Постанова

від 05.08.2015 по справі 917/898/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" серпня 2015 р. Справа № 917/898/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І. , суддя Терещенко О.І. , суддя Бондаренко В.П.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників:

позивача - Сліпченко Ю.А., Брюховецький О.В.,

першого відповідача - Кузнецова Н.А.

другого відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу першого відповідача (вх. №3648 П/1-7) на рішення господарського суду Полтавської області від 28.05.15 у справі

за позовом ТОВ "Діамантверк Україна", м. Полтава,

до

1) ПАТ "Банк "Фінанси та кредит", м. Полтава,

2) ТОВ "Ді-Стар", м. Полтава,

про стягнення 521 236,97 грн .

ВСТАНОВИЛА:

Господарським судом Полтавської області розглянуто позов про стягнення з публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Діамантверк Україна" суму вкладу у розмірі - 450000,00грн., суму процентів у розмірі 19232,87грн., суму 3% річних у розмірі 2404,10 грн., суму втрат від інфляції у розмірі 48600,00 грн. за Договором банківського вкладу "Класичний" №198 від 03.06.2014р. та стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Ді-Стар" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Діамантверк Україна" 1000 грн. за Договором поруки від 04.11.2014 року.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 28.05.2015 року (суддя Кльопов І.Г.) позов задоволено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамантверк Україна» суму вкладу у розмірі 450000,00 грн., суму процентів у розмірі 19232,87 грн., 3% річних у розмірі 2404,10 грн., суму втрат від інфляції у розмірі 48600,00 грн., а також 10404,72 грн. витрат по сплаті судового збору.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ді-Стар» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамантверк Україна» 1000,00 грн., а також 20,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Перший відповідач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вищенаведене рішення скасувати в частині стягнення процентів, 3% річних та інфляційних втрат, та прийняти в цій частині нове рішення, яким у позові в цій частині відмовити.

В судовому засіданні представник першого відповідача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив її задовольнити.

Представники позивача у відзиві та в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили залишити її без задоволення.

Представник другого відповідача в судове засідання не з'явився, у наданому до суду відзиві просить апеляційну скаргу залишити без задоволення та розглянути скаргу за відсутності представника ТОВ "Ді-Стар".

Розглянувши клопотання ТОВ "Ді-Стар" про розгляд апеляційної скарги за відсутності представника, колегія суддів вважає його таким, що підлягає задоволенню, оскільки неприбуття в судовеп засідання представника ТОВ "Ді-Стар" не перешкоджає розгляду справи по суті.

На думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Крім того, суд приймає до уваги, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо).

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

03 червня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Діамантверк Україна» (Клієнт) та Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» (Банк) було укладено договір банківського вкладу «Класичний» № 198 (надалі - Договір).

Згідно з пунктом 1.2. Договору, вклад складається з вкладних траншів, що розміщені Клієнтом згідно з умовами цього Договору. Вкладний транш є сумою грошових коштів, що переказана Клієнтом на вкладний рахунок в порядку та на умовах, передбачених цим Договором та додатками, укладеними в рамках цього Договору і які є його невід'ємною частиною, надалі «Додатки».

04 вересня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Діамантверк Україна» (Клієнт) та Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» (Банк) було укладено Додаток № 198-2 до Договору банківського вкладу «Класичний» № 198 від 03 червня 2014р. (надалі - Додаток-1 до Договору).

Згідно з умовами Додатку-1 до Договору Позивач розмістив у Публічному акціонерному товаристві «Банк «Фінанси та Кредит» 720000 грн. 00 коп. на строк до 04 листопада 2014р. з нарахування процентів виходячи із процентної ставки у розмірі 22% річних.

Внесення коштів Позивачем відповідно до Додатку-1 до Договору на вкладний рахунок у Банку підтверджується платіжним дорученням № 68 від 04 вересня 2014р. на суму 720000 грн. 00 коп., копія якого знаходиться в матеріалах справи.

04 листопада 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Діамантверк Україна» (Клієнт) та Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» (Банк) було укладено Додаток № 198-2/1 до Договору банківського вкладу «Класичний» № 198 від 03 червня 2014р. (надалі - Додаток-2 до Договору ) .

Згідно з умовами Додатку-2 до Договору Позивач продовжив розміщення у Банку 720000 грн. 00 коп. на строк до 05 лютого 2015р. з нарахування процентів виходячи із процентною ставки у розмірі 24,00 % річних.

Відповідач-1 - Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит», згідно пунктів 3.1., 4.2. Договору та пункту 2 Додатку-2 до Договору, був зобов'язаний 06 лютого 2015р. повернути суму вкладного траншу у розмірі 720000 грн. 00 коп. на поточний рахунок Клієнта (Позивача), що вказаний в розділі 7 цього Договору - № 26008413653 в АТ «Райффайзен Банк Аваль» у м. Києві, код банку: 380805, або на інший поточний рахунок Клієнта, що вказаний в листі Клієнта про повернення коштів.

Заявами від 11.02.2015 року вих.№ 5 та від 24.02.2015 року позивач вимагав у відповідача повернення вкладного траншу у розмірі 720000,00 грн.

Відповідач-1 - Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» за період з 23.02.2015 р. по 08.04.2015 р. здійснив переказ часткової суми вкладного траншу по Договору у розмірі 270000,00 грн. 00 коп. на поточний рахунок Позивача

Таким чином, невиплачена частина вкладного траншу по Договору станом на 09.04.2015 р. склала 450000 грн. 00 коп., що підтверджується виписками по особовому рахунку Позивача.

У січні 2015 р. Позивач отримав від Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» копію листа вих. № 2//1 від 05 січня 2015 р. про зміну поточного рахунку Позивача з 16 березня 2015 р. № 260038463901 в Публічному акціонерному товаристві «Банк «Фінанси та Кредит» на № 26003035479501.

Нараховані Банком проценти по Договору у розмірі 1893,70 грн. були перераховані Відповідачем-1 на поточний рахунок Позивача № 26003035479501 в Публічному акціонерному товаристві «Банк «Фінанси та Кредит» на підставі листа Позивача № 11 від 31.03.2015 р. (копія в матеріалах справи).

09 квітня 2015 р. ТОВ «Діамантверк Україна» отримало від АТ «Райффайзен Банк Аваль» довідку про обороти по рахунку від 09.04.2015 р. про те, що на поточний рахунок № 26001413757 в АТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805 від АТ «Фінанси та Кредит» за період з 01.01.2015 по 08.04.2015 становить 14676,16 грн. від 12 лютого 2015 року з призначенням платежу: сплата відсотків ТОВ «Діамантверк Україна» з 01.01.2015 по 31.01.2015р. згідно депозитної угоди №198-2/1 від 04.09.2014 без ПДВ.

Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Таким чином, укладені сторонами Договори за своєю правовою природою належать до договорів банківського вкладу.

Згідно з ч. 1 ст. 1060 ЦК України, договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у ст.ст. 525, 526 ЦК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно з ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Станом на 10.04.2015 р. Відповідач-1 не виконав своїх зобов'язань щодо повернення частини суми вкладного траншу по Договору в розмірі 450000 грн. 00 коп. на користь Позивача.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 5 ст. 1061 ЦК України, проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

Частиною 6 ст. 1061 ЦК України встановлено, що у разі повернення вкладу виплачуються усі нараховані до цього моменту проценти.

Станом на 10.04.2015 р. за період з 06.02.2015 р. по 10.04.2015 р. Відповідач-1 повинен сплатити Позивачу проценти по Договору в сумі 19232,87 грн. (розрахунок в матеріалах справи).

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Даний обов'язок боржника встановлений для всіх випадків неправомірного утримання суми боргу, його неповернення.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, враховуючи факт прострочення Відповідачем-1 виконання грошового зобов'язання, доведеною та обґрунтованою є вимога про наявність підстав для стягнення з Відповідача-1 на користь Позивача 3% річних за період з 06.02.2015 р. по 10.04.2015 р. в сумі 2404,10 грн. та інфляційних втрат за період з 01.03.2014 р. по 01.04.2015 р. 48600,00 грн.

Наведена вище правова позиція щодо сплати банком процентів на банківський вклад за процентною ставкою, встановленою договором, за весь строк користування вкладом по день їх фактичного повернення вкладникові, а також 3% річних та суму відповідно до індексу інфляції за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання висловлена Верховним Судом України у постанові від 28 січня 2015р. при розгляді справи № 6-247цс14.

Така правова позиція є обов'язковою для всіх судів України у розумінні положень ст. 111-28 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

04 листопада 2014 р. між ТОВ «Діамантверк Україна» (Кредитор) та ТОВ «Ді-Стар» (Поручитель) був укладений договір поруки, за умовами якого поручитель (Відповідач-2) зобов'язується перед кредитором (Позивачем) за виконання зобов'язання Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» по договору банківського вкладу «Класичний» №198 від 03 червня 2014 р. (з додатками: № 198-2 від 04 вересня 2014 р., № 198-2/1 від 04 листопада 2014 р.) в обсязі 1000 грн.

Згідно з ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

У відповідності з ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Згідно з ч. 1 ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

У зв'язку з порушенням Відповідачем-1 зобов'язання щодо повернення Позивачу частини суми вкладного траншу по Договору, Позивач заявляє про стягнення з Поручителя - Товариства з обмеженою відповідальністю «Ді-Стар» (Відповідач-2) 1000 грн. на підставі договору поруки від 04 листопада 2014 р.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про те, що позовні вимоги обгрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Доводи, покладені в основу апеляційної скарги колегія суддів відхиляє, з огляду на настпуне.

В обгрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що, на його думку, щодо відповідальності за порушення господарського зобов"язання суд мав застосувати лише норми Господарського кодексу України відповідно до вимог частини 2 статті 4 Господарського кодексу України. Заявник зазначає, що Господарським кодексом України не передбачено такого виду відповідальності як інфляційні нарахування та 3% річних.

Крім того, в обгрунтування апеляційної скарги заявник, зокрема, стверджує що при стягненні з апелянта суми процентів у розмірі 19232,87 грн. за період понад строк дії договору банківського вкладу поза увагою місцевого господарського суду залишились умови пункту 2.3. укладеного між сторонами договору згідно з яким нарахування процентів за вкладом проводяться до дня, який передує його поверненню або списанню з рахунку клієнта, відповідно до строку вкладного траншу вказаного у відповідному додатку.

З цього приводу, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що по-перше, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

По-друге, сплата трьох процентів річних від простроченої суми, так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Вищевикладена правова позиція знайшла своє відображення в пунктах 3.1 та 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Як вірно було зазначено місцевим господарським судом правова позиція щодо сплати банком процентів на банківський вклад за процентною ставкою, встановленою договором, за весь строк користування вкладом по день їх фактичного повернення вкладникові, а також 3% річних та суму відповідно до індексу інфляції за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання висловлена Верховним Судом України у постанові від 28 січня 2015р. при розгляді справи № 6-247цс14.

Така правова позиція є обов'язковою для всіх судів України у розумінні положень ст. 111-28 ГПК України.

Таким чином, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, як такі, що не грунтуються на положеннях чиного законодавства, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги - відсутні.

Беручи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що під час розгляду справи господарським судом першої інстанції фактичні обставини справи встановлені на основі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають обставинам справи та їм надана правильна юридична оцінка, прийняте рішення відповідає нормам чинного законодавства та підстав для його скасування не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківского апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 28.05.2015 року залишити без знім.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 05.08.2015 року.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Бондаренко В.П.