Рішення

від 05.08.2015 по справі 910/14534/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.08.2015Справа №910/14534/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Арда-Трейдинг»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бюро Соціальних Комунікацій»

про стягнення 13 729,23 грн.

суддя Пукшин Л.Г.

Представники :

від позивача Гавенко Г.В. - представник за довіреністю №16 від 31.12.14

від відповідача не з'явились

В судовому засіданні 05.08.2015 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Арда-Трейдинг» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бюро Соціальних Комунікацій» про стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 13 729,23 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 11.12.2014 р. між сторонами було укладено договір поставки № 4221 КИЕ, на підставі якого позивач зобов'язався поставляти та передавати у власність відповідача товар, а відповідач - приймати та оплачувати поставлений товар. За доводами позивача, останнім належним чином виконано взяті зобов'язання за договором та поставлено відповідачу товар на суму 9 923,82 грн, що підтверджується видатковою накладною № 8684 від 25.12.2014 р., проте відповідач в порушення умов договору не оплатив вказаний товар у повному обсязі, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 9 123,82 грн. За неналежне виконання договірних зобов'язань щодо повноти та вчасності оплати за поставлений товар, позивач також просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 86,24 грн; пеню у розмірі 1 508,31 грн та інфляційні втрати у розмірі 3 010,86 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.06.2015 порушено провадження у справі № 910/14534/15г за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 05.08.2015.

У судове засідання 05.08.2015 з'явився представник позивача, позовні вимоги підтримав та проси суд задовольнити у повному обсязі.

Відповідач не забезпечив явку уповноваженого представника у судове засідання, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0407025018896, з якого вбачається, що відповідач отримав ухвалу суду 19.06.2015. Клопотання про відкладення від відповідача не надходило.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

11 грудня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Арда-Трейдинг» (надалі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бюро Соціальних Комунікацій» (надалі - відповідача, покупець) було укладено договір поставки № 4221 КИЕ (надалі - договір).

Відповідно до п. 2.1. договору постачальник зобов'язується передавати у власність покупця, а покупець приймати та оплачувати на умовах і у порядку, визначених цим договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними, вказаними у накладних, які є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 2.2. договору поставка товару на склад покупця здійснюється транспортом постачальника та за рахунок постачальника на умовах DDP (Інкотермс 2000).

Право власності на товар, а також ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) товару переходить від постачальника до покупця з моменту фактичної передачі товару, що засвідчується підписанням уповноваженими представниками сторін накладної (п. 2.3. договору).

Відповідно до п. 3.1. договору асортимент та кількість товару, що постачається зазначається у накладних.

Згідно з п.п. 4.1.,4.2. договору ціни на товари вказуються у накладних на товар, які є невід'ємною частиною цього договору. Покупець зобов'язаний оплачувати кожну партію переданого постачальником товару не пізніше 30 днів з дати її поставки.

За доводами позивача, останній належним чином виконано взяті зобов'язання за договором та поставлено відповідачу товар на суму 9 923,82 грн, що підтверджується видатковою накладною № 8684 від 25.12.2014 р., проте відповідач в порушення умов договору оплатив частину товару у розмірі 800,00 грн, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 9 123,82 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України , за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 4.2. договору покупець зобов'язаний оплачувати кожну партію переданого постачальником товару не пізніше 30 днів з дати її поставки.

Як свідчать матеріали справи, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 9 923,82 грн, що підтверджується видатковою накладною № 8684 від 25.12.2014 р, яка підписана уповноваженими представниками сторін.

Проте відповідачем в порушення умов договору вартість отриманого товару оплачено частково, у зв'язку з чим виник борг у розмірі 9 123,82 грн.

Відповідно до ст.ст. 525 , 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України , договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України , якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 4.2. договору виконання грошового зобов'язання відповідача по сплаті за отриманий товар за договором на момент розгляду справи настав.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем був поставлений товар, що підтверджується видатковою накладною підписаною сторонами, копія якої містяться в матеріалах справи. Проте відповідач, в порушення дійсних домовленостей, не розрахувався за поставлений товар, у зв'язку з чим його заборгованість складає на момент вирішення спору 9 123,82 грн.

Враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в сумі 9 123,82 грн.

Крім іншого, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 86,24 грн; пеню у розмірі 1 508,31 грн та інфляційні втрати у розмірі 3 010,86 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У п. 6.6. договору сторони передбачили, що у випадку прострочення покупцем строків, визначених п. 4.2. договору, покупець оплачує постачальникові неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо сплати за отриманий товар, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 86,24 грн та пені у розмірі 1 508,31 грн за розрахунком позивача, з яким погоджується суд.

Перевіривши розрахунки позивача, суд встановив, що розмір інфляційних втрат становить суму більшу, ніж заявлено позивачем. Оскільки, з урахуванням норм п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України, суду не надано право виходити за межі позовних вимог без відповідного клопотання позивача, то до стягнення підлягають суми у розмірах, заявлених позивачем: інфляційні втрати - 3010,86 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання за договорами поставки.

За таких обставин, позовні вимоги позивача є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бюро Соціальних Комунікацій» (04070, м. Київ, вул.. Ігорівська, буд. 12-А; ідентифікаційний код 37176433) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Арда-Трейдинг» (52500, Дніпропетровська область, м. Синельникове, вул. Миру, буд. 29, кв. 28; ідентифікаційний код 37029549) 9 123 (дев'ять тисяч сто двадцять три) грн 82 коп. - основного боргу; 86 (вісімдесят шість) грн 24 коп. - 3% річних; 1 508 (одну тисячу п'ятсот вісім) грн 31 коп. - пені; 3 010 (три тисячі десять) грн 86 коп. - інфляційних втрат та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.08.2015 року

Суддя Пукшин Л.Г.