Рішення

від 27.07.2015 по справі 910/13728/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2015Справа №910/13728/15

За позовом: публічного акціонерного товариства "ДАРНИЦЬКИЙ ЗАВОД ЗБК"

до: товариства з обмеженою відповідальністю "ВІМ-ГРУП"

про : стягнення 85.599,68 грн

Суддя Балац С.В.

Представники:

позивача: Ружицький І.Г. - .

відповідача: Гаращук С.В. - за довіреністю від 24.03.2015 № б/н.

С У Т Ь С П О Р У :

Публічне акціонерне товариство "ДАРНИЦЬКИЙ ЗАВОД ЗБК" звернулося до господарського суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ВІМ-ГРУП" про стягнення з останнього 85.599,68 грн заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не належним чином виконав свої грошові зобов'язання перед позивачем, оскільки не здійснив в повному обсязі розрахунок за поставлений позивачем товар за договором поставки від 16.05.2013 № 45. Вказана обставина призвела до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості за вказаним договором в сумі 85.599,68 грн, з яких: основна заборгованість складає 47.203,07 грн; пеня в сумі - 11.952,91 грн, 15 % річних в сумі 4.504,92 грн та інфляційних втрат в сумі 21.938,78 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.06.2015 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі № 910/13728/15. Розгляд справи призначено на 20.07.2015.

В судовому засіданні 20.07.2015 оголошено перерву до 27.07.2015.

Відповідачем подані до суду письмові заперечення в яких останній вказує на те, що розрахунок штрафних санкцій здійснено позивачем з порушенням строку, встановленого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Крім того, у зв'язку з тим, що розмір штрафних санкцій практично рівний сумі основного боргу, приймаючи до уваги тяжкий фінансовий стан відповідача, останній просить суд зменшити розмір пені.

В судовому засіданні 27.07.2015 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи представників сторін по суті спору та дослідивши наявні докази в матеріалах даної справи, господарський суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В :

Між публічним акціонерним товариством "ДАРНИЦЬКИЙ ЗАВОД ЗБК", як постачальником, (далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "ВІМ-ГРУП", як покупцем, (далі - відповідач) укладено договір поставки від 16.05.2013 № 45 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого позивач зобов'язується передати у власність відповідача товар а відповідач зобов'язується прийняти і оплатити товар в порядку, визначеному умовами Договору.

Пунктом 1.4 Договору встановлено, що загальна кількість товару, що поставляється, часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) за видами, марками, типами, розмірами визначається у видатковій накладній.

Положеннями п. 4.16 Договору передбачено, що відповідач прийняв товар у власність в момент коли останній підписав та належним чином завірив прийом товару у видатковій накладній позивача.

Під час поставки товару з відстрочкою платежу відповідач зобов'язується повністю розрахуватись з позивачем за отриманий товар у термін п'ятнадцяти робочих днів. Першим днем розрахунку відповідача є день, наступний за днем отримання товару (п. 3.12 Договору).

Відповідно до п. 3.4 Договору ціна товару, що поставляється визначена в конкретних видаткових накладних.

Якщо поставка товару відбулась на умовах відстрочення платежу, відповідач отримав товар але не розрахувався за нього у визначені строки то останній зобов'язується сплатити на користь позивача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості простроченого зобов'язання за кожен день прострочки, інфляційні та штраф у вигляді п'ятнадцять відсотків річних від простроченої суми (п. 7.15 Договору).

У відповідності до п. 7.19 Договору сторони відповідно до ч. 6 ст. 232 встановлюють, що термін нарахування штрафних санкцій за прострочку зобов'язання припиняється через три роки коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Станом на 01.04.2014 заборгованість відповідача за поставлений товар становила 71.691,85 грн, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків, здійсненого між сторонами, який підписаний останніми та скріплений відбитками їх печаток (засвідчена копія названого акту наявна у справі, а його оригінал оглянуто судом у судовому засіданні).

В подальшому у період з 11.04.2014 по 08.11.2014 позивач згідно видаткових накладних які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені відбитками їх штампів (засвідчені копії наявні в матеріалах справи), поставив відповідачеві товар загальною вартістю 79.211,22 грн.

Спір між сторонами судового процесу виник внаслідок порушення з боку відповідача строку оплати товару, який закріплений у п. 3.12 Договору, відповідач вартість отриманого товару на користь позивача сплатив частково в сумі 103.700,00 грн, що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 47.203,07 грн.

Враховуючи, що у правовідносинах сторін спору має місце допущене з боку відповідача порушення у його зобов'язанні за Договором, позивач заявив позовні вимоги про застосування до відповідача господарської санкції у вигляді пені, розмір якої складає 11.952,91 грн; а також відповідальності, шляхом стягнення з відповідача 15 % річних в сумі 4.504,92 грн та інфляційних втрат в сумі 21.938,78 грн.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з урахуванням такого.

Приписом ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Положенням ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати, у тому числі, оплати товару.

Суд відзначає, жодного підтвердження факту сплати відповідачем на користь позивача заборгованості в розмірі 47.203,07 грн сторонами судового процесу до суду не подано.

Таким чином, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований, відтак, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача основної заборгованості є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю в сумі 47.203,07 грн.

З огляду на те, що відповідач своїми діями порушив зобов'язання за Договором (ст. 610 Цивільного кодексу України), то він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Поряд з цим, ст. 549 Цивільного кодексу України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Крім того, частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, оскільки відповідач не виконав своє грошове зобов'язання у строк, встановлений Договором, заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 11.952,91 грн, 15 % річних в сумі 4.504,92 грн та інфляційних втрат в сумі 21.938,78 грн є обґрунтованими та такими, підлягають задоволенню в повному обсязі, за розрахунками позивача, які, у свою чергу, перевірені і визнані судом вірними.

Заперечення відповідача щодо здійснення позивачем розрахунку штрафних санкцій з порушенням встановленого строку нарахування судом не приймаються, оскільки більш тривалий строк нарахування штрафних санкцій погоджений сторонами та закріплений в п. 7.19 Договору.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Суд відмовляє відповідачу в задоволенні заяви останнього про зменшення розміру пені з тих підстав, що позивачем не подано до суду жодного доказу, який би надав суду можливість зменшити розмір пені та застосувати положення п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується і відповідача, який повинен був довести належними засобами доказування факт відсутності порушення зобов'язання.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ВІМ-ГРУП" (04210, м. Київ, вул. Героїв Сталінграду, будинок 18-А, кв. 6; ідентифікаційний код 38180346, з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь публічного акціонерного товариства "ДАРНИЦЬКИЙ ЗАВОД ЗБК" (02093, м. Київ, вул. Бориспільська, будинок 11; ідентифікаційний код 01373298, на будь-який його рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконавчого провадження) основну заборгованість в сумі 47.203 (сорок сім тисяч двісті три) грн 07 коп.; пеню в сумі 11.952 (одинадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят дві) грн 91 коп.; 15 % річних в сумі 4.504 (чотири тисячі п'ятсот чотири) грн 92 коп.; інфляційні втрати в сумі 21.938 (двадцять одна тисяча дев'ятсот тридцять вісім) грн. 78 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 1.827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03 серпня 2015 року

Суддя С.В. Балац