Рішення

від 04.08.2015 по справі 910/15697/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.08.2015Справа №910/15697/15 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рентехно»

до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»про стягнення 141151,43 грн.

Суддя Маринченко Я.В.

Представники сторін:

від позивача: Ладнич Д.І., Лукомська Н.В. - представник за довіреністю;

від відповідача: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

У червні 2015 року ТОВ «Рентехно» звернулося до Господарського суду м. Києва з указаним позовом.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідач, в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору банківського вкладу «Класичний» № 1906 від 15.01.2015 та додатку № 1906-1 від 15.01.2015 до договору банківського вкладу, не повернув позивачу у встановлений договором строк банківський вклад в сумі 100000 грн. та не сплатив у повному обсязі відсотки за банківським вкладом.

З наведених підстав позивач просить стягнути з відповідача банківський вклад в сумі 100000 грн., недоотримані відсотки за вкладом у сумі 8191,30 грн., три відсотки річних у сумі 937,08 грн. та інфляційні втрати у сумі 32023,05 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав, уповноваженого представника у судове засідання не направив, хоча про час і місце його проведення повідомлений у встановленому законом порядку.

Суд вважає можливим розглянути справу відповідно до вимог ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 15.01.2015 між ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» (далі - відповідач, Банк) в особі філії «Центральне РУ» ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» та ТОВ «Рентехно» (далі - позивач, Клієнт) укладено договір банківського вкладу «Класичний» № 1906, за умовами якого позивач зобов'язався надати відповідачу суму грошових коштів (вклад) у тимчасове користування на умовах терміновості, платності та зворотності, а банк зобов'язався виплачувати позивачу таку суму та нараховані на неї проценти.

Відповідно до п. 1.2 договору, вклад складається з вкладних траншів, що розміщені Клієнтом згідно з умовами договору. Вкладний транш є сумою грошових коштів, що переказана клієнтом на вкладний рахунок в порядку та умовах, передбачених договором та додатками до нього, укладеними в рамках договору і які є його невід'ємною частиною.

Строк дії договору, згідно з п. 1.4 договору, встановлено до 15.01.2016.

У п. 1.4 договору сторони погодили, що в додатках, які укладаються на підставі цього договору, визначаються наступні умови: номер транзитного рахунку, який відкривається Клієнту для розміщення транзитного траншу; сума коштів, які перераховуються на вкладний рахунок (сума вкладного траншу); строк, на який розміщується транш; процентна ставка, яка нараховується на вкладний транш; термін виплати процентів та інше.

Згідно з п. 3.1 договору, при закінченні строку розміщення вкладного траншу, його повернення здійснюється Банком шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Клієнта, що вказаний у розділі 7 договору, або ж на інший поточний рахунок, вказаний у листі Клієнта.

15.01.2015 сторонами підписано додаток № 1906-1 до договору банківського вкладу «Класичний» № 1906 від 15.01.2015, яким погоджено, що для розміщення вкладного траншу у Банку Клієнт не пізніше 16.01.2015 здійснює перерахування грошових коштів зі свого поточного рахунку через транзитний рахунок № 29091219197001 в філії «Центральне РУ» АТ «Банк «Фінанси та кредит», код банку 300937, на вкладний рахунок № 26102219197001 у розмірі 100000 грн. та визначено строк повернення - 16.02.2015.

Згідно з п. 5 додатку до договору, повернення вкладного траншу або його частини до настання строку можливе лише за згодою сторін, а дострокове повернення вкладного траншу тільки на вимогу клієнта неможливе.

Матеріалами справи підтверджується, що 16.01.2015 відбулося зарахування коштів у сумі 100000 грн. з рахунку № 26006306449 на рахунок № 29091219197001 (виписка по рахунку позивача від 12.06.2015).

17.02.2015 позивач звернувся на адресу відповідача, в особі філії «Центральне РУ», із листом (вих. № 17/02-01), в якому просив по закінченню строку депозитного вкладу (16.02.2015) повернути грошові кошти в сумі 100000 грн., розміщені в Банку на підставі додатку № 1906-1 до договору банківського вкладу «Класичний» № 1906 від 15.01.2015, та відсотки за банківським вкладом.

05.03.2015 позивач звернувся із вимогою (вих. № 05/03-01) до керуючого філії «Центральне РУ» ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» про повернення депозитного вкладу у зв'язку із закінченням строку вкладу (відмітка про отримання 06.03.2015), однак зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до бухгалтерської довідки (вих. 07/07-01 від 07.07.2015), наданої позивачем, станом на 22.06.2015 заборгованість відповідача перед позивачем становить 100000 грн.

Станом на час розгляду справи відповідач не надав суду документів, які свідчили б про повернення позивачеві суми вкладу.

Частинами 1, 3 ст. 1058 Цивільного кодексу України визначено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Відповідно до ст. 1074 ЦК України, обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Приписами ст. 1060 ЦК України встановлено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.

За договором банківського вкладу, незалежно від його, виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Враховуючи те, що встановлений договором та додатком № 15 до договору строк, на який було розмішено вклад позивача закінчився, а також відсутність доказів повернення вказаного вкладу на вимогу позивача, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача вкладу в сумі 100000 грн.

Крім того, позивач зазначив, що відповідачем, у порушення умов договору, проценти за банківським вкладом виплачені лише за січень 2015 року, в сумі 945,21 грн., в зв'язку з чим просить стягнути з відповідача суму недоотриманих процентів за банківським вкладом за період з 01.02.2015 по 10.06.2015 в сумі 8191,30 грн.

Частинами ст. 1061 ЦК України передбачено, що банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

Пунктами 2.3 - 2.4 договору сторони погодили, що нарахування процентів за вкладом проводиться від дня, наступного за днем надходження вкладного траншу у банк, до дня, який передує його поверненню клієнту або списанню з рахунку клієнта, відповідно до строку вкладного траншу, що вказаний у відповідному додатку. Порядок виплати процентів обумовлюється сторонами в додатку, який є невід'ємною частиною договору.

На суму вкладного траншу банком нараховуються проценти виходячи із процентної ставки у розмірі 23% річних (п. 3 додатку № 1906-1 до договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ст. 536 ЦК України).

Доказів сплати відповідачем процентів за банківським вкладом за весь період користування грошовими коштами позивача сторонами не надано.

Крім того, виходячи з положень ст. 610, ч. 1 ст. 612, ст. 611 ЦК України, ч. 2 ст. 193 ГК України, відповідач є порушником грошового зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом, та зокрема у вигляді нарахування та стягнення інфляційних та трьох відсотків річних на підставі ст. 625 ЦК України.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок , відповідно до якого сума процентів за банківським вкладом складає 8191,30 грн., сума трьох відсотків річних - 937,08 грн. та інфляційних втрат - 32023,05 грн., суд дійшов висновку про його відповідність вимогам закону та умовам договору, внаслідок позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на спростування викладених у позові обставин.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у повному обсязі.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 32-38, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» (04050, м. Київ, вул. Артема, 60; ідентифікаційний код 09807856) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рентехно» (04214, м. Київ, пр. Оболонський, б. 34, кв. 172; ідентифікаційний код 37139234) 100000 (сто тисяч) грн. заборгованості з повернення банківського вкладу, 8191 (вісім тисяч сто дев'яносто одну) грн. 30 коп. відсотків за банківським вкладом, 937 (дев'ятсот тридцять сім) грн. 08 коп. трьох відсотків річних, 32023 (тридцять дві тисячі двадцять три) грн. 05 коп. інфляційних втрат та 2823 (двi тисячi вісімсот двадцять три) грн. 03 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Я.В. Маринченко