Рішення

від 21.07.2015 по справі 911/2407/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ - 32, вул. С. Петлюри 16тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"21" липня 2015 р. Справа № 911/2407/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Аквамаркет Сервіс» , м. Київ,

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро-Сервіс 2006» , м. Боярка Києво-Святошинського району,

про стягнення 11 863,44 грн.

Суддя О.В. Конюх

представники сторін:

від позивача: Подерня К.М. , уповноважена, довіреність від 04.06.2015р. б/н;

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Аквамаркет Сервіс», м. Київ, звернулось до господарського суду Київської області з позовом від 08.06.2015р. №08/06/15-01 до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро-Сервіс 2006», м. Боярка Києво-Святошинського району, в якому просить суд стягнути з відповідача 11 863,44 грн. заборгованості, з яких: 9 124,40 грн. основного боргу за договором від 27.02.2014р. №057-0151, три проценти річних в сумі 195,34 грн. та передбачена договором пеня в сумі 2 543,70 грн., а також покласти на відповідача судовий збір в сумі 1 827,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору від 27.02.2014р. №057-0151 позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар за видатковими накладними на загальну суму 9 124,40 грн., проте в порушення умов зазначеного договору відповідач свої грошові зобов'язання належним чином не виконав та за отриманий товар не розрахувався, в результаті чого за останнім рахується заборгованість в розмірі 9 124,40 грн. Крім того, позивач твердить, що у зв'язку із простроченням грошового зобов'язання з відповідача належить до стягнення пеня в сумі 2 543,70 грн. та 3% річних в сумі 195,34 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.06.2015р. позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Аквамаркет Сервіс» до товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро-Сервіс 2006» про стягнення 11 863,44 грн. прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №911/2407/15 та призначено розгляд справи в засіданні господарського суду на 07.07.2015р. Ухвалою господарського суду Київської області від 07.07.2015р. розгляд справи відкладено на 21.07.2015р.

20.07.2015р. позивачем подано до господарського суду Київської області заяву від 15.07.2015р. №15/07/15-03 про долучення документів до матеріалів справи, зокрема, заяву від 15.07.2015р. №15/07/15-01 про зменшення розміру позовних вимог, в якій товариство з обмеженою відповідальністю «Аквамаркет Сервіс» просило суд стягнути з відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро-Сервіс 2006» суму основного боргу за договором від 27.02.2014р. №057-0151 в розмірі 9 124,40 грн., пеню в сумі 1 367,15 грн. та три проценти річних в сумі 195,34 грн., всього 10 686,89 грн.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Виходячи із змісту поданої товариством з обмеженою відповідальністю «Аквамаркет Сервіс» заяви від 15.07.2015р. №15/07/15-01 про зменшення розміру позовних вимог, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, суд встановив, що позивач не змінює предмету або підстав позову, а лише зменшує суму позову, відповідно суд в порядку ст. 22 ГПК України приймає зазначену заяву до розгляду.

Справа розглядатиметься в редакції позовних вимог відповідно до вищевказаної заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Аквамаркет Сервіс» від 15.07.2015р. №15/07/15-01 про стягнення з відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро-Сервіс 2006» 10 686,89 грн. заборгованості, з яких: основний борг в розмірі 9 124,40 грн. за договором від 27.02.2014р. №057-0151, пеня в сумі 1 367,15 грн. та три проценти річних в сумі 195,34 грн.

В судові засідання 07.07.2015р. та 21.07.2015р. з'явився повноважний представник позивача, який подав суду витребувані документи та додаткові докази. Відповідач у судові засідання 07.07.2015р. та 21.07.2015р. свого представника не направив, витребувані ухвалами суду від 11.06.2015р. та від 07.07.2015р. документи та відзив на позов не подав, про причини нез'явлення суд належним чином не повідомив, хоча про дату, час та місце проведення судових засідань повідомлявся належним чином завчасно, про що свідчать залучені до матеріалів справи рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень.

Відповідно до рекомендацій Вищого господарського суду України (підпункт 3.9.2 пункту 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції») у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до права суду, передбаченого ст. 75 ГПК України, справа розглянута за наявними матеріалами.

Розглянувши позов товариства з обмеженою відповідальністю «Аквамаркет Сервіс», м. Київ (далі по тексту - ТОВ «Аквамаркет Сервіс»), до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро-Сервіс 2006», м. Боярка Києво-Святошинського району (далі по тексту - ТОВ «Дніпро-Сервіс 2006»), вислухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

відповідно до частини 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.

Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (стаття 179 ГК України) й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (стаття 627 ЦК України).

Підставою виникнення взаємних прав та обов'язків сторін у справі є укладений 27.02.2014р. між ТОВ «Аквамаркет Сервіс» (постачальник) та ТОВ «Дніпро-Сервіс 2006» (покупець) Договір №057-0151 (далі - Договір), згідно якого постачальник приймає на себе зобов'язання постачати за замовленням покупця питну воду різних торгових марок у полікарбонатних бутлях ємністю 18,9 літрів та супутні товари (надалі разом по тексту - товар) за цінами та асортиментом згідно чинних прайс-листів, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах передбачених цим Договором. Відповідно до умов Договору:

- найменування, кількість, асортимент, ціна товару зазначаються у накладних (пункт 1.2. Договору);

- сума Договору складає суму вартості товару, поставленого покупцеві згідно всіх видаткових накладних, які є невід'ємними частинами даного Договору (пункт 4.1. Договору);

- оплата за товар проводиться згідно видаткової накладної та виставленого рахунка-фактури протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту отримання покупцем товару за видатковою накладною (пункт 4.4. Договору);

- даний Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє протягом 1 (одного) календарного року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором (пункт 10.1. Договору).

Відповідно до частини 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст. 173 та пунктом 2 частини 1 ст. 175 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За правовим змістом відносини сторін є договором поставки. Згідно частини 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Інший строк оплати сторонами встановлено пунктом 4.4. Договору, відповідно до якого оплата за товар проводиться згідно видаткової накладної та виставленого рахунку-фактури протягом 20-ти робочих днів з моменту отримання покупцем товару.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до умов Договору за період березень-вересень 2014р. позивачем поставлено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 51 378,04 грн., на доказ чого позивачем подано суду копії видаткових накладних за період березень-вересень 2014р., оригінали яких позивачем було надано для огляду в судовому засіданні, і за якими суд достовірно може ідентифікувати відповідача, як особу, яка отримала товар від позивача на виконання укладеного між ними Договору. При цьому підписання покупцем видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», фіксує факт здійснення господарської операції і є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Проте, в порушення умов Договору, відповідач свої зобов'язання в частині оплати поставленого товару належним чином та в повному обсязі не виконав, у зв'язку з чим за останнім рахується заборгованість на суму 9 124,40 грн.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензією від 24.11.2014р. №24/11/14-01 про сплату заборгованості за договором поставки (копії претензії, фіскального чеку УДППЗ «Укрпошта» від 04.12.2014р. №5065 та опису вкладення у цінний лист від 04.12.2014р. №0214007232306 долучені до матеріалів справи). Доказів того, відповідач задовольнив вимогу позивача та сплатив заборгованість, матеріали справи не містять.

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд ухвалами від 11.06.2015р. та від 07.07.2015р. зобов'язував відповідача подати суду документи, що підтверджують сплату останнім грошових коштів згідно Договору. Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань за Договором та сплати коштів за поставлений товар в розмірі більшому, ніж визнано позивачем, не надав, доказів повернення отриманого товару або пред'явлення позивачу претензій та зауважень щодо кількості, якості та вартості товару суду не представив, відповідно доводи позивача не спростував.

Таким чином, судом встановлено факт порушення відповідачем - ТОВ «Дніпро-Сервіс 2006» своїх зобов'язань за Договором щодо оплати поставленого позивачем товару, відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу є обґрунтованою, матеріалами справи підтверджується та підлягає задоволенню в сумі 9 124,40 грн.

У зв'язку із наявністю вказаної простроченої заборгованості, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню, передбачену пунктом 7.2. Договору, в сумі 1 367,15 грн., розраховану за період з 03.09.2014р. по 06.04.2015р.

Відповідно до частини 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Пунктом 7.2. Договору сторони передбачили, що за прострочення в оплаті товару покупець виплачує постачальнику за вимогою останнього пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Згідно частини 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеню його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Відповідно до частини 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно частини 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що за порушення грошових зобов'язань за цим Договором покупець сплачує продавцю пеню (штрафну неустойку) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період несплати зобов'язань, від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день порушення виконання.

Крім того, у зв'язку із простроченням відповідачем грошового зобов'язання, позивач просить суд стягнути з відповідача проценти річних в сумі 195,34 грн.

Відповідно до положень частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних не є штрафними санкціями, а є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного Суду України від 23.01.2012р. у справі №37/64).

Згідно рекомендацій Вищого господарського суду України (пункт 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань») з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

За таких обставин, враховуючи:

- наявність у відповідача простроченого боргового зобов'язання перед позивачем;

-строк та порядок оплати товару встановлені Договором;

- відповідальність за порушення грошового зобов'язання, передбачену пунктом 7.2. Договору, а також встановлені постановами Правління НБУ «Про регулювання грошово-кредитного ринку» розміри облікової ставки НБУ;

- спосіб захисту майнового права передбачений статтею 625 ЦК України;

- встановлений судом належний строк оплати отриманого за видатковими накладними товару, суд здійснив перевірку розрахунку пені та трьох процентів річних та встановив, що за заявлений позивачем період належні до стягнення з відповідача пеня становить 1 728,76 грн. та проценти річних становлять 156,78 грн.

Позивачем заявлено до стягнення пеня в сумі 1 367,15 грн. Суд, приймаючи рішення, не може виходити за межі позовних вимог, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню повністю в заявленій сумі 1 367,15 грн.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши наявні у справі докази, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню частково. Суд приймає рішення про стягнення з відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро-Сервіс 2006» на користь позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «Аквамаркет Сервіс» 10 648,33 грн. заборгованості, з яких: 9 124,40 грн. основного боргу за договором від 27.02.2014р. №057-0151, пеня в сумі 1 367,15 грн. та три проценти річних в сумі 156,78 грн.

Оскільки спір виник в результаті неправильних дій відповідача, який неналежним чином виконав грошові зобов'язання з оплати отриманого від позивача товару, що призвело до необхідності позивачу звертатися до суду за захистом свого порушеного права, суд у відповідності до частини другої ст. 49 ГПК України покладає на відповідача відшкодування позивачу мінімального судового збору в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 33, 49, 69, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Аквамаркет Сервіс» до товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро-Сервіс 2006» задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро-Сервіс 2006» (08150, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Свободи, буд. 7, код ЄДРПОУ 34564836)

на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Аквамаркет Сервіс» (03186, м. Київ, Солом'янський район, вул. Авіаконструктора Антонова, буд. 5-А, офіс 306, код ЄДРПОУ 38791982)

9 124,40 грн. (дев'ять тисяч сто двадцять чотири гривні сорок копійок) основного боргу,

1 367,15 грн. (одну тисячу триста шістдесят сім гривень п'ятнадцять копійок) пені,

156,78 грн. (сто п'ятдесят шість гривень сімдесят вісім копійок) три проценти річних,

1 827,00 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять сім гривень нуль копійок) судового збору.

3. В іншій частині вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Повний текст рішення підписано 06.08.2015р.

Суддя О.В. Конюх