.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «МВВ Постач», ПП «Олімпія-Торг», ПП «Охорона Центрус», а висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість є помилковими, відтак збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій є протиправним.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 15 травня 2015 року № 0002312202 та №0002322202 підлягають скасуванню, а решта позовних вимог залишенню без задоволення.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (стаття 69 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Приватного підприємства «Мілльвілль» підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов Приватного підприємства «Мілльвілль» задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 15 травня 2015 року № 0002312202 та №0002322202.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Судові витрати в сумі 487,20 грн. присудити на користь Приватного підприємства «Мілльвілль» за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник