Рішення

від 20.11.2008 по справі 12/85

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/85

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "20" листопада 2008 р.Справа №  12/85

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Макаренко Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 12/85

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Гарант-Цукор",        м. Кіровоград  

до відповідача: приватного підприємства "СТРАТОС",  м. Дніпропетровськ

про визнання недійсним договору поставки  

Представники сторін:

від позивача - участі не брали ;

від відповідача - Жила А.І., довіреність № б/н від 01.01.08;

Відповідач повідомлений належним чином про час і місце проведення судового засідання.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Гарант-Цукор" звернулося  до господарського суду з позовною заявою до приватного підприємства "СТРАТОС" про визнання недійсним договору поставки  № 53/10П від 24.10.2007 року з дати його укладення . В обґрунтування своїх вимог зазначає, що відповідно до ст. 203 ЦК України зміст  правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства при цьому такий правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. На думку позивача сторонами при укладені господарського зобов'язання не було досягнуто згоди  з усіх істотних умов договору, передбачених законодавцем для договорів  купівлі-продажу та поставки  (ст.ст. 691-693, 712 ЦК України), а саме щодо  кількості товару та його асортименту, а також щодо порядку оплати його вартості.

Відповідач у відзиві на позовну заяву вимоги позивача не визнав. В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що позивачем у позовній заяві наведенні надумані підстави для визнання договору недійсним. Оскільки на протязі трьох місяців 2007 року між підприємствами плідно велась фінансово-господарська діяльність. З жовтня 2007 р. по грудень 2007 р. позивачем відповідно до п. 2.2. Договору виставлялись рахунки - фактури на оплату товару (цукру), у яких фіксувалася ціна на товар на кожну партію, а відповідачем відповідно до п.п. 3.3. Договору проводилась попередня оплата за товар згідно виставлених рахунків Постачальником, після чого позивач здійснював поставку товара. Отже, договір поставки № 53/10П сторонами виконувався. Вважає, що даний позов заявлено з метою уникнення виконання зобов'язань за договором, про що свідчить той факт, що на розгляді господарського суду Кіровоградської області знаходиться справа 4/162 від 25.04.2008 про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю „Агро-Гарант_Цукор” на користь приватного підприємства „Стратос” стягнення боргу, штрафу, 3% річних та індексу інфляції за неналежне виконання договірних зобов'язань. Просить відмовити в задоволені позовних вимог.

У судовому засіданні, яке відбулось 20.11.08р.  представник відповідача позовні вимоги не визнав.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши усі обставини справи, господарський суд, -

                                В С Т А Н О В И В :

24 жовтня 2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Агро - гарант -цукор» (далі позивач) з одного боку та приватним підприємством «Стратос» (далі відповідач) з іншого боку, укладено договір поставки № 53/10П (надалі договір).

Позивач просить визнати недійсним вказаний договір з дати його укладення відповідно до норм ст.ст. 203, 215 ЦК України .

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначає, що між сторонами виникли правовідносини, що підпадають під дію глави 54 Цивільного кодексу України. Однак  позивач вважає, що між сторонами не досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору, у відповідності до вимог ст.ст. 11, 639,655,671,691 ЦК України котрі б підтверджували,  що це саме договір купівлі-продажу. Зокрема зазначає, що сторонами не досягнуто згоди щодо  кількості товару та його асортименту, а також щодо порядку оплати його вартості.

При розгляді даного спору господарський суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 1 статті 215 ЦК України підставою для визнання  правочину недійсним є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства при цьому такий правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини 2 статті 180 ГК України  господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до норм статті  712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов Договору у період з жовтня 2007 р. по грудень 2007 р. позивачем відповідно до п. 2.2. Договору виставлялись рахунки - фактури на оплату товару (цукру), у яких фіксувалася ціна на товар на кожну партію, а відповідачем відповідно до п.п. 3.3. Договору проводилась передплата за товар згідно виставлених  позивачем рахунків, після чого позивач здійснював поставку товара. До матеріалів справи відповідачем подано копії виписок з банківських рахунків відповідача (арк. справи 41-44), які свідчать, що за оспореним позивачем  договором поставки за № 53/10П відповідачем було проведено попередню оплату на загальну суму 1 006 050,00 грн.,  а позивачем здійснено поставку на суму 852 450,00 грн (копії видаткових накладних, арк. справи 45-60) .

Господарський суд вважає обґрунтованими заперечення відповідача щодо відсутності сторонами при укладені оспореного договору порушень  норм ст.671 ЦК України  та ст 266 ГК України. Відповідно до  норм вказаних  статтей   умова включення асортименту у Договір застосовується, якщо за договором  купівлі  -  продажу    (поставки)    переданню    підлягає    товар    у    певному співвідношенні   за   видами,   моделями,   розмірами,   кольорами   або   інші ознаками. В такому разі  продавець зобов'язаний  передати покупцеві товар в асортименті,  погодженому сторонами.

За вищевказаним договором, постачальником виступає позивач по справі, який поставляв товар відповідно рахунків - фактури та п.1.3.  Договору,  передплата здійснювалась за чітко визначений товар: цукор - пісок мішки по 50 кг, без будь яких додаткових ознак, які б зумовили визначення асортименту товару.

Крім того, позивач не подав господарському суду доказів, які свідчать, що він звертався до відповідача з вимогами  про уточнення асортименту товару чи про відмову від договору з мотивів неузгодження асортименту  товару, який поставлявся позивачем.  

Посилання позивача щодо відсутності в договорі узгодження кількості товару не відповідає дійсності, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2. ст.669 ЦК України умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі поставки порядку визначення цієї кількості .

Як вбачається з тексту договору (п.2.1. Договору) сторони узгодили, що „Количество поставляемого товара и ассортимент, указываются в накладних, являющихся неотьемлемой частью Договора”.

Доводи позивача стосовно  відсутності в договорі умови щодо ціни товару спростовуються наступним.

Нормами частина 1 ст. 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі — продажу, або якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст.632 ЦК України, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

З тексту договору вбачається, що у пункті 2.2 Договору сторони узгодили,  що Постачальник як по заявці так і по усному запиту покупця без заявки може виставити йому рахунок на оплату, а Покупець зобов'язаний оплатити його відповідно до п.З Договору.  У розділі Договору  „Цена и условия оплаты товара»,  а саме в  п. 3.3. позивач зобовязався провести 100% попердню оплату товару.  

Оплата виставлених  рахунків відповідачем підтверджує, що ціна, вказана у рахунку, погоджена сторонами та стосовно неї досягнуто обопільної згоди.

          Вищезазначене спростовує посилання позивача на відсутність у договорі  пункту 3 та  свідчить про технічну помилку, допущену сторонами при виготовленні тексту договору, а ніяк  не про відсутність узгодження ціни та порядку оплати товару.

На підставі вищевикладеного господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання договору недійсним з мотивів його невідповідності нормам чинного законодавства в момент його укладення.  За таких обставин господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимог  повністю .

          Державне мито у спорі та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді покласти на позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 44,49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

                                                   В И Р І Ш И В  :

В задоволені позовних вимог відмовити повністю.

Згідно ч. 3 ст. 85 ГПК України рішення господарського  суду  набирає  законної  сили   після закінчення  десятиденного  строку з дня його прийняття,  а у разі, якщо  у  судовому  засіданні  було  оголошено лише вступну та резолютивну  частини  рішення,  воно набирає  законної сили після закінчення  десятиденного  строку  з   дня   підписання   рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області. 

Суддя