Рішення

від 18.06.2009 по справі 7/2

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/2

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "18" червня 2009 р.Справа №  7/2

 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. при секретарі судового засідання Горлової М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 7/2

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Югстройкоплект", м. Кіровоград  

до відповідача: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Гарт", с. Смоліно Маловисківського району     

про стягнення 39 434,69 грн.

Представники сторін:

від позивача - Міхальова В.В., довіреність № 2 від 15.04.09, юрисконсульт;

від відповідача - участі не брали.

Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Югстройкоплект"  звернулось до господарського суду з позовною заявою № 5 від 21.04.2009 року, яка містить вимоги наступного змісту:

стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Гарт" на користь товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Югстройкоплект" - 39437,36грн., в тому числі 26331,55 грн. - сума боргу з врахуванням індексу інфляції; 1406,64 грн. - три відсотки річних; 3882, 97 грн. - пені; 7816, 20 грн. - штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по оплаті отриманого товару за договором купівлі-продажу №5 від 31.05.2006 року.

Відповідач позов заперечив, зазначивши, що договірні зобов'язання по оплаті отриманого товару за договором купівлі-продажу № 5 від 31.05.2006 року ним виконані належним чином та на рахунок  позивача перераховано грошові кошти (а.с. 19-20).

Ухвалою господарського суду від 22.04.2009 р. поданий позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 7/2.

Ухвалою від 13.05.2009 року справу прийнято до провадження суддею Тимошевською В.В.

02.06.2009 року на адресу господарського суду Кіровоградської області надійшла заява товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Югстройкоплект" № 23 від 02.06.2009 року про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до змісту якої позивач просить стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Гарт" на користь товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Югстройкоплект" - 39 434,69 грн., в тому числі 16 283,94 грн. - основний борг, 10 047,61 грн. - інфляційних втрат, 1 403,97 грн. - три відсотки річних; 3 808,97 грн. - пеня; 7 816,20 грн. - штраф. (а.с. 61, 76).

В силу статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі зменшити розмір позовних вимог.

З огляду на наведене, господарський суд розглядає справу з урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог.

Розгляд справи №7/2 відкладався з підстав, викладених в ухвалі господарського суду від 13.05.2009 р.

В судовому засіданні 03.06.2009 року оголошувалась перерва до 18.06.2009 року.

В судовому засіданні 18.06.2009 р. представник позивача позовні вимоги з урахуванням їх зменшення підтримав.

Представники відповідача в судове засідання 18.06.2009 року не з'явився, хоча відповідач належним чином сповіщений про дату, час  і місце проведення судового засідання (а.с. 73).

Натомість, 15.06.2009 року на адресу господарського суду надійшло клопотання представника відповідача про перенесення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з його відрядженням (а.с. 75).

Між тим, вказане клопотання задоволенню не підлягає, оскільки представником відповідача не подано доказів, що підтверджують неможливість прийняття ним участі в судовому засіданні 18.06.2009 р.

Крім того, за довіреностями б/н від 08.05.2009 р. (а.с. 32, 33, 67) сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Гарт" (відповідач) уповноважило декількох осіб на представництво інтересів підприємства, які приймали фактичну участь в судових засіданнях по даній справі  13.05. і 03.06.2009 р.

Норми статті 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язують сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України  господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

З огляду на викладене, враховуючи граничні строки вирішення спору по даній справі та фактичну участь представників відповідача в судових засіданнях по даній справі 13.05.2009 р. і 03.06.2009 р., відсутність документального підтвердження неможливості прийняття представників відповідача участі в засіданні суду, господарський суд вважає можливим розглянути справу в судовому засіданні 18.06.2009 р.  за відсутності представника відповідача та за наявними в справі документами.

В судовому засіданні 18.06.2009 р. за згодою присутнього представника позивача оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши наявні матеріали справи,  всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд  

                                                                 ВСТАНОВИВ:

31.05.2006 року між товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційною фірмою "Югстройкоплект" (Продавець) та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Гарт" (Покупець) укладено договір № 5 купівлі-продажу  (далі - Договір).

За умовами укладеного договору Продавець зобов"язався продати, а Покупець прийняти  нафтопродукти - масло М10Г2к (товар) в кількості  4274 л на суму 16 283,94 грн. за ціною 3,81 грн. за 1 л (п. 1.1. Договору).

За пунктом 3.1. Договору Покупець прийняв зобов"язання здійснити розрахунки протягом 3 банківських днів шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Продавця.

Пунктом 9.1 договору встановлено, що договір вступає в силу з моменту його підписання і діє  до повного виконання сторонами обов'язків за договором.

Договір №5 від 31.05.2006 р., укладено між сторонами в письмовій формі, підписано та скріплено печатками підприємств.

Згідно положень статті 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.  

Частина 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачає, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу, правовідносини за яким регулюються главою 54 Цивільного кодексу України.

Згідно частини першої статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність іншій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання умов договору №5 від 31.05.2006 р. передано, а відповідачем прийнято обумовлений товар на загальну суму 16 283,94 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000011 від 31.05.2006 року та довіреністю №948240 від 31.05.2006 року (а.с. 12, 13). На вказану поставку товару виписано рахунок-фактуру № СФ-11 від 31.05.2006 р. (а.с. 14).

Таке оформлення документів відповідає вимогам Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей затвердженої наказом Міністерства фінансів України за № 99 від 16.05.1996р. та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996р. за №293/1318. Так, згідно пункту 2 даної Інструкції сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Натомість, за повідомленням позивача, відповідач взяті на себе за договором зобов'язання не виконав за отриманий товар не розрахувався.

За розрахунком позивача заборгованість відповідача за отриманий товар становить 16 283,94 грн.

28.01.2009 р. позивач звернувся до відповідача з письмовою претензією про сплату боргу (а.с. 39-40).

Оскільки відповідачем заборгованість сплачена не була, позивач за захистом своїх порушених прав та інтересів звернувся до господарського суду з відповідною позовною заявою.

За приписами статей 11, 509, 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України та статей 174, 193 Господарського кодексу України, договір є підставою для виникнення зобов'язань, які повинні виконуватись належним чином і в установлений законом строк. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За змістом статей 599 та 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.  

В силу статей 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.   

Відповідач у відзиві на позов отримання товару на суму 16 283,94 грн. за договором № 5 від 31.05.2006 р. не заперечив, однак, повідомив про сплату його вартості (а.с. 19-20).

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За правилами статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінивши надане відповідачем платіжне доручення № 1 від 16.03.2007 р. (а.с. 24), на яке відповідач посилається як на доказ оплати вартості товару за договором № 5 від 31.05.2006 р., господарський суд  приходить до висновку, що даний документ не підтверджує належне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором №5 від 31.05.2006 р., що слідує з наступного.

Зафіксовані по тексту платіжного доручення № 1 від 16.03.2007 р. дата платежу, сума та призначення платежу не відповідають умовам договору № 5 від 31.05.2006 р. щодо ціни договору, строків і порядку розрахунку.

За рахунком-фактурою № СФ-0000018 від 16.03.2007 р., посилання на який міститься в платіжному дорученні № 1 від 16.03.2007 р. (а.с. 65), фіксується інший вид товару - Д/т, а не Масло  М10Г2к, що є предметом договору № 5 від 31.05.2006 р.

Як повідомляється самим відповідачем та не заперечується позивачем, між сторонами  укладено декілька договорів з купівлі-продажу нафтопродуктів, що в свою чергу не виключає ймовірності виконання зобов'язання за наданим відповідачем платіжним дорученням  по іншим договорам, або ж по іншим зобов'язанням.

У наданих до суду письмових поясненнях директора СТОВ "Гарт" (а.с. 49) останнім повідомляється, що кошти за платіжним дорученням № 1 від 16.03.2007 р. в сумі 83000 грн.  за усною домовленістю з позивачем   зараховані в рахунок погашення боргу за договором № 5 від 31.05.2006 р.

Між тим, позивач у наданих до суду поясненнях № 24 від 02.06.2009 р. (а.с. 57-60) не підтверджує зарахування здійсненого відповідачем платежу за платіжним дорученням № 1 від 16.03.2007 р. в рахунок оплати вартості товару, отриманого за договором  купівлі-продажу № 5 від 31.05.2006 р.

Матеріали справи  не містять доказів досягнення  повідомленої відповідачем домовленості між сторонами.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідачем в порядку, визначеному статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, не надано належних доказів виконання свого зобов'язання за договором купівлі-продажу №5 від 31.05.2006 р. щодо оплати вартості отриманого товару в розмірі  16 283,94 грн.

За даних обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача 16 283,94 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Підлягають задоволенню позовні вимоги позивача і в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 10 047,61 грн. та трьох процентів річних в сумі 1 403,97 грн., оскільки  за нормами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідні індекси інфляції розраховуються починаючи з серпня 1991 року щомісячно і публікуються у газеті "Урядовий кур'єр". Повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на Державний комітет статистики України ці показники згідно зі статтями 19, 21, 22 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися для проведення перерахунку грошових сум.

У листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. N 62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" зазначено, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць.

Як видно з наданого розрахунку (а.с. 63-64), позивачем вказані вимоги було дотримано та  здійснено розрахунок інфляційних втрат за період прострочення платежу з червня  2006 р. по лютий  2009 р. із суми боргу 16 283,94 грн., що становить 10 047,61 грн. (а.с. 76).

З урахуванням норм статті 625 Цивільного кодексу України та з огляду на невиконання відповідачем умов договору щодо строку виконання грошового зобов'язання, позивачем правомірно розраховано 3% річних від простроченої суми за період з 06.06.2006 р. по 20.04.2009 р., що становить  1 403,97 грн.

Позивач також заявляє до стягнення пеню в розмірі 3 808,97 грн., нараховану за період прострочення виконання зобов'язання з 20.04.2008 р. по 20.04.2009 р.,  та  штраф в розмірі 7816,20грн.

Відповідно до статті 216, частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання.  

Одним із видів господарських санкцій згідно частини 2 статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. штраф та пеня (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

За змістом частини 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Договором купівлі-продажу № 5 від 31.05.2006 р. сторонами передбачена відповідальність у випадку порушення строків оплати вартості товару у вигляді штрафу в розмірі 4% в місяць від вартості несплаченого товару та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення (п. 5.2. Договору).

Однак,  позивачем  при заявленні до стягнення пені в розмірі 3 808,97 грн. не враховано положення частини 6 статті 232 Господарського кодексу України щодо порядку застосування штрафних санкцій.

Так, згідно названої норми нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки умовами договору купівлі-продажу № 5 від  31.05.2006 р.  не встановлено  періоду, за який має нараховуватись пеня, при визначені її суми слід керуватися приписами частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Так, згідно укладеного між сторонами договору, розрахунок за отриманий товар мав здійснюватись відповідачем протягом 3 банківських днів, тобто не пізніше 5 червня 2006 р.

За даних обставин, нарахування позивачем пені в сумі 3 808,97 грн. за період з 20.04.2008 р. по 20.04.2009 р., тобто поза межами строку, встановленого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, є неправомірним.

Пояснення позивача (а.с.57-60) про те, що у даному випадку прерогативу застосування мають положення Цивільного кодексу України щодо встановленого  строку позовної давності для стягнення неустойки і нарахування пені в межах цього строку, господарським судом відхиляються, виходячи з наступного.

Цивільний кодекс України, який є основним актом цивільного законодавства, регулює особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. У тому числі цей кодекс поширюється на господарські відносини, що мають вказані ознаки.

Між тим, частиною 2 статті 9 Цивільного кодексу України встановлено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Таким законом є, зокрема, Господарський кодекс України, який набрав чинності одночасно з Цивільним кодексом України та норми якого у регулюванні майнових відносин суб'єктів господарювання є спеціальними по відношенню до норм Цивільного кодексу України.

Це стосується і положень щодо відповідальності учасників господарських відносин.

При реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання відповідно до статті 223 Господарського кодексу України застосовуються загальні та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Поряд з цим, за статтею 256 Цивільного кодексу України під позовною давністю розуміється строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відносно стягнення неустойки (штрафу, пені) цей термін обмежено в один рік (ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України).

Статтею ж 232 Господарського кодексу України визначено порядок застосування штрафних санкцій та обмеження щодо періоду їх нарахування, який має враховуватися позивачем при нарахуванні пені за договором купівлі-продажу № 5 від  31.05.2006 р.

З огляду на викладене, підстав для стягнення пені, нарахованої позивачем за період з 20.04.2008р. по 20.04.2009 р. в сумі 3 808,97 грн.  господарський суд не вбачає, позовні вимоги в  цій частині задоволенню не підлягають.

Оскільки відповідачем не виконано грошове зобов"язання за договором купівлі-продажу № 5 від 31.05.2006 р., господарський суд вважає обґрунтованими вимоги позивача по стягненню з відповідача штрафу  в розмірі 7 816,20 грн., розрахованого за місяці з квітня 2008 р. по квітень 2009р. з розрахунку 4% в місяць  від вартості несплаченого товару.

Як зазначалося вище, договором купівлі-продажу № 5 від 31.05.2006 р. сторонами  передбачено сплату Покупцем за несвоєчасну оплату вартості отриманого товару штрафу в розмірі 4% в місяць від вартості несплаченого товару (п. 5.2. Договору).

Положення даного пункту Договору не суперечить нормам законодавства, так як його зміст встановлює механізм одноразового обчислення розміру штрафу, виходячи з кількості місяців прострочення виконання зобов'язання, що не має  нічого спільного із постійним нарахуванням пені за період неналежного виконання грошового зобов'язання.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Югстройкоплект" підлягають частковому задоволенню на суму 35551,72 грн., з яких:  16 283,94 грн. основний борг,  10 047,61 грн. інфляційні втрати, 1 403,97 грн. три відсотки річних та 7 816,20 грн. штраф. У задоволенні позовних вимог в іншій частині господарський суд відмовляє.

У відповідності до  норм статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Господарський суд не розглядає клопотання позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту  на грошові кошти відповідача, заявлене у позові, у зв"зку із поданням позивачем заяви від 03.06.2009 р. (а.с. 69)  про залишення  такого клопотання без розгляду.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82, 84, 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України,  господарський  суд

                                                              ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Гарт" (26222, Кіровоградська область, Маловисківський район, с. Березівка, вул. Ватутіна, 25, р/р 260072176 в ОД "Райффайзенбанк Аваль", МФО 323538, ідентифікаційний код 30898935) на користь товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Югстройкоплект" (25006, м.Кіровоград, вул. Орджонікідзе, 2, кв. 609; поштова адреса: 25006, м. Кіровоград, вул. Орджонікідзе, 7, к. 403-а, р/р 26009312276001 в КФ КБ "Приватбанк", МФО 323583, ідентифікаційний код 23622891) - 35 551,72 грн., в тому числі: 16 283,94 грн. основний борг, 10 047,61 грн. інфляційні втрати, 1 403,97 грн. три відсотки річних та 7 816,20 грн. штрафу, а також витрати по сплаті державного мита в сумі 355,51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 106,38 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Згідно частини 3 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Дане рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

    Суддя                                                                                                               В.В. Тимошевська