Рішення

від 23.07.2015 по справі 917/861/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.07.2015Справа №917/861/15

За позовомТовариства з додатковою відповідальністю «Полтавська фірма «Ворскла» доПублічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на предмет спору, на стороні позивачаТовариство з обмеженою відповідальністю «Ротонді - Укр» прозобов'язання вчинити дії та про стягнення 15700,44 грн. Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивачаСтрогов Ю.Д. - адвокат від відповідачане з'явились; від третьої особине з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з додатковою відповідальністю «Полтавська фірма «Ворскла» звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі відділення №161 (м. Полтава) АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та просить суд:

- зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» в особі відділення №161 (м. Полтава) АТ «Банк «Фінанси та Кредит» здійснити платіжну операцію за платіжним дорученням №1 від 17.03.2015 шляхом переказу грошових коштів у сумі 468000,00 грн. з поточного рахунку позивача №26007035672401 на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Ротонді - Укр» №26000060255586;

- стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі відділення №161 пеню у розмірі 14508,00 грн. та 3% річних у розмірі 1192,44 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 17.11.2004 між сторонами було укладено договір про розрахунково - касове обслуговування №104, відповідно до умов якого банк відкрив клієнту поточний рахунок у національній валюті та зобов'язався здійснювати його розрахунково - касове обслуговування, а клієнт зобов'язався оплачувати послуги банку згідно тарифів в порядку та на умовах, визначених договором. Позивачем 17.03.2015 було надано відповідачу платіжне доручення №1 на перерахування грошових коштів на загальну суму у розмірі 468000,00 грн., проте відповідачем всупереч умов укладеного між сторонами договору вказане платіжне доручення залишено без виконання. Таким чином, позивач просить суд зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» виконати платіжне доручення позивача про перерахування грошових коштів.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 23.04.2015 за вказаним позовом порушено провадження у справі №917/861/15 та призначено справу до розгляду на 07.05.2015.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 07.05.2015 розгляд справи відкладено на 19.05.2015.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 19.05.2015 справу №917/861/15 передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Згідно автоматизованої системи документообігу Господарського суду міста Києва справу №917/861/15 передано на розгляд судді Смирновій Ю.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2015 справу прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 01.07.2015.

30.06.2015 через канцелярію суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій останній просить вважати відповідачем по справі №917/861/15 Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит», яке знаходиться за адресою: 04054, м. Київ, вул. Артема, 60, код ЄДРПОУ 09807856, що враховується судом при подальшому розгляді справи.

30.06.2015 через канцелярію суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог. Заява мотивована тим, що станом на 23.06.2015 платіжну операцію за платіжним дорученням №1 від 17.03.2015 відповідачем так і не виконано, отже позивач вважає за необхідне збільшити позовні вимоги щодо стягнення з позивача пені та 3% річних. Згідно вказаної заяви позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 43992,00 грн. та 3% річних у розмірі 3615,78 грн.

30.06.2015 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Ротонді-Укр», якому позивач мав наміри перерахувати кошти згідно з платіжним дорученням №1 від 17.03.2015.

01.07.2015 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про включення до судових витрат послуг адвоката на суму 15000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2015 суд прийняв до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог, залучив до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог, на перемет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Ротонді-Укр» та відклав розгляд справи на 23.07.2015.

22.07.2015 через канцелярію суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог. Заява мотивована тим, що станом на 15.07.2015 платіжну операцію за платіжним дорученням №1 від 17.03.2015 відповідач не виконав, у зв'язку з чим позивач вважає за необхідне збільшити позовні вимоги щодо стягнення з позивача пені та 3% річних. Згідно вказаної заяви позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 46800,00 грн. та 3% річних у розмірі 4462,03 грн.

Суд приймає до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог, оскільки заява відповідає вимогам ст.22 Господарського кодексу України.

Представник позивача в судове засідання 23.07.2015 з'явився, збільшені позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судове засідання 23.07.2015 не з'явився. Відповідач відзиву на позов та витребувані судом документи не надав. Про проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник третьої особи в судове засідання 23.07.2015 не з'явився, однак подав до канцелярії суду пояснення по суті спору, в яких підтримав позовні вимоги позивача та просив суд розглянути справу без участі представника третьої особи.

На підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається судом за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17.11.2004 Закритим акціонерним товариством Полтавська фірма «Ворскла», правонаступником якого є Товариство з додатковою відповідальністю «Полтавська фірма «Ворскла» (клієнт, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» (банк, відповідач) було укладено договір на розрахунково - касове обслуговування №104 (далі - договір), відповідно до умов якого банк відкриває клієнту поточний рахунок у національній валюті №260021049701 та зобов'язується здійснювати його розрахунково - касове обслуговування, а клієнт зобов'язується оплачувати послуги банку згідно тарифів банку в порядку і на умовах, визначених договором (п.1.1), банк здійснює розрахунково - касове обслуговування рахунку в операційний день банку у порядку і на умовах, визначених чинним законодавством України та банківськими правилами (п.2.1), списання банком грошових коштів з рахунку здійснюється за дорученням клієнта або без його доручення у випадках, передбачених чинним законодавством України (п.2.2), банк зобов'язується вести комплексне розрахунково - касове обслуговування рахунку та виконувати за дорученням клієнта розрахункові, касові і інші операції, які не суперечать та передбачені для даного виду рахунків чинним законодавством України та банківськими правилами. Надання інших послуг, що безпосередньо не відносяться до розрахунково - касового обслуговування (кредитування, операції з цінними паперами, факторинг, лізинг та інші операції), здійснюються на підставі окремих договорів, укладених між банком і клієнтом (п.3.3.2), за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за договором, сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України (п.5.1), договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє протягом невизначеного строку (п.8.1).

У зв'язку з реорганізацією банку, відповідно до рішення спостережної ради від 25.11.2014, замість рахунку № 260021049701 позивачу був відкритий поточний рахунок № 26007035672401, про що останнього було повідомлено листом банку за вих. № 2/1978 від 05.01.2015.

Відповідно до частин 1 та 3 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Частиною 1 ст. 1067 Цивільного кодексу України визначено, що договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка, зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом, за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом (ст. 1068 Цивільного кодексу України).

Обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом (ст. 1074 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 7.1.2. ст. 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Пунктом 1.30 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» встановлено, що платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Відповідно до ст. 8 вказаного Закону, банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Пунктом 8.4 ст.8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено, що міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів.

Переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Банк отримувача в разі надходження суми переказу протягом операційного дня зобов'язаний її зарахувати на рахунок отримувача або виплатити йому в готівковій формі в той самий день або в день (дата валютування), зазначений платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки. (ст. 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»).

Пунктом 1.12 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22 встановлено, що банк (філія, відділення), який не може виконати розрахунковий документ на списання/примусове списання/стягнення коштів з рахунка клієнта банку в установлений законодавством України термін, якщо немає/недостатньо коштів на своєму кореспондентському рахунку, зобов'язаний: узяти розрахунковий документ платника/стягувача на обліковування за відповідним позабалансовим рахунком; надіслати письмове повідомлення платнику/стягувачу про невиконання його розрахункового документа із зазначенням причини; ужити заходів для відновлення своєї платоспроможності. Платник/стягувач, отримавши повідомлення банку, для забезпечення своїх прав щодо розрахунків може вжити заходів відповідно до законодавства України.

Відповідно до виписки з особового рахунку позивача за період з 17.03.2015 по 14.04.2015 на рахунку позивача знаходились кошти у розмірі 1208471,53 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач подав до банку для виконання платіжне доручення №1 від 17.03.2015 на суму 468000,00 грн., яке одержано банком у той же день.

Проте всупереч положенням договору та вимогам законодавства вказане платіжне доручення залишено банком без виконання.

Наявності обставин, які б унеможливили своєчасне та повне виконання поданого позивачем розрахункового документу, відповідач суду не довів.

Таким чином, позовні вимоги позивача про зобов'язання Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» здійснити платіжну операцію за платіжним дорученням №1 від 17.03.2015 шляхом переказу грошових коштів у сумі 468000,00 грн. з поточного рахунку позивача №26007035672401 на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Ротонді - Укр» №26000060255586, підлягають задоволенню.

Також позивач просив стягнути з відповідача на його користь пеню за період прострочення з 21.03.2015 по 14.07.2015 у розмірі 46800,00 грн. та 3% річних за період прострочення з 21.03.2015 по 14.07.2015 у розмірі 4462,03 грн.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за договором, сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Статтею 32.2 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено, що у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Оскільки право на стягнення з банка суми пені за порушення строків виконання доручення клієнта на переказ передбачено чинним законодавством України, а заявлена позивачем сума пені не перевищує 10% від суми простроченого платежу, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в цій частині у заявленому позивачем розмірі.

Щодо стягнення з відповідача на його користь позивача 3% річних за період прострочення з 21.03.2015 по 14.07.2015 у розмірі 4462,03 грн., то суд зазначає наступне.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року).

За висновками Верховного Суду України, наведеними у постанові від 25.03.2015 у справі №910/9232/14 зобов'язальні правовідносини на підставі договору банківського рахунка носять майново-грошовий характер.

Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 4462,03 грн. є правомірними та підлягають задоволенню за розрахунком позивача, перевіреним судом.

На підставі викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. В контексті цієї норми, судові витрати за участю адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в такому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Стаття 49 Господарського процесуального кодексу України регулює питання розподілу господарських витрат, в тому числі витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розподіл судових витрат, визначених законом, здійснюється судом за результатами судового провадження, спору, у межах якого такі витрати здійснені, а тому не можуть бути предметом окремого судового провадження. Розподіл господарських витрат відбувається при розгляді спору, а не стягується пред'явленням окремого позову. За приписами вказаної статті суми, які підлягають сплаті, зокрема, за послуги адвоката при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Пунктом 6.3. Постанови №7 від 21.02.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» встановлено, що відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із задоволенням позову витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Заявлені позивачем до сплати з відповідача витрати на оплату послуг адвоката на суму 15000,00 грн. стягненню з відповідача не підлягають, оскільки квитанція №65 від 30.06.2015, на яку посилається позивач, не може розцінюватися як доказ проведення готівкового розрахунку із дотриманням правил ведення касових операцій у національній валюті і здійснення фактичної сплати таких коштів.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси і Кредит» (04054, м. Київ, вул. Артема, 60, ідентифікаційний код 09807856) здійснити платіжну операцію за платіжним дорученням №1 від 17.03.2015 Товариства з додатковою відповідальністю «Полтавська фірма «Ворскла» (36014, м. Полтава, вул. Жовтнева, 72, ідентифікаційний код 00309708) шляхом переказу грошових коштів у сумі 468000 (чотириста шістдесят вісім тисяч) грн. 00 коп. з поточного рахунку Товариства з додатковою відповідальністю «Полтавська фірма «Ворскла» №26007035672401 на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Ротонді - Укр» (03179, м. Київ, пр. Перемоги, 123, ідентифікаційний код 23699557) № 26000060255586.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (04054, м. Київ, вул. Артема, 60, ідентифікаційний код 09807856) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Полтавська фірма «Ворскла» (36014, м. Полтава, вул. Жовтнева, 72, ідентифікаційний код 00309708) пеню у розмірі 46800 (сорок шість тисяч вісімсот) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 4462 (чотири тисячі чотириста шістдесят дві) грн. 03 коп. та судовий збір у розмірі 3045 (три тисячі сорок п'ять) грн. 00 коп.

4. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 05.08.2015

Суддя Ю.М. Смирнова