Постанова

від 04.08.2015 по справі 826/8382/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

04 серпня 2015 року 10:15 справа №826/8382/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Тріада 2003" доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тріада 2003" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Тріада 2003") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Голосіївському районі), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 09 квітня 2015 року №0002952208 та №0002962208.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 травня 2015 року відкрито провадження у справі №826/8382/15, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 18 червня 2015 року представники позивача позовні вимоги підтримали, представник відповідача проти задоволення позову заперечив; на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі від 09 квітня 2015 року №0002962208 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України за порушення підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України ТОВ "Тріада 2003" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 1 293 934,50 грн., у тому числі за основним платежем на 862 623,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 431 311,50 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі від 09 квітня 2015 року №0002952208 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України ТОВ "Тріада 2003" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1 384 023,00 грн., у тому числі за основним платежем на 922 682,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 461 341,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 31 березня 2015 року №189/1-22-08-32302926 "Про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Тріада 2003" (код ЄДРПОУ 32302926) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з контрагентами покупцями та постачальниками за період з 01.01.2013 року по 31.01.2015 року" (далі по тексту - акт перевірки).

У висновку акта перевірки встановлено порушення позивачем підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2013-2014 роки на загальну суму 862 623,00 грн.; пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 922 682,00 грн., у тому числі за 2013 та 2014 роки.

Вказані в акті перевірки порушення обґрунтовані безпідставним віднесенням до складу витрат та податку на додану вартість відповідних сум вартості приданого товару по відносинам із ТОВ "Бісмарт", ТОВ "Неона Консалт", ТОВ "Венса Трейд", ТОВ "Летро Союз" та ТОВ "ДОН ПАК", у зв'язку із наступним: в ході аналізу інформаційної бази даних "Податковий блок" встановлено, що остання звітність ТОВ "Бісмарт" подана у липні 2014 року, розрізано договір про визнання електронних документів, відсутня наявність трудових ресурсів, основних засобів тощо, підприємство має стан "7 - до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей"; допитаний у якості свідка ОСОБА_1 пояснив, що не має відношення до створення та діяльності ТОВ "Неона Консалт" та не підписував жодних документів; неможливо провести зустрічну звірку ТОВ "Венса Трейд", підприємство має стан "9 - відсутність за місцем реєстрації", встановлено формування податкових зобов'язань з податку на додану вартість по відносинам із контрагентами за рахунок маніпулювання звітними даними, а в Єдиному реєстрі податкових накладних не зареєстровано жодної податкової накладної вказаного підприємства; за даними акта про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Летро Союз" не звітує про амортизаційні та загальновиробничі витрати, неможливо встановити наявність у нього основних засобів, складських приміщень та інших активів для здійснення господарської діяльності; згідно акта про неможливість проведення перевірки ТОВ "ДОН ПАК" останнє має ознаки фіктивності.

Наведена інформація, на думку відповідача, вказує, що первинні документи та податкові накладні, виписані вказаними підприємствами, оформлені з порушенням вимог Податкового кодексу України та не підтверджують понесені позивачем витрати та суми податкового кредиту, а факт надання послуг підприємствами-контрагентами встановити неможливо.

Позивач вважає протиправними податкові повідомлення-рішення, оскільки господарські операції підтверджені первинними документами та податковими накладними, висновки акта перевірки про відсутність реального здійснення господарської діяльності не підтверджується жодними доказами.

Відповідач у письмовому запереченні проти позову повністю підтримав висновки акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог, звертає увагу на наступне.

Згідно усталеної позиції Верховного Суду України та Вищого адміністративного суду України при розгляді справ даної категорії судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ "Тріада 2003" та його контрагентами - ТОВ "Бісмарт", ТОВ "Неона Консалт", ТОВ "Венса Трейд", ТОВ "Летро Союз" та ТОВ "ДОН ПАК"; мету придбання та обставини використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Матеріали справи підтверджують, що між ТОВ "Тріада 2003" (покупець) та ТОВ "Бісмарт" (продавець) укладено договір купівлі-продажу від 23 липня 2014 року №1/23, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупцеві товар, кількість та найменування якого визначається специфікацією.

Відповідно до специфікації, рахунків-фактур, видаткових накладних, податкових накладних та товарно-транспортних накладних ТОВ "Бісмарт" у вересні 2014 року поставило позивачу інформаційні наклейки на загальну суму 64 137,54 грн., у тому числі податок на додану вартість - 10 689,59 грн.

23 квітня 2014 року між ТОВ "Тріада 2003" (покупець) та ТОВ "Венса Трейд" (постачальник) укладено договір поставки №5, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар за асортиментом, кількістю і ціною, вказаною у видатковій накладній.

Згідно з рахунками-фактурами, видатковими накладними, податковими накладними та товарно-транспортними накладними ТОВ "Венса Трейд" у червні 2014 року постановило позивачу інструкції до лікарських засобів (кислота аскорбінова, нормовен та інші) та папір мішечний на загальну суму 97 350,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 16 225,00 грн.

Між ТОВ "Тріада 2003" (покупець) та ТОВ "Летро Союз" (продавець) укладено договір купівлі-продажу від 22 квітня 2014 року №22дп, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупцеві товар, кількість та найменування якого визначається специфікацією.

Відповідно до специфікацій, рахунків-фактур, видаткових накладних, податкових накладних та товарно-транспортних накладних ТОВ "Летро Союз" у квітні 2014 року поставило позивачу інформаційні наклейки на загальну суму 75 000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 12 500,00 грн.

Між ТОВ "Тріада 2003" (покупець) та ТОВ "Неона Консалт" (продавець) укладено договір купівлі-продажу від 25 лютого 2013 року №2502-03, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупцеві товар, кількість та найменування якого визначається специфікацією.

Відповідно до специфікацій, рахунків-фактур, видаткових накладних, податкових накладних та товарно-транспортних накладних ТОВ "Неона Консалт" протягом лютого, березня, травня, червня, липня та вересня 2013 року поставило позивачу гофрокартон, гофроящики та інформаційні наклейки на загальну суму 621 101,51 грн., у тому числі податок на додану вартість - 103 516,92 грн.

04 січня 2011 року між ТОВ "Тріада 2003" (покупець) та ТОВ "ДОН ПАК" (постачальник) укладено договір поставки №0401, відповідно до якого постачальник зобов'язується виготовити та передати покупцеві інструкції та листки-вкладиші, асортимент яких визначається у видаткових накладних.

Згідно з рахунками-фактурами, видатковими накладними та податковими накладними та товарно-транспортними накладними ТОВ "ДОН ПАК" протягом січня-грудня 2013 року, січня-квітня 2014 року постановило позивачу інструкції до лікарських засобів (кислота аскорбінова, бетакор, вітамін С та інші) та листки-вкладиші на загальну суму 4 678 501,38 грн., у тому числі податок на додану вартість - 779 750,23 грн.

Відповідно виписок банку, копії яких містяться в матеріалах справи, за поставлену продукцію позивач перераховував на рахунки постачальників грошові кошти.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (тут і далі в редакції, чинні на момент виникнення спірних правовідносин) визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами пунктів 138.4 та 138.5 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг; інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Наведені правові норми вказують, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За визначенням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частина друга статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В акті перевірки не встановлено відсутності у позивача на момент перевірки первинних документів по спірним господарським операціям, у свою чергу суд установив, що первинні документи, складені у межах спірних правовідносин (видаткові накладні, акти прийому-передачі), відповідають вимогам частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

При цьому суд зауважує, що ймовірні порушення постачальниками вимог податкового чи іншого законодавства та присвоєння їм будь-яких станів не позбавляють правового значення первинних документів, складених такими постачальниками.

Досліджуючи питання пов'язаності придбаних позивачем товарів та послуг з його господарською діяльністю, суд зазначає про наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом встановлено, що ТОВ "Тріада 2003" здійснює діяльність у сфері оптової торгівлі, виробництва виробів з паперу та картону.

Матеріали справи підтверджують, що придбані у ТОВ "Бісмарт", ТОВ "Неона Консалт", ТОВ "Венса Трейд", ТОВ "Летро Союз" та ТОВ "ДОН ПАК" товари (інструкції для лікарських засобів, листки-вкладиші) у подальшому поставлені для ТОВ "Дистриб'юторська компанія "ФАРМАТЕК", та використані при пакуванні поставленого товару (гофрокартон, гофроящики).

На підтвердження реальності господарських операцій та мети використання придбаних товарів у господарській діяльності позивач надав суду копії наступних документів: замовлень ТОВ "Дистриб'юторська компанія "ФАРМАТЕК", актів здачі-приймання виконаних робіт, видаткових накладних, податкових накладних, довіреностей на отримання матеріальних цінностей, товарно-транспортних накладних, актів списання, виписок банку, договорів оренди транспортного засобу та оренди приміщень.

Наведе вказує, що ТОВ "Тріада" здійснювало витрати на придбання у ТОВ "Бісмарт", ТОВ "Неона Консалт", ТОВ "Венса Трейд", ТОВ "Летро Союз" та ТОВ "ДОН ПАК" товарів для провадження своєї господарської діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.

Так само відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що ТОВ "Бісмарт", ТОВ "Неона Консалт", ТОВ "Венса Трейд", ТОВ "Летро Союз" та ТОВ "ДОН ПАК" не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям та не вчиняли фактичних дій, спрямованих на виконання таких зобов'язань.

За таких підстав, суд вважає, що позивач правомірно формував витрати за перевірений період по взаємовідносинам з ТОВ "Бісмарт", ТОВ "Неона Консалт", ТОВ "Венса Трейд", ТОВ "Летро Союз" та ТОВ "ДОН ПАК", у зв'язку з придбанням товарів.

При вирішенні даного спору суд враховує вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ "Бісмарт", ТОВ "Неона Консалт", ТОВ "Венса Трейд", ТОВ "Летро Союз" та ТОВ "ДОН ПАК" були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

На думку суду, позивач, як покупець, не може нести відповідальність ні за порушення законодавства продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Посилання відповідача на акти контролюючих органів про неможливість проведення зустрічної звірки та неможливість проведення перевірки не приймаються до уваги, оскільки це не є підставою для обмеження позивача, як покупця, у праві формувати витрати за умови реальності господарських операцій.

Враховуючи викладене, беручи до уваги наявність підтверджуючих розрахункових та інших документів, а також придбання товарів з метою провадження господарської діяльності, висновки акта перевірки про порушення Податкового кодексу України в частині заниження податку на прибуток є помилковими, а збільшення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток - протиправним.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Судом встановлено вище, що придбання позивачем у ТОВ "Бісмарт", ТОВ "Неона Консалт", ТОВ "Венса Трейд", ТОВ "Летро Союз" та ТОВ "ДОН ПАК" товарів безпосередньо пов'язано з його господарською діяльністю, а здійснені господарські операції є реальними та підтверджуються необхідними документами.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача - ТОВ "Бісмарт", ТОВ "Неона Консалт", ТОВ "Венса Трейд", ТОВ "Летро Союз" та ТОВ "ДОН ПАК", були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Враховуючи викладене, на думку суду, позивач правомірно відносив до складу податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість по відносинам із ТОВ "Бісмарт", ТОВ "Неона Консалт", ТОВ "Венса Трейд", ТОВ "Летро Союз" та ТОВ "ДОН ПАК" тому висновки акта перевірки про заниження податку на додану вартість є помилковими, а збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість - протиправним.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі від 09 квітня 2015 року №0002952208 та №0002962208 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Голосіївському районі не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "Тріада 2003" підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріада 2003" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 09 квітня 2015 року №0002952208 та №0002962208.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріада 2003" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко