Рішення

від 27.07.2015 по справі 910/14154/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2015Справа №910/14154/15

За позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1;

до: товариства з обмеженою відповідальністю "ЮА ТРАНС";

про : стягнення 58.968,51 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники:

позивача: не з'явилися;

відповідача: не з'явилися.

С У Т Ь С П О Р У :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до господарського суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ЮА ТРАНС" про стягнення з останнього заборгованості в сумі 58.968,51 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав свої грошові зобов'язання перед позивачем за договором від 01.12.2014 № 1п-01122014, оскільки не здійснив розрахунок за надані послуги. Вказана обставина призвела до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 58.968,51 грн, з яких: основна заборгованість складає 37.590,00 грн, пеня в сумі 5.323,35 грн, 3 % річних в сумі 553,04 грн та інфляційних втрат в сумі 15.502,12 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.06.2015 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі № 910/14154/15.

Ухвала про порушення провадження у справі надсилалася відповідачеві на адресу його місцезнаходження, яка відповідає відомостям, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Більш того, в матеріалах даної справи міститься повідомлення поштового зв'язку про вручення уповноваженій особі відповідача поштового відправлення суду. Враховуючи наведене, відповідач повідомлений судом про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

Проте, відповідач свого повноважного представника у судові засідання не направив, обґрунтованих пояснень з цього приводу до суду від відповідача не надходило.

Крім того, відповідач відзиву на позов, в порядку передбаченого ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, суду не надав, а тому відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 27.07.2015 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні докази у матеріалах даної справи, господарський суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В :

Між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - виконавець/позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "ЮА ТРАНС" (далі - замовник/відповідач) укладено договір від 01.12.2014 № 1п-01122014 (далі - Договір).

Предметом Договору є надання позивачем послуг з перевезень вантажів до пункту призначення, пов'язаних з перевезенням відповідно до замовлення та зобов'язання відповідача прийняти та оплатити надані послуги відповідно до умов Договору (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 5.1 Договору відповідач сплачує 100 % вартості перевезення після виконання робіт та підписання сторонами акту виконаних робіт та отримання оригіналів документів, а саме: рахунку-фактури, акту виконаних робіт, податкової накладної, товарно-транспортної накладної, заявки. Акт виконаних робіт підписується відповідачем після пред'явлення позивачем товарно-транспортної накладної, підписаної отримувачем вантажу.

Вартість перевезення та транспортно-експедиційних послуг узгоджується сторонами в кожному окремому випадку та зазначається у заявці на перевезення (п. 5.2 Договору).

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Виходячи із змісту правовідносин, останні є відносинами з надання послуг, тому, права і обов'язки сторін визначаються, у тому числі, положеннями глави 63 Цивільного кодексу України.

Положеннями ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Так, позивач, на виконання своїх зобов'язань за Договором та на його умовах, на підставі заявки відповідача здійснив організацію перевезення вантажу. Наведена фактична обставина підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR 7700034610-078) з відміткою про отримання вантажу вантажоотримувчаем та актом здачі-прийняття робіт від 01.12.2014 № 85. Вказаний акт підписаний сторонами та скріплений відбитком їх печаток (засвідчені копії вказаної товарно-транспортною накладної та акту здачі-прийняття робіт наявні в матеріалах справи). На виконання умов Договору позивачем був виставлений рахунок на оплату наданих послуг від 01.12.2014 № 85 на суму 37.590,00 грн (засвідчена копія вказаного рахунку наявна в матеріалах справи).

Спір між сторонами судового процесу виник внаслідок порушення з боку відповідача його зобов'язання за Договором, відповідач оплату замовлених послуг на користь позивача не здійснив. Наведена обставина призвела до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 37.590,00 грн.

Крім того, позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі - 5.323,35 грн, 3 % річних в сумі 553,04 грн та інфляційних втрат в сумі 15.502,12 грн.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з урахуванням такого.

Приписами ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Таким чином, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований, а відтак, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 37.590,00 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю.

Стосовно позовних вимог про стягнення штрафних санкцій у вигляді пені, розмір якої складає 5.323,35 грн, яка розрахована позивачем з посиланням на ст. 230, та ст. 231 Господарського кодексу України, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом , зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 ЦК України визначено якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону).

Таким чином, в силу наведених положень законодавства штрафні санкції за прострочення сплати грошових коштів можуть бути стягнуті саме в разі, якщо таке передбачено договором (встановлено за згодою сторін).

З умов договору вбачається, що сторонами не передбачена відповідальність у вигляді пені в разі порушення умов договору в частині прострочення сплати грошових коштів за надані послуги.

Враховуючи викладене позовна вимога позивача про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 5.323,35 грн є безпідставною та задоволенню не підлягає.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

А тому, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат є законними та обґрунтованими.

Надані позивачем розрахунки 3 % річних та інфляційних втрат є арифметично вірними, а тому вимоги позивача про стягнення 3 % річних в сумі 553,04 грн та інфляційних втрат в сумі 15.502,12 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується і відповідача, який повинен був довести належними засобами доказування факт відсутності порушення зобов'язання.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

З огляду на те, що даний спір виник внаслідок неправильних дій з боку відповідача, суд, в порядку передбаченому ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає судовий збір на товариство з обмеженою відповідальністю "ЮА ТРАНС".

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ЮА ТРАНС" (03680, м. Київ, вул. Боженко, будинок 66, корпус 1; ідентифікаційний код 34714691, з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (43000, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на будь-який його рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконавчого провадження) основну заборгованість в сумі 37.590 (тридцять сім тисяч п'ятсот дев'яносто) грн 00 коп.; 3 % річних в сумі 553 (п'ятсот п'ятдесят три) грн 04 коп.; інфляційні втрати в сумі 15.502 (п'ятнадцять тисяч п'ятсот дві) грн. 12 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 1.827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн 00 коп.

3. В задоволенні решти вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03 серпня 2015 року

Суддя С.В. Балац