Рішення

від 03.08.2015 по справі 911/2384/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" серпня 2015 р. Справа № 911/2384/15

За позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

до Комунального підприємства Данилівської сільської ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Міністерства енергетики та вугільної промисловості України

про стягнення 8 109, 77 грн

Суддя Горбасенко П.В.

За участю представників:

від позивача не з'явилися;

від відповідача Фещенко В.О. (дов. б/н від 26.06.2015);

від третьої особи Яковлєв О.І. (дов. № 67/2015 від 09.06.2015)

Обставини справи:

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - позивач) звернулося з позовом до Комунального підприємства Данилівської сільської ради (далі - відповідач) про стягнення 8 109, 77 грн заборгованості, з яких: 6 360,72 грн пені, 457,44 грн інфляційних втрат та 1 291,62 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу № 13/3375-БО-17 від 28.12.2012.

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.06.2015 порушено провадження у справі № 911/2384/15, залучено Міністерство енергетики та вугільної промисловості України до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, розгляд справи призначено на 26.06.2015.

26.06.2015 до канцелярії господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання про зменшення пені (вх. № 21027/14 від 03.10.2014р.), згідно якого останній просив суд на підставі ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 83 Господарського процесуального кодексу України зменшити розмір пені, яке прийнято судом.

У судовому засіданні 26.06.2015 оголошено перерву до 03.08.2015.

У судовому засіданні 03.08.2015 представник третьої особи підтримав позов повністю, представник відповідача просив суд зменшити розмір пені.

Заяв чи клопотань про застосування позовної давності до вимог позивача відповідачем не заявлено.

Позивач в судове засідання 03.08.2015 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи, що неявка позивача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами за відсутності представника позивача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників відповідача та третьої особи, суд

ВСТАНОВИВ:

28.12.2012 між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» (Продавець) та Комунальним підприємством Данилівської сільської ради (Покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 13/3375-БО-17, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, видобутий на територію України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», а покупець - прийняти та оплатити природний газ на умовах договору.

Згідно п. 3.3. договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Відповідно до п.п. 5.1., 5.2., 5.5. договору ціна (граничний рівень ціни) на газ для теплопостачальних підприємств та послуги з його транспортування установлюються НКРЕ. Ціна за 1 000 куб. м. газу становить 3 509 грн без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: - збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2 %; - податок на додану вартість за ставкою - 20 %. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами - 305,60 грн, крім того ПДВ - 20 % - 776,96 грн, всього з ПДВ - 366,72 грн. До сплати за 1 000 куб. м. природного газу - 3 844,28 грн, крім того ПДВ - 20 % - 776,96 грн, всього з ПДВ - 4 661,74 грн.

Пунктом 6.1. договору встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно п. 11.1. договору договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Суд встановив, що позивачем, на виконання п. 1.1. договору купівлі-продажу природного газу № 13/3375-БО-17 від 28.12.2012, за період з січня 2013 року по грудень 2013 року передано, а відповідачем прийнято від позивача природний газ загальною вартістю 855 908,64 грн, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками обох сторін актами приймання-передачі природного газу (а.с. 21-27).

Відповідач, за отриманий за період з січня 2013 року по грудень 2013 року природний газ, в порушення п. 6.1. договору, розрахувався повністю з простроченням термінів оплати, встановлених п. 6.1. договору, що підтверджується випискою по операціях підприємства (а.с. 31-32) та не спростовано відповідачем, внаслідок чого борг відповідача перед позивачем на момент судового розгляду справи за переданий з січня 2013 року по грудень 2013 року природний газ відсутній.

Предметом позову є вимоги про стягнення 6 360,72 грн пені, 457,44 грн інфляційних втрат та 1 291,62 грн 3 % річних.

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини купівлі-продажу.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд встановив, що позивачем, на виконання п. 1.1. договору купівлі-продажу природного газу № 13/3375-БО-17 від 28.12.2012, за період з січня 2013 року по грудень 2013 року передано, а відповідачем прийнято від позивача природний газ загальною вартістю 855 908,64 грн, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками обох сторін актами приймання-передачі природного газу (а.с. 21-27); відповідач, за отриманий за період з січня 2013 року по грудень 2013 року природний газ, в порушення п. 6.1. договору, розрахувався повністю з простроченням термінів оплати, встановлених п. 6.1. договору, що підтверджується випискою по операціях підприємства (а.с. 31-32) та не спростовано відповідачем, внаслідок чого борг відповідача перед позивачем на момент судового розгляду справи за переданий з січня 2013 року по грудень 2013 року природний газ відсутній.

У зв'язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу № 13/3375-БО-17 від 28.12.2012, позивачем за період з 14.02.2013 по 03.02.2014 нарахована пеня в сумі 6 360,72 грн, зокрема: 4 512,49 грн за період з 14.02.2013 по 03.04.2013 на суму боргу 224 089,65 грн, 1 138,51 грн за період з 14.03.2013 по 03.04.2013 на суму боргу 131 922,45 грн, 76,85 грн за період з 14.04.2013 по 25.04.2013 на суму боргу 15 583,09 грн, 391,93 грн за період з 14.12.2013 по 27.12.2013 на суму боргу 78 601,64 грн, 240,94 грн за період з 14.01.2014 по 03.02.2014 на суму боргу 32 213,45 грн.

Частинами першою і третьою ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 7.2. договору сторонами погоджено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. договору він у безспірному порядку повинен сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Враховуючи вищевикладене, періоди нарахування пені, що вказані позивачем в поданому ним розрахунку пені (а.с. 14-17) та відсутність заяви відповідача про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені, арифметично вірний розмір пені, нарахованої за період з 14.02.2013 по 03.02.2014 становить загалом 6 360,72 грн, зокрема: 4 512,49 грн за період з 14.02.2013 по 03.04.2013 на суму боргу 224 089,65 грн, 1 138,51 грн за період з 14.03.2013 по 03.04.2013 на суму боргу 131 922,45 грн, 76,85 грн за період з 14.04.2013 по 25.04.2013 на суму боргу 15 583,09 грн, 391,93 грн за період з 14.12.2013 по 27.12.2013 на суму боргу 78 601,64 грн, 240,94 грн за період з 14.01.2014 по 03.02.2014 на суму боргу 32 213,45 грн. Відтак, вимога про стягнення 6 360,72 грн пені є обгрунтованою.

Також представником відповідача заявлено клопотання про зменшення пені (а.с. 43-44).

Згідно п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (ст. 233 Господарського кодексу України).

Аналогічне право суду визначено у ч. 3 ст. 551 ЦК України, яка встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до абз. 1, 2, 3 п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 223 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок, судом встановлено, що прострочення, за яке нараховано пеню, зокрема за актом за спожитий у січні, лютому та березні 2013 року природний газ відповідач повністю погасив борг у квітні 2013 року, за спожитий у квітні 2013 року природний газ відповідач повністю розрахувався у травні 2013 року, за спожитий у жовтні 2013 року природний газ відповідач повністю розрахувався у листопаді 2013 року, за спожитий у листопаді 2013 року природний газ відповідач повністю розрахувався у грудні 2013 року, за спожитий у грудні 2013 року природний газ відповідач повністю розрахувався у лютому 2014 року.

Відповідач пояснив, що основним джерелом коштів комунального підприємства є надходження грошових коштів від споживачів, серед яких є бюджетні установи та організації, розрахунки яких залежать від бюджетного фінансування. Основним споживачем, який несвоєчасно розраховувався за надані послуги є Військова частина А2860 і погіршення матеріального становища теплопостачальної організації призведе до перебоїв в теплопостачанні в зимовий період як до стратегічно важливого споживача Військової частини А2860, так і інших споживачів бюджетної та соціальної сфери територіальної громади.

Також, суд враховує, що значна частина нарахувань складаються з нарахувань, проведених більше року тому назад, здебільшого за незначні періоди прострочення, інших грошових коштів для виконання договору у відповідача не було, що підтверджується наданими суду банківськими виписками (а.с. 45-89). Наведені обставини свідчать про відсутність факту завдання позивачу значних збитків.

Враховуючи вищевикладене, те, що відповідач повністю розрахувався за отриманий природний газ, положення п. 3 ст. 83 ГПК України, норми Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, договору, кризові явища у вітчизняній економіці, зважаючи на специфіку діяльності відповідача, тяжкий фінансовий стан останнього, а також те, що відповідачем є комунальне підприємство, з метою виконання судового рішення, суд вирішив зменшити розмір пені на 90 %, до 636,07 грн пені.

Аналогічна позиція міститься у постанові Вищого господарського суду України від 21.07.2015 у справі № 911/600/15.

У зв'язку з простроченням виконання відповідачем зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу № 13/3375-БО-17 від 28.12.2012, позивачем за період з листопада 2013 року по грудень 2013 року нараховано 457,44 грн інфляційних втрат та 1 291,62 грн 3 % річних за період з 14.02.2013 по 03.02.2014.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та процентів річних не є штрафними санкціями, а є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного суду України від 23.01.2012р. у справі № 37/64).

Враховуючи вищевикладене, періоди нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, що вказані позивачем в поданому ним розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних (а.с. 29-30), арифметично вірний розрахунок інфляційних втрат, нарахованих за період з листопада 2013 року по грудень 2013 року та 3 % річних, нарахованих за період з 14.02.2013 по 03.02.2014 складає 457,44 грн. інфляційних втрат та 1 291,62 грн 3 % річних. Відтак, вимоги про стягнення з відповідача 457,44 грн. інфляційних втрат та 1 291,62 грн 3 % річних підлягають задоволенню повністю.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 636,07 грн пені, 457,44 грн інфляційних втрат та 1 291,62 грн 3 % річних є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

Суд звертає увагу сторін на те, що відповідно до абз. 4 п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011р. у резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства Данилівської сільської ради (08621, Київська обл., Васильківський район, с. Данилівка, Військове Містечко № 21, буд. 6, кв. 1-А; ідентифікаційний код 33532756) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, Шевченківський р-н., вул. Богдана Хмельницького, буд. 6; ідентифікаційний код 20077720) 636 (шістсот тридцять шість гривень) 07 коп. пені, 457 (чотириста п'ятдесят сім гривень) 44 коп. інфляційних втрат, 1 291 (одну тисячу двісті дев'яносто одну гривню) 62 коп. 3 % річних та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім гривень) 00 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позову - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено: 05.08.2015

Суддя П.В.Горбасенко