Рішення

від 24.07.2015 по справі 908/3553/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 2/76/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.07.2015 Справа № 908/3553/15

Суддя Мойсеєнко Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Український графіт", м. Запоріжжя,

до відповідача: Запорізької міської ради, м. Запоріжжя,

про визнання права власності

за участю представників сторін:

від позивача: Ложешнік О.Ю., довіреність №42/16 від 12.01.2015р.;

від відповідача: Матюшко Е.В., довіреність №01/02-17/02279 від 14.07.2015р.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької області звернулося публічне акціонерне товариство "Український графіт" з позовом до Запорізької міської ради про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна: Адміністративно-побутовий корпус (інв. №1000009); Цех вугільних заготівок (інв. №1000010); Цех вугільних заготівок. Відділення прокалки (інв. №1000011), які розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 20.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.06.2015р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно справі номер провадження 2/76/15 та призначено розгляд справи на 02.07.2015р.

Ухвалою суду від 02.07.2015р. відкладено розгляд справи на 22.07.2015р. у зв'язку з неявкою представника відповідача та невиконанням сторонами вимог суду в повному обсязі.

Ухвалою суду 22.07.2015р. відкладено розгляд справи на 24.07.2015 р. у зв'язку з невиконанням відповідачем вимог суду в повному обсязі.

В судовому засіданні 24.07.2015р. були присутні представники сторін, за заявою яких фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалась.

Представник позивача надав пояснення по справі та відповів на запитання суду, спрямовані на з'ясування обставин справи.

Від відповідача до початку судового засідання надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю надання відповідачу додаткового часу для виконання вимог суду.

Суд залишив дане клопотання без задоволення, оскільки відповідач був завчасно належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи та документи, які необхідно подати (зазначені документи витребувались ще ухвалою суду від 11.06.2015 р.), судове засідання двічі відкладалось, і відповідач не був позбавлений можливості надати відзив на позов та виконати інші вимоги суду. Крім того, представник відповідача пояснив в ході судового засідання, що оскільки позивачем підтверджено право власності на спірні об'єкти та надано акт приймання-передачі об'єктів нерухомого майна у власність позивача, що створено шляхом корпоратизації, підписаний Запорізькою обласною державною адміністрацією та ВАТ «Укрграфіт», то відповідач не наполягає на задоволенні клопотання.

Відповідно до змісту ст. 77 ГПК України відкладення розгляду справи є правом суду, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Статтею 75 ГПК України встановлено, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

В попередньому судовому засіданні 22.07.2015 р. представник відповідача в судовому засіданні не надав ні усних, ні письмових заперечень проти позову, пояснив, що об'єктам, розташованим на земельній ділянці із кадастровим номером №2310100000:05:016:0009, присвоєно адресу: вул. Північне шосе 20, м. Запоріжжя, а також представник відповідача в судовому засіданні вказав, що заперечення викладені у відповіді позивачу щодо його права власності підтримує.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для вирішення спору по суті і розгляд справи можливий в даному судовому засіданні.

В судовому засіданні 24.07.2015 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

Публічне акціонерне товариство «Укрграфіт» (позивач у справі) є правонаступником усіх прав та обов'язків ВАТ «Український графіт», створеного відповідно до розпорядження голови Запорізької обласної ради народних депутатів від 30.08.1994 р. № 40-р шляхом перетворення державного підприємства Дніпровського електродного заводу у відкрите акціонерне товариство згідно з Указом Президента України від 15.06.1993 р. № 210/93 «Про корпоратизацію державних підприємств», засновником якого виступила держава в особі Запорізької обласної ради народних депутатів, та первинно зареєстрованого розпорядженням Запорізької міської ради народних депутатів від 27.09.1994 р. № 261р.

Згідно з п. 15 Положення про порядок корпоратизації підприємств, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.1993 р. № 508, з моменту державної реєстрації відкритого акціонерного товариства активи та пасиви підприємства, структурного підрозділу (одиниці) переходять до відкритого акціонерного товариства.

Державна реєстрація ВАТ «Український графіт» проведена у 1994 році.

Відповідно до наказу Міністерства економіки України № 47 від 13.05.1994 р. прийнято рішення про корпоратизацію Дніпровського електродного заводу. На виконання наказу «Про проведення інвентаризації цілісного майнового комплексу у зв'язку із корпоратизацією заводу» № 236 від 31.05.1994 р. підприємством проведено інвентаризацію та затверджено перелік об'єктів незавершеного будівництва, що увійшли до статутного фонду приватизованого підприємства «Український графіт» станом на 01.06.1994р., зокрема, спірний об'єкт цеху вугільних заготівок. Актом прийому-передачі об'єктів нерухомого майна у власність відкритому акціонерному товариству, що створено шляхом корпоратизації, № 19 від 13.04.2001р. засвідчено, що обласна державна адміністрація передала, а ВАТ «Укрграфіт» прийняло у власність нерухоме майно згідно з переліком, у тому числі незавершене будівництво цеху вугільних заготівок по вул. Північне шосе, 20. Отже відповідно до положень ст.ст. 21.25 Закону України «Про власність» та ст.12 Закону України «Про господарські товариства»(в редакції чинній на момент корпоратизації Дніпровського електродного заводу) у позивача після перетворення державного підприємства в акціонерне товариство виникло право власності на вищенаведений об'єкт незавершеного будівництва.

Пусковий комплекс цеху вугільних заготівок було побудовано позивачем та відповідно до наказу Міністерства промислової політики України № 136 від 20.08.1997р. «Про затвердження акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом першого пускового комплексу цеху вугільних заготівок на ВАТ «Український графіт», м. Запоріжжя» у 1997 році введено в експлуатацію. Державна приймальна комісія була призначена наказом Міністерства промисловості України від 19.09.1994 р. № 41. Будівництво здійснено на підставі затвердженого Мінкольорметом СРСР пускового комплексу на будівництво цеху вугільних заготівок у складі відкоригованого проекту на реконструкцію ДЕЗу. Тобто проект на реконструкцію ДЕЗу (заводу в цілому) стосувався не лише спірних будівель, а й багатьох інших споруд, розглядався та затверджувався на державному рівні. Зокрема, коректуванням до технічного проекту з реконструкції Дніпровського електродного заводу передбачено будівництво на місці будівель, що зносяться, будівництво нових цехів із сучасною технологією, у тому числі цеху вугільних заготівок.

Проектно-кошторисна документація затверджена Мінкольорметом СРСР протоколом від 31.03.1998 р. № 17. Вищезазначене підтверджується наданим до матеріалів справи актом Державної приймальної комісії про приймання до експлуатації закінченого будівництвом І пускового комплексу цеху вугільних заготівок від 30.05.1997 р., затвердженим 27.06.1997 р. Міністерством промисловості України. Вся необхідна для затвердження акту та відповідно - введення в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту документація була надана державній комісії, про що так само зазначено у акті та наведено у додатках до нього (п.9).

Цех вугільних заготовок введено в експлуатацію як єдиний об'єкт, що, в свою чергу, складається з трьох будівель:

1) Адміністративно-побутовий корпус (інв. № 1000009);

2) Цех вугільних заготівок (інв. № 1000010);

3) Цех вугільних заготівок. Відділення прокалки (інв. № 1000011).

Про вказане свідчить також схема будівлі (паспорту цеху вугільних заготівок).

На замовлення позивача 02.09.2013 р. ТОВ «ЗМБТІ» було виготовлено технічний паспорт на об'єкт нерухомості. Відповідно до матеріалів технічної інвентаризації (викопіювання зі схеми плану (будівельного кварталу за адресою: м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 20, спірні будівлі нанесено на план-схему. При проведені технічної інвентаризації на 3 будівлі (спірні об'єкти за інвентарними номерами (№ 1000009, № 10000010, №1000011) складено один єдиний технічний паспорт. Відтак, введений в експлуатацію цех вугільних заготівок складається з трьох будівель, що є його невід'ємними частинами.

Первинні документи, які стосувались фінансування будівництва, як повідомив позивач, він не може надати, оскільки документи до 2011 року знищені за строком зберігання. Однак зазначені об'єкти нерухомості обліковуються на балансі позивача відповідно до інвентарних карток обліку основних засобів (форма № 03-6) та актів приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (форма № 03-1) № 1000009, № 10000010, №1000011.

Відповідно до рішення Запорізького міськвиконкому № 3 від 26.01.1968 р. на будівлі та споруди при введенні в експлуатацію має бути встановлено номерний знак із зазначенням номеру будівлі та найменування вулиці. Згідно з довідкою Запорізького міжміського бюро технічної інвентаризації № 61 від 17.07.1998 р. підприємству ВАТ «Укрграфіт» присвоєно адресу: м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 20. Оскільки спірні об'єкти перебувають у складі будівель підприємства, то при проведенні технічної інвентаризації спірних будівель їм було присвоєно та зазначено у технічному паспорті дану адресу.

Щодо користування земельною ділянкою на момент введення в експлуатацію спірних об'єктів позивач відзначив, що при проектуванні розділу територій промислового майданчику № 1 ВАТ «Український графіт» по вул. Північне шосе, 20, яке передувало укладенню договору оренди земельної ділянки, відкритим акціонерним товариством «Проектний інститут «Запорізький Промбудпроект» враховано, що до державного архіву не надходили протоколи Запорізького міськвиконкому за 1932 рік з відведення земельної ділянки заводу «ДЕЗ». Наведене стосується документації щодо відведення землі, у тому числі під побудованими на теперішній час спірними будівлями, до заснування ДЕЗу (заснування у 1933 році Дніпровського електродного заводу). Зазначене підтверджується довідкою Головного управління архітектури та містобудування від 25.10.1993 р. № 1050 та листом Державного архіву Запорізької області від 08.10.2002 р. № 245. Межі земельної ділянки ВАТ «Український графіт» визначені, враховуючи забудову, яка фактично склалась, та інші існуючі межі.

На сьогоднішній день позивач є користувачем земельних ділянок, на яких розташовані спірні об'єкти, на підставі договору оренди землі № 040626100563/804/68618/20 від 12.05.2006р., укладеного із відповідачем. За цим договором оренди землі позивач прийняв у строкове платне користування для розташування виробничого майданчику № 1 земельні ділянки, які знаходяться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 20 (кадастрові номери № 2310100000:05:016:0009; № 2310100000:05:016:0029; № 2310100000:05:016:0031; № 2310100000:05:016:0028; № 2310100000:05:016:0030; № 2310100000:05:016:0032; № 2310100000:02:031:0041) загальною площею 27,5515га. Спірні об'єкти нерухомості знаходяться на земельній ділянці з кадастровим номером №2310100000:05:016:0009 та нанесені на план-схему земельної ділянки по вул. Північне шосе, 20, про що свідчить технічний паспорт на земельну ділянку із зведеним актом будівель та споруд.

Відповідно до п. 8 договору оренди, цей договір укладено на 49 років, тобто до 2055 року. Пунктами 14, 15 договору оренди встановлено, що земельні ділянки передаються в оренду для розташування виробничого майданчику № 1. Цільове призначення земельних ділянок - землі промисловості. Договір оренди землі зареєстровано у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», про що у Державному реєстрі вчинено запис від 20.06.2006 р. № 040626100563. Сторонами у справі підписано 20.06.2006 р. акт прийому-передачі земельних ділянок за даним договором оренди землі. Таким чином, позивач є законним користувачем земельної ділянки, на якій розташовані спірні об'єкти.

01.07.2013 р. позивач звернувся до Державної реєстраційної служби із заявою щодо державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомості (інв. № 1000009, № 10000010, №1000011). За результатами розгляду даної заяви державним реєстратором прийнято рішення № 4239384 від 23.07.2013 р. про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

05.05.2015 р. позивач звернувся до відповідача, як орендодавця земельної ділянки, із заявою вих. № 16/1938 про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна. У відповідь на дану заяву відповідач в листі від 13.05.2015 р. № 1916/01/01-07/3167 відмовив у задоволенні даної заяви, посилаючись на те, що визнання права власності є виключно компетенцією суду. За таких обставин, позивач не має можливості реалізовувати своє право власності щодо спірних об'єктів у повному обсязі.

У зв'язку з цим позивач звернувся з позовом до Запорізької міської ради про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна: Адміністративно-побутовий корпус (інв. №1000009); Цех вугільних заготівок (інв. №1000010); Цех вугільних заготівок. Відділення прокалки (інв. №1000011), які розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 20.

Відповідно до приписів ст.ст. 181,182 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Статтею 2 Закону України від 01.07.2004 р. № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до п. 2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001р. № 127, до об'єктів, що підлягають технічній інвентаризації, належать, зокрема, будинки і споруди громадського та виробничого призначення, інженерні мережі, елементи благоустрою тощо.

Враховуючи викладене, спірні об'єкти є об'єктами нерухомого майна, права на які підлягають державній реєстрації.

На вимогу суду ОП «ЗМБТІ» повідомило, що в матеріалах інвентаризаційної справи на об'єкти нерухомого майна інв. № 100009, інв. № 1000010, інв. № 1000011, що розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 20, будь-які правовстановлюючі документи (свідоцтва про право власності, договори купівлі-продажу тощо), реєстраційні посвідчення, витяги про реєстрацію права власності або інші документи, які б свідчили про наявність реєстрації права власності на вищевказані об'єкти нерухомого майна за фізичними та/або юридичними особами - відсутні. Тобто до моменту набрання чинності Закону України від 01.07.2004 р. № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» спірні об'єкти за будь-якою особою на праві власності не реєструвались.

Враховуючи викладене, матеріалами справи підтверджується, що будівництво спірних об'єктів здійснив позивач і спірні об'єкти на даний час не зареєстровані за будь-якими особами.

У зв'язку із необхідністю визнання права власності на вказані об'єкти нерухомості у судовому порядку, для підтвердження можливості експлуатації спірних об'єктів нерухомості, позивач звернувся 15.05.2015 р. до ТОВ «Регіональне судово-експертне бюро» із заявою вих. №2855 щодо проведення експертного дослідження та надання експертного висновку, у якому поставлено питання щодо того, чи відповідають об'єкти нерухомості проектно-конструкторській документації та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва (містобудування, протипожежним та санітарно-гігієнічним). ТОВ «Регіональне судово-експертне бюро» було проведено будівельно-технічне дослідження, про що складено висновок експерта № 2082 від 26.05.2015 р. Згідно даного висновку не виявлено порушень діючих в Україні нормативних актів в галузі будівництва, при дослідженні пускового комплексу цеху вугільних заготівок, що складається з адміністративно-побутового комплексу (інв. № 1000009), цеху вугільних заготівок (інв. № 1000010) та цеху вугільних заготівок, відділення прокалки (інв. № 1000011). Проведеним дослідженням, вивченням наданої технічної документації визначено, що будівлі, які досліджувались, відповідають наданій проектній та технічній документації.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що позивач отримав у користування земельну ділянку під спірними об'єктами, внаслідок будівництва не було порушено цільового використання земель, оскільки земля надана для розташування вже наявних будівель і споруд, будівництво спірних об'єктів здійснено з дотриманням будівельних норм та стандартів і не порушує права будь-яких третіх осіб.

Згідно з п. 36 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013р. № 868, для проведення державної реєстрації речових прав необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені цим Порядком.

Відповідно до пп. 10 п. 37 даного Порядку документом, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, є, зокрема, рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Згідно з ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 4 статті 147 Господарського кодексу України визначено, що право власності та інші майнові права суб'єкта господарювання захищаються у спосіб, зазначений у статті 20 цього Кодексу

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, у тому числі, шляхом визнання наявності або відсутності прав.

Статтею 392 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

При цьому, передумовою для застосування статті 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім зазначеного, шляху для відновлення порушеного права. Дана правова позиція знаходить своє підтвердження у постанові ВСУ від 23.12.2014 № 5011-74/9393-2012.

Суд зазначає, що визнання права є способом захисту, який застосовується у випадку спору між суб'єктами цивільного права з приводу наявності чи відсутності відповідних правовідносин. Звернення позивача до відповідача і органів реєстрації права власності на нерухоме майно та негативна відповідь на ці звернення, що надані ПАТ «Укрграфіт» до справи, свідчать про створення неможливості реалізації позивачем свого права власності, яке відповідно до вимог Конституції України та законів України підлягає захисту, а інший шлях для відновлення порушеного права позивача ніж визнання права в судовому порядку відсутній.

Частиною 1 статті 144 Господарського кодексу України встановлено, що майнові права та майнові обов'язки суб'єкта господарювання можуть виникати, зокрема, внаслідок створення та придбання майна з підстав, не заборонених законом.

У ст. 328 Цивільного кодексу України зазначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

За приписами статті 345 Цивільного кодексу України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Як встановлено судом, ПАТ «Укрграфіт» є правонаступником усіх прав та обов'язків ВАТ «Укрграфіт», створеного в процесі корпоратизації.

У п. 1 Указу Президента України від 15.06.1993р. № 210/93 «Про корпоратизацію підприємств» визначено, що корпоратизацією є перетворення державних підприємств, закритих акціонерних товариств, більш як 75 відсотків статутного фонду яких перебуває у державній власності, а також виробничих і науково-виробничих об'єднань, правовий статус яких раніше не був приведений у відповідність з чинним законодавством (далі - підприємства), у відкриті акціонерні товариства.

Згідно з п. 15 Положення про порядок корпоратизації підприємств, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.1993р. № 508, з моменту державної реєстрації відкритого акціонерного товариства активи і пасиви підприємства, структурного підрозділу (одиниці) переходять до відкритого акціонерного товариства. Акціонерне товариство стає правонаступником прав і обов'язків корпоратизованого підприємства.

У пунктах 4.1, 4.2 статуту ПАТ «Укрграфіт» зазначено, що майно товариства є його власністю і складається із сукупності основних фондів, оборотних коштів, майнових та немайнових прав, та інших цінностей, вартість яких відображена в самостійному балансі товариства. Джерелами формування майна товариства є, зокрема, вклади акціонерів до статутного капіталу в рахунок оплати за придбані ним акції, інші джерела, не заборонені законом. У п. 5.3 статуту також визначено, що вкладами акціонерів до статутного капіталу товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання, інші матеріальні цінності тощо.

Дослідженими судом матеріалами справи підтверджується, що незавершене будівництво цеху вугільних заготовок по вул. Північне шосе, 20 увійшли до статутного фонду приватизованого підприємства «Український графіт» та передані у власність відкритому акціонерному товариству, що створено шляхом корпоратизації. В подальшому позивачем було завершено будівництво даного цеху вугільних заготовок, до складу якого входять спірні будівлі адміністративно-побутового корпусу (інв. № 1000009), цеху вугільних заготівок (інв. № 1000010) та цеху вугільних заготівок. Відділення прокалки (інв. № 1000011), та державною комісією у 1997році введено закінчений будівництвом об'єкт в експлуатацію.

Таким чином, позивач є власником спірних будівель адміністративно-побутового корпусу (інв. № 1000009), цеху вугільних заготівок (інв. № 1000010) та цеху вугільних заготівок. Відділення прокалки (інв. № 1000011), які розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 20.

Конвенцією про захист прав і основоположних свобод (1950 року), ратифікованою Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР, зокрема статтею 1 Першого протоколу до неї (1952 року) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускати позбавлення особи її власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено й у законодавстві України. Відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Враховуючи те, що позивач не має можливості оформити право власності на спірні об'єкти нерухомого майна належним чином, що позбавляє позивача можливості реалізувати свої права щодо розпорядження майном, суд визнав законними та обґрунтованими позовні вимоги ПАТ «Український графіт» про визнання за ним права власності на об'єкти нерухомого майна: Адміністративно-побутовий корпус (інв. №1000009); Цех вугільних заготівок (інв. №1000010); Цех вугільних заготівок. Відділення прокалки (інв. №1000011), які розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 20. У зв'язку з цим позовні вимоги судом задоволені.

Відповідно до 49 ГПК України, з урахуванням заяви позивача про покладення судових витрат за розгляд справи на нього, судові витрати покладаються судом на позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за Публічним акціонерним товариством "Український графіт" (69600, м.Запоріжжя, вул. Північне шосе, 20, код ЄДРПОУ 00196204) право власності на об'єкти нерухомого майна: Адміністративно-побутовий корпус (інв. №1000009) загальною площею 2565,6 кв.м.; Цех вугільних заготівок (інв. №1000010) загальною площею 27148,7 кв.м.; Цех вугільних заготівок. Відділення прокалки (інв. №1000011) загальною площею 10147,8 кв.м., які розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 20.

Суддя Т.В.Мойсеєнко

Рішення оформлено та підписано 04.08.2015р.

і набирає законної сили після закінчення

десятиденного строку з дня його підписання.