Рішення

від 29.07.2015 по справі 910/13600/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.07.2015Справа №910/13600/15

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджітал десіжинс», м.Київ, ЄДРПОУ 39020595

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційно-комунікативне агентство ОСА», м.Київ, ЄДРПОУ 34540569

про стягнення 34 554, 37грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: Бабич О.В. - по дов.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджітал десіжинс», м.Київ звернулось до господарського суду м.Києва з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційно-комунікативне агентство ОСА», м.Київ (з урахуванням заяви №47 від 16.06.2015р.) про стягнення основного боргу в сумі 19200 грн., пені в розмірі 2797,94 грн., інфляційних втрат в сумі 9917,97 грн. та 3% річних в розмірі 397,68 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Інформаційно-комунікативне агентство ОСА» умов договору №18/б від 14.05.2014р. про надання рекламних послуг в частині внесення плати за надані послуги в обсязі та строки, що встановлені правочином та додатками до нього, що і стало підставою звернення до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач у судове засідання 29.07.2015р., як і в попередні засідання суду, не з'явився, представника не направив, відзиву на позов не надав, правами, що передбачені Господарським процесуальним кодексом України, не скористався, правової позиції по суті спору не висловив.

За висновками суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інформаційно-комунікативне агентство ОСА» було належним чином повідомлене про час та місце розгляду справи. При цьому, господарський суд виходить з наступного.

За приписами ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За змістом наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням відповідача на теперішній час є: 03151, м.Київ, Солом'янський район, проспект Повітрофлотський, буд.54.

На вказану адресу судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України було скеровано, в тому числі, ухвалу від 15.07.2015р. з метою повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Наразі, конверт з вказаною судовою кореспонденцією було повернуто до суду з відміткою «За закінченням встановленого терміну зберігання».

У відповідності до п.3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Одночасно, суд зазначає, що попередня судова кореспонденція також була повернута до господарського суду з відміткою «За закінченням встановленого терміну зберігання».

За таких обставин, приймаючи до уваги направлення господарським судом поштової кореспонденції за адресою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційно-комунікативне агентство ОСА», яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, з огляду на позицію Вищого господарського суду України, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи.

Наразі, суд зазначає, що інформація стосовно слухання судом справ є публічною та розміщується на офіційному сайті господарського суду м.Києва в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність у відповідача можливості дізнатись про слухання справи за його участю.

Крім того, господарський суд вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до ч.2 ст.2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Статтею 3 вказаного нормативно-правового акту передбачено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - це автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

У статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» передбачено, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Отже, з огляду на наведене вище, суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою від 10.07.2015р. у Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua).

З приводу неявки відповідача в судове засідання 29.07.2015р. господарський суд зазначає наступне.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

У ст.69 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У п.3 Постанови №11 від 17.10.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010р., «Смірнова проти України» від 08.11.2005р., «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006р., «Літоселітіс Проти Греції» від 05.02.2004р.)

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Судом також враховано, що ухвалою від 15.07.2015р. явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась.

При цьому, як зазначено вище, господарський суд має право відкласти розгляд справи лише у межах строків, передбачених ст.69 Господарського процесуального кодексу України.

Суд наголошує, що строк вирішення спору фактично сплив, а отже у суду відсутня можливість відкладення розгляду спору на іншу дату.

Розгляд справи №910/13600/15 здійснюється з 27.05.2015р., а отже подальше відкладення може призвести до порушення приписів господарського процесуального законодавства України та вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо розумних строків судового розгляду спору.

За висновками суду, незважаючи на те, відповідач не з'явився у судове засідання 29.07.2015р., справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши всі представлені учасниками судового процесу докази, господарський суд встановив:

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

За змістом ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст.901 Цивільного кодексу України).

Як свідчать матеріали справи, 14.05.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджітал десіжинс» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інформаційно-комунікативне агентство ОСА» (замовник) було укладено договір №18/б про надання рекламних послуг, відповідно до п.1.1 якого виконавець в порядку та на умовах, що визначені правочином та додатками до нього, зобов'язується надати рекламні послуги шляхом розміщення рекламних матеріалів замовника на інформаційних ресурсах - Інтернет порталах, вказаних у відповідних додатках, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити надані послуги.

За умовами п.3.1 договору №18/б від 14.05.2014р. вартість послуг, які замовляються в межах правочину, вказується в додатках.

Договір набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2014р. (включно) (п.8.1 договору №18/б від 14.05.2014р.).

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №18/б від 14.05.2014р. як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків з надання юридичних послуг.

За приписами зі ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

У п.1.2 договору №18/б від 14.05.2014р. контрагентами погоджено, що Інтернет портал, конкретний вид, формат і період розміщення рекламних матеріалів замовника визначаються у додатках до договору.

У додатку №11 від 01.09.2014р. виконавцем прийнято на себе зобов'язання з розміщення банеру на сайті www.ukr.net у період з 08.09.2014р. по 15.09.2014р. та з 22.09.2014р. по 30.09.2014р. загальною вартістю 9600 грн.

01.09.2014р. сторонами також складено та підписано додаток №12 до договору №18/б від 14.05.2014р., в якому погоджено розміщення банеру на сайті www.ukr.net у період з 08.09.2014р. по 14.09.2014р. та з 22.09.2014р. по 30.09.2014р. вартістю 9600 грн.

За умовами п.4.1 укладеного між сторонами правочину факт переданні товару підтверджується відповідним актом приймання-передачі, який повинен бути підписаний замовником впродовж п'яти робочих днів після його отримання, або впродовж зазначеного строку виконавцю повинна бути надіслана мотивована відмова від підписання.

Після підписання актів приймання-передачі зобов'язання виконавця вважаються виконаними в повному обсязі та належним чином (п.4.3 договору №18/б від 14.05.2014р.).

З представлених до матеріалів справи документів вбачається, що на виконання умов договору №18/б від 14.05.2014р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджітал десіжинс» було надано, а Товариством з обмеженою відповідальністю «Інформаційно-комунікативне агентство ОСА» прийнято послуги, що обумовлені у додатках №11 від 01.09.2014р. та №12 від 01.09.2014р. на загальну суму 19 200 грн., що підтверджується представленими до матеріалів справи актами №431 від 30.09.2014р. на суму 9600 грн. та №432 від 30.09.2014р. на суму 9600 грн.

У судовому засіданні 29.07.2015р. судом було оглянуто оригінали вказаних вище актів надання послуг та встановлено, що останні підписано представниками обох сторін та скріплено печатками господарських товариств без жодних зауважень та заперечень.

З метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи судом ухвалами від 02.06.2015р., від 17.06.2015р., від 15.07.2015р. було зобов'язано відповідача надати заперечення у разі наявності щодо отримання від позивача означених вище послуг.

Проте, відповідачем жодних заперечень висловлено не було, факту належного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджітал десіжинс» своїх зобов'язань з надання рекламних послуг в межах договору №18/б від 14.05.2014р. та у відповідності з додатками №11 від 01.09.2014р. та №12 від 01.09.2014р. до нього не спростовано.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджітал десіжинс» було належним чином виконано свої зобов'язання перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Інформаційно-комунікативне агентство ОСА» з надання рекламних послуг в межах договору №18/б від 14.05.2014р. та у відповідності з додатками №11 від 01.09.2014р. та №12 від 01.09.2014р.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вказувалось вище, за умовами п.3.1 договору №18/б від 14.05.2014р. вартість послуг, які замовляються в межах правочину, вказується в додатках.

У додатку №11 від 01.09.2014р. до спірного правочину контрагентами погоджено, що вартість послуг за вказаним додатком складає 9600 грн.

Вартість послуг за додатком №12 від 01.09.2014р. також визначена сторонами на рівні 9600 грн.

За умовами п.3.5 договору №18/б від 14.05.2014р. оплата послуг здійснюється замовником на підставі рахунків-фактур, виставлених виконавцем, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця протягом двадцяти робочих днів після підписання замовником актів приймання-передачі, якщо інший строк оплати не буде погоджено у додатках.

У додатках №11 від 01.09.2014р. та №12 від 01.09.2014р. сторонами було визначено інший термін оплати послуг, зокрема, контрагентами погоджено, що грошові кошти вносяться замовником не пізніше 08.09.2014р.

За таких обстави, враховуючи наведені вище умови спірного правочину, господарський суд дійшов висновку, що строк оплати рекламних послуг, наданих Товариству з обмеженою відповідальністю «Інформаційно-комунікативне агентство ОСА» в межах договору №18/б від 14.05.2014р. та у відповідності з додатками №11 від 01.09.2014р. та №12 від 01.09.2014р., настав.

Проте, за твердженнями позивача, які з боку відповідача належними та допустимими у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами не спростовані Товариством з обмеженою відповідальністю «Інформаційно-комунікативне агентство ОСА» надані Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджітал десіжинс» послуги оплачено не було, в результаті чого у відповідача виникла заборгованість в сумі 19200 грн.

З метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи судом ухвалами від 02.06.2015р., від 17.06.2015р., від 15.07.2015р. було зобов'язано відповідача надати докази повного або часткового виконання своїх грошових зобов'язань за договором №18/б від 14.05.2014р.

Проте, як зазначалось вище, відповідачем правової позиції по суті спору не висловлено, витребуваних документів не надано, факт наявності заборгованості перед позивачем у заявленому до стягнення розмірі не спростовано.

При цьому, суд зазначає, що відповідно п.2.3 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (ч.1 ст.38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

За таких обставин, з огляду на наведене вище, господарський суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджітал десіжинс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційно-комунікативне агентство ОСА» про стягнення основного боргу в сумі 19 200 грн.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд також дійшов висновку щодо задоволення вимог позивача про стягнення пені в розмірі 2797,94 грн., інфляційних втрат в сумі 9917,97 грн. та 3% річних в розмірі 397,68 грн. При цьому, господарський суд виходить з наступного:

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Згідно з ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

У ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України зазначено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Разом з тим, згідно зі ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

За умовами п.6.3 договору №18/б від 14.05.2014р. у разі порушення строків здійснення розрахунків замовник сплачує на користь виконавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який нараховується пеня від суми послуг за кожен день прострочення.

Наразі, за порушення відповідачем строків внесення плати за договором №18/б від 14.05.2014р. позивачем за період з 09.09.2014р. по 08.03.2015р. було нараховано неустойку на суму 2797,94 грн.

Після проведення перевірки наведеного заявником розрахунку, судом встановлено, що останній є арифметично вірним, а позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у заявленому до стягнення розмірі.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За порушення строків внесення плати за послуги у межах договору №18/б від 14.05.2014р. позивачем за період з 09.09.2014р. по 18.05.2015р. було нараховано 3% річних на суму 397,68 грн. та інфляційні втрати в розмірі 9917,87 грн.

Здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку, судом встановлено, що останній є арифметично вірним, а позовні вимоги в цій частині обґрунтованими.

За таких обставин, з огляду на все вищенаведене, суд дійшов висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджітал десіжинс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційно-комунікативне агентство ОСА» про стягнення основного боргу в сумі 19200 грн., пені в розмірі 2797,94 грн., інфляційних втрат в сумі 9917,97 грн. та 3% річних в розмірі 397,68 грн. є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджітал десіжинс», м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційно-комунікативне агентство ОСА», м.Київ про стягнення основного боргу в сумі 19200 грн., пені в розмірі 2797,94 грн., інфляційних втрат в сумі 9917,97 грн. та 3% річних в розмірі 397,68 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційно-комунікативне агентство ОСА» (03151, м.Київ, Солом'янський район, просп.Повітрофлотський, буд.54, ЄДРПОУ 34540569) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджітал десіжинс» (01001, м.Київ, Шевченківський район, вул.Михайлівська, буд.21 Б, ЄДРПОУ 39020595) основний борг в сумі 19200 грн., пеню в розмірі 2797,94 грн., інфляційні втрати в сумі 9917,97 грн., 3% річних в розмірі 397,68 грн. та судовий збір в сумі 1827 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

У судовому засіданні 29.07.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 03.08.2015р.

Суддя М.О.Любченко