ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.02.2010 року Справа № 24/409-09
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: судді Науменка І.М. - доповідача
суддів: Білецької Л.М., Голяшкіна О.В.,
при секретарі судового засідання: Колесник Д.А.
за участю представників сторін:
від відповідача: ОСОБА_1, довіреність №24-5-35 від 01.02.10, представник;
від позивача представник у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомленний належним чином.
розглянувши матеріали апеляційної скарги відкритого акціонерного товариства В«Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний заводВ» , м.Дніпропетровськ, на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.11.2009р. у справі №24/409-09
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю В«РубраВ» , м.Дніпропетровськ
до відповідача відкритого акціонерного товариства В«Інтерпайп Нижньодніпровський
трубопрокатний заводВ» , м.Дніпропетровськ
про стягнення 2 441,19 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.11.2009р. (суддя Калиниченко Л.М.) у справі №24/409-09 повністю задоволено позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю В«РубраВ» , м.Дніпропетровськ.
З відповідача, відкритого акціонерного товариства В«Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний заводВ» , м.Дніпропетровськ, на користь товариства з обмеженою відповідальністю В«РубраВ» , м.Дніпропетровськ, стягнуто 2 280,00 грн. основного боргу, 125,40 грн. інфляційних, 35,79 грн. - 3% річних, 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Підставами для прийняття даного рішення стала достатність наявних у справі доказів для визнання факту заборгованості відповідача за договором поставки доведеним та таким, що підлягає до стягнення.
Не погодившись з зазначеним рішенням, скаржник звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій називає останнє таким, що прийнято за умов неповного дослідження важливих для вирішення спору обставин справи, у зв'язку з чим просить дане рішення скасувати та прийняти нове рішення, повністю відмовивши в задоволенні позовних вимог. В свою чергу, усі судові витрати у справі скаржник просить покласти на позивача.
Наразі, заперечуючи проти висновків господарського суду, скаржник зауважує на відсутності у нього підстав для оплати товару. Наявна ж у матеріалах справи довіреність підтверджує, на його думку, лише факт отримання товару, проте, жодним чином не доводить надання відповідачеві передбачених договором поставки супровідних документів, як-то, рахунку-фактури та податкової накладної.
Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Як видно із матеріалів справи, 20.12.2008р. між сторонами був укладений договір поставки №511082637, за умовами якого Постачальник (позивач) зобов'язався поставити, а Покупець (відповідач) прийняти товар та належним чином оплатити. /а.с.8-11/.
Зокрема, за п.4.1. останнього, розрахунки між сторонами в рамках дії даного договору здійснюються протягом сорока календарних днів з дати поставки товару за наявності податкової накладної.
Отже, на виконання згаданого вище договору, за видатковою накладною №Р-88/2 від 29.12.2008р. позивач поставив на адресу відповідача товар (кран дисковий) у кількості 1 (однієї) шт. вартістю 2 280,00 грн. /а.с.13/.
Однак, відповідач оплату отриманого за договором товару не здійснив, що стало приводом для звернення позивача до суду.
Тобто, предметом спору є неналежне виконання грошових зобов'язань за договором поставки.
Відповідно до ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином та у встановлений строк, згідно з умовами договору та вимогами цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вимог і умов -у відповідності зі звичаями ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не передбачене договором або законом.
Відповідно до вимог ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Отже, з огляду на наявні у матеріалах справи докази, як-то, договір поставки, рахунок-фактуру, видаткову та податкову накладні, довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей, а також, враховуючи відсутність доказів виконання відповідачем спірного зобов'язання, колегія суддів погоджується зі висновком суду першої інстанції щодо визнання основного боргу за договором поставки №511082637 від 20.12.2008р. доведеним та таким, що підлягає стягненню.
Відповідно до вимог ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не передбачений договором або законом.
Отже, цілком правомірним апеляційна інстанція вважає й покладення на відповідача за прострочення виконання грошових зобов'язань 125,40 грн. інфляційних, 35,79 грн. - 3% річних.
Натомість, викладені в апеляційній сказі заперечення скаржника в ході апеляційного провадження свого підтвердження не знайшли, виявились необґрунтованими та безпідставними, з огляду на викладене нижче.
Зокрема, спірний товар був прийнятий відповідачем без жодних заперечень та зауважень, що підтверджується підписом представника відповідача на видатковій накладній №Р-88/2 від 29.12.2008р., що уповноважений довіреністю серії ЯПЗ №237090 від 18.12.2008р.
Слід зазначити, що факт отримання товару не заперечується і самим відповідачем, проте, останній не вбачає підстав для здійснення ним розрахунку за поставлений товар, зважаючи на відсутність у нього передбачених договором поставки документів, як-то, податкової накладної.
Дані заперечення колегія суддів відхиляє, як необґрунтовані, оскільки, у відповідності до абзацу 1 п.12 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю, приймання товару за кількістю здійснюється за транспортними та супровідними документами (рахунку-фактурі, специфікації, опису, пакувальним ярликам та інше) відправника (у даному випадку-позивача). В свою чергу, відсутність зазначених документів або кількох з них приймання продукції не зупиняє, проте, потребує складання акту про фактичну наявність продукції з зазначенням відсутніх документів. Такий акт сторонами складений не був, що підтверджує відсутність претензій у відповідача щодо недостачі товаросупровідних документів.
Таким чином, несплату відповідачем спірної заборгованості колегія суддів кваліфікує, як спробу ухилитись від виконання грошового зобов'язання за договором.
Враховуючи, що даний спір був доведений до суду з вини відповідача, цілком правомірним є покладення судових витрат у справі, згідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України, на відкрите акціонерне товариство В«Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний заводВ» , м.Дніпропетровськ.
За таких обставин, колегія суддів вважає оскаржуване рішення таким, що прийнято за умов надання належної юридичної оцінки обставинам справи та з дотриманням вимог чинного законодавства України, тому, підстав для його скасування не знаходить.
Керуючись ст.ст.101, 103-105 ГПК України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.11.2009р. у справі №24/409-09 -залишити без змін, а апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства В«Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний заводВ» , м.Дніпропетровськ, -без задоволення .
Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя І.М. Науменко
Суддя Л.М. Білецька
Суддя О.В. Голяшкін
Дата підписання повного тексту 12.02.2010р.
Суд | Дніпропетровський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 09.02.2010 |
Оприлюднено | 12.08.2015 |
Номер документу | 48003962 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Дніпропетровський апеляційний господарський суд
Науменко Іван Мефодійович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні