Рішення

від 06.08.2015 по справі 920/1061/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.08.2015 Справа № 920/1061/15

Господарський суд Сумської області у складі: головуючого - судді Рунової В.В.,

при секретарі Осокіній А.М.,

за участю представників:

позивача - Ксєнєва З.П.

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/1061/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Владлен", м.Суми

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кондитерська фабрика "Сумська", м.Суми

про стягнення 15138,80 грн.,

встановив:

До господарського суду звернулося ТОВ "Владлен" з позовом до ТОВ "Кондитерська фабрика "Сумська" про стягнення 15138,80 грн. заборгованості по договірним зобов'язанням.

Відповідач відзиву на позовну заяву суду не надав, в судове засідання представник відповідача не з'явився в умовах належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

Тому, суд дійшов висновку про продовження розгляду справи у відсутності представника відповідача та за наявними у справі документами відповідно до вимог статті 75 ГПК України.

В судовому засіданні представник позивача підтримує позовні вимоги у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив наступне.

09 січня 2013 року між ТОВ "Владлен" (продавець) та ТОВ "Кондитерська фабрика "Сумська" (покупець) було укладено договір поставки №50 (далі Договір) -а.с.10-11.

Відповідно до п.2.1 Договору продавець зобов'язався передати у власність покупцю, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити продукцію (продукти для хлібного та кондитерського виробництва та інші продукти харчування) надалі "товар", на умовах, в порядку і в терміни, встановлені договором.

Ціна за одиницю товару визначається як сума вартостей товару, упаковки, маркування, інших витрат в залежності від умов поставки, визначених договором. Загальна вартість товару цього договору визначається як сума вартостей товару, визначеного у накладних. Покупець зобов'язаний оплатити поставку товару за передоплатою або оплатити продукцію протягом 5 банківських днів після отримання товару (п.3.1, 3.2, 3.5 Договору).

На виконання взятих на себе зобов'язань позивач за накладною №00001027 від 25.04.2013р. поставив відповідачу товар на загальну суму в 8719,60 грн. (а.с.12), однак відповідач не розрахувався у повному обсязі за зазначений товар чим допустив виникнення заборгованості, яка на момент звернення позивача до суду склала 6851,65 грн.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України.

У відповідності до вимог статей 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна надати докази в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Відповідач ТОВ "Кондитерська фабрика "Сумська" не надав суду доказів погашення заявленої до стягнення позивачем суми основного боргу.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність заборгованості відповідача перед позивачем за договором поставки №50 від 09.01.2013р. на суму 6851,65грн., а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене та те, що судом задовольняються позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основної суми боргу за договором поставки №50 від 09.01.2013р., суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача ТОВ "Кондитерська фабрика "Сумська" 450,52 грн. трьох відсотків річних, 5186,25 грн. інфляційних втрат є обґрунтованими, а зазначені суми нараховані відповідно до норм укладеного між сторонами договору та вимог діючого законодавства, а також підтверджуються перевіреними судом розрахунками позивача.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 2650,38 грн. пені нарахованої за період з 07.07.2014р. по 07.07.2015р.

Разом з тим, відповідно до ч.6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Заявлена позивачем до стягнення пеня нарахована за період з 07.07.2014р. по 07.07.2015р., тобто поза межами шестимісячного строку від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відтак, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 2650,38 грн.

Частиною 7 статті 84 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що в резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами, про повернення судового збору з бюджету.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається:

у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку судові витрати у даній справі в частині судового збору покласти на відповідача, оскільки саме винні дії зазначеної особи стали причиною звернення позивача до суду.

Тому, суд стягує з відповідача ТОВ "Кондитерська фабрика "Сумська" на користь позивача витрати по сплаті судового збору у сумі 1827 грн.

Щодо витрат позивача на оплату послуг адвоката, які позивач просить стягнути з відповідача, то суд зазначає наступне.

Відповідно до п.6.3, п.6.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум. За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 N 6-рп/2013 у справі N 1-4/2013. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Ухвалою суду від 10.07.2015р. позивача було зобов'язано надати суду копію договору про надання адвокатських послуг, копію свідоцтва адвоката, копію платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг адвоката, докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката у заявленій сумі.

В порушення вимог суду позивачем не надано суду витребуваних документів. В матеріалах справи відсутні докази того, що юридичні послуги позивачу були надані саме адвокатом, а також що позивач фактично оплатив зазначені послуги, відсутні докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката у заявленій сумі.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для покладення на відповідача витрат позивача на оплату послуг адвоката.

Керуючись статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кондитерська фабрика "Сумська" (40030, м. Суми, вул. Путивльська, 19; ід. код 37430216) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Владлен" (40030, м. Суми, вул. Козацький Вал, 2 Б, кім. 222; ід. код 21126662) заборгованість за договором поставки №50 від 09.01.2013р. у розмірі 12488,42 грн., в тому числі: 6851,65 грн. основного боргу, 450,52 грн. трьох відсотків річних, 5186,25 грн. інфляційних втрат; а також витрати по сплаті судового збору у даній справі у сумі 1827 грн.

В задоволенні позову в частині стягнення пені у розмірі 2650,38 грн. - відмовити.

У покладенні на відповідача витрат позивача на оплату послуг адвоката - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя (підпис) В.В. Рунова