Рішення

від 03.08.2015 по справі 910/17141/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.08.2015Справа №910/17141/15

За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрсервіс"

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Вал-Трейдінг"

про стягнення 875 140,35 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники

від позивача: Брацкова О.С. за довіреністю б/н від 17.06.2014

від відповідача: Лютенко К.Т. за довіреністю б/н від 10.06.2015

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрсервіс" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вал-Трейдінг" (відповідач) про стягнення 875 140,35 грн. на підставі Договору позики № 01/1-2/1, з яких: 618389,85 грн. основного боргу, 248262,46 грн. інфляційного збільшення суми боргу, 8488,04 грн. 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2015 було порушено провадження у справі № 910/17141/15, розгляд справи призначено на 03.08.2015 о 10:10 год.

31.07.2015 представник відповідача через відділ діловодства суду подав відзив на позовну заяву, в якому підтвердив обставини, викладені позивачем у позовній заяві та зазначив, що сума основного боргу не була виплачена відповідачем у зв'язку з фінансовими труднощами.

В судове засідання, призначене на 03.08.2015, представники сторін з'явились,

Представник позивача в судовому засіданні 03.08.2015 подав супровідний лист з документами на виконання вимог ухвали суду від 08.07.2015, зокрема, витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно позивача та стосовно відповідача станом на 30.07.2015. Документи залучені судом до матеріалів справи та передані до відділу діловодства суду для реєстрації.

Представник позивача в судовому засіданні 03.08.2015 надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні 03.08.2015 позовні вимоги не заперечував, з огляду на відзив на позовну заяву, поданий 31.07.2015 через відділ діловодства суду.

В судовому засіданні 03.08.2015 здійснювався розгляд справи по суті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 03.08.2015 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

26.03.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрсервіс" (позикодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вал-Трейдінг" (надалі позичальник, відповідач) було укладено Договір позики №01/1-2/1 (надалі - Договір), відповідно до якого, керуючись ст.ст. 1046-1053 ЦК України позикодавець надає позичальнику безпроцентну фінансову допомогу на зворотній основі, на умовах, визначених Договором (п. 1. Договору).

Згідно п. 2 Договору загальна сума позики становить 21000000,00 грн., а згідно п. 5 визначено призначення позики - для власних господарських потреб позичальника.

Відповідно до п. 3 Договору встановлено термін надання позики (частини позики) протягом 3 (трьох) календарних місяців від дати погодження сторонами в рамках Договору розміру необхідних позичкових коштів.

26.03.2014 в Акті погодження розміру позики сторони погодили розмір позичкових коштів в сумі 20482989,76 грн., що не заперечується сторонами.

Позивач відповідно до умов Договору протягом трьох місяців після підписання Договору та наведеного акту перерахував на поточний рахунок відповідача грошові кошти в сумі 20482989,76 грн., що підтверджується доданими до позовної заяви копіями платіжних доручень та не заперечується відповідачем.

З 25.06.2014 по 27.06.2014 відповідач здійснив погашення суми позики в загальній сумі 19864599,91 грн., що не заперечується сторонами.

Відповідно п. 6 Договору відповідач (позичальник) зобов'язувався повернути надану позику до 31 грудня 2014 року.

Проте, у встановлений у Договорі строк відповідач суму позики в повному обсязі позивачу не повернув.

02.01.2015 було підписано Акт бухгалтерської звірки розрахунків, згідно якого сторони підтвердили, що станом на 02.01.2015 у ТОВ "Вал-Трейдінг" залишається непогашена заборгованість по поворотній безвідсотковій фінансовій допомозі (позиці) згідно Договору позики №01/1-2/1 від 26.03.2014 перед ТОВ "Укрсервіс".

Станом на час звернення позивача з позовом до суду відповідач не виконав умови Договору щодо своєчасного повернення позики, непогашена заборгованість відповідача по позиці на підставі Договору склала 618389,85 грн. (20482989,76 грн. - 19864599,91 грн. = 618389,85 грн.).

За наведених обставин позивач звернувся з позовом до суду про примусове стягнення з відповідача 618389,85 грн. основного боргу, а також, з огляду на порушення умов Договору, 248262,46 грн. інфляційного збільшення суми боргу та 8488,04 грн. 3% річних за період 01.01.2015 по 16.06.2015.

Відповідач з огляду на поданий відзив на позовну заяву, позовні вимоги не заперечував.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають повному задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами фактично укладений договір позики, а тому саме умови укладеного сторонами Договору та відповідні положення статей параграфу 1 глави 71 підрозділу І розділу III ЦК України, регулюють права та обов'язки сторін, що виникають при одержанні та поверненні позики.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач на виконання умов Договору надав відповідачу у безготівковій формі шляхом перерахування на рахунок відповідача грошові кошти в загальній сумі 20482989,76 грн., тоді як відповідач повернув позивачу суму позики лише в сумі 19864599,91 грн., у зв'язку з чим сума позики, яка залишається не повернутою відповідачем позивачу станом на час розгляду спору по суті становить 618389,85 грн. (20482989,76 грн. - 19864599,91 грн. = 618389,85 грн.). Даний факт не заперечується відповідачем.

Водночас, як вбачається з умов п. 6 Договору, відповідач зобов'язувався повернути надану позику до 31 грудня 2014 року.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Отже, за встановлених обставин мало місце порушення відповідачем умов Договору щодо повернення наданої позики в строк до 31.12.2014, станом на час розгляду спору по суті строк виконання згаданого зобов'язання є таким, що настав, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 618389,85 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Крім того, оскільки відповідач порушив зобов'язання щодо своєчасного повернення позики, позивач також заявив вимоги про стягнення з відповідача 248262,46 грн. інфляційного збільшення суми боргу та 8488,04 грн. 3% річних за період 01.01.2015 по 16.06.2015.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом встановлено, що дії відповідача є порушенням умов Договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Врахувавши норму статті 625 ЦК України та наведені роз'яснення постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14, здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків інфляційного збільшення суми боргу та 3% річних, суд прийшов до висновку, що позивач арифметично вірно визначив суми інфляційного збільшення та 3% річних на підставі наявних в матеріалах справи доказів, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 248262,46 грн. інфляційного збільшення суми боргу та 8488,04 грн. 3% річних за період 01.01.2015 по 16.06.2015 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають суми: 618389,85 грн. основного боргу, 248262,46 грн. інфляційного збільшення та 8488,04 грн. 3% річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на повне задоволення позову, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 17502,82 грн. повністю покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вал-Трейдінг" (01010, м. Київ, вул. вул. Анищенка, буд. 3, літ В, ідентифікаційний код 38650939) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсервіс" (76018, Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, вул. Галицька, буд. 67, оф. 509, ідентифікаційний код 22193583) 618389,85 грн. (шістсот вісімнадцять тисяч триста вісімдесят дев'ять гривень 85 коп.) основного боргу, 248262,46 грн. (двісті сорок вісім тисяч двісті шістдесят дві гривні 46 коп.) інфляційного збільшення та 8488,04 грн. (вісім тисяч чотириста вісімдесят вісім гривень 04 коп.) 3% річних, 17502,82 грн.(сімнадцять тисяч п'ятсот дві гривні 82 коп.) судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05.08.2015.

Суддя Гумега О.В.